Рішення

від 28.03.2024 по справі 348/1733/22

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1733/22

Провадження № 2/348/43/24

28 березня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Дмитрук С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Голіней Л.Д.,

представника третьої особи - адвоката Гуменюка Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду у м. Надвірна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Надвірнянська міська рада, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки.

В обґрунтування позову, поданого на виконання ухвали про залишення без руху, зазначив, що він є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2624010100:03:001:0443. Вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач використовує частину його земельної ділянки по лінії В-Б площею 0,0063 га, яку самовільно відгородила огорожею на стрічковому бетонному фундаменті. В добровільному порядку відповідач відмовляється звільнити частину його земельної ділянки та відновити межові знаки, встановлені згідно законодавства.

На підставі наведеного, позивач просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки, площею 00600 га, кадастровий номер 2624010100:03:001:0443, АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05.01.2015 року, шляхом відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Надвірнянську міську раду Івано-Франківської області.

01.12.2022 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Голіней Л.Д. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Рішенням Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області від 14 липня 2005 року № 1815-ХХV(ІV) - 05 вирішено передати ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0600 га (кадастровий номер 26240000:03:001:0508), що розташована по АДРЕСА_2 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за рахунок земель, відведених під індивідуальну забудову м. Надвірна. Цим же рішенням вирішено оформити державний акт на власності на земельну ділянку ОСОБА_2 . З метою підготовки всіх необхідних документів для видачі Державного акту та належного узаконення земельно ділянки на замовлення ОСОБА_2 було виготовлено Технічний звіт по проведеннюї земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки до видачі державного акту на право власності на землю. Надвірнянський районний відділ Івано-Франківського обласного головного управління земельних ресурсів прийшов до висновку від 12.10.2005 року № 01-24/1038 про можливість передати у власність земельну ділянку ОСОБА_2 . Такого ж висновку (№130 від 03.10.2005 року) дійшов і головний архітектор Надвірнянської міської ради. Відповідно до Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувачу ОСОБА_2 в АДРЕСА_3 від 18 липня 2005 за участю відповідних спеціалістів, а також в присутності землекористувача та суміжників встановлено в натурі межі земельної ділянки відповідачки. У даному акті також зазначено що при встановленні зовнішніх землекористування ніяких претензій суміжними землекористувачами не заявлено. На підставі даного рішення та технічного звіту про проведення земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки до видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №099481 від 16 грудня 2005 року. Згідно витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки, площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2624010100:03:001:0508 по АДРЕСА_2 . Документи на земельну ділянку, яка належить позивачу виготовлені у 2005 році із винесенням меж земельної ділянки, які всі погодили, і якими сторони користувалися з 2005 року дотепер. В подальшому відповідачкою було виготовлено проект чотирьохкімнатного індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_2 Р/№ 4 від 15.02.2006 року, споруджено житловий будинок та отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.10.2014 року. За весь цей час позивачем не було заявлено жодних вимог щодо наявності будь-яких порушень ОСОБА_2 прав, інтересів чи межових знаків. На основі визначених актом відведення меж ОСОБА_2 було споруджено паркан із каменю на межі із ОСОБА_1 ще у 2010 році. Також із матеріалів справи вбачається, що технічна документація, зокрема і акт виносу меж в натурі та документація на право власності на земельну ділянку, виготовлені позивачем також ще у 2005 році. Тобто з 2005 року сторони користувалися своїми земельними ділянками згідно актів виносу меж в натурі та не заявляли будь- яких претензій один до одного. Враховуючи зазначене, вбачається, що сторони знали та могли знати про порушення їх прав та не заявляли про це, і з того часу пройшло вже 17 років, що перевищує загальний строк позовної давності у три роки.

Вважає, що права та інтереси позивача не порушуються відповідачкою, тому даний позов є безпідставним та не підлягає до задоволення. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів порушення його прав та законних інтересів, а позовна заява є необґрунтованою. З цих підстав просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

05.12.2022 року відповідачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що відомостей про речові права, що виникли після 01 січня 2013 року відповідач суду не надав, а саме: свідоцтва про право власності на нерухоме майно та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Ненадання цих документів свідчить про відсутність реєстрації земельної ділянки відповідача Державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Відомості на Єдиній кадастровій карті України про земельну ділянку з кадастровим номером2624010100:03:001:0508 відсутні, земля належить Надвірнянській міській раді, а також відсутні права власності на дану земельну ділянку. Також зазначає, що у 2020 році за сприянням ТзОВ «Наукового-виробничого підприємства «ГІС» здійснено обміри фактично огородженої земельної ділянки, кадастровий номер 2624010100:03:001:0443, яка належить позивачу. Відповідно до проведених вимірів встановлено факт невідповідності меж земельних ділянок по лінії Б-В межівник-відповідач ОСОБА_2 . Згідно відомостей із Державного земельного кадастру земельна ділянка, що належить позивачу по лінії відмежування із відповідачем, по всій її довжині 28,55 метра та на глибину 2,6 метра, що становить загальну площу 0,0071 га (71кв.м), знаходиться на території земельної ділянки відповідача. 25.10.2022 року ПП " ОСОБА_3 " було проведено заміри та складено Акт винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проведені заміри повторний раз довели про невідповідність земельних ділянок у бік відповідача. На даний час відповідач користується земельною ділянкою, площею 0,0671 га, а якщо враховувати захоплення земель Надвірнянської міської ради, то в натурі по лінії розмежування від відповідача повинна бути такою самою, як і позивачем 29,13 метра, а не 31,25 м. При проведенні замірів відповідач та представник земельного відділу Надвірнянської міської ради присутні не були. Таким чином, про невідповідність меж земельної ділянки позивачу стало відомо у 2020 році після проведених обмірів, та додатково у 2022 році після повторного проведення обмірів ПП «ОСОБА_7», отже строки позовної давності ним не порушені.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської областівід 21.02.2023 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу, та зупинено провадження на час проведення експертизи.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 року провадження у справі після проведення експертизи було поновлено та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.03.2024 року витребувано від Головного управління Держгеогадастру в Івано-Франківській області поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 26240000:03:001:0508, яка належить відповідачу ОСОБА_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Зазначив, що відповідач ОСОБА_2 захопила проти його волі частину земельної ділянки, яка належить йому на праві власності. Коли погоджували межі земельних ділянок, все було добре. Суперечки між ним та відповідачем почалися у 2020 році, коли він почав зводити паркан та з`ясував, що площа його земельної ділянки є меншою, ніж має бути відповідно до документів. Працівники міської ради його переконали, що він може поставити свій паркан на землі міської ради. В подальшому, міська рада звернулася до нього з позовом, який розглядається іншим суддею. У жовтні 2022 року він замовив проведення ПП «ОСОБА_7» обмірів земельної ділянки в натурі. Відповідач та представник Надвірнянської міської ради при проведенні обмірів були відсутні. Було встановлено накладення земельних ділянок. Вважає, що експертиза проведена неякісно та поверхнево, лише по документах, просив застосувати наслідки ст.109 ЦПК України, оскільки відповідачка ухилилася від надання поземельної книги експертам. Від подання клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи позивач категорично відмовився, зазначив «що йому це не потрібно».

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги. Зазначила, що паркан вона побудувала в 2010 році по визначених межових знаках. Ніяких претензій до неї з боку позивача не було. Межові знаки вона нікуди не переставляла. Запити та повідомлення щодо проведення обмірів земельних ділянок вона не отримувала.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Голіней Л.Д. заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог. Всі документи відповідачка виготовила в 2005 році, отримала Державний акт на земельну ділянку. Позивач підписував акт погодження меж земельних ділянок, жодних заперечень не було. Необхідні документи на земельну ділянку у відповідачки виготовлені згідно чинного законодавства, та є дійсними. Огорожа відповідачем була побудована у 2010 році, ніяких зауважень від позивача не було. На даний час площа земельної ділянки відповідача становить 6 соток. ОСОБА_2 вважає, що вона користується своєю земельною ділянкою правомірно. Поземельна книга у відповідача відсутня, виготовлення її відповідач не вбачала за необхідне. Всі наявні у відповідача копії документів додані до відзиву.

Представник третьої особи - адвокат Гуменюк Б.С. в судовому засіданні зазначив, що в силу вимог ЦПК позовні вимоги мають бути доведені позивачем. За висновком експертизи відсутнє будь-яке накладання земельних ділянок. Рішення просить прийняти відповідно до вимог законодавства.

Спеціаліст ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона працює начальником Управління земельних ресурсів Надвірнянської міської ради. Рішенням Надвірнянської міської ради у 2004 році земельні ділянки та межові знаки були передані сторонам. Про спір з приводу меж земельних ділянок між сторонами та про фактичне накладення земельних ділянок їй нічого не відомо. Оскільки вона має доступ до публічної кадастрової карти України, нею було перевірено та встановлено наявність обох суміжних земельних ділянок сторін на кадастровій карті. Якщо державний акт старого зразка, до 2013 року, він підтверджує право власності особи на земельну ділянку. Техдокументація має бути у власників, свідоцтва про право власності та поземельної книги може і не бути. Коли особа має намір вчинити нотаріальні дії чи побудувати будівлі на земельній ділянці, тоді їй потрібно звернутися до державних реєстраторів Держгеокадастру, замовити технічну документацію, сформувати поземельну книгу та отримати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Поземельна книга формується в Держгеокадастрі, в електронному вигляді та в паперовому. При проведенні обмірів земельних ділянок обов`язково має бути присутній представник міської ради. Для проведення замірів у 2022 році представник міської ради запрошений не був, повідомлень про проведення таких робіт міська рада не отримувала.

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали аналогічні покази про те, що на вирішення експертів було поставлено питання щодо порушення меж земельних ділянок саме до правовстановлюючих документів, відповідь у висновку експертизи була надана саме на питання, яке було порушене позивачем. Для проведення було надано лише поземельну позивача, поземельної книги відповідача надано не було.

Заслухавши пояснення учасників процесу, спеціаліста, експертів, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0600 га, кадастровий номер 2624010100:03:001:0443, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), державна реєстрація права власності на земельну ділянку за позивачем проведена 19.12.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 545715126240 (а.с. 15-18).

На замовлення позивача ОСОБА_1 ПП «Полярис» у 2005 році було виготовлено технічний звіт по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки до видачі державного акту на право власності на землю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2624010100:03:001:0443, із зазначенням суміжних землекористувань, довжин ліній та дирекційних кутів, площі землекористування і периметру меж. Претензій при встановленні меж земельної ділянки не заявлено ( а.с.12,13).

Відповідно до Акту встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 від 15.07.2005 представником ПП «Полярис» на виконання рішення Надвірнянської міської ради від 14.07.2005 проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 та були передані межові знаки у кількості 4 шт. на зберігання власнику землі ( а.с.13 зворот, 14).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 099482, виданого 16 грудня 2005 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 010530701510, власником земельної ділянки площею 0, 0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідач ОСОБА_2 (а.с.62).

Отже, позивач та відповідач є власниками суміжних земельних ділянок, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Суміжні земельні ділянки сторін внесені до публічної кадастрової карти України, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000659022024 та № НВ-0000659012024 від 14.03.2024 (а.с.218-221).

Звертаючись до суду, позивач вказував, що відповідач ОСОБА_2 використовує частину його земельної ділянки по лінії В-Б площею 0,0063 га, яку самовільно відгородила огорожею на стрічковому бетонному фундаменті.

На підтвердження наявності порушення його прав позивач надав:

Акт винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складений 25 жовтня 2022 року підприємцем ОСОБА_7 , та схему винесення частини межі земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 , кадастровий номер 2624010100:03:001:0443, в АДРЕСА_1 , в яких вказано місцерозташування його земельної ділянки, з відображенням меж накладання на земельну ділянку суміжника ОСОБА_2 (площа 0,0071 га) (а.с. 91-92).

Відповідач та представник відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 зазначила, що огорожа нею була споруджена правомірно, на власній земельній ділянці, згідно з наявними у неї дозвільними документами, а саме:

Рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області від 14 липня 2005 року № 1815-ХХV(ІV) - 05, відповідно до якого вирішено передати ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0600 га (кадастровий номер 26240000:03:001:0508), що розташована по АДРЕСА_2 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за рахунок земель, відведених під індивідуальну забудову м. Надвірна. Цим же рішенням вирішено оформити державний акт на власності на земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с.61).

На замовлення відповідача ОСОБА_2 ПП «Полярис» у 2005 році було виготовлено технічний звіт по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки до видачі державного акту на право власності на землю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2624010100:03:001:0508, із зазначенням суміжних землекористувань, довжин ліній та дирекційних кутів, площі землекористування і периметру меж. Претензій при встановленні меж земельної ділянки суміжниками не заявлено ( а.с.63-82).

Відповідно до Акту встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 від 18.07.2005 представником ПП «Полярис» на виконання рішення Надвірнянської міської ради від 14.07.2005 проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 та були передані межові знаки у кількості 5 шт. на зберігання власнику землі. Суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких претензій не заявлено ( а.с.78).

На підставі даного рішення та технічного звіту про проведення земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки до видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №099481 від 16 грудня 2005 року (а.с.62).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка, площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2624010100:03:001:0508 по АДРЕСА_2 належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с.81).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експертів Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 458/23-28 від 29.09.2023 встановлено, що між земельною ділянкою з кадастровим номером 2624010100:03:001:0443 та земельною ділянкою з кадастровим номером 2624010100:03:001:0508, по лінії розмежування Б-В 29,13 м відповідно до земельно-кадастрових планів, що наявні в технічних звітах відсутнє будь-яке порушення меж чи накладання (а.с. 143-163).

Суд відкидає аргументи позивача щодо застосування наслідків ст. 109 ЦПК України, оскільки як пояснила в судовому засіданні представник відповідача - адвокат Голіней Л.Д., поземельна книга у відповідача ОСОБА_2 відсутня, виготовлення її відповідач не вбачала за необхідне. Також спеціаліст ОСОБА_4 пояснила, що поземельної книги особа може і не мати, і лише коли особа має намір вчинити нотаріальні дії чи побудувати будівлі на земельній ділянці, тоді вона має звернутися до державних реєстраторів Держгеокадастру, замовити технічну документацію та сформувати поземельну книгу. Позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження доводів про те, що відповідачка свідомо ухилилася від надання експертам поземельної книги для проведення експертизи. Отже, вказані доводи є документально не підтвердженими, а тому суд не вбачає підстав для застосування наслідків ухилення від участі в експертизі згідно зі ст. 109 ЦПК України.

При цьому суд зауважує, що позивачем відповідне клопотання про витребування від Головного управління Держгеогадастру в Івано-Франківській області поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 26240000:03:001:0508, яка належить відповідачу ОСОБА_2 було подано лише 14.03.2024, тобто після проведення експертизи.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною третьоюстатті 13 Конституції Українивласність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Відповідно достатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (пункт «г» частини першої статті 96 ЗК України).

Згідно зі статтею 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельнихвідносин.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Статтею 107 ЗК України визначено, що основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач мотивував порушення відповідачкою його прав на користування земельною ділянкою, що полягає у спорудженні паркану на частині належної йому земельної ділянки. В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на акт та схему винесення меж земельної ділянки, виготовлених на замовлення позивача підприємцем ОСОБА_7 25 жовтня 2022 року.

Так, статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі Інструкція № 376).

Згідно із пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та Верховним Судом у постановах від травня 2020 року у справі № 404/3048/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 454/805/13-а та від 27 січня 2021 року у справі № 818/2225/17.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що акт та схема винесення меж земельної ділянки не підтверджують та не встановлюють факту накладення земельних ділянок, а відтак не є допустимими та належними доказами на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, складені на замовлення позивача ОСОБА_1 підприємцем ОСОБА_7 акт винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та схема винесення частини межі земельної ділянки в натурі на думку суду, не підтверджують обставин, з якими позивач пов`язує свої вимоги, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу даних та джерел, які використовувались при їх виготовленні.

При цьому зазначена схема не містить висновку про відповідність фактичних меж земельної ділянки позивача з межами її ділянки у відповідності до правовстановлюючих документів, за відсутності підтвердження чого взагалі не можна дійти висновку про порушення його права користування земельною ділянкою.

Крім того, до вказаної схеми та акту не долучено будь-яких доказів на підтвердження того, що особа, яка їх склала, мала відповідну спеціалізацію та кваліфікацію на проведення топографо-геодезичних робіт та відповідно виготовлення такої схеми.

Також суд зауважує, що відповідного повідомлення про проведення таких робіт ні відповідачем ОСОБА_2 , ні представниками Надвірнянської міської ради отримано не було (доказів протилежного позивачем до суду не подано).

Отже, єдиним допустимим та належним доказом, який може підтвердити або спростувати факт накладання спірних земельних ділянок є судова земельно-технічна експертиза.

Проте, позивач, категорично не погоджуючись з висновком експертів № 458/23-28 від 29.09.2023, повторного клопотання про призначення земельно-технічної експертизи не заявляв, натомість наполягав на продовженні розгляду справи на підставі наявних в ній матеріалів.

Отже, позивач, вказуючи на факт зайняття відповідачем частини земельної ділянки, власником якої він є, в порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів, що є його процесуальним обов`язком.

А відтак, суд встановив, що позивачем не доведено порушення відповідачем його земельних прав, а тому, його право, за захистом якого він звернувся до суду, не порушено.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх безпідставність.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що у зв`язку з дією вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» перебіг строку позовної давності є зупиненим, а отже стороною позивача не пропущений.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то представником відповідача в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, заявлено усну заяву про те, що відповідні докази на підтвердження розміру таких витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача:адвокатГоліней Лілія Дмитрівна, адреса місця знаходження: 78405, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 31 А.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Надвірнянська міська рада, код ЄДРПОУ 04054257, адреса місця знаходження: 78405, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 31 А.

Представник третьої особи: адвокат Гуменюк Богдан Степанович, адреса місця знаходження: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2024.

Суддя Т.А.Бурдун