Постанова

від 02.04.2024 по справі 686/15664/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/15664/23

Провадження № 22-ц/4820/731/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представниці позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ранковий-2», треті особи Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нобл», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», про визнання майнового права на об`єкт інвестування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9лютого 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ранковий-2» (далі Кооператив) про визнання майнового права на об`єкт інвестування.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначили, що 2 липня 2018 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нобл» (далі Фонд), від імені, за рахунок та в інтересах якого на підставі договору №27/03-2017 про управління активами закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного фонду від 27 березня 2017 року діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Актив» (далі Товариство), та Кооперативом укладено договір пайової участі в будівництві №F1-81/07 (далі договір пайової участі), відповідно до якого Фонд зобов`язався взяти пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

27 липня 2018 року між Фондом в особі Товариства та позивачами укладено договір купівлі-продажу паю (корпоративних прав) №F1-81/07 (далі договір купівлі-продажу паю), за умовами якого Фонд зобов`язався передати їм у спільну часткову власність пай (корпоративні права) асоційованого члена в Кооперативі у розмірі 438646 грн (виходячи з ціни 7400 грн за 1 кв.м приміщення, що становить 1,079%, еквівалентно 16459 доларам 51 центу США), а вони, у свою чергу, зобов`язалися здійснити оплату придбаного паю в рівних частинах згідно графіку платежів. Володіння паєм (корпоративними правами) надавало позивачам як асоційованим членам Кооперативу право на отримання у власність приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79 кв.м, на 9 поверсі першого під`їзду багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору купівлі-продажу паю право власності на пай (корпоративні права) у пайовому фонді Кооперативу переходить до позивачів як право спільної часткової власності з моменту повної оплати його вартості, а також набуття всіх прав та обов`язків асоційованого члена Кооперативу, тобто подачі заяви про вступ до Кооперативу і сплати вступного внеску. Водночас умови набуття права власності на приміщення визначаються в додатковій угоді до договору пайової участі, яка мала бути укладеною між сторонами та Кооперативом.

30 липня 2018 року між Кооперативом, Фондом і позивачами укладено додаткову угоду до договору пайової участі, згідно якої Кооператив приймає останніх в асоційовані члени та за рахунок пайових внесків організовує будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , здає його в експлуатацію до 3-го кварталу 2019 року та надає їм необхідні документи для державної реєстрації права власності на приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79 кв.м, на 9 поверсі першого під`їзду цього будинку.

Позивачі як асоційовані члени Кооперативу сплатили пайовий внесок у повному розмірі, а відповідач порушив термін здачі багатоквартирного житлового будинку в експлуатацію та не передав їм житлове приміщення у власність.

За таких обставин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд визнати за кожним із них майнові права на частину житлового приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79 кв.м, на 9 поверсі першого під`їзду багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії суду першої інстанції

Ухвалою від 7 вересня 2023 року суд залучив Фонд і Товариство до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 лютого 2024 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 здійснили пайовий внесок у Кооператив, який зобов`язався організувати будівництво багатоквартирного будинку та здати його в експлуатацію до 3-го кварталу 2019 року. Відповідач не виконав належним чином узяті на себе зобов`язання та не ввів у встановлений договором строк об`єкт будівництва в експлуатацію, внаслідок чого було порушено право позивачів на своєчасне завершення будівництва будинку та набуття квартири у власність за внесену суму коштів без доплат за подорожчання необхідних для фактичного завершення будівництва матеріалів. Водночас визнання майнових прав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на житлове приміщення, за відсутності спору про належність їм цього приміщення та за незавершеності будівництва квартири, не призведе до відновлення порушеного права позивачів. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обрали неналежний спосіб захисту порушеного права, у зв`язку з чим їх позов не підлягає задоволенню.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як асоційовані члени Кооперативу сплатили пайовий внесок у повному розмірі, а Кооператив порушив термін здачі багатоквартирного будинку в експлуатацію, внаслідок чого порушено право позивачів на набуття житлового приміщення у власність. Оскільки Кооператив не виконав належним чином зобов`язання із завершення будівництва будинку та введення його в експлуатацію, то ефективним способом захисту порушеного права позивачів є визнання їх майнових прав на об`єкт інвестування. Суд першої інстанції не застосував відповідні норми матеріального права та правові позиції Верховного Суду і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Кооператив, Фонд і Товариство не подали відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно. Крім того, суд не застосував норми статей 15, 16, 190, 328, 392, 526, 629, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статей 4, 7 Закону України від 18 вересня 1991 року №1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (далі Закон №1560-ХІІ).

У зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

2 липня 2018 року між Фондом, від імені, за рахунок та в інтересах якого на підставі договору №27/03-2017 про управління активами закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного фонду від 27 березня 2017 року діяло Товариство, та Кооперативом укладено договір пайової участі, відповідно до якого Фонд зобов`язався взяти пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (далі об`єкт будівництва).

27 липня 2018 року між Фондом, від імені, за рахунок та в інтересах якого діяло Товариство (далі продавець), та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (далі покупці) укладено договір купівлі-продажу паю, за умовами якого Фонд зобов`язався передати покупцям у спільну часткову власність пай (корпоративні права) асоційованого члена в Кооперативі, а ті, у свою чергу, зобов`язалися здійснити оплату придбаного паю в рівних частинах до 30 липня 2018 року (пункт 2.1, додаток №1 до договору купівлі-продажу паю).

Результатом набуття права власності на пай асоційованого члена Кооперативу є вступ ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Кооперативу, та їх обов`язок подати заяву про вступ до асоційованих членів Кооперативу, і прийняття ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в асоційовані члени Кооперативу (пункт 2.2 договору купівлі-продажу паю).

Пунктом 2.4 договору купівлі-продажу паю визначено, що розмір належного продавцю паю (корпоративних прав) асоційованого члена в Кооперативі за цим договором складає 438646 грн, що становить 1,079% (пункт 2.4.1). Володіння паєм (корпоративними правами) надає право асоційованому члену Кооперативу право на отримання у власність приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79 кв.м, на 9 поверсі в першому під`їзді об`єкта будівництва, організацією будівництва якого відповідно до статутної мети здійснює Кооператив (пункт 2.4.2).

Згідно з пунктом 3.1 договору купівлі-продажу паю продаж паю (корпоративних прав) асоційованого члена Кооперативу, за домовленістю сторін, вчиняється за 438646 грн, без ПДВ, що еквівалентно 16459,51 доларам США за курсом Національного банку України, встановленим на день укладення цього договору, а саме 26,65 грн за один долар США, виходячи з ціни за 1 кв.м площі приміщення, що становить 7400 грн, без ПДВ.

Із пункту 3.2 договору купівлі-продажу паю слідує, що оплата ціни паю (корпоративних прав) асоційованого члена Кооперативу, вказаної в пункті 3.1 цього договору, здійснюється ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках (по 50%), після підписання цього договору згідно графіку платежів за попередньою домовленістю сторін.

Належним доказом оплати ціни договору покупцями є факт зарахування грошових коштів у розмірі ціни паю на банківський рахунок продавця, реквізити якого вказані у цьому договорі (пункт 3.4 договору купівлі-продажу паю). Належним виконанням умов цього договору вважається здійснення повної оплати ціни договору з урахуванням умов визначених цим договором (пункт 3.5 договору купівлі-продажу паю).

Відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу паю право власності на пай (корпоративні права), визначений в цьому договорі, у пайовому фонді Кооперативу переходить до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як право спільної часткової власності з моменту повної оплати грошової суми, вказаної в пункті 3.1 цього договору, та набуття всіх прав та обов`язків асоційованого члена Кооперативу в порядку, визначеному пунктом 4.2 цього договору (разом з паєм до покупців переходить сукупність майнових прав на приміщення, визначене в пункті 2.4.2 цього договору).

За змістом пункту 4.2 договору купівлі-продажу паю для набуття прав та обов`язків асоційованого члена Кооперативу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов`язані оплатити ціну паю (корпоративних прав) в рівних частинах (по 50%), подати до Кооперативу заяву про вступ до Кооперативу, сплатити вступний внесок в Кооператив у розмірі 100 грн, в рівних частинах (по 50%) та укласти з Кооперативом та продавцем додаткову угоду до договору про пайову участь.

Умови набуття права власності на приміщення визначаються в додатковій угоді до договору про пайову участь, який буде укладений між сторонами та Кооперативом (пункт 4.3 договору купівлі-продажу паю).

30 липня 2018 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перерахували на банківський рахунок Фонду вартість паю (корпоративних прав) у розмірі 438646 грн, по 219323грн кожний.

Того ж дня між Кооперативом, Фондом, від імені, за рахунок та в інтересах якого діяло Товариство, і позивачами укладено додаткову угоду до договору пайової участі (далі додаткова угода), згідно з якою асоційований член Кооперативу, Фонд, передав, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли на себе виконання всіх зобов`язань за договором пайової участі (пункт 1 додаткової угоди).

Кооператив надав свою згоду на заміну сторін у договорі пайової участі (пункт 3 додаткової угоди).

Водночас Кооператив і ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (далі Пайовик) виклали договір пайової участі в новій редакції (пункт 4 додаткової угоди).

За зміненими умовами договору пайової участі:

- Пайовик вступає до Кооперативу, а Кооператив приймає Пайовика в асоційовані члени Кооперативу та за рахунок пайових внесків членів та асоційованих членів Кооперативу зобов`язується організувати будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (далі об`єкт), здати об`єкт в експлуатацію та надати Пайовику необхідні документи для державної реєстрації права власності на житлове приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79 кв.м, на 9 поверсі в першому під`їзді об`єкту (далі квартира) (пункт 1.1);

- загальний розмір пайового внеску Пайовика визначається Кооперативом. Станом на 30 липня 2018 року загальний розмір пайового внеску вважається внесеним в повному обсязі (пункт 2.1);

- Кооператив зобов`язаний, у тому числі: закріпити квартиру за Пайовиком; організувати і забезпечити будівництво об`єкту та здачу його в експлуатацію у термін до 3-го кварталу 2019 року, за умови належного виконання Пайовиком своїх зобов`язань; після прийняття об`єкта в експлуатацію та повного виконання Пайовиком своїх зобов`язань за цим договором передати Пайовику квартиру за актом приймання-передачі та документи необхідні для реєстрації права власності на неї (пункт 3.4).

Згідно довідки Кооперативу №F1-81/07 від 17 лютого 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є асоційованими членами Кооперативу, які здійснили у повному обсязі внесення пайового внеску на житлове приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79 кв.м, на 9 поверсі в першому під`їзді багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Наразі Кооператив не завершив будівництво цього будинку та не здав його в експлуатацію.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положення цьогоконституційного принципукореспондуються ізнормами статті328ЦК України,згідно зякими правовласності набуваєтьсяна підставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (стаття 356 ЦК України).

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу статті 177 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Закон №1560-ХІІ визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб`єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Із положень статті 1 Закону №1560-ХІІ слідує, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями, зокрема, можуть бути кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів), а також рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (частина перша статті 4 Закону №1560-ХІІ).

Як передбаченочастиною п`ятоюстатті 7Закону №1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Законом України від 19 червня 2003 року №978-ІV «Про фінансово-кредитний механізм і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі Закон №978-ІV) встановлено загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

У статті 2 Закону №978-ІV унормовано, що об`єкт інвестування квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша).

Як передбачено статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із положень частини другої статті 656 ЦК України слідує, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним ізспособів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт перший частини другої статті 16 ЦК України).

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Право спільної часткової власності є право кількох осіб на майно, що належить їм одночасно з визначенням частки кожного із співвласників.

Підставами набуття права власності є передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, стає його власником, зокрема, право власності набувається із правочинів (договорів).

Якщо предметом правочину (договору) є нерухоме майно, то особа набуває право власності на це майно після його будівництва та прийняття до експлуатації. Право власності на нерухоме майно (в тому числі житлові приміщення) підлягає обов`язковій державній реєстрації. Водночас предметом правочину можуть виступити майнові права.

Під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (див. постанову Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі №6-265цс16).

Особа може набути право власності на майнові права в порядку інвестування в житлове будівництво, в тому числі шляхом вкладення (залучення) коштів у паї житлово-будівельних кооперативів, які здійснюють будівництво квартир, інших приміщень соціально-побутового призначення тощо.

Саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

За своїм правовим визначенням договір купівлі-продажу є угодою між учасниками цивільних відносин, за умовами якої відбувається обмін товару на гроші. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно та майнові права. При цьому продавець зобов`язаний передати покупцеві як оплачений товар, так і всі його приналежності та документи.

Велика Палата Верховного суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 та від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року (справа №344/16879/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року (справа №761/32696/13-ц) і постанові від 11 вересня 2019 року (справа №1522/16455/12) зазначила, що у разі порушення забудовником зобов`язання за договором щодо завершення будівництва будинку та введення його в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати особою-інвестором пайових внесків, належним способом захисту порушеного права такої особи є визнання за нею майнових прав на об`єкт інвестування.

Аналогічні висновки по суті вирішеного спору зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 3 квітня 2019 року (справа №761/9951/15-ц), від 29травня 2019 року (справа №761/20844/13-ц) і від 20 березня 2019 року (справа №761/20612/15-ц).

Зібрані докази вказують на те, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 був укладений договір інвестування в будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , за умовами якого Кооператив зобов`язався завершити будівництво цього будинку, здати його в експлуатацію та передати позивачам у спільну часткову власність житлове приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79кв.м, на 9 поверсі в першому під`їзді будинку, до 3-го кварталу 2019 року.

У свою чергу, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зобов`язалися сплатити вартість будівництва житлового приміщення у розмірі 438646 грн в рівних частках кожний.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належним чином виконали своє зобов`язання за договором, повно та вчасно сплатили пайовий внесок за квартиру. Наразі Кооператив не виконав обов`язок за договором із завершення будівництва житлового будинку, здачі його в експлуатацію та передачі квартири у власність позивачів.

Оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 здійснили повну сплату вартості об`єкту інвестування, тобто вчинили дії, срямовані на набуття права власності на цей об`єкт, а Кооператив заперечує майнові права позивачів шляхом нестворення об`єкту інвестування та непередачі його останнім, то мають місце підстави для визнання за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 майнових прав на житлове приміщення.

На думку апеляційного суду, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обрали належний спосіб захисту порушеного права, який відповідає закону. У світлі цієї справи такий спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки іншим шляхом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не можуть захистити свої права.

Висновок суду першої інстанції про обрання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 неналежного способу захисту порушеного права не відповідає фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

В порядку захисту майнового права ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на об`єкт інвестування житлове приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79 кв.м, на 9 поверсі в першому під`їзді багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , слід визнати це право позивачів у судовому порядку.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових втрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено, внаслідок чого з Кооперативу на їх користь слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі по 2193 грн 23 коп. кожному.

Оскільки відповідно до частини третьої статті 22 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнені від сплати судового збору, то з Кооперативу в дохід держави слід присудити 6579 грн 69 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (438646?1%?150%).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, розподіл судових витрат змінити.

Визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) майнові права на частки житлового приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79квадратних метрів, розташованого на 9 поверсі в першому під`їзді багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) майнові права на частки житлового приміщення, будівельний номер 81, загальною проектною площею 57,79 квадратних метрів, розташованого на 9 поверсі в першому під`їзді багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ранковий-2» (місцезнаходження 29001, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39310315) на користь ОСОБА_3 (місце проживання 32530, Хмельницька область, Хмельницький район, село Дашківці; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2193 гривні 23 копійки судового збору за подання позову.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ранковий-2» (місцезнаходження 29001, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39310315) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 2193 гривні 23 копійки судового збору за подання позову.

Стягнути зОбслуговуючого кооперативу«Житлово-будівельнийкооператив «Ранковий-2»(місцезнаходження 29001,Хмельницька область,місто Хмельницький,вулиця Старокостянтинівськешосе,26;ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України 39310315)на користьдержави (одержувач:Головне УправлінняКазначейства умісті Хмельницькому/ХмельницькийМТГ (22030101),код отримувача(ЄДРПОУ)37971775,рахунок UA608999980313181206080022775,Казначейство України(ЕАП),МФО 899998;призначення платежу:судовий збір(Державнасудова адміністраціяУкраїни,050)6579гривень 69копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 4 квітня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Павловська А.А.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 5