Ухвала

від 27.05.2024 по справі 274/755/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2024 року

місто Київ

справа № 274/755/23

провадження № 61-7334ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Подільське» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року.

Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки відправлена до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 16 травня 2024 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

У касаційній скарзі заявник вказує, що копію оскаржуваного судового рішення апеляційного суду отримано 17 квітня 2024 року, водночас ураховуючи, що постанова Житомирського апеляційного суду ухвалена 03 квітня 2024 року, повний текст якої складено 04 квітня 2024 року, тридцятиденний строк на подання касаційної скарги на вказане рішення закінчується, з урахуванням вихідного дня, 06 травня 2024 року, проте касаційна скарга подана 16 травня 2024 року, тобто з пропуском процесуального строку, водночас, до скарги заявником не додано клопотання про його (строк) поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Таким чином, заявнику потрібно надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження зі зазначенням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом п`ятим частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);

Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.

У касаційній скарзі заявник не вказує підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, скарга не містить посилань на пункти, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, тобто заявник не визначив (не охарактеризував) самостійно такі посилання, як підставами касаційного оскарження.

Верховний Суд не може з власної ініціативи кваліфікувати підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такий обов`язок покладено саме на заявника, тобто суд касаційної інстанції не має повноважень самостійно відокремлювати ті чи інші підстави касаційного оскарження вважаючи, що так розуміє сам заявник.

Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені статтею 389 ЦПК України, додати копії скарги відповідно до кількості учасників справи.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У касаційній скарзі міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, водночас, вказане клопотання не обґрунтовано жодними обставинами, підтвердженими доказами.

За відсутності обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, зазначене унеможливлює перевірку обставин та доказів на підтвердження майнового стану заявника.

За наведених обставин Верховний Суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, тому відмовляє у задоволенні клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

ОСОБА_1 оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено в задоволені позов щодо однієї вимоги немайнового характеру (усунення перешкод шляхом звільнення земельної ділянки) та в частині вимог майнового характеру (повернення земельної ділянки).

Тому, за подання касаційної скарги в частині вимог немайнового характеру судовий збір належить сплатити у розмірі 2 147,20 грн (2 684,00 х 0,4 х 200 %).

Проте, враховуючи, що ні касаційна скарга, ні судові рішення першої та апеляційної інстанцій не містять інформації щодо вартості спірної земельної ділянки, для визначення ціни позову та відповідно розміру судового збору суду необхідні відомості щодо вартості спірного майна.

З огляду на вказане вище, заявниці необхідно надати суду докази на підтвердження вартості спірної земельної ділянки та сплатити судовий збір відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». За відсутності вказаних відомостей вирішення питання про відкриття касаційного провадження не вбачається можливим, оскільки суд не може встановити точну ціну позову.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 27 червня 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України, а разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара