Рішення

від 04.04.2024 по справі 646/6520/20

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/6520/20

№ провадження 2/646/246/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.24 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Янцовської Т.М.,

з участю секретаря Григоренко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 646/6520/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини паєнагромадження у пайовому фонді ОК «Москалівський гаражник» від 29.07.2020 р., укладений між ним та відповідачем. В обґрунтування позову зазначив, що після укладення договору купівлі-продажу він дізнався про користування гаражним боксом, який був предметом договору купівлі-продажу, іншою особою, тобто відповідач не мав права на відчуження частини паєнагромадження в кооперативі, а тому договір при його укладенні не відповідав вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою суду від 09.11.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2021 р. у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

В судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, 20.05.2021 р. подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причину неявки, у відповідності до ст.178ЦПК України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та не погоджується з викладеними твердженнями у позовній заяві, посилаючись на те, що ним визнається та обставина, що 29 липня 2020 року між позивачем та ним укладено Договір купівлі-продажу частини паєнагромадження у пайовому фонді обслуговуючого кооперативу «Москалівський гаражник», за змістом якого Продавець продав, а Покупець купив частину паєнагромадження, яка дорівнює розміру паю, що встановлений за рішенням Загальних зборів членів кооперативу від 22 червня 2010 року (протокол №22/06), та складає 12 000,00 грн. Відповідно до Статуту кооперативу засновниками юридичної особи Обслуговуючого кооперативу «Москалівський гаражник» (ідентифікаційний код юридичної особи 35859890), відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є громадяни: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно пункту 71 Статуту кооперативу сукупність фактично внесених членом та асоційованим членом кооперативу паїв та додаткових паїв є паєнагромадженням такого члена або асоційованого члена кооперативу. Паєнагромадження направляється на формування пайового фонду кооперативу. Зазначене дає підстави стверджувати про законодавчу можливість відчуження відповідачем частини належного йому паєнагромадження в ОК «Москалівський гаражник».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що з договору купівлі-продажу частини паєнагромадження у пайовому фонді обслуговуючого кооперативу «Москалівський гаражник» від 29.07.2020 р. убачається, що ОСОБА_2 , в інтересах якого дії ОСОБА_4 , продав, а ОСОБА_1 купив частину паєнагромадження , яка дорівнює розміру паю, який встановлений за рішенням Загальних зборів членів кооперативу від 22.06.2010 р., та складає 12000 гривень.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником обслуговуючого кооперативу «Москалівський гаражник» є, серед інших, ОСОБА_2 .

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ст.655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1-5 ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Суд, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх вимог щодо наявності підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 215 та частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 не мав права на продаж частини паєнагромадження в обслуговуючому кооперативі «Москалівський гаражник», яка була предметом договору купівлі-продажу від 29.07.2020 р., в судовому засіданні підтвердження не знайшли.

Належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст.76-80ЦПК України напідтвердження недійсностідоговору купівлі-продажупозивачем ненадано,а тому суд не вбачає підстав для задоволення його вимог, оскільки ним не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування позову.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 655 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Т.М. Янцовська