Ухвала

від 03.04.2024 по справі 910/4410/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.04.2024Справа № 910/4410/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін"

про відстрочення виконання рішення

у справі № 910/4410/23

За позовом Приватного підприємства "Арміра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін"

про стягнення 515 018,56 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Боренко О.В. (у порядку самопредставництва).

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4410/23 за позовом Приватного підприємства "Арміра" (далі - позивач, Підприємство) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 515 018,56 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року позов Підприємства задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь позивача 311 166,67 грн. основного боргу, 49 882,89 грн. пені, 64 946,90 грн. інфляційних втрат, 9 718,86 грн. 3 % річних, а також 6 535,73 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12.09.2023 року матеріали справи № 910/4410/23 були скеровані до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Товариства на вищевказане рішення місцевого господарського суду.

Постановою від 23.01.2024 року Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 - без змін.

Разом із тим, 02.02.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 02.02.2024 року, в якій останній просив суд відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 на один рік, а саме: до 01.02.2025 року.

Ухвалою від 05.02.2024 року господарський суд міста Києва відклав вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Товариства від 02.02.2024 року про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 до повернення матеріалів означеної справи до місцевого господарського суду.

Після повернення матеріалів справи № 910/4410/23 до місцевого господарського суду, ухвалою від 18.03.2024 року господарський суд міста Києва призначив заяву Товариства від 02.02.2024 року про відстрочення виконання рішення до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2024 року.

Слід також зазначити, що 19.03.2024 року на примусове виконання вищенаведеного рішення суду першої інстанції в справі № 910/4410/23 господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

20.03.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства про долучення до матеріалів справи копії наказу Міністерства економіки України від 21.02.2024 року № 4782 "Про визначення ТОВ "Фомальгаут-Полімін" критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період".

До початку призначеного судового засідання 03.04.2024 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшли заперечення Підприємства від 25.03.2024 року № 4 на заяву Товариства від 02.02.2024 року про відстрочення виконання рішення.

Представник заявника у судовому засіданні 03.04.2024 року підтримав вимоги заяви від 02.02.2024 року про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 та наполягав на їх задоволенні.

Підприємство про дату, час і місце розгляду заяви Товариства від 02.02.2024 року було повідомлене належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 03.04.2024 року не забезпечило.

Розглянувши подану Товариством заяву від 02.02.2024 року про відстрочення виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявністю підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилався на факт виникнення 22.07.2022 року на об`єкті відповідача за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, село Пустоіванне, вулиця Першотравнева, будинок 50, надзвичайної події - пожежі; наявність іншого судового спору в справі № 912/2274/23 за позовом Товариства до Підприємства про відшкодування збитків, завданих пожежею в результаті неналежного виконання договірних зобов`язань; повне анулювання ліцензії на охоронну діяльність Підприємства; недобросовісну поведінку позивача, яка полягає в ухиленні від погашення заборгованості перед державними органами за виконавчими провадженнями через механізми заміни сторони стягувача; фінансовий тягар відповідача, зумовлений наслідками пожежі та витратами на відновлення виробництва.

Товариство також вказувало, що у липні 2023 року відповідач отримав кредит у ПАТ АБ "Південний". Однак, для генерації спроможності фінансування підприємством цих витрат з власної виручки, необхідно близько двох років. За користування цими коштами необхідно сплачувати ще й відсотки банку. Відтак, Товариство прийняло рішення про відтермінування закупівлі обладнання до лютого 2025 року, а проведення робіт з відновлення виробництва - до квітня 2025 року. До цього часу відповідач не буде мати фінансової можливості акумулювати необхідну суму коштів з огляду на суттєвий дефіцит оборотних коштів.

Крім того, відповідач посилався на віднесення Товариства до підприємств, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом із тим, посилання Товариства на факт виникнення 22.07.2022 року на його об`єкті пожежі, повне анулювання ліцензії на охоронну діяльність Підприємства, а також недобросовісну поведінку позивача, яка полягає в ухиленні від погашення заборгованості перед державними органами за виконавчими провадженнями через механізми заміни сторони стягувача, безпосередньо не стосуються предмета доказування в рамках розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду та не свідчать про існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 або роблять його неможливим.

Твердження відповідача про наявність іншого судового спору в справі № 912/2274/23 за позовом Товариства до Підприємства про відшкодування збитків, завданих пожежею в результаті неналежного виконання договірних зобов`язань, також не підтверджують наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду. При цьому, судом враховано, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2024 року в справі № 912/2274/23 (яке, однак, за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень наразі не набрало законної сили) у задоволенні вимог Товариства до Підприємства про стягнення збитків у розмірі 1 541 427 грн. відмовлено.

У той же час Товариством не було надано суду належних доказів, які свідчать, зокрема, про наявну загрозу банкрутства відповідача внаслідок невідкладного виконання рішення суду в справі № 910/4410/23, відсутність коштів на його банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Більше того, зважаючи на посилання Товариства на прийняття ним рішення про відтермінування закупівлі обладнання до лютого 2025 року, а проведення робіт з відновлення виробництва - до квітня 2025 року, а також відсутність у відповідача до цього часу фінансової можливості акумулювати необхідну суму коштів з огляду на суттєвий дефіцит оборотних коштів, вимоги Товариства про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 до 01.02.2025 року суперечать мотивам заяви відповідача від 02.02.2024 року та не можуть свідчити про реальну можливість Товариства виконати рішення суду в даній справі лише після закінчення терміну, на який відповідач просив відстрочити його виконання.

Суд додатково звертає увагу на те, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи означені імперативні законодавчі приписи, а також зважаючи на дату ухвалення господарським судом міста Києва рішення у даній справі - 11.07.2023 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства про відстрочення виконання цього рішення до 01.02.2025 року.

Інші посилання Товариства, викладені у заяві від 02.02.2024 року, також не підтверджують існування виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, зважаючи на майнові інтереси стягувача та встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що заява Товариства від 02.02.2024 року задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін" від 02.02.2024 року про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.04.2024 року.

Суддя В.С. Ломака