Постанова

від 01.04.2024 по справі 906/1335/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Справа № 906/1335/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Вершняк В.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 10.01.2024, повне рішення складено 23.01.2024, та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 26.01.2024, повне рішення складено 01.02.2024, у справі № 906/1335/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан+"

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"

про стягнення 2 782 689,76 грн

В жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан+" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) про стягнення з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 2 560 747,51 грн, з яких: 1 972 940,00 грн - заборгованість, 494 586,33 грн - пеня, 43 945,21 грн - 3% річних, 49 275,98 грн - інфляційні.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.01.2024 у справі № 906/1335/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан+" 1 972 940,00 грн заборгованості, 21 883,64 грн пені, 43 945,21 грн 3% річних, 49 275,98 грн інфляційних, 31 320,68 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.02.2024) у справі № 906/1335/23 стягнуто з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан+" 61 280,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод", не погоджуючись з ухваленими рішенням та додатковим рішенням, звернувся в електронній формі до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, рішення Господарського суду Житомирської області від 10.01.2024 у справі № 906/1335/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити у повному обсязі у задоволені позову.

Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі № 906/1335/23 скасувати в частині стягнення 60 641,67 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційних скарг скаржник зазначає:

- у позовній заяві позивач вказував, що на виконання умов договору поставив відповідачу нафту сиру на суму 11 134 985,00 грн, а також газовий конденсат на суму 14 034 575,00 грн, всього - 25 169 560,00 грн, на підтвердження чого нібито надав видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату;

- позивач стверджує, що відповідно до банківської виписки по особовому рахунку відповідач за отриманий товар сплатив позивачу 23 196 620,00 грн, з яких: за нафту сиру - 11 046 725,00 грн, за газовий конденсат - 12 149 895,00 грн;

- за умовами договору, предметом договору № 01/07 від 01.07.2022 є нафта сира, яка у видаткових накладних вказана по коду УКТ ЗЕД 2709009000;

- позивач зазначав, що газовий конденсат це вид нафти сирої, тому його поставка відповідачу здійснювалась в рамках договору купівлі-продажу нафти сирої № 01/07 від 01.07.2022, тому, у випадку погодження сторонами поставки газового конденсату, окрім нафти сирої, в договорі № 01/07 від 01.07.2022 мало бути вказано назву товарної позиції - 2709 "Нафта або нафтопродукти сирі, одержані з бітумінозних порід (мінералів)". Оскільки, нафта сира та газовий конденсат входять до однієї товарної позиції, але різних товарних підкатегорій;

- суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що доводи позивача про віднесення газового конденсату до виду нафти сирої є необґрунтованими, а тому відсутні підстави вважати, що газовий конденсат код за УКТЗЕД 2709001000 поставлявся саме в рамках договору купівлі-продажу нафти сирої № 01/07 від 01.07.2022;

- суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини з поставки газового конденсату між ТОВ "Титан+" та ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" виникли у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних. Отже в межах договору № 01/07 купівлі-продажу нафти сирої від 01.07.2022 відповідачу поставлено нафту сиру на суму 11 134 985,00 грн, газовий конденсат на суму 14 034 575,00 грн поставлено у спрощений спосіб згідно з видатковими накладними;

- загальна вартість поставленого товару становить 25 169 560,00 грн, а з урахуванням часткового виконання ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" зобов`язань в сумі 23 196 620,00 грн. заборгованість становить 1 972 940,00 грн;

- позивач не надсилав на адресу ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод письмову вимогу, щодо сплати заборгованості, а отже у відповідача не виникло обов`язку щодо сплати штрафних санкції по договору у вигляді пені в сумі 21 883,64 грн, 3% річних 43 945,21 грн, інфляційних втрат 49 275,98 грн;

- крім того, умовами договору купівлі-продажу нафти сирої № 01/07 від 01.07.2022 передбачені форс мажорні обставини у розділі 6 договору;

- відповідно до довідки Торгово-промислової палати України за вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 годин 30 хвилин з 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про ведення воєнного стану в Україні.

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, постійними обстрілами, що загрожують життю та здоров`ю громадян, зниженням виробничої активності і як наслідок зменшення доходів Державного підприємства Житомирський лікеро-горілчаний завод, а тому стягнення з Державного підприємства Житомирський лікеро-горілчаний завод заборгованості за договором купівлі-продажу нафти сирої № 01/07 від 01.07.2022 в розмірі 2 119 36551 грн, в порушення досудового врегулювання спору, спричинить до суттєвого матеріального обтяження в діяльності підприємства та порушення його платоспроможності перед іншими контрагентами;

- при ухвалені додаткового рішення судом першої інстанції у цій справі не враховані правові висновки Верховного Суду (ч. 4 статті 236 ГПК України), вимоги процесуального законодавства України, не застосовано принцип справедливості та верховенства права, не враховано, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатським об`єднанням, є завищеним, враховуючи такі критерії, як складність справи (справа нескладна та стандартна), витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи;

- ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" вважає, що додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 в частині задоволення заяви ТОВ "Титан +" про стягнення з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" витрат на правову допомогу у сумі 60 641,67 грн та відмовити позивачу в задоволені заяви про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 60 641,67 грн.

З урахуванням вищевикладеного, ДП Житомирський лікерогорілчаний завод вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 10.01.2024 та додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 постановлено судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності (хибності) висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Листом № 906/1335/23/938/24 від 12.02.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Житомирської області.

27.02.2024 до суду надійшли матеріали справи № 906/1335/23.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.01.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі № 906/1335/23. Розгляд справи призначено на 20.03.2024 о 10:00 год. /т. 2 а.с. 20, 36/.

Ухвалою суду від 14.03.2024 задоволено заяву (вх.№ 1216/24) представника ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.03.2024 (вх. № 2534/24, вх. № 2536/24) від ТОВ "Титан+" надійшли додаткові пояснення на рішення та додаткове рішення у справі № 906/1335/23 /т. 2 а.с. 46-47, 50-52/.

20.03.2024 в судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційних скарг.

Ухвалою суду від 20.03.2024 розгляд справи відкладено на 01.04.2024 /т. 2 а.с. 56/.

Ухвалою суду від 27.03.2024 задоволено заяву (вх. № 1400/2) ТОВ "Титан+" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 2 а.с. 64/.

01.04.2024 (вх. № 2873/24) від представника ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження його повноважень.

01.04.2024 у судовому засіданні представники відповідача та позивача підтримали свої позиції, викладені в апеляційних скаргах та додаткових поясненнях ТОВ "Титан+" на рішення та додаткове рішення відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод", ТОВ "Титан+", дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан+" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець, відповідач, скаржник) укладено договір купівлі-продажу нафти сирої № 01/07, згідно з п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується у відповідності із замовленням покупця передати у власність покупця нафту сиру (надалі - товар). Покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар на умовах, які будуть погоджені у додатках до цього договору.

Обсяг та вартість нафти сирої, що постачається за умовами цього договору, встановлюється відповідно до заявки покупця та вказується у відповідних рахунках на оплату (п. 1.3 договору).

У п. 2.2 договору сторони домовилися, що покупець зобов`язується провести 100% попередню оплату за товар протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання відповідного додатку до цього договору. Оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 4.1 договору покупець у разі порушення строків оплати вартості товару зобов`язаний сплатити продавцю за письмовою вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

На виконання умов договору поставив відповідачу нафту сиру на суму 11 134 985,00 грн, а також газовий конденсат на суму 14 034 575,00 грн, всього - 25 169 560,00 грн, на підтвердження чого надав видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату /т. 1 а.с.11-70/.

Згідно з банківською випискою по особовому рахунку відповідач за отриманий товар сплатив позивачу 23 196 620,00 грн, з яких: за нафту сиру - 11 046 725,00 грн, за газовий конденсат - 12 149 895,00 грн /т. 1 а.с.74/.

У зв`язку з непроведенням відповідачем остаточного розрахунку за отриманий товар, ТОВ "Титан+" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог від 06.12.2023) про стягнення з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 2 560 747,51 грн, з яких: 1 972 940,00 грн - сума основного боргу, 494 586,33 грн - пеня за період з 18.12.2022 по 18.06.2023, 43 945,21 грн - 3% річних за період з 18.12.2022 по 14.09.2023, 49 275,98 грн - інфляційні втрати за період з 18.12.2022 по 14.09.2022 /т.1 а.с. 104-105/.

23.01.2024 Господарський суд Житомирської області за результатами розгляду справи № 906/1335/23 ухвалив рішення, яким позов ТОВ "Титан+" задоволив частково, стягнув з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь ТОВ "Титан+" 1 972 940,00 грн заборгованості, 21 883,64 грн пені, 43 945,21 грн 3% річних, 49 275,98 грн інфляційних втрат, 31 320,68 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовив /т. а.с. 136-139/.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивоване тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 972 940,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 49 275,98 грн інфляційних за період січень-серпень 2023 та 43945,21 грн 3% річних, нарахованих за період з 18.12.2022 по 14.09.2023, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунки 3% річних та інфляційних є обґрунтованими і відповідають чинному законодавству, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 275,98 грн інфляційних та 43 945,21 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі,

Щодо стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленої нафти сирої слід здійснювати починаючи від дати, яку визначив позивач - 18.12.2022 і по 16.06.2023, розмір якої становить 21 883,64 грн і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача, а тому у частині стягнення 241,81 грн пені слід відмовити.

Разом з тим оскільки письмовий договір в частині поставки газового конденсату сторонами не укладався і відповідно ними не погоджено відповідальність за несвоєчасно проведені розрахунки та розмір пені, тому підстави для застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості газового конденсату у вигляді пені у розмірі 472 460,88 грн відсутні. А тому у задоволенні позовних вимог про стягнення 472 702,69 грн (241,81 грн + 472 460,88 грн) пені слід відмовити.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 (з урахуванням ухвали від 02.02.2024 про виправлення описки) у справі № 906/1335/23, заяву ТОВ "Титан+" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково та стягнуто на користь заявника 61 280,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що загальна тривалість часу за виконану адвокатським об`єднанням роботу (надані послуги) складає 16 год., а враховуючи погоджений сторонами розмір гонорару адвокатського об`єднання за 1 годину - 100 доларів США, загальна вартість наданих послуг становить 1 600 доларів США, що еквівалентно 61 280,00 грн (згідно з курсом Мінфіну станом на 12.01.2024 - 38,30 грн/дол. США).

У стягненні судових витрат на правничу допомогу в розмірі 211 936,55 грн, які заявник визначив як гонорар успіху, згідно з п. 4 додаткової угоди, а також 36 385,00 грн витрат, нарахованих згідно з п. 2 додаткової угоди, суд відмовив у зв`язку з тим, що позивачем та адвокатським об`єднанням здійснено обрахунок наданих послуг за п. 2 додаткової угоди із застосування тарифу 100 доларів США за годину роботи, застосування ще одного способу нарахування оплати за одну й ту ж саму виконану роботу (надані послуги) є безпідставним.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційних скарг відповідача, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Житомирської області від 10.01.2024 у справі № 906/1335/23 лише в частині стягнення з відповідача - 1 972 940,00 грн - заборгованості, 21 883,64 грн пені, 43 945,21 грн - 3% річних, 49 275,98 грн - інфляційних втрат.

Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.02.2024) у справі № 906/1335/23 суд апеляційної інстанції переглядає лише в частині стягнення з відповідача 61 280,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення та додаткового рішення в оскаржуваних частинах норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар - нафтопродукти на загальну суму 25 169 560,00 грн (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату) /т. 1 а.с. 11-70/.

За умовами договору № 01/07 від 01.07.2022 товаром, що поставляється, є нафта сира, яка у видаткових накладних вказана по коду УКТ ЗЕД 2709009000.

Згідно з видатковими накладними: № 07-0133 від 01.07.2022; № 07-0622 від 06.07.2022; № 07-0723 від 07.07.2022; № 07-0820 від 08.07.2022; № 07-0906 від 09.07.2022; № 07-1122 від 11.07.2022; № 07-1213 від 12.07.2022; № 07-1317 від 13.07.2022; № 07-1412 від 14.07.2022; № 07-1601 від 16.07.2022; № 07-1818 від 18.07.2022; № 07-2118 від 21.07.2022; № 07-2220 від 20.07.2022; № 07-2514 від 25.07.2022; № 07-2622 від 26.07.2022; № 10-0101 від 01.10.2022; № 10-0314 від 03.10.2022; № 10-0619 від 06.10.2022; № 10-0802 від 08.10.2022; № 10-0902 від 09.10.2022; № 10-1128 від 11.10.2022; № 10-1315 від 13.10.2022; № 10-1602 від 16.10.2022; № 11-0812 від 08.11.2022; № 12-1515 від 15.12.2022, позивач поставив відповідачу нафту сиру УКТ ЗЕД 2709009000 на суму 11 134 985,00 грн /т. 1 а.с.11-18, 23-28, 34 на звороті/.

Згідно з видатковими накладними: № 08-2001 від 20.08.2022; № 08-2002 від 20.08.2022; № 08-2320 від 23.08.2022; № 08-2616 від 26.08.2022; № 09-1001 від 10.09.2022; № 09-1214 від 12.09.2022; № 09-1701 від 17.09.2022; № 09-2019 від 20.09.2022; № 09-2611 від 26.09.2022; № 09-2818 від 28.09.2022; № 11-1112 від 11.11.2022; № 11-2119 від 21.11.2022; № 11-2318 від 23.11.2022; № 11-2524 від 25.11.2022; № 11-3014 від 30.11.2022; № 12-0223 від 02.12.2022; № 12-0301 від 03.12.2022; № 12-0724 від 08.12.2022; № 12-0810 від 08.12.2022; № 12-1001 від 10.12.2022; № 12-1002 від 10.12.2022; № 12-1312 від 13.12.2022; № 12-1701 від 17.12.2022 позивач поставив відповідачу газовий конденсат, код УКТ ЗЕД 2709001000, на суму 14 034 575,00 грн /т. 1 а.с. 18-23, 28-34, 35/.

Позивач зазначає, що газовий конденсат це вид нафти сирої, тому його поставка відповідачу здійснювалась в рамках договору купівлі-продажу нафти сирої № 01/07 від 01.07.2022.

Разом з тим "нафта сира" і "газовий конденсат" не є тотожними товарами, зважаючи на таке.

Відповідно до Закону України "Про митний тариф України" від 4 червня 2020 року № 674-IX, чинного на момент здійснення позивачем поставки товару відповідачу, газовий конденсат (товарна підкатегорія 2709 00 10 00, категорія "Газовий конденсат") та нафта сира (товарна підкатегорія 2709 00 90 00, категорія "Інші") віднесено до групи 27 "Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні" розділу V "Мінеральні продукти" Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами статті 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Тому у випадку погодження сторонами поставки газового конденсату, окрім нафти сирої, в договорі № 01/07 від 01.07.2022 мало б бути вказано назву товарної позиції - 2709 "Нафта або нафтопродукти сирі, одержані з бітумінозних порід (мінералів)".

Оскільки, нафта сира та газовий конденсат входять до однієї товарної позиції, але різних товарних підкатегорій, доводи позивача про віднесення газового конденсату до виду нафти сирої є необґрунтованими.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що газовий конденсат код за УКТ ЗЕД 2709001000 поставлявся саме в рамках договору купівлі-продажу нафти сирої № 01/07 від 01.07.2022. Правовідносини між ТОВ "Титан+" та ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод" з поставки газового конденсату виникли у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних.

