Постанова

від 03.04.2024 по справі 630/335/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 630/335/23 Головуючий суддя І інстанції Малихін О. О.

Провадження № 22-ц/818/636/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: забезпечення позову

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «АГРО+» на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 26 вересня 2023 року, по цивільній справі № 630/335/23 за клопотанням представника ТОВ «АГРО+» Овчіннікова Юрія Вікторовича про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області О.Ільєнкова, поданого в інтересах Держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмету спору, на боці позивача Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , і Товариства з обмеженої відповідальністю «АГРО+» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення,

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «АГРО+» Овчінніков Ю.В. звернувся до суду з клопотанням від 21 вересня 2023 року, в якій просить скасувати частково заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 30 травня 2023 року в справі № 630/335/23, а саме:

скасувати заборону ТОВ «АГРО+» (код ЄДРПОУ 42429789, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Балакірєва, 17-В, кімн. 2) та будь-яким іншим особам, які діють на їх користь чи виконують по відношенню до них інші зобов`язання, проводити сільськогосподарські роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001.0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаних земельних ділянок або інші роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження збереженого на них об`єкту історичної спадщини - пам`ятки археології місцевого значення городища «Закозарівське»;

скасувати встановлену заборону ТОВ «АГРО+» (код ЄДРПОУ 42429789, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Балакірєва, 17-В, кімн. 2) та будь-яким іншим особам, які діють на їх користь чи виконують по відношенню до них інші зобов`язання, проводити сільськогосподарські роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаних земельних ділянок або інші роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження збереженого на них об`єкту історичної спадщини - пам`ятки археології місцевого значення городища «Закозарівське».

В обґрунтування поданого клопотання представник ОСОБА_4 вказав, що ухвалою Люботинського міського суду Харківської області по справі № 630/335/23 від 30 травня 2023 року було вжиті заходи забезпечення позову Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в Держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і Товариства з обмеженої відповідальністю «АГРО+» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими №№ 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001.0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056. Під час розгляду цивільної справи № 630/335/23 ухвалою суду була призначена судова земельна-технічна експертиза з метою перевірки можливого накладення чи перетину вказаних вище земельних ділянок із земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення городища «Закозарівське». Призначення судом такої експертизи поставило під сумнів твердження прокурора, на яких засновано позов, та які не підтвердженні належними доказами. Факт призначення такої експертизи за клопотанням відповідача ТОВ «АГРО+» також вказує на передчасність та недоцільність заходів забезпечення позову, застосованих за заявою прокурора.

Представник ТОВ «АГРО+» Овчінніков Ю.В. також вказав, що спірні земельні ділянки як землі сільськогосподарського призначення орендуються Товариством, яке є сільськогосподарським підприємством, та використовуються за цільовим призначенням, зокрема для вирощування зернових культур, і ніщо не вказувало на розташування на цих землях історико-культурної спадщини. До того ж на час набуття спірних земельних ділянок у власність відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 будь-які обмеження щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням були відсутні, так як обмеження, викликані встановленням меж території історико-культурного призначення, в обов`язковому порядку вносяться до Державного земельного кадастру. Але такі обмеження в договорах купівлі-продажу спірних земельний ділянок відсутні. Тому застосовані заходи забезпечення позову порушують права відповідача ТОВ «АГРО+» на використання земельних ділянок у своїй діяльності, за які зобов`язано сплачувати орендну плату.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 26 вересня 2023 року у задоволенні клопотання представника ТОВ «АГРО+» Овчіннікова Ю.В. від 21 вересня 2023 року про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «АГРО+» - адвокат Овчінніков Ю.В. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та скасувати заборону ТОВ «АГРО+» та будь-яким іншим особам, які діють на їх користь чи виконують по відношенню до них інші зобов`язання проводити сільськогосподарські роботи на земельних ділянках, пов`язані із пошкодженням грантового покриву вказаних земельних ділянок або інші роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження збереженого на них об`єкту історичної спадщини пам`ятки археології місцевого значення городина «Закозарівське».

В обґрунтування скарги зазначив, що суд констатував, що на земельних ділянках знаходиться об`єкт історичної спадщини пам`ятка археології місцевого значення городище «Закозарівське».

У той же час позовні вимоги прокурора прямо залежать від доведення ним факту знаходження об`єкту історичної спадщини саме на вищевказаних земельних ділянках, що буде достатньою підставою для задоволення позову.

Вважає, що в порушення п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України суд фактично констатував, що прокурор довів суду, що історична спадщину перебуває в межах земельних ділянок, та заборона вчиняти певні дії відповідачем пов`язана з цими обставинами, що є можливим тільки при вирішенні справи по суті.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії відповідачу ТОВ «АГРО+», взагалі не мають жодного відношення до заявлених прокурором позовних вимог ,а також скасування зазначених заходів ніяким чином не зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, так як визначений у рішенні від 30.05.2023 року захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні земельні ділянки є достатнім виходячи із заявлених прокурором позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів,відповідно дост.ст.367,368ЦПК Українивислухала доповідьсудді-доповідача,пояснення учасниківсправи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд зазначив, що підставами для застосування заходів слугували обґрунтовані припущення про те, що ведення сільськогосподарської діяльності на спірних земельних ділянках, які були передачі відповідачами в оренду ТОВ «АГРО+», може створити загрозу для збереження пам`ятки археології з огляду на те, що такі роботи можуть призвести до пошкодження ґрунтового покрову спірних земельних ділянок та як наслідок пошкодження об`єкту історичної спадщини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що ухвалою від 30 травня 2023 року було задоволено заяву керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову, пред`явленого до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ТОВ «АГРО+» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення, та застосовані заходи у вигляді накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001.0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056; та заборони, зокрема, ТОВ «АГРО+» проводити сільськогосподарські роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001.0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаних земельних ділянок або інші роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження збереженого на них об`єкту історичної спадщини - пам`ятки археології місцевого значення городища «Закозарівське».

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

За ч. 1 ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до подання позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п. 4 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» судам було роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. п. 2-3, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.п. 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить збереження пам`ятки археології, з огляду на те, що роботи можуть призвести до пошкодження ґрунтового покрову спірних земельних ділянок та як наслідок пошкодження об`єкту історичної спадщини.

Так метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому при вирішенні заяви про забезпечення позову, на відміну від вирішення спору по суті, діє стандарт доказування «на перший погляд», який передбачає з`ясування судом обґрунтованих припущень про загрозу ефективного розгляду справи у розумний строк та виконання ймовірного рішення по суті спору. У даному випадку до позову були надані докази на підтвердження накладання спірних земельних ділянок, на земельну ділянку, яка перебуває у державний власності. Той факт, що судом з цього приводу було призначено судову експертизу в межах змагального процесу, наразі не свідчить про те, що позовні вимоги прокурора були необґрунтованими, остаточний висновок щодо доведеності позову за вищими стандартами доказування «поза розумним сумнівом» чи «вірогідності доказів сторін» застосовуються судом при ухваленні рішення по суті позову на підставі оцінки усіх наданих сторонами доказів. Тому колегія судді відхиляє доводи скарги щодо необґрунтованості висновків суду в оскарженій ухвалі.

Отже, встановивши наявність реального спору між сторонами, надавши оцінку змісту позову, та доказам, долученим до заяви позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення та відмови в скасуванні заходів забезпечення позову відповідачу та правомірно застосовано заходи забезпечення позову у заборони вчиняти певні дії. Втручання у законні права та інтереси апелянта, який займається сільськогосподарським виробництвом на спірних земельних ділянкам у даному випадку було пропорційним та відповідає основному завданню цивільного судочинства, яке зазначено у ст. 2 ЦПК України.

Так, згідно ст. 2 ЦПК України Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно дост. 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З огляду на те, що в межах даної справи вирішується питання про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні державними землями історико-культурного призначення - використання спірних земельних ділянок для сільськогосподарського виробництва, які були передачі відповідачами в оренду ТОВ «АГРО+», дійсно може створити реальну загрозу для збереження пам`ятки археології з огляду на те, що такі роботи можуть призвести до пошкодження ґрунтового покрову спірних земельних ділянок та як наслідок пошкодження об`єкту історичної спадщини. Наведені з цього приводу висновки суду про співмірність застосованого способу забезпечення позову є законними і обґрунтованими, доводами скарги не спростовані.

З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Підстави, визначені ст. 141 ЦПК України, з урахуванням роз`яснень п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «АГРО+» залишити без задоволення.

Ухвалу Люботинського міськогосудуХарківськоїобласті від26вересня2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 03 квітня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегія І.В. Бурлака.

Ю.М.Мальований.