Рішення

від 16.05.2023 по справі 757/25068/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25068/19-ц

пр. 2-1587/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний гуманітарний центр «РОЗРАДА», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний гуманітарний центр «РОЗРАДА» (далі - відповідач-1, ТОВ «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА»), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_3 ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.05.2021 року, просить визнати висловлювання, які зафіксовані у документі «Результати Дослідження психоемоційного стану ОСОБА_4 , 2007 року народження, від 12.04.2018 року від ТОВ «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА», недостовірними та такими, що порушують немайнові права позивача, на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, а саме: «Конфлікт в сім`ї впливає на психоемоційний стан дитини та його батька. Вони стривожені та знервовані. Дитину не покидає почуття жертви психологічного насильства та деякого економічного насильства з боку її матері. У поведінці хлопчика помітні ознаки напруги, тривожності, стресу, образи, які викликані напруженими стосунками з його матір`ю, тиском на дитину з її боку, погрозами примусового переїзду до України, що сильно лякає дитину, оскільки хлопчик втратить можливість успішно тренуватися і примножувати свої спортивні успіхи.», «Коли мова заходила про його мати Лев проявляв значну тривожність, напруження та страх. При цьому замикався, повідомляючи, що це пов`язано із конфліктною ситуацією, що склалася у його родині.», «Дитина має багато образ, щодо поведінки своєї матері та її ставлення до сина, звинувачує мати у невідвертості, недовіряє їй та вважає, що вона його обманює та намагається нашкодити», «У поведінці хлопчика помітні ознаки напруги, тривожності, стресу, образи, які викликані напруженими стосунками з його матір`ю, тиском на дитину з її боку, погрозами примусового переїзду до України, що сильно лякає дитину.», «Під час телефонних розмов мати чинить психологічний тиск на дитину-що є одним з різновидів домашнього насильства», «Що стосується повернення дитини до України, то це є небажаним. Адже дитина не має такого бажання і добровільно не згодна на цю процедуру. Примусове переміщення дитини до матері в Україну може призвести до негативних явищ щодо психоемоційного стану дитини, підвищення рівня тривожності дитини, в тому числі призвести до розвитку захворювань нервового характеру, гострого стресу, погіршення емоційного та фізичного здоров`я дитини»; зобов`язати відповідачів спростувати поширену недостовірну інформацію, яка викладена у документі «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_4 , 2007 року народження, від 12.04.2018 року відносно позивача шляхом відкликання даного документа, з повідомленням сторін про це: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , яке відбудеться після набрання судовим рішенням законної сили в даній справі протягом 10 днів; стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 75 000,00 грн., та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 09.06.2007 року між нею та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у подружжя є дитина ОСОБА_4 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2013 року шлюб між нею та ОСОБА_5 було розірвано. 29.12.2017 року вона звернулася до Шевченківського управління поліції ГУ поліції у м. Києві із заявою про зникнення сина. Вказує, що 12.04.2018 року ТОВ «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА» було надано результат дослідження психоемоційного стану ОСОБА_4 , в якому зазначено, що ОСОБА_4 не покидає почуття жертви психологічного насильства та деякого економічного насильства з боку його матері. У тексті досліджень також вказано, що під час телефонних розмов мати чинить психологічний тиск на свою дитину. На підставі результатів дослідження від 12.04.2018 року ОСОБА_5 звернувся до Бориспільського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді із заявою про вчинення домашнього насильства. У подальшому цей висновок було покладено в основу для подання заяв до Начальника служби у справах дітей та сім`ї, Начальника служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської РДА та Старшого інспектора сектора ювенальної превенції Бориспільського ВП ГУМП у Київській області. Зазначає, що оскільки рішення суду щодо вчинення нею психологічного насильства відносно дитини не існує, відтак, інформація, наведена у дослідженні психоемоційного стану ОСОБА_4 від 12.04.2018 року, є недостовірною та підлягає спростуванню. Вказує, що зазнала моральних страждань через висновки, які викладені у дослідженні від 12.04.2018 року. Зазначає, що довгий час не могла знайти спільну мову з колишнім чоловіком, родичі та близькі змінили ставлення до неї. Крім того, ОСОБА_5 на підставі вказаного дослідження звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо неї. Посилаючись на неправомірність та безпідставність дослідження від 12.04.2018 року, яке заподіяло їй моральну шкоду, що полягала у погіршенні сімейних відносин, стосунках з рідними та родичами, вона змушена була приймати медичні препарати від депресії та снодійні таблетки. Зазначене спричинило їй моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню з відповідачів.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про виклик свідків.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2019 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний гуманітарний центр «РОЗРАДА», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, та підготовче засідання у справі призначено на 11.02.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2020 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 10.06.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2020 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 20.10.2020 року.

22.06.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Іванової Н.О. надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-1.

07.10.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-2 - адвоката Морозової Т.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 проти позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не доведено факту протиправних дій зі сторони відповідача-2. Крім того, позивач не вчиняла дій щодо спростування висновків, викладених у дослідженні від 12.04.2018 року.

19.10.2020 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Кілічави Т.М. надійшло клопотання, без застосування електронного цифрового підпису, про відкладення розгляду справи.

20.10.2020 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та підготовче засідання призначено на 04.02.2021 року.

04.02.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Меркулової Л.А. надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2021 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, заяву представника позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду, та у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 20.05.2021 року.

12.05.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Меркулової Л.А. надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій представником позивача заявлено ще дві вимоги немайнового характеру та змінено предмет позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2021 року заяву представника позивача - адвоката Меркулової Л.А. про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 30.09.2021 року.

14.07.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Меркулової Л.А. надійшла заява про усунення недоліків заяви про збільшення позовних вимог, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору.

30.09.2021 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та підготовче засідання призначено на 15.03.2022 року.

15.03.2022 року справу знято зі складу у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суддів та працівників апарату суду та призначено до судового розгляду на 20.10.2022 року.

20.10.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Меркулової Л.А. надійшла заява про проведення підготовчого засідання за її відсутності, в якій остання просила підготовче провадження у справі закрити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 07.02.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2023 року, у зв`язку із неявкою представників відповідачів, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 16.05.2023 року.

16.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Журавльова М.М. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній просив позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання 16.05.2023 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 16.05.2023 року просив розглядати справу за його відсутності.

Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, оскільки судові повістки були направлені відповідачам на зазначену в позовній заяві адресу місцезнаходження останніх, проте, конверти повернулися із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідачі про зміну адреси суд не повідомляли, то суд вважає, що судові повістки відповідачам вручені.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 12.04.2018 року ТОВ «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА» було надано результат дослідження психоемоціного стану ОСОБА_4 , у якому зазначено, що ОСОБА_6 та його батько проживають у комфортних, умовах. Дитина вчиться у загальноосвітній школі, спілкується з дітьми, почуває себе комфортно. Матеріально вони, забезпечені. Лев встигає вчитися у школі, багато часу проводить зі своєю собакою, за яку він відповідає. Лев має тісні дужні стосунки з батьком, почуває себе комфортно в тих умовах, в яких він проживає з батьком. Лев довіряє батькові і відчуває себе поряд з ним у безпеці. Конфлікт в сім`ї впливає на психоемоційний стан дитини та його батька. Вони стривожені та знервовані. Дитину не покидає, почуття жертви психологічного насильства та деякого економічного насильства з боку її матері. У поведінці хлопчика помітні ознаки напруги, тривожності, стресу, образи, які викликані напруженими стосунками з його матір`ю, тиском на дитину з її боку, погрозами примусового переїзду до України, що сильно лякає дитину, оскільки хлопчик втратить можливість успішно тренуватися і примножувати свої спортивні успіхи. Що стосується повернення дитини до України, то це і є небажаним. Адже, дитина не має такого бажання і добровільно не згідна цю процедуру, примусове переміщення дитини до матері в Україну може призвести до негативних явищ щодо психоемоційного стану дитини, підвищення рівня тривожності дитини, включення механізмів психосоматики, що може мати наслідком ряд захворювань дитини, в тому числі призвести до розвитку захворювань нервового характеру, гострого стресу, погіршення емоційного та фізичного здоров`я дитини (том 1 а. с. 11 - 17).

11.05.2018 року ОСОБА_5 звернувся до Бориспільського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді із заявою про вчинення домашнього насильства, Начальника служби у справах дітей та сім`ї, Начальник служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської РДА та Старшого інспектора сектора ювенальної превенції Бориспільського ВП ГУМП у Київській області щодо вжиття заходів з припинення психологічного насильства відносно дитини з боку матері насильства (том 1 а. с. 18 - 23; 24 - 27).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.06.2018 року у справі № 761/19248/18 у задоволенні заяви ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису відмовлено (том 1 а. с. 28 - 44).

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що зазначена у результатах дослідження психоемоційного стану ОСОБА_4 , 2007 року народження, проведеного 12.04.2018 року ОСОБА_3 , ТОВ «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА», інформація з приводу того, що вона чинить психологічний тиск на неповнолітнього сина, є недостовірною та такою, що порушує її немайнові права на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, та підлягає спростуванню. При цьому стверджує, що поширення спірної недостовірної інформації завдало їй моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачами.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Судом досліджувався наявний у матеріалах справи Результат дослідження психоемоційного стану ОСОБА_4 , 2007 року народження, батька дитини - ОСОБА_5 та оцінки їх дитячо-батьківських відносин №35 від 12.04.2018 року, складеного психологом МГЦ «Розрада», та судом встановлено, що дослідження, яке, на думку позивача, містить недостовірні відомості, було проведено за заявою батька дитини - ОСОБА_5 з метою проведення психологічного дослідження неповнолітнього ОСОБА_4 та надання оцінки дитячо-батьківським відносинам. Позивач ОСОБА_1 не була особою щодо якої проводилося дослідження психологічного стану. Дослідження проведено спеціалістом-психологом, яка, з дозволу батька, спілкувалася з дитиною та, за результатами такого спілкування, з використанням спеціальних методів й методик, склала висновок щодо психологічного стану дитини. Зокрема, психологом досліджувалася поведінка й ставлення дитини до матері - ОСОБА_1 .

Суд не наділений компетенцією надавати оцінку дослідженням, проведеним психологом ТОВ «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА» - ОСОБА_3 , й таке не входить в предмет доказування у справі.

При цьому судом враховано наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спорів щодо виховання дитини та наявність між ними тривалого конфлікту. Суд визнає право батька на проведення дослідження психологічного стану дитини та оцінки дитячо-батьківських відносин. При цьому суд зважає на те, що дослідження не проводилося з метою визначення ні психологічного, ні психоемоційного стану ОСОБА_1 .

Оскільки дослідження психологічного стану дитини проводилося спеціалістом-психологом за згодою батька, суд вважає, що спірна інформація, яку просить визнати недостовірною та спростувати позивач, не підлягає визнанню недостовірною, як така, що міститься в офіційному документі особи, яка її видала в процесі здійснення своєї професійної діяльності. З огляду на зазначене, спірна інформація не підлягає й спростуванню.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позивач не довела факт поширення про неї негативної та недостовірної інформації, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання інформації недостовірною та її спростування.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

З огляду на те, що ОСОБА_1 не доведено у встановленому процесуальним законом порядку факту поширення про неї негативної та недостовірної інформації, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію, підстави для відшкодування моральної шкоди на її користь відсутні.

За таких обставин суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження понесення судових витрат, то судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 23, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний гуманітарний цент «РОЗРАДА», вул. Бастіонна, буд. 15, оф. 6, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 20046837.

Відповідач-2: ОСОБА_7 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 12.06.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко