Рішення

від 03.04.2024 по справі 484/6800/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/6800/23

Провадження № 2/484/223/24

Рішення

іменем України

02 квітня 2024 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Максютенко О.А..,

секретар судових засідань Завірюха В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Концерна "Військторгсервіс", Міністерства оборони України, третя особа: Чорноморська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

встановив

в грудні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №Н-15 від 28 березня 2003 року, укладений на Чорноморській товарній біржі між нею та представником Міністерства оборони України - Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" в особі Авраменко Валентини Валентинівни , за яким Державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" продало, а ОСОБА_1 купила нежитлове приміщення магазину загальною площею 291,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказуючи, що нежитлове приміщення належало продавцю на праві повного господарського відання у відповідності до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 26.02.2003 року виконкомом Первомайської міської ради на підставі рішення від 31.01.2003 року. Продаж предмета Договору на біржевих торгах здійснювався з дозволу Головного Управління торгівлі Міністерства оборони України №140/3/621 від 08.07.2002 року. Вартість предмета Договору відповідно до протоколу біржових торгів №2/н-15 від 28.03.2003 року складала 43200 грн. з урахуванням ПДВ, яку були сплачені позивачкою в повному обсязі. Отже, в договорі було визначено всі істотні умови, які були необхідні для даного виду договорів, він був укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований на Чорноморській товарній біржі №Н-15. 31.03.2003 року було складено Акт прийому-передачі предмета Договору у власність позивачки, який був підписаний головою та членами комісії, позивачкою, як покупцем, та начальником Управління торгівлі Південного оперативного командування, як продавцем. 05.06.2003 році в Первомайському МБТІ було зареєстровано право власності позивачки на нежитлову будівлю, магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Той факт, що ДП Міноборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" не зверталось до суду з питання про визнання недійсним даного Договору чи витребуванням предмета Договору, чи стягнення коштів за Договором, чи стягнення збитків підтверджує виконання позивачкою умов Договору. Також факт виконання позивачкою умов Договору підтверджується тим, що вона до цього часу продовжує користуватися предметом Договору. Проте на тепер дізналася, що нормами цивільного законодавства передбачено обов`язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, магазину, тому просила суд визнати його дійсним.

Ухвалою судді від 12.12.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

11.01.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Концерна "Військторгсервіс", за яким у задоволенні позовних вимог просили відмовити із застосуванням строків позовної давності, оскільки позивачка пропустила строки звернення до суду із вказаним позовом, при цьому поважності причин пропуску в позові не наведено. В свою чергу, відповідач створений був лише у 2005 році, хоча і є правонаступником ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування", однак це не свідчить про те, що він є власником чи балансоутримувачем вказаного у позові нерухомого майна. Крім того, відчуження спірного нерухомого майна можливе лише за наявності відповідного дозволу Міністерства оборони України, погодженого з Фондом державного майна України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007 року "Про затвердження об`єктів державної власності". Враховуючи вищезазначене, вважають належним відповідачем по справі Міністерство оборони України, а Концерн "Військторгсервіс" може виступати лише як третя особа, оскільки є правонаступником ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування".

22.01.2024 року на адресу суду надійшла відповідь позивачки на відзив відповідача Концерна "Військторгсервіс", за якою просила не брати суд до уваги мотиви відзиву, оскільки в ЦК УРСР 1963 року встановлена вимога щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу тільки жилих будинків. Щодо нежитлових об`єктів нерухомого майна така вимога була відсутня. Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України (01.01.2004р.) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не передбачена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Враховуючи зазначене, недійсність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №Н-15, який укладався 28.03.2003р. на Чорноморській товарній біржі, прямо не встановлювалась із прийняттям нового ЦК України, тому для неї не починався відлік строку позовної давності для вимоги про визнання даного договору дійсним та довідатись про їх сплив вона розумно-передбачуваним чином для себе не могла до моменту поки не звернулась до нотаріуса з питання оформлення відчуження належного їй за цим договором майна, а тому про необхідність захисту своїх прав в судовому порядку позивачка довідалась після отримання відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. Також відповідач вказує, що він є неналежним відповідачем, однак у справах за позовом покупця про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного на біржових торгах є продавці такого майна. За відсутності продавця або його правонаступника як сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна на біржових торгах в якості відповідача у такій справі може бути залучений орган місцевого самоврядування на території якого знаходиться майно, яке є предметом такого договору, оскільки потенційно дане майно може бути віднесено до комунальної власності. Оскільки ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" припинило свою діяльність як юридична особа з 06.03.2009 року, тому в якості відповідача залучено Концерн "Військторгсервіс" як правонаступника продавця. Посилання відповідача на Закон України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 року №185-V та постанову Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007 року "Про затвердження об`єктів державної власності" у даних правовідносинах не заслуговують на увагу з огляду на те, що були прийняті та завтерджені після того як укладався Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №Н-15 від 28.03.2003 року. Фонд Держмайна України участі у відчудженні майна за спірним договором приймати був не повинен з огляду на п. 2 Наказу Фонду Держмайна України №1477 від 30.07.1999 року, про що зазначено у п. 3 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №Н-15 від 28.03.2003 року.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року задоволено клопотання представника позивачки та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство оборони України.

21.02.2024 року на адресу суду від співвідповідача по справі Міністерства оборони України надійшов відзив на позов, за яким у його задоволенні просили відмовити, оскільки позивачкою не надано жодного доказу погодження укладення спірного правочину від власника (Верховної Ради України) або державного органу, який створив державне підприємство, а саме Міністерства оборони України.

В судове засідання третя особа пояснення на відзив не надала, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.02.2003 року виконкомом Первомайської міської ради, нежитлова будівля, магазин, загальною площею 291,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у власності держави в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", форма власності: загальнодержавна, частка: 1/1, на підставі рішення №34 від 31.01.2003 року

28 березня 2003 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" в особі його представника Авраменко Валентини Валентинівни та позивачкою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого перше продало, а остання купила зазначене нежиле приміщення магазина загальною площею 291,6 кв.м. по АДРЕСА_1 . Договір був укладений в письмовій формі на Чорноморській товарній біржі і зареєстрований там під № Н-15.

05 червня 2003 року право власності за укладеним договором позивачка зареєструвала в Первомайському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 160 к книзі 1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Первомайським МБТІ 05.06.2003 року за №712292 та інофрмацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12.06.2023 року №335367256.

В той же час позивачці, як покупцю, в теперішній час стало відомо, що для вчинення подальших нотаріальних дій з нерухомістю потрібно щоб договір купівлі-продажу був укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально.

Проте ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" припинило свою діяльність як юридична особа з 06.03.2009 року, а його правонаступник Концерн "Військторгсервіс", як і Міністерство оборони України, ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається із дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України (в редакції 01.01.2004р.) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи відповідача Концерн "Військторгсервіс" не заслуговують на увагу суду, оскільки у 2003 році для укладання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень не було встановлено обов`язкового нотаріального посвідчення договору, а ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування", з 2009 року його правонаступник Концерн "Військторгсервіс", в тому числі і Міністерство оборони України, протягом 2003-2023 років не звертались до суду із позовами про визнання вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на товарній біржі, недійсним та повернення нерухомого майна у власність держави. Тому, дізнавшись із постанови приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Мовчана А.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.10.2023 року, що зазначений договір купівлі-продажу не може бути прийнятий нотаріусом в якості правовстановлюючого документа, оскільки сторонами договору не додержано вимог ст. 227 ЦК України 1963 року, чинного на час його укладання в частині нотаріального посвідчення, тому саме з цього часу для неї розпочався строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до ст. 224 ЦК України 1963 року, який діяв на той час (час укладення договору), за договором купівлі-продажу житлового будинку продавець зобов`язаний передати майно у власність покупця, а останній зобов`язаний прийняти майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Право власності на майно, придбане за таким договором настає відповідно до ст. 128 того ж кодексу з часу передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами відбулася домовленість про купівлю-продаж нежилого приміщення, магазину.

На підтвердження угоди між сторонами був підписаний в простій письмові формі договір купівлі-продажу від тієї ж дати, зареєстрований на Чорноморській товарній біржі.

Після укладення договору позивачка сплатила власнику повну вартість нежилого приміщення, магазину і отримала його у користування та володіння на підставі акту прийому-передачі від 31.03.2003 року, затвердженого начальником Управління торгівлі Південного оперативного командування Горобець В.Я . Із вказаного акту вбачається, що передача магазину у власність позивачки здійснена на підставі дозволу ГУТТ Міністерства оборони України №140/3/621 від 08.07.2002 року та договору купвлі-продажу №Н-15 від 28.03.2003 року.

В той же час, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не відбулося, що не дає можливості позивачці належним чином володіти та користуватися ним або ж розпорядитися.

Статтею 227 ЦК України 1963 року, який був чинним на час укладення договору, передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладається в письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.

Недотримання даної вимоги тягне за собою до недійсності договору (ч. 1 ст. 47 ЦК України).

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що такий договір підлягає реєстрації у відповідному виконкомі органу місцевого самоврядування (або ж в МБТІ відносно міст та селищ міського типу).

Згідно з частиною 2 статті 47 ЦК України 1963 року суд може на вимогу однієї із сторін договору визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року №1956-ХІІ "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", дозволяло укладати угоди купівлі- продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб та юридичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до матеріалів справи та змісту вказаного вище договору вбачається, що його сторони узгодили всі суттєві умови угоди, в тому числі й ціну, а потім виконали зобов`язання за ним, тому суд вбачає достатньо підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №Н-15, зареєстрованого 28 березня 2003 року на Чорноморській товарній біржі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив

позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №Н-15 від 28 березня 2003 року, укладений на Чорноморській товарній біржі між ОСОБА_1 та представником Міністерства оборони України - Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" в особі Авраменко Валентини Валентинівни, за яким Державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" продало, а ОСОБА_1 купила нежитлове приміщення магазину загальною площею 291,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

відповідач: Концерн "Військторгсервіс", місце знаходження: вул. Молодогвардійська, 28-а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 33689922,

співвідповідач: Міністерство оборони України, місце знаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 00034022,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Чорноморська товарна біржа, вул. Гаванна, 6, м. Одеса, 65026, ЄДРПОУ 24532724.

Повне судове рішення складено 03.04.2024 року.

Суддя: