Постанова

від 02.04.2024 по справі 876/72/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 876/72/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Савельєва Т.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

від 22.01.2024

суддя Дармін М.О.

за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації Регіональна правова група від 10.03.2023 (у складі колегії суддів: головуючого третейського судді Терещенко О.В., третейського судді доповідача Палій Є.А., третейського судді Петрової Т.А.)

по справі № 14/55К-21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест"

про стягнення 676 260,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням постійно діючого регіонального третейського суду при Асоціації Регіональна правова група від 10.03.2023 у справі №14/55К-21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" - задоволено частково.

2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" 338 130,00 грн - пені за порушення строків виконання Робіт за Договором підряду № КРМ3/475-20 від 16.11.2020 та 6 762,60 грн - витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання вказаного рішення третейського суду.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 876/72/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" задоволено та видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації Регіональна правова група від 10.03.2023 у справі №14/55К-23.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду

5. 31.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" звернулось до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 876/72/23.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" у справі № 876/72/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К. М, судді - Погребняка В. Я, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024.

7. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 876/72/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази реєстрації електронного ТОВ "Будівельна компанія "Екобудінвест" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

9. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024, серед іншого, відкрито апеляційне провадження у справі № 876/72/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024; призначено розгляд апеляційної скарги на 02.04.2024 о 10:30 год.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнений виклад позиції учасників у справі щодо поданої апеляційної скарги.

10. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" подано апеляційну скаргу в якій останнє просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви про видачу наказу.

11. Апеляційну скаргу мотивовано наступним.

11.1 Скаржник стверджує, що Договір № КРМЗ/475-20 від 16.11.2020 не може бути допустимим доказом наявності між сторонами третейської угоди з огляду на те, що викладений не українською, а іноземною мовою. Не перекладені з російської мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" докази не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. За доводом скаржника така правова позиція також відповідає усталеній судовій практиці як місцевих господарський судів, апеляційних судів та постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16 та від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

11.2 Таким чином, скаржник стверджує, що оскільки позивачем станом на момент розгляду спору третейським судом належних доказів укладення третейської угоди до суду не подано, у Постійно діючого Регіонального Третейського Суду України при Асоціації "Регіональна правова група" була відсутня компетенція стосовно переданого на його вирішення спору у справі № 14/55К-21, а апеляційний господарський суд порушив положення пункту 4 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України.

12. Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" подано відзив на апеляційну скаргу в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

13. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" в судовому засіданні 02.04.2024 заперечила проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи № 876/72/23 та третейської справи № 14/55К-21 та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена ним як судом першої інстанції за результатами розгляду заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" про видачу виконавчого документу (наказу) на примусове виконання рішення третейського суду від 10.03.2023 у справі №14/55К-23.

17. Відповідно до частини другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

18. Згідно частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

19. Відповідно до статті 50 Закону України "Про третейські суди" сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду, що також кореспондується зі змістом частини першої статті 55 названого Закону, відповідно до якої рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

20. Стаття 57 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

21. Згідно частини другої статті 352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом, що також узгоджується з частиною першою статті 56 Закону України "Про третейські суди".

22. Відповідно до частини третьої статті 354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

23. Згідно статті 355 Господарського процесуального кодексу України та статті 56 Закону України "Про третейські суди", суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

24. Частиною шостою статті 56 Закону України "Про третейські суди" визначено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

25. З урахуванням зазначених положень чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого документа, визначених положеннями статей 56 Закону України "Про третейські суди" та 355 Господарського процесуального кодексу України (зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висвітленою у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 27.06.2019 у справі № 873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від 13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19).

26. Колегія суддів також звертає увагу на те, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 Господарського процесуального кодексу України, статті 56 Закону України "Про третейські суди". Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 876/32/20.

27. Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

28. У пункті 4 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

29. Відповідно до частин першої, четвертої - шостої статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

30. Наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.

31. Оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія додається до заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду (пункт 2 частини четвертої статті 353 Господарського процесуального кодексу України).

32. Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" до заяви про видачу виконавчого документа було додано копію договору № КРМЗ/475-20 від 16.11.2020.

33. Тобто позивачем виконано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 353 Господарського процесуального кодексу України.

34. Судом встановлено, що відповідно до пункту 14.2 вказаного Договору сторони погодили, що якщо спори та розбіжності, що виникли у зв`язку з виконанням цього Договору або стосуються його укладання, зміни, порушення умов, недійсності всього договору або його окремих частин, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до Регламенту зазначеного суду .

35. Доказів визнання недійсним договору або третейської угоди матеріали справи не містять і сторонами не подані.

36. Стверджуючи про відсутність підстав для видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, відповідач доводить відсутність у третейського суду компетенції, оскільки позивачем до третейського суду було подано копію договору підряду, викладеного іноземною мовою (російською) та не додано належно засвідченого перекладу такого документу на українську мову.

37. Відповідно до частин першої, другої, сьомої статті 27 Закону України "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.

38. З матеріалів третейської справи № 14/55К-21 вбачається, що 14.02.2022 ухвалою Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" порушено третейський розгляд справи.

39. Отже, питання про наявність у Третейського суду компетенції на розгляд спору, що виник між сторонами, було вирішено Третейським судом під час порушення третейського розгляду справи № 14/55К-21, що узгоджується із наведеним вище положеннями Закону України "Про третейські суди".

40. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про третейські суди" сторона має право заявити про відсутність у Третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті.

41. З матеріалів третейської справи № 14/55К-21 не вбачається подання учасниками справи заяви про відсутність у Третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті.

42. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

43. Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

44. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

45. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

46. У рішенні третейського суду від 10.03.2023 у справі №14/55К-21 (аркуш 204 третейської справи) викладено зміст пункту 14.2 договору № КРМЗ/475-20 від 16.11.2020 щодо арбітражного застереження українською мовою. При цьому, скаржником не доведено, що зміст вказаного пункту договору спотворений внаслідок перекладу, не відповідає змісту оригіналу, або є незрозумілим.

47. З огляду на викладене, скаржником не доведено належними засобами доказування наявність обставин щодо неправильного тлумачення третейським судом положень пункту 14.2 договору № КРМЗ/475-20 від 16.11.2020.

48. Відносно неподання позивачем Третейському суду засвідченого перекладу договору підряду з російської мови на українську, Верховний Суд зазначає наступне.

49. Відповідно до статті 31 Закону України "Про третейські суди" розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду чи угодою сторін. Сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад на мову чи мови третейського розгляду.

50. При цьому, Верховний Суду зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії").

51. Верховний Суд звертає увагу, що формальне недотримання судом положень щодо перекладу наданих позивачем копій договору, стороною якого є відповідач (тому розуміння ним змісту зазначеного доказу презюмується), та інших доказів до матеріалів справи без належного обґрунтування необхідності такого перекладу суду (неправильного тлумачення сторонами та розуміння судом умов договору, а також змісту інших доказів), який здійснював третейський розгляд українською мовою, та за відсутності інших доводів і заперечень, які б підтверджували наявність підстав, визначених положеннями статті 355 Господарського процесуального кодексу України, свідчитимуть про надмірний формалізм при здійсненні судочинства судом, внаслідок чого право на доступ до суду буде неефективним. Подібного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі № 876/55/23.

52. Помилковими також є посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, оскільки у справі № 910/4055/18 розглядався позов про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 16.12.2015; зобов`язання Відповідача-2 внести запис про скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язання повернути земельну ділянку, загальною площею 33,058 га. У справі № 910/4055/18 Верховний Суд зазначив, що всупереч статтям 73, 74, 91, частині 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, прийняв постанову за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, а саме спірного договору суборенди від 16.12.2015, тобто, прийняв постанову за наявності документів, які не є допустимими доказами, та не перевірив виконання належним чином Відповідачами ухвали від 07.07.2016 суду першої інстанції, а також виконання безпосередньо судом цієї ж ухвали в частині перевірки наданих учасниками справи в матеріали справи копій документів вимогам законодавства та на відповідність їх оригіналу

53. Проте у цій справі № 876/72/23 не ставиться питання щодо належності засвідчення письмових доказів у справі, в тому рахунку договору № КРМЗ/475-20 від 16.11.2020, копія якого була подана до третейського суду.

54. Також, помилковими є посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17 колегія суддів не бере до уваги, оскільки у справі № 910/4473/17 розглядався позов про визнання недійсним договору з тих підстав, що він суперечить Закону України "Про здійснення державних закупівель" та інтересам держави. У справі № 910/4473/17 Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що копії класифікаційного свідоцтва та тимчасового свідоцтва про клас судна містять відмітку про вчинення нотаріальної дії, яка засвідчує справжність підпису перекладача, який здійснив переклад документів з однієї мови на іншу та його кваліфікацію, а не засвідчив вірність копій документів, як на тому наголосив скаржник, що в силу приписів статті 34 Закону України "Про нотаріат", та главі 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 є різними нотаріальними діями. Так, пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

55. Проте у цій справі № 876/72/23 не ставиться питання щодо відмінностей таких нотаріальних дій як засвідчення справжності підпису перекладача та засвідчення вірності копій документів.

56. Окрім того, посилання скаржника на судову практику місцевих господарських судів та апеляційних судів колегія суддів відхиляє, оскільки такі не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

57. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи апеляційної скарги про відсутність у третейського суду компетенції для розгляду спору та порушення Центральним апеляційним господарським судом положень пункту 4 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження. Інших підстав, визначених статтею 355 Господарського процесуального кодексу України для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації Регіональна правова група від 10.03.2023 у справі №14/55К-23 Судом не встановлено.

58. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

59. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції.

60. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

61. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

63. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

64. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

65. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваної ухвали були дотримані.

66. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. 25, 240, ч. 2 ст. 253, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Екобудінвест" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 876/72/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 876/72/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк