Постанова

від 18.03.2024 по справі 1309/7604/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1309/7604/12 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/3076/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Cуддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Cекретар Іванова О.О.

З участю: представника скаржника ОСОБА_1 -адвоката Репака В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу №1309/7604/12 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Репака Віталія Валерійовича на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 11 жовтня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувач: Приватне акціонерне товариство «Універсал Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,- про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

05.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання протиправною бездіяльність Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) щодо незняття арешту з майна, який був накладений постановою державного виконавця Залізничного відділу ДВС у м. Львові про арешт майна боржника від 19.11.2013 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 1309/7604/12, виданого Залізничним районним судом м. Львова на підставі рішення від 14.06.2013 та постановою державного виконавця Залізничного відділу ДВС у м. Львові про арешт майна боржника від 22.05.2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 1309/7604/12 виданого Залізничним районним судом м. Львова на підставі рішення від 14.06.2013 року. Просив зобов`язати Залізничний відділ ДВС у м. Львові ЗМУ (м. Львів) зняти арешт з майна.

В обґрунтування скарги зазначає, що після 03.10.2016 року виконавчий лист до примусового виконання не пред`являвся. 11.05.2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ із заявою про зняття вказаних арештів, однак жодні дії за його зверненням вчинені не були. Вважає, що бездіяльність посадових осіб Залізничного відділу ДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів), яка полягає у незнятті протягом тривалого часу арешту із належного йому майна, є протиправною та такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси його як сторони виконавчих проваджень, так і громадянина України щодо вільного володіння, користування та розпорядження майном. На підставі викладеного просить скаргу задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 11 жовтня 2023 року у задоволенні скарги відмолено.

Ухвалу суду оскаржив представник скаржника ОСОБА_1 -адвокат Репак В.В.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою. Судом не взято до уваги, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання минув та станом на час розгляду справи повторно до виконання не пред`явлений, тому скарга підлягала до задоволення. Зазначає, що згідно з приписами пункту 3.17 Інструкції №512/5, ст.50 Закону №606-ХІV державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу проводить всі необхідні дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, в тому числі і знімає арешт, накладений на майно боржника (саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №522/86/5/13). Оскільки станом на день подання скарги виконавчий лист не пред`явлений до виконання повторно, збереження протягом восьми років та дев`яти років арештів, накладених виконавцем з метою виконання рішення, є несправедливим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 . Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 26 липня 2023 року у справі №761/687/14 та постанові від 02.08.2023 року у справі №2306/4489/22. Просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу суду не надано, що відповідно до частини третьої ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) не є перешкодою перегляду рішення суду першої інстанції.

Представники установ, які зазначені учасниками справи, в судове засідання не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день,час і місце слухання справи.

Відповідно до ч.2ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Репака В.В., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 14.06.2013 року у справі №1309/7604/12 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 11-1/909к-07 від 12.12.2007 року в сумі 6197,27 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на день розрахунку 49 534,78 грн., вирішено питання судових витрат.

На виконання зазначеного рішення, судом видано виконавчий лист № 1309/7604/12, який стягувачем ПАТ «Універсал Банк» передано на примусове виконання у Залізничний ВДВС ЛМУЮ.

31.03.2014 року державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ Барилко Л.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (ВП № НОМЕР_2).

В ході виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем 21.11.2013року було накладено арешт на все нерухоме майно боржника на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № НОМЕР_2, виданий 19.11.2013 року.

ПАТ «Універсал Банк» у 2015 році повторно пред`явив виконавчий лист № 1309/7604/12 до примусового виконання у Залізничний ВДВС Львівського МУЮ.

22.09.2015 року державним виконавцем Барилко Л.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (ВП № НОМЕР_1).

В ході виконавчого провадження № НОМЕР_1 виконавцем 04.06.2015 року було накладено арешт на все нерухоме майно боржника на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № НОМЕР_1, виданий 22.05.2015 року.

Втретє у 2016 році стягувачем знову було пред`явлено виконавчий лист № 1309/7604/12 у Залізничний ВДВС ЛМУЮ до примусового виконання та 03.10.2016 року державним виконавцем Барилко Л.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (ВП № НОМЕР_3) та прописано, що стягувач вправі повторно пред`явити виконавчий лист до виконання в строк до 03.10.2017 року. В межах цього провадження арешт на все майно боржника не накладався.

Встановлено, що після повернення 03.10.2016 року виконавчого документа № 1309/7604/12 такий надалі стягувачем ПАТ «Універсал Банк» жодного разу до примусового виконання не пред`являвся, що підтверджується листом-відповіддю Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ від 22.09.2023 року (а.с. 49).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на все нерухоме майно ОСОБА_1 в рамках примусового виконання зазначеного виконавчого листа були накладені наступні арешти:

-на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер:ВП № НОМЕР_2, виданий 19.11.2013 року. Зазначений арешт був накладений в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке було завершено 31.03.2015 року;

-на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер:ВП № НОМЕР_1, виданий 22.05.2015 року. Зазначений арешт був накладений в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке було завершено 22.09.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання минув як по Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІУ (один рік) так і по Закону України № 1404-УІІІ (три роки).

З моменту завершення виконавчого провадження 03.10.2016 року, минуло більше семи років, що унеможливлює пред`явлення стягувачем виконавчого документа до примусового виконання та не дає підстав для поновлення строку на його пред`явлення.

У постанові Верховного Суду від 02.08.2023 року у справі № 2306/4489/22 прописано наступне: «Оскільки станом на день розгляду цієї справи у суді першої інстанції виконавчий лист № 2/695/163/13 від 28 травня 2013 року з 16 травня 2017 року повторно не пред`явлений до виконання, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень питання про заміну сторони виконавчого провадження чи про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не вирішувалось, особа, яка вважає себе правонаступником стягувача та повідомлена про розгляд цієї справи в суді, не ініціювала продовження виконавчих дій, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, Верховний Суд дійшов переконання, що збереження більше шести років арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника особа-1».

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження були визначені у статті 50 Закону № 606-ХІУ, чинному на час накладення виконавцем арештів, яка, зокрема, передбачала зняття арешту з майна боржника ( посилання на зазначену статтю є у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13).

Статтею 52 Закону № 606-ХІУ, чинному на час накладення виконавцем арештів, зазначалося, що звернення стягнення на майно боржника полягає у його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-УІІІ ( далі по тексту Закон № 1404-УІІІ).

Законом України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ в редакції чинній на момент звернення заявника до виконавчої служби із заявою про зняття арешту, у статті 59 даного Закону визначено випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. В той же час, частиною п`ятою ст.59 Закону передбачено, що у всіх інших випадках, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Законом № 1404-УІІІ не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення ( висновок Верховного Суду у постанові від 26 липня 2023 року, справа № 761/687/14).

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮУ від 02 квітня 2012 року № 512/5 у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, в тому числі повинен зазначити про зняття арешту, оскільки після завершення виконавчого провадження і до наступного відкриття виконавчого провадження будь-які виконавчі дії не проводяться. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13.

Враховуючи те, що зазначені арешти на майно боржника ОСОБА_1 були накладені державною виконавчою службою під час дії Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження», тому, враховуючи зазначені вище положення Закону в редакції чинній на момент завершення виконавчих проваджень, арешти повинні були зняті у зв`язку із винесенням державним виконавцем постанов про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до пункту 8.19 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом МЮУ від 25 грудня 2008 року № 2274/5 (далі по тексту Порядок № 2274/5) завершені виконавчі провадження підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання.

Строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення строк зберігання яких становить 1(один) рік (п.9 Порядку № 2274/5).

Порядок № 2274/5 втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 19 липня 2017 року №2302/5.

Згідно з пунктом 1 розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5 (далі Правила № 1829/5) завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.

За змістом пунктів 1 та 2 розділу ХІ Правил № 1829/5 передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, наступного за роком завершення їх діловодства.

З огляду на зазначені вище положення нормативно-правові акти, виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 та НОМЕР_3 знищені у встановленому законом порядку, що також підтверджується листом-відповіддю Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ від 22.09.2023 року, який надано на запит адвоката Репака В.В. (а.с.28).

Аналіз зазначених нормативних актів та процес виконання по виконавчих документах про стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів дає підстави до висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Такого висновку дотримується Верховний Суд, що викладено у постанові від 22.02.2022 року у справі № 639/2850/20.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження може бути поновлено, оскільки рішення суду по ньому не виконане. В той же час, судом не враховано строки можливого звернення виконавчого документа до виконання, не враховано право власника мати можливість вільно розпоряджатися своїм майном, а не бути протягом свого життя у невизначеному стані. Судом залишено поза увагою висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 761/687/14 на яку посилався представник скаржника -адвокат Репак В.В.

Всупереч приписам Основного Закону України щодо гарантій дотримання права особи на власність, посадові особи органу державної виконавчої служби допустили протиправну бездіяльність щодо не зняття арешту протягом восьми років після чергового закінчення виконавчого провадження у 2015 році, що як наслідок призвело до порушення ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.40 Конституції України.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Безпідставне не зняття Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) арешту на все майно ОСОБА_1 грубо порушує права та свободи останнього, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 та не узгоджується з приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції порушує принцип правової визначеності, необґрунтована, оскільки збереження арештів на все майно ОСОБА_1 , що були накладені органом державної виконавчої служби в процесі виконавчих проваджень, які є завершальними та матеріали яких у встановленому порядку є знищеними, тобто їх немає, створює труднощі для особи, майно якої обтяжене, призводить до невизначеності у праві розпорядження таким як скаржнику ОСОБА_1 так і його родині.

Відповідно до ч.1 п.п.3,4 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, -суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Репака Віталія Валерійовича задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 11 жовтня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), що полягає у незнятті арешту, накладеного Залізничним ВДВС Львівського міського управління юстиції на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.11.2013 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа №1309/7604/12 виданого Залізничним районним судом м.Львова на підставі рішення від 14.06.2013.

Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), що полягає у незнятті арешту, що накладений Залізничним ВДВС Львівського міського управління юстиції на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.05.2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1309/7604/12, виданого Залізничним районним судом м.Львова на підставі рішення від 14.06.2013.

Зобов`язати Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) зняти арешт на все майно ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.11.20213 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа №1309/7604/12 та від 22.05.2015 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №1309/7604/12.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк