Постанова

від 02.04.2024 по справі 705/2302/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/580/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/2302/22 Категорія: 305010000 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційнийсуд вскладі колегіїсуддів:Новікова О.М.,Фетісової Т.Л.,Сіренка Ю.В.,розглянувши впорядку письмовогопровадження апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пригузи Сергія Дмитровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2022 року у справі за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури Горобець Т. в інтересах держави в особі: Паланської сільської ради, КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року заступник керівника Уманської окружної прокуратури Тарас Горобець, в інтересах держави в особі: Паланської сільської ради, КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 08.08.2021, близько 02 год. 00 хв., керучи автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу будинку №71а по вулиці Любашівській у селі Юрківка, Уманського району, Черкаської області, порушив вимоги п.п.1.5, 2.3-б) та 12.1 Правил дорожнього руху України, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі лівого краю проїзної частини на газон, де в послідуючому відбулося перекидання транспортного засобу, внаслідок чого пасажир автомобіля «Skoda Octavia» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Уманського міськрайонного суду від 14.02.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради в період 08.08.2021 по 18.08.2021.

Відповідно до довідки-розрахунку КНП «Уманська центральна районна лікарня» від 19.05.2022 №864/01-08 загальна вартість лікування ОСОБА_2 у КНП «Уманська ЦРЛ» становить 18453 грн. 82 коп., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму.

На даний час відповідачем вказана грошова сума завданої шкоди в добровільному порядку не відшкодована.

Посилаючись на наведене, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь Паланської сільської ради витрати на лікування особи, яка потерпіла від злочину ОСОБА_2 у розмірі 18453 грн. 82 коп.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Паланської сільської ради витрати на лікування особи, яка потерпіла від злочину ОСОБА_2 у розмірі 18453,82 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992, 40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розмірі фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16.07.1993 року (далі - Порядок).

Порядком передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обумовленість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, які належать останній.

Згідно вищезазначеної постанови, в разі, коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку судового судочинства за позовом закладу охорони здоров`я, органу Мінфіну або прокуратури.

З цих підстав, суд вважав, що позов підлягає задоволенню, та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Паланської сільської ради витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину ОСОБА_2 у розмірі 18453,82 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Пригуза С.Д. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що розрахунок витрат на лікування ОСОБА_2 прокурором визначено згідно із сфальсифікованої довідки-розрахунку КНП «Уманська центральна районна лікарня» від 19.05.2022 року №684/01-08 про знаходження останнього на лікуванні 10 ліжко-днів та всупереч процедурі, передбаченої постановою Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11.

Бухгалтерський облік витрат, що є об`єктом судового розгляду, бухгалтерією КНП «Уманська центральна районна лікарня» не здійснювався.

Інформація від 19.05.2022 надана КНП «Уманська центральна районна лікарня», оформлена з порушенням вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 року №6 та за відсутності протоколу Міністерства охорони здоров`я України на госпіталізацію, процедуру та методику лікування пацієнтів, аналогічним тим, що отримав ОСОБА_2 .

Прокурор не обґрунтував і не довів суду факту та підстави звернення прокурора в інтересах держави, скориставшись тим, що цивільний позов головний лікар КНП «Уманська центральна районна лікарня» не подавав.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Уманської окружної прокуратури щодо посилань на невідповідність довідки-розрахунку КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради від 19.05.2022 №864/01-08 та її оформлення з порушенням вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» вважає необґрунтованими та такими, що не стосується предмету розгляду справи, оскільки регулює проведення судово-медичних експертиз.

Зазначає, що законодавством не визначено вимог до форми довідки-розрахунку, яку має складати заклад охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий від кримінального правопорушення, однак така довідка повинна містити інформацію про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Щодо представника прокурором інтересів держави у даній справі, то прокурор зазначає, що з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Уманською окружною прокуратурою на адресу КНП «Уманська ЦРЛ» та Паланської сільської ради скеровано листи від 12.05.2022 №53-772 вих22 та від 08.06.2022 №53-987 вих. 22.

Враховуючи, що ні КНП «Уманська ЦРЛ», ні Паланська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо забезпечення функцій у спірних правовідносинах, не забезпечили відшкодування збитків, завданих державі у зв`язку з лікуванням потерпілого від кримінального правопорушення, що свідчить про її бездіяльність, у даному випадку у прокурора наявні усі підстави для звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Паланської сільської ради та в особі КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 лютого 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та відповідно до ст. 76 КПК України на нього покладено обов`язки.

Сума коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2 склала 18453 грн. 82 коп., який перебував в ортопедо-травматологічному відділенні КНП «Уманська ЦРЛ» з 08.08.2021р. по 18.08.2021р., що підтверджується довідкою КНП «Уманська ЦРЛ» від 19.05.2022 року.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 1206ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадкузавдання шкодипри перевищеннімеж необхідноїоборони абоу станісильного душевногохвилювання,що виниклораптово внаслідокнасильства аботяжкої образиз бокупотерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Тобто, наведена правова норма закріпляє обов`язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Таким чином, законодавством наділяється такий заклад правом зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Відповідно до п. 7 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №11від 07.07.1995року «Провідшкодування витратна стаціонарнелікування особи,яка потерпілавід злочину,та судовихвитрат» у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розмірі фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16.07.1993 року (далі - Порядок).

Отже, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року№ 545 (далі Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (пункт 4 Порядку).

Суд першої інстанцій, належним чином встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував наведені норми матеріального права, у зв`язку зі чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як особа, яка вчинила злочин, зобов`язанийвідшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що прокурором не доведено розмір завданої шкоди та не надано протоколу Міністерства охорони здоров`я України на госпіталізацію, процедуру та методику лікування пацієнтів, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки довідка КНП «Уманська ЦРЛ», яка підписана медичним директором ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_4 містить всю необхідну інформацію з приводу періоду часу перебування на лікуванні потерпілої особи та його вартості. Вказана інформація надана відповідно до статистичних даних (медична карта №2964) ОСОБА_2 .

Щодо представництва прокуратури інтересів держави в особі Паланської сільської ради та КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради

Органи державноївлади таоргани місцевогосамоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європидержавам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»в редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2Арбітражного процесуальногокодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити відповідні кошти. У цих правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що ні комунальним закладом охорони здоров`я, ні органом місцевого самоврядування з моменту завершення лікування потерпілого не вживались заходи щодо стягнення в установленому порядку вказаних витрат, порушуються інтереси держави внаслідок ненадходження таких коштів до місцевого бюджету, що є підставою для представництва прокурором цих інтересів у суді.

У постановівід 15жовтня 2019року усправі №903/129/18(провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Системне тлумачення частини четвертої статті 56ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У цій справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив нездійснення Паланською сільською радою та КНП «Уманська ЦРЛ» захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме не звернення до суду з вимогами про відшкодування державі витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину).

Колегія суддівбере доуваги,що прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави у суді, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та вказав, у чому полягає бездіяльність зазначеного органу щодо захисту законних інтересів держави, а саме, що орган місцевого самоврядування Паланська сільська рада, як засновник, власник і орган управління майном КНП, та КНП «Уманська ЦРЛ», як головний розпорядник бюджетних коштів лікарні всупереч покладених на них завдань щодо звернення до суду із позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину, не вжили заходів для усунення порушень, вказаних у позовній заяві.

Таким чином, у цій справі прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Паланської сільської ради, КНП «Уманська ЦРЛ», які самоусунулися від виконання покладених на них обов`язків щодо повернення до місцевого бюджету коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №454/851/19-ц.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пригузи Сергія Дмитровича залишити без задоволення.

Рішення Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 19жовтня 2022року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді