Постанова

від 03.04.2024 по справі 274/755/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/755/23 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.

Категорія 21 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/755/23 за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Подільське» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. в м. Бердичів,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, належною йому на праві власності, яка знаходиться на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирська області, площею 2,8746 га, за кадастровим номером 1820886809:05:000:0330, шляхом зобов`язання відповідача звільнити та повернути земельну ділянку у відповідності до договору оренди землі №84 від 01.10.2011.

В обґрунтування позову зазначає, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,8746 га, яка знаходиться на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, кадастровий номер 1820886800:05:000:0330. Вказує, що з 01.10.2011 у відповідності до договору оренди землі №84, вказана земельна ділянка знаходилася в оренді СФГ «Подільське», строком на 10 років термін дії якого закінчився 01.10.2021. Стверджує, що 20.08.2021 на ім`я відповідача ним було направлено лист - повідомлення в якому зазначено про термін дії договору, який закінчується 01.10.2021, а також було поставлено до відома відповідача, про небажання поновлювати з відповідачем дію договору, та про намір самостійно обробляти земельну ділянку і використовували її для власних потреб і на свій розсуд. У зв`язку з чим, просив відповідача утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, площею 2,8746 га за кадастровим номером 1820886800:05:000:0330.

Зазначає, що 19.07.2021 він направив відповідачу повторний лист-повідомлення, у якому було повідомлено про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки з відповідачем. Вказує, що відповідачу також неодноразово направлялися повідомлення про небажання поновлювати дію договору та намір самостійно обробляти земельну ділянку і використовувати її для власних потреб на свій розсуд, у зв`язку з чим, повторно просив утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку. Стверджує, що відповідач ігнорує його вимоги повернути його власність (земельну ділянку) створюючи таким чином йому перешкоди у користуванні власністю. Враховуючи викладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що він не укладав додаткової угоди з відповідачем на продовження строку оренди. Зазначає, що відповідач не сплачував йому кошти за попередні роки. Враховуючи викладене просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

06 березня 2024 року на адресу суду від представника СФГ «Подільське» - Берегового В.Є. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що в апеляційній скарзі позивачем належно не зазначено в чому полягає незаконність та необґрунтованість оспорюваного рішення суду першої інстанції. Вказує, що враховуючи предмет і підстави позову суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , належить земельна ділянка площею 2,8746 га, яка розташована на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1820886800:05:000:0330, що підтверджується державним актом серії ЖТ №029537 від 22 жовтня 2003 року.

01.10.2011 між ОСОБА_1 та СФГ «Подільське» було укладено договір оренди землі №84, за яким, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Терехівської сільської ради.

Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8746 га, державний акт серії ЖТ №029537.

Згідно п.8 договору договір укладено на 10 років.

11.08.2018 між ОСОБА_1 та СФГ «Подільське» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2011 за якою, сторони домовились: продовжити термін дії договору оренди від 01.10.2011 на 30 років. Виклали договір оренди землі від 01.10.2011 у новій редакції та підписали його.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №141414953 від 16.10.2018 на земельну ділянку кадастровий номер 1820886800:05:000:0330, площею 2,8746 га, 16.10.2018 було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень - право оренди земельної ділянки, строк дії 01.10.2041. Орендар СФГ «Подільське», орендодавець ОСОБА_1 .

Копією реєстраційної справи про проведення державної реєстрації речового права щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1820886800:05:000:0330 підтверджується, що 16.10.2018 було проведено державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 01.10.2011, строк дії оренди до 01.10.2041.

Також, вбачається, що 20.08.2021 на ім`я відповідача ОСОБА_1 було направлено лист - повідомлення в якому зазначено, що термін дії даного договору закінчується 01.10.2021, у зв`язку з цим, даним повідомленням було поставлено до відома відповідача, про небажання поновлювати з відповідачем дію договору, а також, що ОСОБА_1 має намір самостійно обробляти земельну ділянку і використовували її для власних потреб та на свій розсуд. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просив відповідача утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, площею 2,8746 га за кадастровим номером 1820886800:05:000:0330.

Також позивачем долучено ще 2 листи-повідомлення аналогічного змісту без зазначення їх дат складання.

18.08.2021 ОСОБА_1 повідомив відповідача заявою про те, що він не писав заяв, що має намір самостійно обробляти орендовану СФГ «Подільське» його земельну ділянку, орендною платою задоволений, претензій та зауважень немає.

18.09.2021 до СФГ «Подільське» звернувся ОСОБА_1 із заявою про виплату орендної плати в сумі 18 640 грн за 2022 рік та за 2023 рік, у зв`язку з погашенням заборгованості банку.

Згідно з видатковими касовими ордерами від 18.09.2021 ОСОБА_1 отримав орендну плату за земельну частку (пай) за 2022 рік у розмірі 9320,00 грн та за 2023 рік у розмірі 9320,00 грн., про що свідчить підпис у графі «підпис одержувача».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходи з того, що строк дії оренди спірної земельної ділянки визначений додатковою угодою до договору оренди землі від 01.10.2011 не закінчився, а позивачем не надано доказів того, що він не укладав додаткову угоду до договору оренди землі.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо правовідносин сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 640 ЦК України слідує, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається ЗУ «Про оренду землі».

В силу статті 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Однією з істотних умов договору оренди землі є строк його дії (частина перша статті 15 ЗУ «Про оренду землі»).

Із положень частини першої статті 31 ЗУ «Про оренду землі» слідує, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Вказані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.

Право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном. Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. При цьому, договір оренди землі укладається на певний строк, який є істотною умовою договору та визначається за згодою сторін.

За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У даній справі встановлено, що 01.10.2011 між ОСОБА_1 та СФГ «Подільське» було укладено договір оренди землі №84, за яким, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Терехівської сільської ради, строком на 10 років, а СФГ «Поділля» зобов`язався використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і вносити ОСОБА_1 орендну плату. Цей договір був складений у письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому порядку.

11.08.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2011 за якою, сторони домовились: продовжити термін дії договору оренди від 01.10.2011 на 30 років. Виклали договір оренди землі від 01.10.2011 у новій редакції та підписали його.

Доказів того, що ОСОБА_1 не підписував додаткової угоди від 11.08.2018 матеріали справи не містять.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першоюстатті 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шостастатті 81 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Пунктами3та 4частини 5статті 12 ЦПК України також передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З метою виконання вимог п.3, п.4 ч.5 ст.12 ЦПК суд апеляційної інстанції 13 березня 2024 року відклав розгляд справи та визнав явку ОСОБА_1 обов`язковою з метою роз`яснити йому права та обов`язки. Зокрема, його право заявити клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи та попередити останнього про наслідки вчинення або не вчинення таких процесуальних дій.

Проте, 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 направив клопотання, у якому просив розглядати справу у його відсутність, при цьому зазначив, що йому 73 роки, він погано бачить та чує, нічого не розуміє у законах, а тому його присутність не має ніякого значення. Також вказав, що він не може бути присутнім на судових засіданнях, тим більше в інше місто з села.

Враховуючи зазначене вище клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виконати вимоги п.3, п.4 ч.5 ст.12 ЦПК.

Відтак, оскільки, від ОСОБА_1 будь-яких клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи не надходило, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустими доказами того факту, що ним не підписувалася додаткова угода до договору оренди землі від 01.10.2011 за якою, сторони домовились продовжити термін дії договору оренди від 01.10.2011 на 30 років.

Отже, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Поділля» договір оренди земельної ділянки не є припиненим.

Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено статтею 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесені до основних засад цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб`єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15-ц).

У свою чергу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року, висловив правову позицію щодо недобросовісності дій орендодавця при оспоренні належно вчиненого правочину та заборони суперечливої поведінки з його боку. При цьому Верховний Суд виходив з того, що дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред`явив позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечать його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

За договором оренди землі від 01.10.2011, що був укладений між сторонами та набув чинності після його державної реєстрації, а в подальшому був зміненим на підставі додаткової угоди від 11 серпня 2018 року, СФГ «Подільське» набув речове право (право оренди) на земельну ділянку. Строк дії цього речового права не закінчився, внаслідок чого підстави для повернення відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки відсутні.

Оскільки ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами порушення свого права у спірних правовідносинах, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений ним негаторний позов не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції зробив правильні висновки з установлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 04 квітня 2024 року.

Головуючий

Судді