Рішення

від 03.04.2024 по справі 300/4408/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. справа № 300/4408/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2022 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови в оплаті часу знаходження на тимчасовій непрацездатності з 24.02.2022 до 06.05.2022 та зобов`язання виплатити суму матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 до 06.05.2022 в розмірі 32 325, 20 гривень.

07.11.2022 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив їй у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 до 06.05.2022, оскільки відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за № 82 від 24.02.2022 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з 24.02.2022 знаходилося у простої. Позивач вважає, що виключний перелік підстав для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності визначений, зокрема, статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а період простою підприємства не належить до переліку підстав для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, встановлених вказаною вище статтею Закону.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджуються, із посиланням у відзиві на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ за № 82 від 24.02.2022 «Про встановлення простою у роботі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах», відповідно, з 24.02.2022 усі працівники Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в тому числі позивач, знаходилися в простої. У зв`язку з чим, надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за дні хвороби, які співпали з періодом знаходження в простої, як компенсація втраченого заробітку за рахунок коштів Фонду, не здійснюється. Водночас, у разі необхідності виходу працівника на роботу під час простою підприємства не з вини працівника згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні виходу на роботу оплату. Допомога по тимчасовій непрацездатності має оплачуватися працівнику на загальних підставах, зокрема, відповідно до норм статей 22 та 24 Закону.

Позивач подала відповідь на відзив, а відповідач заперечення.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ за № 82 від 24.02.2022 «Про встановлення простою у роботі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах».

Даним наказом встановлено простій у роботі Держгеокадастру та його територіальних органів. Визнано простій Держгеокадастру та його територіальних органів таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров`ю. Дозволено працівникам Держгеокадастру та його територіальних органів, у яких встановлено простій, не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою; залучити до роботи працівників, які підпадають під дію простою, виключно у разі крайньою необхідності та за умов гарантування безпечних умов роботи; зберегти у межах кошторису середній заробіток у працівників, які підпадають під дію простою.

Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області «Про нарахування заробітної плати за час простою у березні 2022» за № 23 від 28.03.2022 наказано фінансовому управлінню нарахування заробітної плати працівникам Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за час простою у місяці березні 2022 здійснити у розмірі 60,66% середньомісячної заробітної плати в межах фонду заробітної плати, передбаченому у кошторисі Головного управління. Донарахування заробітної плати працівникам Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за час простою у місяці березні 2022 року до 100% середньомісячної заробітної плати при можливості здійснити в межах економії річного фонду заробітної плати, передбаченому у кошторисі Головного управління.

Відповідно до наказу відповідача «Про організацію роботи в Головному управлінні Держгеокадастру в Івано-Франківській області в умовах воєнного стану» за № 26 від 06.04.2022 запроваджено з 06 квітня 2022 року дистанційний режим роботи для працівників Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зазначених у додатку 1 до цього наказу у визначені дні. Доведено до відома працівників Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, які не можуть бути переведені на дистанційний режим роботи в умовах воєнного стану, про продовження для них простою, оголошеного наказом Держгеокадастру від 24.02.2022 № 82 «Про встановлення простою у роботі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах». Фінансовому управлінню наказано здійснювати при переведенні працівників на роботу в дистанційному режимі оплату праці таких працівників в повному обсязі відповідно до вимог законодавства згідно кількості відпрацьованих днів. В інші робочі дні оплату праці таким працівникам здійснювати у розмірі 2/3 посадового окладу, як таким для яких продовжено простій (додаток 1 до цього наказу); здійснювати при встановленні (продовженні) простою не з вини працівника оплату праці працівників у розмірі 2/3 посадового окладу.

Згідно наказу відповідача «Про організацію роботи в Головному управлінні Держгеокадастру в Івано-Франківській області» за №27 від 28.04.2022 запроваджено з 02 травня 2022 року дистанційний режим роботи для працівників Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зазначених у додатку 1 до цього наказу у визначені дні. Фінансовому управлінню наказано здійснювати при переведенні працівників на роботу в дистанційному режимі оплату праці таких працівників в повному обсязі відповідно до вимог законодавства згідно кількості відпрацьованих днів. В інші робочі дні оплату праці таким працівникам здійснювати у розмірі 2/3 посадового окладу, як таким для яких продовжено простій (додаток 1 до цього наказу); здійснювати при встановленні (продовженні) простою не з вини працівника оплату праці працівників у розмірі 2/3 посадового окладу.

В період з 19.02.2022 до 06.05.2022 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні, що підтверджується копіями листів непрацездатності № 3854263-2007357387-1, серії АЛЕ № 716458.

За період з 19.02.2022 до 23.02.2022 відповідача оплатив позивачу перебування на лікуванні згідно листка непрацездатності за № 3854263-200/7357387-1.

Відповідно до списків працівників Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, яким встановлений дистанційний режим роботи, позивача до такого списку не включено.

Згідно з протоколами засідання комісії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області позивачу відмовлено в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з вимушеним простоєм згідно наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за № 82 від 24.02.2022.

Предметом даного адміністративного позову є правомірність наявності підстав для отримання позивачем матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 до 06.05.2022 в розмірі 32 325, 20 гривень.

Суд, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105).

Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до статті 1 Закону №1105 загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі соціальне страхування) система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Страховик Фонд соціального страхування України (далі Фонд).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 16 Закону №1105 застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 19 Закону №1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності визначає стаття 23 Закону №1105, згідно якої допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення; у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби; за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням; за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Суд звертає увагу, що цей перелік не містить такої підстави як настання тимчасової непрацездатності у період простою роботодавця.

Призначення та виплата матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності визначає стаття 30 Закону №1105, згідно частини 1 якої матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Добровільно застрахованим особам призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюються робочим органом Фонду за місцем здійснення їх обліку як страхувальників (частина 2).

Відповідно до частини 3 даної статті Закону №1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Отже, Законом №1105 визначено дві умови для набуття особою права на отримання спірної допомоги: особа є застрахованою та настав страховий випадок, зокрема тимчасова непрацездатність, підтверджена виданим у встановленому порядку листком непрацездатності.

Згідно інформаційного листа Міністерства соціальної політики України за № 6387/0/290-20/45 від 23.06.2020, період простою підприємства не належить до переліку підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, встановлених статтею 23 Закону.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (стаття 31 Закону).

Порядок і умови видачі листка непрацездатності визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196 (зі змінами), яка не містить положення, згідно з яким листок непрацездатності не видається у період простою підприємства.

Виходячи із зазначеного, на думку Управління, під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах.

Також, згідно інформаційного листа Міністерства соціальної політики України, законодавством не визначено умови щодо присутності/відсутності працівників на робочому місці під час простою. На думку Міністерства, у разі настання у застрахованої особи, яка перебуває у простої та згідно із наказом роботодавця про запровадження простою зобов`язана бути присутньою на робочому місці (іншому місці, визначеному роботодавцем) з відповідним режимом роботи, одного із страхових випадків, визначених статтею 22 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається на загальних підставах, зокрема відповідно до норм статей 22 та 24 Закону, за дні непрацездатності, через які працівник втрачає оплату.

Водночас, якщо відповідний страховий випадок настав у застрахованої особи, яка згідно з наказом роботодавця про запровадження простою відсутня на робочому місці, на думку Міністерства, підстав для здійснення виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності немає.

При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 30 Закону рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності має прийматися комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, із урахуванням вищевикладеного.

Розрахунок середньої заробітної плати для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (зі змінами).

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування Кабінет Міністрів України, Постановою за № 440 від 26.06.2015, затвердив Порядок оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця (далі Порядок № 440, в чинній редакції на момент виникнення даних правовідносин).

Цей Порядок визначає умови оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі (далі - дні тимчасової непрацездатності) за рахунок коштів роботодавця (пункт 1).

Оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) (пункт 2).

Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи (пункт 3).

Обчислення середньої заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (пункт 6).

Відповідно до статті 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і статей 33 та 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування Кабінет Міністрів України, Постановою за № 1266 від 26.09.2001, затвердив Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (далі Порядок № 1266, в чинній редакції на момент виникнення даних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).

Згідно пункту 2 Порядку № 1266 сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім`ї) у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи аналіз вказаних норм права, суд зазначає, що допомога по тимчасовій непрацездатності, за своєю правовою природою, є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як наслідок, оскільки заробітна плата це винагорода працівнику за виконану ним роботу, то необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства.

Визначення поняття простій наведено у статті 34 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції) визначає стаття 113 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин).

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Стаття 12 Закону України «Про оплату праці» визначає інші норми і гарантії в оплаті праці, відповідно до якої норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та аналіз вказаних норм права, суд вважає, що в даних правовідносинах, період простою підприємства не належить до переліку підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, встановлених статтею 23 Закону, під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах, а тому позивача має право на отримання матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 до 06.05.2022.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

На виконання статті 34 та абзацу четвертого частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» постановою правління Фонду соціального страхування України за № 12 від 19.08.2018 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі Порядок № 12).

Цей Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі Фонд): матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), за такими видами: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві). Виплат потерпілим на виробництві, передбачених абзацом четвертим частини третьої статті 42 Закону, за такими видами: допомога по тимчасовій непрацездатності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу; відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг (пункт 1 Порядку № 12).

У разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі - комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення (пункт 2 Порядку № 12).

Фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку (пункт 4 Порядку № 12).

Страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання (пункт 5 Порядку № 12).

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку (пункт 8 Порядку № 12).

Після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов`язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону (пункт 9 Порядку № 12).

Таким чином, у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення. Фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання. Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку. Після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов`язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону (пункт 9 Порядку № 12).

Як встановив суд, згідно з протоколами засідання комісії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області позивачу відмовлено в у зв`язку з вимушеним простоєм згідно наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за № 82 від 24.02.2022, тому суд вважає такі дії протиправними.

Крім того, долучена позивачем довідка сектору внутрішнього аудиту Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про заробітну плату до листка непрацездатності серії АЛЕ № 716458 від 05.05.2022 не підтверджує нарахування позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки така довідка не затверджена підписами посадових осіб страхувальника та не скріплена печаткою.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 4 статті 245 даного Кодексу у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

За таких обставин, вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд зазначає, що застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України слід визнати протиправними дії комісії із соціального страхування Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо відмови в прийнятті рішення про призначення позивачу матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 до 06.05.2022, а з метою ефективного захисту та відновлення прав, свобод та інтересів позивача потрібно зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області забезпечити прийняття комісією (уповноважений) із соціального страхування рішення про призначення позивачу матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 до 06.05.2022 відповідно до листка непрацездатності серії АЛЕ № 716458 та вчинити дії щодо оформлення і подання заяви-розрахунку про нараховані суми матеріального забезпечення.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини суд робить висновок про часткове задоволення заявленого позивачем позову.

Решта доводів відповідача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 цього ж Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач квитанцією № 0.0.2725448496.1 від 31.10.2022 підтвердила сплату судового збору на суму 992, 40 гривень за подання даного адміністративного позову.

Як наслідок, враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, частина судового збору в розмірі 500 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії комісії із соціального страхування Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо відмови в прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 до 06.05.2022.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (індекс 76014, вулиця Академіка Сахарова, 34, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39767437) забезпечити прийняття комісією із соціального страхування рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків) матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 до 06.05.2022 відповідно до листка непрацездатності серії АЛЕ № 716458 та вчинити дії щодо оформлення і подання заяви-розрахунку про нараховані суми матеріального забезпечення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (індекс 76014, вулиця Академіка Сахарова, 34, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39767437) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків) частину сплаченого судового збору в розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.