Постанова

від 02.04.2024 по справі 758/13317/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №758/13317/16-ц Головуючий у суді І інстанції: Захарчук С.С.

провадження №22-ц/824/7364/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р, Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Максимук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тузової Владислави Олександрівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фіналон» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення коштів та пені,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення коштів та пені.

Зазначав, що 21.10.2013 року між ним та відповідачем було укладено договір №SAMDN25000738732835 вклад «Стандарт на 12 місяців», відповідно до умов якого він передав відповідачу кошти у розмірі 25 619 доларів США для розміщення на депозитному вкладі під 8,5 %, строком на 365 днів.

23.10.2014 року він звернувся до відповідача з вимогою надати інформацію по депозитному рахунку та видати йому кошти, на що отримав відмову.

06.07.2016 року він направив відповідачу заяву про розірвання договору, в якій просив перерахувати кошти вкладу у розмірі 25 000 доларів США та нараховані за термін дії договору проценти на його валютний рахунок.

Посилаючись на те, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором вкладу, просив розірвати договір вкладу №SAMDN25000738732835 від 21.10.2013 року, укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», стягнути з відповідача на його користь 25 000 доларів США основного банківського вкладу, 6 171 доларів США 23 центи процентів за договором та 127 583 доларів США 16 центів пені.

Позивачем неодноразово подавалися заяви про збільшення позовних вимог, в останній редакції заяви про збільшення позовних вимог він просив розірвати договір вкладу №SAMDN25000738732835 «Стандарт на 12 місяців» від 21.10.2013 року, стягнути з відповідача на його користь 26 894 доларів США 17 центів основного боргу та нарахованих відсотків, пеню у розмірі 36 699 595 грн 90 коп., що еквівалентно 1 290 113 доларів США 33 центи за період з 12.07.2016 року по 27.11.2020 року та 3% річних у розмірі 100 546 грн 83 коп. за період з 11.07.2016 року по 27.11.2020 року.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором вкладу № SAMDN25000738732835 від 21.10.2013 в розмірі 26 894 дол. США 17 центів.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 100 546 грн 83 коп. за період з 11.07.2016 року по 27.11.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 6 890 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Тузова Владислава Олександрівна, яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. В іншій частині рішення залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що договір про переведення боргу від 17.11.2014 року був укладений сторонами (ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон») у простій письмовій формі з дотриманням всіх належних та встановлених законодавством необхідних умов для укладення такого виду правочину. Отримання згоди від кредиторів (клієнтів Кримської філії ПриватБанк), грошові кошти яких були переведені на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» відбулося з повним дотриманням вимог чинного законодавства.

Вказувала, що розміщення Банком повідомлення від 30.01.2015 року на офіційному сайті ПриватБанк у відповідному розділі Умов та Правил з встановленням строку для кредиторів до 15.02.2015 року для подання (надсилання) письмових заперечень щодо переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» було цілком правомірно-юридичною дією Банку, яка кореспондується з вимогами законодавства, а отримання Банком у такий спосіб згоди від кредиторів було підтвердженням їх відношення до укладеного 17.11.2014 року правочину та досягненням ефекту переведення боргу за ним.

Тому вважає, що отримання Банком «мовчазної» згоди від кредитора шляхом не висловлення ним незгоди - є підтвердженням позитивного відношення кредитора до укладеного правочину та є фактично досягненням відповідного ефекту переведення боргу на нового боржника.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилалась на те, що у господарській справі № 904/1721/20 у касаційному порядку Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 року підтримав рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «ФК «Фінілон» про внесення змін до Договору про переведення боргу від 17.11.2014 року у зв`язку з істотною зміною обставин шляхом визнання укладеною Додаткової угоди від 10.01.2020 року до Договору. Таким чином, остаточне судове рішення у справі № 904/1721/20 підтверджує факт дійсності та чинності Договору про переведення боргу від 17.11.2014 року та обов`язковість його виконання сторонами.

З огляду на фактичну наявність Договору про переведення боргу від 17.11.2014 року, який був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон», враховуючи його обов`язковість для сторін та те, що такий договір не було визнано недійсним у судовому порядку та він залишається чинним і обов`язковим для Банку, тому у АТ КБ «ПриватБанк» немає підстав виконувати зобов`язання перед позивачем, а ТОВ «ФК «Фінілон» є належним боржником перед ним.

04 березня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення суми основного банківського вкладу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки на вимогу ОСОБА_1 банком не було повернуто суму банківського вкладу, суд першої істанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 25 619 дол. США. банківського вкладу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення процентів за договором вкладу, суд першої інстанції керувався ч.ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України, ст. 1070 ЦК України та обгрунтовував свої висновки тим, що враховуючи те, що датою розірвання договору є 06.07.2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав про стягнення ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 процентів за договором вкладу за період з 14.03.2014 року по 21.10.2014 року у розмірі 1 270 дол. США 28 центів.

Задовольняючи позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 100 546 грн 83 коп., суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки договір банківського вкладу є розірваним з 06.07.2016 року, інтереси позивача забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 100 546 грн 83 коп. за період з 11.07.2016 року по 27.11.2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 12.07.2016 року по 27.11.2020 року у розмірі 36 699 595 грн 90 коп., що еквівалентно 1 290 113 дол. США 33 центи, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що договірні відносини між відповідачем та позивачем припинені з 06.07.2016 року, на підставі поданої вкладником (позивачем) заяви, а тому на дані правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня не нараховується.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що 21.10.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір №SAMDN25000738732835 вклад «Стандарт на 12 місяців» (а.с. 6 том 1).

Відповідно до договору ОСОБА_1 передав ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для розміщення на депозитному вкладі.

Відповідно до п. 14 договору при поверненні вкладу без зниження відсоткової ставки клієнту повертається сума вкладу і в повному обсязі виплачуються відсотки, нараховані відповідно до умов цього договору за фактичний строк користування вкладом.

Згідно з інформацією по вкладу: вклад оформлюється на 365 днів до 21.10.2014 рокувключно; банк відкриває особистий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад; процентна ставка на суму вкладу складає 8,5 % річних.

Відповідно до розрахунку банку станом на 14.03.2014 року залишок вкладу складає 25 619 дол. США 11 центів (а.с.6 т. 1).

06.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до банку з заявою про розірвання договору у зв`язку з порушенням ПАТ КБ «Приватбанк» умов договору вкладу від 21.10.2013 та просив перерахувати кошти вкладу у розмірі 25 000 дол. США та нараховані за термін дії договору проценти на його валютний рахунок (а.с.9 т. 1)

Згідно з п. 9 договору у клієнта і банку є право достроково розірвати даний договір, повідомивши за 2 банківські дні до дня розірвання договору. Якщо клієнт вимагає закрити договір «на вимогу», то обов`язки банку щодо вкладу припиняються, а вклад повертається клієнту.

Вимоги ОСОБА_1 про повернення суми вкладу банком виконані не були.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи частково позовні вимоги, оскільки АТ КБ «Приватбанк» не виконало належним чином розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум, що свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань щодо повернення коштів колегія суддів погоджується із висновком суду про стягнення суми вкладів за договорами банківського вкладу, а також відсотків за договором з урахуванням його положень, 3 % річних.

Доводи апеляційної скарги про те, що АТ КБ «Приватбанк» не є належним відповідачем у справі, оскільки останнє перевело борг на ТОВ «ФК «Фіналон» згідно з умовами договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, суд апеляційної інстанції відхиляє.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського рахунку, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надавав згоди на переведення боргу від АТ «КБ «Приватбанк» до ТОВ «ФК «Фінілон» за договором депозитного вкладу, а тому, відповідно до статті 520 ЦК України, договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між Банком та ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивача.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, які зокрема викладені у постанові від 18 квітня 2023 року, справа № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21), у постанові Верховного Суду у справі № 757/44991/21-ц від 29 січня 2024 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення саме з банку суми вкладів та нарахованих відсотків є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню на думку колегії суддів є цілком правильними.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача було порушено відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ч. 1 ст. 1058, ч. 1 ст. 1061, ч. 1 ст. 1070, ст. 520, ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Тузової Владислави Олександрівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «04» квітня 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник