Рішення

від 29.04.2024 по справі 918/85/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/85/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М."

про стягнення 2 225 709,84 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ""Гранд Енерджі" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (відповідач) про стягнення 2 225 709,84 грн, з яких: 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 866 234,17 грн пені та 589 699,90 грн 10% штрафу за договором поставки № 2811-АМ від 28.11.2021.

Рішенням суду від 01.04.2024 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Р.И.Т.М." на користь ТОВ "Гранд Енерджі" 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 433 117,08 грн пені, 294 849,95 грн 10% штрафу та 33 385,65 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 433 117,09 грн пені та 294 849,95 грн штрафу відмовлено.

04.04.2024 від ТОВ ""Гранд Енерджі" надійшла заява про постановлення додаткового рішення у справі, у якій останній просить відшкодувати витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою суду від 08.04.224 розгляд вказаної заяви призначено на 29.04.2024.

У судове засідання 29.04.2024 представники сторін не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином,29.04.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви без участі його представника.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами 1-3 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивачем у позовній заяві заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми на правничу допомогу у розмірі 21 500,00 грн.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 16/04-2023 від 16.04.2023, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Кудрявцевим Олегом Миколайовичем (адвокат), акт прийому - передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги, рахунок № 01-19/01 від 19.01.2024 на суму 21 500,00 грн, платіжна інструкція № 23/01/2024 від 23.01.2024 на суму 21 500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5301 від 28.09.2012 та ордер серії АА № 1376523 від 19.01.2024.

За п. 1.1.,1.2. цього договору адвокат зобов`язується особисто за письмовими та/або усними, запитами (дорученнями) клієнта надати необхідну клієнту правову (правничу) допомогу, зокрема усні та письмові консультації, підготовка та складання проєктів документів правового характеру; представлення інтересів та захист клієнта в судах будь-якої інстанції, у тому числі у Верховному Суді, тощо.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість надання правової (правничої) допомоги визначається в кожному окремому випадку окремо за домовленістю сторін в залежності від виду та складності правової допомоги та визначається в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Перелік дій, які передбачають надання правової (правничої) допомоги та їх вартість, визначається додатковою угодою до цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору клієнт зобов`язаний оплатити вартість правової (правничої) допомоги, а також відшкодувати додаткові та накладні витрати, а адвокат, у свою чергу (п. 4.3. договору,) належним чином виконувати умови договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

19.01.2024 між адвокатом та клієнтом підписано акт прийому - передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги, у якому вказано перелік послуг, які адвокат передав, а клієнт прийняв відповідно до договору №16/04-2023 про надання правової (правничої) допомоги від 16.04.2023, а саме: надання консультативних послуг стосовно виконання ТОВ Р.И.Т.М. своїх зобов`язань за договором поставки №2811-АМ від 21.11.2021, вивчення та аналіз документів клієнта щодо звернення до господарського суду з позовом до ТОВ Р.И.Т.М. про стягнення заборгованості, підготовка позову до ТОВ Р.И.Т.М. та направлення його до суду, участь в судових засіданнях та подання необхідних документів до суду.

Відповідно до п. 2. акту вартість послуг становить 21 500,00 грн.

У п. 3 цього акту зазначено, що стосовно кількості та якості послуг, строків їх виконання та оплати сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно з рахунком - фактурою № 01-19/01 від 19.01.2024 клієнтом сплачено адвокату 21 500,00 грн за надані юридичні послуги, про що свідчить платіжна інструкція № 23/01/2024 від 23.01.224.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У ч. 3 ст. 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Розділяючи ці поняття, детальніше зазначаємо таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, у цій справі проведено чотири судові засідання, представник позивача був присутнім на двох з них, адвокатом позивача підготовлено дві заяви по суті спору - позовну заяву, відповідь на відзив, а також заяву про збільшення позовних вимог, чотири заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межам приміщення суду, заяву про проведення судового засідання його участі позивача, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Послуги, визначені сторонами, а саме: надання консультативних послуг стосовно виконання ТОВ Р.И.Т.М. своїх зобов`язань за договором поставки №2811-АМ від 21.11.2021, вивчення та аналіз документів клієнта щодо звернення до господарського суду з позовом до ТОВ Р.И.Т.М. про стягнення заборгованості, підготовка позову до ТОВ Р.И.Т.М. та направлення його до суду охоплюються поняттям підготовка та подання позовної заяви до суду. Окрім того, в основі спірних правовідносин сторін є договір поставки та застосування відповідальності за порушення строків розрахунків, вказана категорія справ належить до справ незначної складності, судова практика усталена, розрахунки нескладні, не дивлячись на розмір заявленої до стягнення суми.

Суд констатує, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями ст. 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.

Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи судом, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. В іншій частині заяви суд покладає такі витрати на позивача.

У силу вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При цьому суми, на які суд на власний розсуд зменшив пеню та штраф, при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховуються.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Завокзальна, 14, ідентифікаційний код 31606034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера"Б", ідентифікаційний код 42574985) 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог заяви відмовити.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі"(01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера"Б", ідентифікаційний код 42574985).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Завокзальна, 14, ідентифікаційний код 31606034).

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне додаткове судове рішення складене та підписане 29.04.2024.

Суддя О.Андрійчук