Тобт, в межах договору № 01/07 купівлі-продажу нафти сирої від 01.07.2022 відповідачу поставлено нафту сиру на суму 11 134 985,00 грн, газовий конденсат на суму 14 034 575,00 грн поставлено у спрощений спосіб - згідно з видатковими накладними.

Загальна вартість поставленого товару становить 25 1695 60,00 грн.

Щодо строків проведення розрахунків та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань в частині проведених оплат, то до правовідносин сторін з поставки нафти сирої застосовуються умови договору та положення чинного законодавства, до правовідносин з поставки газового конденсату - норми чинного законодаваства.

Згідно з ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

В разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що оплата за товар покупцем здійснюється по 100% передоплаті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не дотримувався умов договору в частині попередньої оплати товару - нафти сирої.

Натомість позивач, не зважаючи на відсутність попередньої оплати, здійснював поставку товару, що вказує на те, що у відповідача згідно з ст. 538 ЦК України виник обов`язок сплатити вартість поставленого за договором товару після його отримання від позивача (за фактом отримання товару), згідно з приписами ст. 692 ЦК України.

Щодо строків проведення оплати поставленого газового конденсату слід застосовувати приписи частини 1 ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до банківської виписки відповідач за отриману нафту сиру сплатив 11 046 725,00 грн, за газовий конденсат - 12 149 895,00 грн /т. 1 а.с. 74/.

Отже заборгованість відповідача за нафту сиру становить 88 260,00 грн (11 134 985,00 грн - 11 046 725,00 грн), за газовий конденсат - 1 884 680,00 грн (14 034 575,00 грн - 12 149 895,00 грн), загальний розмір боргу - 1 972 940,00 грн (88 260,00 грн + 1 884 680,00 грн), який підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення 49 275,98 грн інфляційних за період січень-серпень 2023 року та 43 945,21 грн 3% річних, нарахованих за період з 18.12.2022 по 14.09.2023.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних /т. 1 а.с. 123-124/, враховуючи визначені позивачем періоди нарахування, колегія суддів вважає здійснені позивачем нарахування правомірними, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 275,98 грн інфляційних та 43 945,21 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення494 586,33 грн пені за період просрочення з 18.12.2022 по 18.06.2023.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з п. 4.1 договору покупець у разі порушення строків оплати вартості товару зобов`язаний сплатити продавцю за письмовою вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Згідно з розрахунком позивача на заборгованість у розмірі 88 260,00 грн, яка виникла за несвоєчасну сплату нафти сирої, нараховано 22 125,45 грн пені за період з 18.12.2022 по 18.06.2023.

Судом встановлено, що відповідач мав здійснити оплату отриманого за договором товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Остання поставка нафти сирої за договором була здійснена позивачем 15.12.2022 згідно з видатковою накладною № 12-1515 на суму 625 580,00 грн.

15.12.2022 позивач на оплату вказаної поставки виставив рахунок № 00032.

Оплату вказаномо рахунку № 00032 відповідач здійснив частково 27.12.2022, що вбачається з виписки по банківському рахунку, тобто заборгованість у розмірі 88 260,00 грн є заборгованістю по останній поставці, тому прострочення з оплати у відповідача виникло з 16.12.2022.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач має право на нарахування пені протягом 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто за період з 16.12.2022 до 16.06.2023 включно.

Враховуючи, що позивач нарахував пеню за період з 18.12.2022 по 18.06.2023, тому суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок пені за період з 18.12.2022 по 16.06.2023, розмір якої становить 21 883,64 грн, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у позові про стягнення 472 460,88 грн пені, нарахованої за прострочення оплати газового конденсату у розмірі 1 884 680,00 грн, оскільки газовий конденсат поставлявся не на підставі письмового договору, відповідно відповідальність у вигляді сплати пені за порушення строків оплати газового конденсату сторонами не погоджувалася.

Посилання апелянта на відсутність доказів направлення претензії відповідачу та відсутність у зв`язку з цим обов`язку у відповідача щодо сплати штрафних санкцій за договором у вигляді пені колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутність письмової вимоги про сплату заборгованості та штрафних санкцій за договором не свідчить про неможливість позивача звернутися до суду з такою вимогою.

Крім того нарахування штрафних санкцій є прямим наслідком невиконання відповідачем умов договору, а тому право на її стягнення не залежить від досудового врегулювання спору.

За наведених обставин, колегія суддів вважає. що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 1 972 940,00 грн основого боргу, 21 883,64 грн пені, 43 945,21 грн - 3% річних та 49 275,98 грн інфляційних втрат.

Щодо посилань апелянта на неможливість виконання договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, у зв`язку із військовою агресією РФ проти України та введенням на території України воєнного стану, колегія суддів зазначає, що військова агресія РФ проти України та введення воєнного стану не є форс-мажорними обставинами для усіх суб`єктів господарювання без винятків, форс-мажорною обставиною військова агресія РФ проти України визнається лише для тих суб`єктів господарювання, у яких неможливість виконання своїх зобов`язань за договором перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з такими обставинами. Зацікавлена сторона має довести, що виконання зобов`язання стало неможливим саме внаслідок форс-мажору.

Тому суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Довідка Торгово-промислової палати України - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин.

Водночас обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально. Такими доказами можуть бути зокрема, сертифікат Торгово-промислової палати України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до Торгово-промислової палати України, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів для підтвердження того, що військова агресія РФ проти України є форс-мажорними обставинами, що стосується неможливості виконання відповідачем його зобов`язань за договором, а також не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, колегія суддів вважає, що в даному випадку військова агресія РФ проти України та введення на території України воєнного стану не є форс-мажорними обставинами для відповідача.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі № 906/1335/23.

26.01.2024 Господарський суд Житомирської області за наслідками розгляду заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням уточнення до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) ухвалив додаткове рішення (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.02.2024), яким частково задоволив зазначену заяву та стягнув з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь ТОВ "Титан+" 61 280,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. /т. 1 а.с. 180-182, 183/.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 61 280,00 грн повністю узгоджуються з процесуальними нормами права, відповідають таким критеріям як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав спору, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених позивачем процесуальних документів, кількості засідань та тривалості розгляду справи, складності справи та значення справи для сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами ч. 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 статті 126 ГПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 статті 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ "Титан+" у позовній заяві вказав, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

В заяві про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням заяви про уточнення, позивач просив стягнути з відповідача 309 601,55 грн, з яких: 97 655,00 грн - гонорар за надання правової допомоги, 211 936,55 грн - додатковий гонорар за успішне ведення справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 309 601,55 грн позивач надав копії: ордеру адвоката від 14.09.2023, договору № 221/1/23 про надання правової допомоги від 07.07.2023, укладеного з адвокатським об`єднанням Джастлікторіз, платіжної інструкції № 02/08/2023825 від 02.08.2023 на суму 40 000,00 грн, додаткової угоди № 1 від 07.07.2023 до договору, рахунку на оплату від 07.07.2023, акту надання правової допомоги № 1 від 12.01.2024 на суму 309 601,55 грн, рахунку № 2-221/1/23 від 12.01.2024, звіт щодо обліку часу, а також детальний опис виконаних адвокатами АО Джастлікторіз робіт (наданих послуг) від 15.01.2024 /т. 1 а.с. 75, 151-152, 155, 163-165/.

Згідно з п. 3.3 договору № 221/1/23 про надання правової допомоги від 07.07.2023 гонорар адвокатського об`єднання погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 07.07.2023, у відповідності до п. 3.3 договору, сторони домовились, що розмір гонорару адвокатського об`єднання за договором становить суму, що еквівалентна 100 доларів США за 1 годину роботи. Для визначення суми гонорару в гривнях використовується інформація щодо середнього курсу купівлі готівкового долару в банках України, зазначену на веб-сайті: www.minfin.com.ua в день оплати. Додатково до гонорару клієнт сплачує адвокатському об`єднанню витрати здійснені для виконання доручення клієнта та надання правової допомоги.

У п. 4 додаткової угоди сторони вказали, що клієнт сплачує адвокатському об`єднанню 10% від суми стягнення.

В детальному описі робіт (наданих послуг) від 15.01.2024 вказано, що адвокатським об`єднанням надано наступні послуги:

- ознайомлення з документами клієнта, аналіз документів, пошук інформації про товар, у тому числі судової практики, підготовка позовної заяви до суду про стягнення боргу та штрафних санкцій за Договором поставки - 9 годин;

- перевірка на відповідність видаткових накладних, рахунків та товарно-транспортних накладних, підписання, збір додатків та копій позовної заяви (вих.№ 1-221123 від 28.09.2023) учасникам процесу, їх направлення сторонам та до суду - 3 години;

- підготовка клопотань про участь у відеоконференції (вих.№ 2-221 123 від 26.10.2023 та вих.№ 3-221123 від 01.12.2023), направлення до суду - 1 година;

- участь у судовому засідання (07.11.2023) в режимі відеоконференції - 30 хвилин;

- аналіз та розподіл видаткових накладних, рахунків та товарно-транспоргних накладних у відповідності до поставленого за договором товару на нафту сиру та газовий конденсат, написання письмових пояснень (вих.№ 4-221123 від 05.12.2023), перерахунок позовних вимог, підготовка клопотання про зменшення позовних вимог (вих.№ 5-221123 від 05.12.2023), їх збір, підписання та направлення сторонам та до суду - 7 годин;

- участь у судовому засідання (06.12.2023) в режимі відеоконференції - 30 хвилин;

- підготовка до судового засідання та участь в ньому (09.01.2024) в режимі відеоконференції - 1 година 40 хвилин;

- участь у судовому засідання (10.01.2024) в режимі відеоконференції - 50 хвилин;

- підготовка клопотання про видачу короткого тексту рішення від 10.01.2024 та комунікація з помічниками судді - 30 хвилин;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат), збір, підписання та направлення - 1 година 30 хвилин.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Проаналізувавши звіт з описом робіт від 12.01.2024, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що характер та обсяг виконаних адвокатами робіт (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, реальності та необхідності.

Послуга "Перевірка на відповідність видаткових накладних, рахунків та товарно-транспортних накладних, підписання, збір додатків та копій позовної заяви (вих.№ 1-221123 від 28.09.2023) учасникам процесу, їх направлення сторонам та до суду - 3 години" охоплюється послугою "Ознайомлення з документами клієнта, аналіз документів, пошук інформації про товар, у тому числі судової практики, підготовка позовної заяви до суду про стягнення боргу та штрафних санкцій за договором поставки", на яку витрачено 9 годин, адвокат мав опрацювати документи, на підставі яких було подано позов, додати до позовної заяви та направити відповідачу та до суду.

Крім того адвокатом завищено тривалість часу послуги "Підготовка клопотань про участь у відеоконференції, направлення до суду - 1 година", оскільки клопотання про участь у відеоконференції є шаблонним та нескладним за змістом, також зразки відповідного клопотання розміщені на сайтах судів всіх юрисдикцій, в тому числі Господарського суду Житомирської за посиланням https://zt.arbitr.gov.ua/userfiles/media/ZT_Gosp_sud/proc_doc_2.pdf.

Тому співмірною буде кількість витраченого часу на вказану послугу 30 хвилин.

Щодо послуги "Аналіз та розподіл видаткових накладних, рахунків та товарно-транспортних накладних у відповідності до поставленого за договором товару на нафту сиру та газовий конденсат, написання письмових пояснень (вих.№ 4-221123 від 05.12.2023), перерахунок позовних вимог, підготовка клопотання про зменшення позовних вимог (вих.№ 5-221123 від 05.12.2023), їх збір, підписання та направлення сторонам та до суду - 7 годин", слід зазначити, що перерахунок позовних вимог адвокатом був здійснений внаслідок невірного складення первинного розрахунку, поданого з позовною заявою, а тому є безпідставним включення витрат на здійснення перерахунку до витрат, які покладаються на відповідача.

Заява про зменшення позовних вимог є невеликою за об`ємом та не потребувала багато часу для підготовки і фактично подана на виправлення допущених позивачем в позовній заяві помилок.

Видаткові накладні, рахунки та товарно-транспортні накладні вже вивчалися представником позивача в процесі підготовки позовної заяви, а тому не потребували додаткового опрацювання під час підготовки заяви про зменшення позовних вимог та здійснення нових розрахунків.

Проаналізувавши послугу "Аналіз та розподіл видаткових накладних, рахунків та товарно-транспортних накладних у відповідності до поставленого за договором товару на нафту сиру та газовий конденсат, написання письмових пояснень (вих.№ 4-221123 від 05.12.2023), перерахунок позовних вимог, підготовка клопотання про зменшення позовних вимог (вих.№ 5-221123 від 05.12.2023), їх збір, підписання та направлення сторонам та до суду", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про достатність 2 год. часу для її надання.

Щодо послуги "Підготовка клопотання про видачу короткого тексту рішення від 10.01.2024 та комунікація з помічниками судді - 30 хвилин" слід зазначити, що подання такого клопотання не є обов`язковою процесуальною дією під час розгляду справи, а здійснено адвокатом за власною ініціативою, тому вартість даної послуги безпідставно включена до витрат, які підлягають покладенню на відповідача. До того ж, вступна та резолютивна частини рішення оголошувалась судом в судовому засіданні, в присутності представника позивача.

Також адвокатом завищено тривалість часу надання послуги "Підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат), збір, підписання та направлення - 1 година 30 хвилин", оскільки подання вказаної заяви не було необхідним, так як вирішення питання про судові витрати в частині витрат на правничу допомогу було призначено рішенням суду від 10.01.2024, а представник мав подати лише докази щодо розміру понесених витрат.

Тому достатнім часом для здійснення розрахунку витрат на правову допомогу, складання детального опису робіт та опрацювання доказів правничих витрат, які були надані суду, тривалістю 1 година.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна тривалість часу за виконану адвокатським об`єднанням роботу (надані послуги) складає 16 год.

Оскільки погоджений сторонами розмір гонорару адвокатського об`єднання за 1 годину - 100 доларів США, загальна вартість наданих послуг становить 1 600 доларів США, що еквівалентно 61 280,00 грн (згідно з курсом Мінфіну станом на 12.01.2024 - 38,30 грн/дол. США).

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав спору, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених позивачем процесуальних документів, кількості засідань та тривалості розгляду справи, складності справи та значення справи для сторін, дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви представника позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 61 280,00 грн.

Доводи апелянта щодо не співмірності витрат відповідача на професійну правову допомогу, а також щодо не встановлення судом першої інстанції дійсності понесення судових витрат позивачем колегією суддів відхиляються як необгрунтовані, оскільки судом першої інстанції було надано належну оцінку наданим адвокатом послугам, їх кількості, вартості, обсягу та розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційних скаргах доводи та заперечення апелянта не можуть слугувати підставою для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 10.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі № 906/1335/23 в оскаржуваних частинах, оскільки вказані судові рішення ґрунтуються на матеріалах і обставинах справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для їх скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду покладається на відповідача.

Керуючись ст. 126-129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 10.01.2024 у справі № 906/1335/23 - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі № 906/1335/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/1335/23 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "04" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.