Ухвала

від 17.04.2024 по справі 910/4410/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.04.2024Справа № 910/4410/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі»

про заміну сторони (стягувача)

у справі № 910/4410/23

За позовом Приватного підприємства «Арміра»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін»

про стягнення 515 018,56 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

За участі представників:

від заявника: не з`явився;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Боренко О.В. (у порядку самопредставництва).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Арміра» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 515 018,56 грн., з яких: 370 333,34 грн. - основний борг, 64 948,11 грн. - пеня, 68 947,87 грн. - інфляційні втрати, 10 789,24 грн. - 3 % річних.

Рішенням від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 року, господарський суд міста Києва вимоги Підприємства задовольнив частково; стягнув з Товариства на користь позивача 311 166,67 грн. основного боргу, 49 882,89 грн. пені, 64 946,90 грн. інфляційних втрат, 9 718,86 грн. 3 % річних, а також 6 535,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

19.03.2024 року на виконання вищенаведеного рішення місцевий господарський суд видав відповідний наказ.

27.03.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі» від 01.03.2024 року № 4, в якій останнє на підставі статті 334 Господарського процесуального кодексу України просило суд замінити сторону (стягувача) у справі № 910/4410/23 - Підприємство на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Амафі».

Ухвалою від 29.03.2024 року господарський суд міста Києва розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі» про заміну сторони (стягувача) її правонаступником у справі № 910/4410/23 призначив на 17.04.2024 року.

16.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшли заперечення Товариства проти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі» від 01.03.2024 року № 4.

16.04.2024 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі», до якої останнє долучило платіжну інструкцію від 01.03.2024 року № 937.

У судовому засіданні 17.04.2024 року представник Товариства заперечив проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі» від 01.03.2024 року № 4 з підстав, зазначених у запереченнях.

Заявник та Підприємство про дату, час і місце розгляду заяви від 01.03.2024 року № 4 були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене на 17.04.2024 року судове засідання не забезпечили.

За змістом частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розгляду поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Амафі» заяви про заміну сторони її правонаступником без участі представників заявника та Підприємства.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Амафі» заяву від 01.03.2024 року № 4 про заміну сторони її правонаступником, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад здійснення виконавчого провадження.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

У рішенні від 10.12.2009 року в справі «Янголенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Як було зазначено вище, рішенням від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 господарський суд міста Києва частково задовольнив позовні вимоги Підприємства та стягнув з Товариства на користь позивача 311 166,67 грн. основного боргу, 49 882,89 грн. пені, 64 946,90 грн. інфляційних втрат, 9 718,86 грн. 3 % річних, а також 6 535,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою від 23.01.2024 року Північний апеляційний господарський суд вищевказане рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

Разом із тим, 01.03.2024 року Підприємство (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Амафі» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги № 02 (далі - Договір), за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги до Товариства (боржник) за договором про надання охоронних послуг від 01.06.2020 № 45, укладеним між Підприємством та Товариством.

Додатково, первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги до Товариства за рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23 про стягнення 435 715,32 грн. заборгованості та 6 535,73 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

У пункті 1.2 Договору його сторони погодили, що до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору та перелічені в пункті 1.1 Договору.

Згідно з пунктом 1.4 Договору права вимоги, визначені пунктом 1.1 Договору, оцінюється сторонами у розмірі 442 251,05 грн.

Відповідно до пункту 1.5 Договору первісний кредитор вибуває з усіх правовідносин, що склались між ним та боржником, втрачає всі права вимоги, визначені в пункті 1.1 Договору з моменту підписання Договору.

Новий кредитор заміщає первісного кредитора у всіх правовідносинах, що склались між останнім та боржником з моменту оплати грошових коштів в сумі і в строк, що зазначені у пункті 1.4 Договору. До нового кредитора також переходять усі права позивача, відповідача, третьої особи в усіх судових спорах, які стосуються прав, що відступаються, зокрема, але не обмежуючись судовою справою № 910/4410/23 (пункт 1.6 Договору).

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амафі» відповідно до платіжної інструкції № 937 сплатило Підприємству грошові кошти у загальному розмірі 442 251,05 грн. з призначенням платежу: «Оплата згідно договору 02 від 01.03.2024р., у т.ч. ПДВ 20% - 73 708,51 грн.».

За таких обставин, з урахуванням положень пунктів 1.1, 1.2, 1.6 Договору, 01.03.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі» перейшли права вимоги до Товариства, передбачені Договором.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна правова позиція у таких правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 року в справі № 910/5737/15-г, від 20.03.2020 року в справі № 906/703/16, від 06.02.2020 року в справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 року в справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 року в справі № 5023/5604/11.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що в силу положень статті 512 Цивільного кодексу України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо сплати грошових коштів, присуджених до стягнення у межах справи № 910/4410/23, у зв`язку з чим новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Амафі» набуло відповідних прав щодо стягнення з боржника - Товариства 435 715,32 грн. заборгованості та 6 535,73 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина 2 цієї статті Кодексу).

У той же час, відповідно до частини 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора, тоді як матеріали справи не містять доказів виконання Товариством рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року в справі № 910/4410/23.

Заперечуючи проти заяви від 01.03.2024 року № 4, відповідач вказував на те, що укладений між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амафі» Договір має ознаки фраудаторного правочину, оскільки Підприємство є боржником у виконавчих провадженнях № 66774495 та № 73297925, відкритих Подільським ВДВС у м. Кропивницькому.

Разом із тим, суд такі заперечення не бере до уваги, оскільки в силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Водночас матеріали справи не містять доказів щодо оскарження та визнання недійсним Договору в судовому порядку, а відповідачем не обґрунтовано й того, що недійсність Договору прямо встановлена законом.

Більше того, Товариство належними доказами не довело, що укладення між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амафі» Договору спрямоване на ухилення позивачем від задоволення вимог стягувачів у виконавчих провадженнях № 66774495 і № 73297925 (до складу яких Товариство не входить), а відступлення прав вимоги за таким правочином призвело чи може призвести до неможливості позивачем задовольнити вимоги стягувачів у вищевказаних виконавчих провадженнях.

Щодо аргументів Товариства стосовно відсутності відмітки про дату засвідчення на копії Договору, суд зазначає таке.

04.07.2023 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 233/4365/18 досліджувала питання щодо вимог до процесуальних документів і додатків до них, які учасники справи подають до суду.

Так, процесуальним законом передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною 20 пункту 1 статті 1 Закону України «Про стандартизацію» визначено, що стандарт - нормативний документ, а не нормативно-правовий акт.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Порядок оформлення копій документів унормований наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях». У пункті 1 Розділу 1 Глави І Правил організації діловодства зазначено, що ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності.

Пунктом 8 Розділу 10 Глави 2 Правил організації діловодства встановлено, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Слід звернути увагу на те, що у пункті 11 Розділу 1 Глави ІІ Правил організації діловодства міститься посилання на необхідність застосування положень Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003).

Згідно з пунктом 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 року № 144, який набрав чинності з 01.09.2021 року, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 року в справі № 761/5894/17, від 08.05.2019 року в справі № 160/7887/18, від 01.06.2021 року в справі № 640/6758/20, від 01.07.2021 року в справі № 750/5843/19.

У контексті зазначених правових висновків такий спосіб засвідчення може бути визнаний прийнятним лише для копій доданих до процесуальних документів матеріалів, але не до правил оформлення процесуального документа.

За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у пункті Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.

Слід також зауважити, що чинне законодавство зобов`язує господарський суд повідомляти про розгляд заяви про заміну сторони її правонаступником тільки учасників справи та заінтересованих осіб, а положення статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» не спростовують обґрунтованості заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі» від 01.03.2024 року № 4 та не свідчать про відсутність правових підстав для її задоволення.

З огляду на викладене, на підставі статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність здійснення заміни позивача (стягувача) у справі № 910/4410/23 - Підприємства його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Амафі».

Відповідно до частини 3 статті 52 Господарського процесуального кодексу України про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 52, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Амафі» від 01.03.2024 року № 4 про заміну сторони у справі № 910/4410/23 задовольнити.

2. Замінити позивача (стягувача) у справі № 910/4410/23 - Приватне підприємство «Арміра» (25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Садова, будинок 61, код ЄДРПОУ 42433795) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Амафі» (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 14, код ЄДРПОУ 43681215).

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (17.04.2024 року) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.04.2024 року.

Суддя В.С. Ломака