Постанова

від 03.04.2024 по справі 761/16460/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1052/2024

Справа № 761/16460/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 квітня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Савицького О.А. в м. Київ 01 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Рів`єра-Тур», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоттур Намбер Ту» про розірвання договору, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила розірвати договір № 2/20 на туристичне обслуговування, укладений 29 січня 2020 року з ТОВ «Альф Туристичний Оператор», від імені і за дорученням якого, на підставі агентського договору № 424 від 16 травня 2019 року, діє ТОВ «Хоттур Намбер Ту», від імені, за рахунок і за дорученням якого на підставі субагентського договору № 452 від 18 вересня 2019 року діє ТОВ «Рів`єра-Тур» в особі його представника - турагента ФОП ОСОБА_2 , стягнути з ТОВ «Альф Туристичний Оператор» на свою користь 35831 грн. збитків, 23500 грн. моральної шкоди, а всього 59331 грн., стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь грошову суму в розмірі 2629 грн. збитків, 1500 грн. моральної шкоди, а всього стягнути 4129 грн., покласти на відповідачів судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Позов мотивовано тим, що 29 січня 2020 року уклала з ТОВ «Альф Туристичний Оператор», від імені і за дорученням якого, на підставі агентського договору № 424 від 16 травня 2019 року, діє ТОВ «Хоттур Намбер Ту», від імені, за рахунок і за дорученням якого на підставі субагентського договору № 452 від 18 вересня 2019 року діє ТОВ «Рів`єра-Тур» в особі його представника - турагента ФОП ОСОБА_2 , договір № 2/20 на туристичне обслуговування, за умовами якого туроператор через тур агента та турсубагента зобов`язався забезпечити позивачу надання туристичної послуги щодо підбору та бронювання туру. Згідно з додатком № 1 до договору позивачем було замовлено подорож на чотирьох туристів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ) до Греції (Салоники) з 26 вересня 2020 року по 02 жовтня 2020 року з розміщенням в готелі. На виконання умов договору ОСОБА_1 01 лютого 2020 року сплатила на користь ФОП ОСОБА_2 25640 грн. В рамках цього ж договору 31 січня 2020 року від імені туриста ОСОБА_1 за туристичні послуги безпосередньо на рахунок ТОВ «Рів`єра-Тур» було додатково сплачено 12820 грн. через ОСОБА_5 . Отже, на виконання умов договору ОСОБА_1 всього було сплачено 38460 грн.

28 серпня 2020 року ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору на туристичне обслуговування, згідно п. 5 якої передбачено, що у випадку неузгодження туристом змін до п. 1.2 договору у строк, встановлений п. 1 цієї додаткової угоди (до 31 грудня 2021 року) туроператор здійснює повернення тур агенту суми перерахованих ним грошових коштів після 31 грудня 2021 року, а турагент зобов`язується повернути туристу сплачену ним за договором суму грошових коштів.

Протягом 2020 року туристичні послуги не були надані з посиланням на карантинні заходи, пов`язані з пандемією, кошти в сумі 1252 євро заморожені (залишені у розпорядженні ТОВ «Альф Туристичний Оператор»), згідно заяви турсубагента ФОП ОСОБА_2 , а скористатись ними можна було б тільки у 2021 році. У 2021 році позивач звернулася до ФОП ОСОБА_2 та перебронювала тур, однак 02 серпня 2021 року їй повідомили, що туроператор призупинив надання послуг туристам з України.

Оскільки станом на даний час кошти за ненадані туристичні послуги відповідачами не повернуті, ОСОБА_1 має намір розірвати договір на туристичне обслуговування та стягнути з відповідачів збитки та моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач відчуває впродовж майже двох років розчарування та біль, що її законне очікування на тур до Греції не було виправдане, а заповітна мрія відвідати Грецію не здійснилася, її сім`я не була оздоровлена біля моря, значні кошти, які збиралися з цією метою, залишились у розпорядженні відповідача, який не відшкодував їх у добровільному порядку, і на сьогодні вона вимушена на шкоду власному психічному здоров`ю змінювати звичний їй режим життя та витрачати час і кошти для відновлення порушеного права у судовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року позов частково задоволено, розірвано договір на туристичне обслуговування № 2/20 від 29 січня 2020 року, стягнуто на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Альф Туристичний Оператор» 35831 грн. матеріальних збитків, 5000 грн. моральної шкоди, 1179,17 грн. судового збору, та з ФОП ОСОБА_2 2629 грн. матеріальних збитків, 500 грн. моральної шкоди та 1248,24 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

Відповідач ТОВ «Альф Туристичний Оператор», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року в частині вимог до нього та постановити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, покласти на позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що суд у рішенні не навів доводи і заперечення ТОВ «Альф Туристичний Оператор», викладені ним у відзиві, та надані ним докази. Дійшовши висновку, що спірний договір на туристичне обслуговування укладено від імені ТОВ «Альф Туристичний Оператор», суд першої інстанції не послався на жодний доказ, який би підтверджував наявність повноважень у ФОП ОСОБА_2 на укладення правочинів від імені ТОВ «Альф Туристичний Оператор». При цьому суд не зазначив, на підставі яких доказів, наявних у матеріалах справи, він дійшов висновку про наявність у ФОП ОСОБА_2 та/або у ТОВ «Рів`єра-Тур» чи ТОВ «Хоттур Намбер Ту» повноважень діяти від імені ТОВ «Альф Туристичний Оператор».

Суд першої інстанції не надав жодної оцінки наявним у справі доказам, і пославшись на те, що будь-яких доказів на спростування встановлених обставин не надано, не навів мотивування цього висновку, який фактично ґрунтується лише на доводах позивача, що суперечить принципу змагальності сторін у судовому процесі та не відповідає завданню цивільного судочинства.

Вказував, що додаткові докази долучені позивачем вже на стадії розгляду справи по суті, тобто вже після того, як ТОВ «Альф Туристичний Оператор» вичерпав можливість висловити свою позицію і надати свої заперечення щодо таких доказів у передбачений ЦПК України спосіб, а саме у заявах по суті.

Повідомляв, що позовна заява не відповідала вимогам ст. 175-177 ЦПК України, а письмові докази не засвідчені належним чином.

Повідомляв, що ним в судовому засіданні стверджувалось, що ТОВ «Альф Туристичний Оператор» не уповноважував в будь-який спосіб ФОП ОСОБА_2 на укладення договору на туристичне обслуговування та додаткових угод до нього з позивачем чи будь-якими іншими особами, а отже вона не могла діяти від імені та за дорученням даного відповідача, який, в свою чергу, не може відповідати за такими зобов`язаннями. З наведеного вбачається недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Наголошував, що договір на туристичне обслуговування № 2/20 від 29 січня 2020 року, укладений позивачем і ФОП ОСОБА_2 , не відповідає ані по формі, ані по змісту типовому договору на туристичне обслуговування, який уповноважені і зобов`язані підписувати турагенти від імені ТОВ «Альф Туристичний Оператор», та форма якого розміщена на сайті товариства для використання турагентами.

Вказував, що суд першої інстанції, не дослідивши належним чином всіх обставин справи, дійшов хибного висновку про порушення відповідачами умов договору на туристичне обслуговування, оскільки сторонами вказаного договору не визначено його предмет. Судом не встановлено, які саме умови спірного договору порушено, ким допущено ці порушення, що свідчать про невизначення дійсних правовідносин сторін. Разом з цим, матеріали справи також не містять належних і допустимих доказів направлення позивачем на адресу відповідача письмової вимоги про повернення коштів, про що суд першої інстанції безпідставно зазначає у рішенні.

Зазначав, що суд першої інстанції на підставі наданих позивачем недопустимих доказів, а саме копій рахунків-фактури, які не містять ані підпису уповноваженої особи ТОВ «Альф Туристичний Оператор», ані його печатки, встановив, що постачальником послуг є ТОВ «Альф Туристичний Оператор», а одержувачем його послуг є ТОВ «Хоттур Намбер Ту». Також зазначені рахунки-фактури не містять посилання ані на спірний договір на туристичне обслуговування, ані на агентський договір. Судом проігноровано доводи відповідача, що одними із видів господарської діяльності ТОВ «Хоттур Намбер Ту» є здійснення туроператорської діяльності, яка передбачає як створення і подальшу реалізацію туристичного продукту, так і здійснення посередницької діяльності в реалізації турпродукту. ТОВ «Хоттур Намбер Ту» як туристичним оператором здійснено придбання окремих послуг, самостійно сформовано туристичний продукт та здійснено його реалізацію через ФОП ОСОБА_2 . Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів та не доведено факт перерахування позивачем грошових коштів на користь ТОВ «Альф Туристичний Оператор» в оплату туристичних послуг за договором № 2/20 від 29 січня 2020 року.

Вважав, що суд першої інстанції без наявності жодних належних та допустимих доказів щодо спричинення позивачу моральної шкоди, без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та винними діями з боку ТОВ «Альф Туристичний Оператор», які це спричинили, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, без обґрунтування її розміру.

Повідомляв про очікувані судові витрати, які планує понести в зв`язку з розглядом справи, в розмірі 25000 грн.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила допитати її як свідка щодо відомих їй обставин, викладених у позові в даній справі, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, винести окрему ухвалу, яку направити до Державного агентства розвитку туризму України з метою проведення позапланової перевірки дотримання ліцензійних умов ТОВ «Альф Туристичний Оператор».

Наводила власні аргументи на спростування доводів апеляційної скарги, вказувала, що суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідачів збитків та моральної шкоди, а також вірно розподілив судові витрати.

Апеляційним судом відхилено клопотання ОСОБА_1 про її допит в якості свідка як необґрунтоване, з огляду на положення ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про допит її в якості свідка не подавалося, а судом першої інстанції, відповідно, не вирішувалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В частині відмові в позові ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції від 01 листопада 2023 року, а також в частині вимог до відповідача ФОП ОСОБА_2 ніким не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Рішення суду першої інстанції від 01 листопада 2023 року в частині, що оскаржується, вказаним вимогам закону відповідає.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір на туристичне обслуговування, умови якого були позивачем виконані шляхом сплати грошових коштів за туристичні послуги в розмірі та строки, передбачені умовами договору, при цьому відповідачі істотно порушили умови договору, не надавши туристичні послуги та не повернувши позивачу у погодженому додатковою угодою порядку грошові кошти, сплачені за ці послуги. Крім того, внаслідок невиконання з вини відповідачів умов договору позивач позбавлена можливості користуватись сплаченими коштами та отримати замовлену послугу, в зв`язку з чим тривалий час була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені її життєві плати, а відновлення порушеного права у позасудовому та судовому порядку вимагало значних додаткових зусиль та часу, чим позивачу завдано моральної шкоди.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що 29 січня 2020 року ОСОБА_1 уклала договір № 2/20 з ТОВ «Альф Туристичний Оператор» (туроператор), від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору № 424 від 16 травня 2019 року діє ТОВ «Хоттур Намбер Ту» в особі ОСОБА_2 , за умовами якого туроператор, відповідно до замовлення, поданого туристом через турагента (додаток № 1 до цього договору) за плату зобов`язується забезпечити надання туристу й особам, що слідують з ним, комплексу туристичних послуг (туристичний продукт, турпродукт), а турист зобов`язується на умовах даного договору прийняти і оплатити їх. Умови і перелік замовлених туристичних послуг (туристичного продукту), крім умов, визначених цим договором, визначаються відповідним ваучером, який є невід`ємною частиною цього договору, а також вказуються у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору. Туристичний продукт належить туроператору ТОВ «Альф Туристичний Оператор» (а. с. 8 - 15 т. 1).

Згідно п. 3.1 договору загальна вартість туристичного продукту, замовленого туристом, 38458 грн., що складає еквівалент прайсової вартості туристичного продукту у розмірі за комерційним курсом туроператора, який наведений на сайті http://alf-ua.com та на дату підписання договору складає 28,56 грн. за 1 євро.

Додатком № 1 до договору на туристичне обслуговування від 29 січня 2020 року № 2120 є замовлення (програма туристичного обслуговування), згідно якого дата відправлення: 26 вересня 2020 року, дата повернення 02 жовтня 2020 року, готель Philoxenia Bungalows Sithonia 3* (Греція), зазначено паспортні дані чотирьох туристів, в тому числі позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а. с. 16 т. 1).

Згідно додаткової угоди № 1 до договору на туристичне обслуговування № 2/20 від 29 січня 2020 року, укладеної 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 , що діє за дорученням ТОВ «Альф Туристичний Оператор» на підставі агентського договору на реалізацію туристичних послуг № 2/20 від 29 січня 2020 року, за умовами якої турист (замовник), який діє за усним дорученням від імені інших туристів, уклали додаткову угоду № 1 до договору на туристичне обслуговування № 2/20 від 29 січня 2020 року внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор), обумовлених прийняттям органами державної влади України та/або іноземних держав рішень, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеним договором про надання туристичних послуг (а. с. 17 - 18 т. 1).

Згідно п. 1 додаткової угоди, у зв`язку із зміною істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, сторони вирішили у строк до 31 грудня 2021 року укласти додаткову угоду до договору, якою узгодити внесення змін до п. 1.2 договору «Умови і перелік замовлених туристичних послуг (туристичного продукту)».

Згідно п. 2 додаткової угоди, туристичний продукт, який сторони мають узгодити у порядку п. 1 даної додаткової угоди, може бути обраний туристом виключно в межах країни, яка зазначена у договорі і тур до якої не відбувся.

Згідно п. 4 додаткової угоди, стосовно оплати, здійсненої туристом за умовами договору, сторони цієї додаткової угоди підтверджують, що туристом в оплату вартості туристичного продукту за договором було сплачено турагенту грошові кошти в сумі 38458 грн., що на день здійснення такої оплати за внутрішнім курсом туроператора становило 1252 євро. Грошова сума, перерахована тур агентом туроператору на виконання умов договору, являється оплатою/передоплатою туриста за туристичний продукт, який буде обраний туристом у передбачений п. 1 даної додаткової угоди строк та фіксується в іноземній валюті - євро за внутрішнім курсом туроператора на день здійснення такої оплати.

Згідно п. 5 додаткової угоди, у випадку неузгодження туристом змін до п. 1.2 договору у строк, встановлений п. 1 цієї додаткової угоди, туроператор здійснює повернення турагенту суми перерахованих ним грошових коштів після 31 грудня 2021 року, а турагент зобов`язується повернути туристу сплачену ним за договором суму грошових коштів. Повернення грошових коштів туристу здійснюється у національній валюті України - гривні по внутрішньому курсу туроператора, який діяв на день здійснення туристом оплати.

На а. с. 19, 134 т. 1 знаходиться копія електронної квитанції monobank від 01 лютого 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 здійснено грошовий переказ на рахунок СПД ОСОБА_2 , призначення платежу: за туристичні послуги згідно рахунку Х2-2181 від 30 січня 2020 року в розмірі 25640 грн.

На а. с. 20, 133 т. 1 знаходиться копія дублікату квитанції АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої 31 січня 2020 року туристом ОСОБА_5 сплачено на користь ТОВ «Рів`єра Тур» 12820 грн. з призначенням платежу «за туристичні послуги».

На а. с. 21 т. 1 знаходиться копія ваучеру про оплату/передоплату до 31 грудня 2021 року на бланку з логотипом ТОВ «Альф Туристичний Оператор», згідно якої замовником є «Рів`єра Тур», туристи - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , авансовий платіж 1252 євро.

На а. с. 22, 135 т. 1 знаходиться копія платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 31 січня 2020 року, згідно якого ФОП ОСОБА_2 сплачено 12100 грн. на рахунок одержувача ТОВ «Хоттур Намбер Ту», призначення платежу АФ109897, за туристичні послуги згідно рахунку № Х2-2181 від 30 січня 2020 року.

На а. с. 135 т. знаходиться копія платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 31 січня 2020 року, згідно якого ТОВ «Хоттур Намбер Ту» здійснено переказ в сумі 12000 грн. на користь ТОВ «Альф Туристичний Оператор», призначення платежу за туристичні послуги згідно заявки АФ109897.

На а. с. 138 т. 1 знаходиться копія рахунку-фактури № 1С-СФ0001373 від 05 лютого 2020 року, згідно якого постачальником є ТОВ «Альф Туристичний Оператор», одержувачем - ТОВ «Хоттур Намбер Ту», предмет рахунку - тур Греція Салоніки авіа (26 вересня 2020 року - 03 жовтня 2020 року), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ціна 23727 грн.

На а. с. 139 т. 1 знаходиться копія рахунку-фактури № 1С-СФ0001373 від 19 лютого 2020 року, згідно якого постачальником є ТОВ «Альф Туристичний Оператор», одержувачем - ТОВ «Хоттур Намбер Ту», предмет рахунку - тур Греція Салоніки авіа (26 вересня 2020 року - 03 жовтня 2020 року), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ціна 381 грн.

На а. с. 23 т. 1 знаходиться копія платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 05 лютого 2020 року, згідно якого ФОП ОСОБА_2 сплачено 23731 грн. на рахунок одержувача ТОВ «Хоттур Намбер Ту», призначення платежу АФ109897, за туристичні послуги згідно рахунку № Х2-2181 від 30 січня 2020 року.

На а. с. 136 т. 1 знаходиться копія платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 05 лютого 2020 року, згідно якого ТОВ «Хоттур Намбер Ту» сплачено 23731,68 грн. на користь ТОВ «Альф Туристичний Оператор», призначення платежу за туристичні послуги згідно заявки АФ109897.

На а. с. 24 - 25, 147 т. 1 знаходиться копія скріншоту з сайту ТОВ «Хоттур Намбер Ту» по заявці № 109897 на тур до Греції та щодо оплати за тур.

31 серпня 2020 року ФОП ОСОБА_2 звернулася на ім`я генерального директора ТОВ «Альф Туристичний Оператор» з заявою, згідно якої, в зв`язку з бронюванням заявки № 109897 та укладенням додаткової угоди № 1 від 28 серпня 2020 року до договору на туристичне обслуговування з туристами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що на дату оплати туристичних послуг становило еквівалент 1252 євро за внутрішнім курсом туроператора, залишити у ТОВ «Альф Туристичний Оператор» для оплати туристичного продукту, обраного туристом згідно умов додаткової угоди № 1 від 28 серпня 2020 року. Вони, ФОП ОСОБА_2 та туристи, в подальшому не матимуть претензій матеріального чи морального характеру до ТОВ «Альф Туристичний Оператор» та його посадових осіб (а. с. 30 т. 1).

На а. с. 137 т. 1 знаходиться копія рахунку на оплату № Х2-2181-2 від 19 лютого 2020 року, згідно якого постачальником є ТОВ «Хоттур Намбер Ту», покупцем - ФОП ОСОБА_2 , товари (роботи, послуги) - Греція/ Philoxenia Bungalows Sithonia \ Superior GV \ 2 ADL + 1 EXB\HB, агентська винагорода 5 грн., додаткові послуги 1381,50 грн., всього до сплати 36212,04 грн.

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 із заявою, в якій просила повернути грошові кошти в сумі 38458 грн., які були перераховані в рамках договору на туристичне обслуговування № 2/20 від 29 січня 2020 року на її рахунок за вказаними реквізитами (а. с. 31 т. 1).

На а. с. 148 - 153 т. 1 знаходиться копія підтвердження замовлення 109897 на бланку з логотипом ТОВ «Альф Туристичний Оператор», копія пам`ятки по заявці № 109897 для туристів, зазначено, що компанією, яка приймає туристів, є Mouzenidis Travel A.E., копія пам`ятки застрахованої особи, копія ваучеру про оплату (передоплату) до 31 грудня 2021 року на бланку з логотипом ТОВ «Альф Туристичний Оператор», виданого 02 вересня 2020 року ТОВ «Альф Туристичний Оператор» замовнику «Агентство горящих путевок Ривьера Тур» по заявці № 109897 туристам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на якому зазначено, що у разі невикористання ваучеру до 31 грудня 2021 року, авансовий платіж буде повернуто замовнику в повному обсязі в гривні за курсом на день оплати/передоплати.

На а. с. 74 - 86 т. 1 знаходиться наданий відповідачем ТОВ «Альф Туристичний Оператор» зразок агентського договору на реалізацію туристичних послуг з додатком № 1 до нього, яким є бланк договору на туристичне обслуговування.

На а. с. 145 - 146 т. 1 знаходиться копія листа від імені ТОВ «Альф Туристичний Оператор» від 14 травня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , згідно якого ТОВ «Альф Туристичний Оператор» повідомляє, що на підставі заявки № 109897 та на виконання умов договору на туристичне обслуговування було заброньовано на ім`я туристів туристичну подорож до Грецької Республіки в період з 26 вересня 2020 року по 03 жовтня 2020 року. ТОВ «Альф Туристичний Оператор», зі свого боку, було виконано всі взяті на себе зобов`язання по своєчасному бронюванню і оплаті послуг, що входять до складу вищевказаної заявки. При цьому туристичну подорож до Республіки Греція для туристів було заброньовано і сплачено компанії Mouzenidis Travel A.E. (Греція). Однак, у зв`язку з погіршенням епідеміологічної ситуації в усьому світі, пов`язаної із поширенням коронавірусної хвороби СOVID-19 та закриттям кордонів і припиненням авіаперевезень пасажирів, вони вимушені були запропонувати туристам здійснити депонування коштів з можливістю їх подальшого використання для придбання туристичної подорожі, про що було укладено відповідну додаткову угоду до договору на туристичне обслуговування.

Разом з цим, за отриманою туроператором інформацією у зв`язку з операційними та технічними можливостями компанією Mouzenidis Travel A.E. (Греція) тимчасово припинено прийом і обслуговування клієнтів на території Грецької Республіки.

Грецька компанія Mouzenidis Travel A.E. розіслала своїм партнерам і контрагентам листи, в яких повідомила, що звернулася до суду з метою досудової санації, результатом якої має бути відновлення діяльності компанії та вирішення питань із туристами, подорожі яких не відбулись, в зв`язку з цим грецька компанія запропонувала перенесення заброньованих турів на літній сезон 2022 року.

Зауважено, що грошові кошти, отримані туроператором в оплату вартості туристичного продукту від туриста або турагента, фактично не є власністю та доходом туроператора, а є транзитними коштами, які перераховуються туроператором на користь іноземних суб`єктів туристичної діяльності, які безпосередньо організовують і надають туристичні послуги.

Повідомлено, що відповідно до замовлення № 109897, на виконання умов укладеного договору на туристичне обслуговування, грошові кошти туроператором були своєчасно перераховані грецькому туроператору, компанії Mouzenidis Travel A.E., на оплату заброньованого туристичного продукту, що може бути підтверджено з їхнього боку відповідними банківськими документами.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно преамбули Закону України «Про туризм», цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов`язані з організацією і здійсненням туризму на території України.

Згідно статті 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про туризм» туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Отже, всі права та обов`язки, що випливають з Договору на туристичне обслуговування № 2/20 про надання туристичних послуг від 29 січня 2020 року згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України виникають саме для ТОВ «Альф Туристичний Оператор», а не для турагентів.

Судом першої інстанції на підставі повно, всебічно та об`єктивно досліджених доказів встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором на туристичне обслуговування № 2/20 про надання туристичних послуг від 29 січня 2020 року виконала в повному обсязі, перерахувавши турагенту - відповідачу ФОП ОСОБА_2 , яка діяла від імені та за дорученням ТОВ «Альф Туристичний Оператор», обумовлену суму в розмірі 25640 грн., та перерахувавши через ОСОБА_5 третій особі ТОВ «Рів`єра-Тур», в особі якого діяла відповідач ФОП ОСОБА_2 в інтересах ТОВ «Альф Туристичний Оператор», обумовлену суму в розмірі 12820 грн.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження факту здійснення замовлення туристичних послуг у ТОВ «Альф Туристичний Оператор», наявності будь-яких укладених договорів між позивачем та ТОВ «Альф Туристичний Оператор» щодо надання туристичних послуг, наявності будь-яких укладених договорів та/або інших правочинів, якими б ТОВ «Альф Туристичний Оператор» уповноважив інших відповідачів на вчинення правочинів від свого імені, факту перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Альф Туристичний Оператор» в оплату туристичних послуг за договором № 2/20 про надання туристичних послуг від 29 січня 2020 року.

Наведені доводи повністю спростовуються не лише наданими позивачем в копіях договором на туристичне обслуговування з додатковою угодою до нього та електронними квитанціями, а насамперед наявним в матеріалах справи листом ТОВ «Альф Туристичний Оператор» від 14 травня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , згідно якого відповідачем ТОВ «Альф Туристичний Оператор» підтверджено, що на підставі заявки № 109897 та на виконання умов договору на туристичне обслуговування було заброньовано на ім`я туристів туристичну подорож до Грецької Республіки в період з 26 вересня 2020 року по 03 жовтня 2020 року. ТОВ «Альф Туристичний Оператор», зі свого боку, було виконано всі взяті на себе зобов`язання по своєчасному бронюванню і оплаті послуг, що входять до складу вищевказаної заявки. При цьому туристичну подорож до Республіки Греція для туристів було заброньовано і сплачено компанії Mouzenidis Travel A.E. (Греція). Однак, у зв`язку з погіршенням епідеміологічної ситуації в усьому світі, пов`язаної із поширенням коронавірусної хвороби СOVID-19 та закриттям кордонів і припиненням авіаперевезень пасажирів, вони вимушені були запропонувати туристам здійснити депонування коштів з можливістю їх подальшого використання для придбання туристичної подорожі, про що було укладено відповідну додаткову угоду до договору на туристичне обслуговування. Разом з цим, за отриманою туроператором інформацією у зв`язку з операційними та технічними можливостями компанією Mouzenidis Travel A.E. (Греція) тимчасово припинено прийом і обслуговування клієнтів на території Грецької Республіки. Повідомлено, що відповідно до замовлення № 109897, на виконання умов укладеного договору на туристичне обслуговування, грошові кошти туроператором були своєчасно перераховані грецькому туроператору, компанії Mouzenidis Travel A.E., на оплату заброньованого туристичного продукту, що може бути підтверджено з їхнього боку відповідними банківськими документами (а. с. 145 - 146 т. 1).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосовуваних засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Відтак, заперечення відповідачем в апеляційній скарзі даних обставин, з посиланням на їх недоведеність, які ним визнавалися в порядку позасудового врегулювання спору з позивачем, апеляційним судом розцінюється як недобросовісна поведінка і намагання ухилитися від відповідальності за невиконання умов договору.

Також судом встановлено і доводами апеляційної скарги не спростовано, що відповідачі свої зобов`язання за договором з врахуванням додаткової угоди до нього не виконали, зокрема туристичні послуги надані позивачу не були та сплачені грошові кошти позивачу не повернуті.

Апеляційний суд враховує, що в листі від 14 травня 2023 року ТОВ «Альф Туристичний Оператор» обґрунтовує невиконання своїх зобов`язань за договором на туристичне обслуговування подіями, які він не міг передбачити, а саме діями грецької компанії Mouzenidis Travel A.E., однак будь-яких доказів на підтвердження цих обставин як до суду першої інстанції, так і до апеляційної скарги ним надано не було.

Доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів направлення позивачем на адресу ТОВ «Альф Туристичний Оператор» вимоги про повернення коштів не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, з огляду на те, що умови про повернення таких коштів передбачені безпосередньо у п. 5 додаткової угоди до договору, та відхиляються апеляційним судом.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування відповідачем ТОВ «Альф Туристичний Оператор» збитків у фактично понесеному розмірі 35831 грн. знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Крім того, ОСОБА_1 було заявлено вимоги про стягнення з даного відповідача моральної шкоди в розмірі 23500 грн.

Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції в цій частині в сукупності з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У даній справі судом першої інстанції встановлено і доказами апеляційної скарги не спростовано наявність моральної шкоди, заподіяної позивачу, протиправність діяння її заподіювача ТОВ «Альф Туристичний Оператор» внаслідок невиконання умов договору і додаткової угоди до нього, а також неповернення грошових коштів згідно п. 5 додаткової угоди, та наявність його вини, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправністю діяння і заподіяною шкодою.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Вирішуючи позовні вимоги щодо розміру моральної шкоди, яка полягала у тому, що позивач внаслідок невиконання з вини відповідачів умов укладеного з нею договору була позбавлена можливості користуватись сплаченими послугами та отримати замовлену послугу, тривалий час позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені її життєві плани, так як сплачені за договором кошти є досить великою сумою та були вкрай необхідні для забезпечення належного рівня життя, а також відновлення порушеного права у позасудовому та судовому порядку вимагало значних додаткових зусиль та часу, суд першої інстанції врахував обставини справи і тривалість порушеного права позивача і визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача ТОВ «Альф Туристичний Оператор», 5000 грн.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, з огляду на те, що метою відшкодування моральної шкоди є компенсація у грошовому виразі потерпілій особі завданих їй фізичних чи душевних страждань, яких особа зазнала внаслідок порушення її прав.

Обґрунтованих підстав для зменшення вказаного розміру моральної шкоди апеляційна скарга не містить, і апеляційний суд їх не вбачає, а зводиться до необґрунтованої незгоди з наявністю підстав для стягнення моральної шкоди взагалі.

Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що позивачем долучені додаткові докази на стадії розгляду справи по суті, тобто після того, як ТОВ «Альф Туристичний Оператор» вичерпав можливість висловити свою позицію і надати свої заперечення щодо таких доказів у передбачений ЦПК України спосіб, з огляду на те, що докази, про недопустимість яких зазначає відповідач, надавалися позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву (а. с. 111 - 209 т. 1).

Відповідно до ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 178 ЦПК України, до відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

В свою чергу, відповідач не був позбавлений можливості подати суду заперечення на відповідь на відзив у строк, встановлений йому в ухвалі про відкриття провадження від 04 листопада 2022 року та ст. 180 ЦПК України, однак даною процесуальною можливістю не скористався.

Є необґрунтованими, надуманими і такими, що заявлені з формальних підстав, доводи апеляційної скарги про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 - 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Наведеним вимогам закону позовна заява ОСОБА_1 в повній мірі відповідає. Відсутність відомостей, про які зазначає відповідач в апеляційній скарзі, а саме зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які понесені позивачем і які вона очікує понести в зв`язку з розглядом справи, підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим же предметом і з тих же підстав, в жодній мірі не завадило розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Апеляційний суд враховує, що 23 травня 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 , у якій нею додатково зазначено вказані відомості, про відсутність яких у позові зазначалося відповідачем (а. с. 119 т. 1).

Апеляційний суд зауважує, що згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги щодо невідповідності копій документів порядку їх засвідчення, зважаючи на те, що долучені до матеріалів справи копії доказів відповідають вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 95 ЦПК України, п.п. 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», оскільки документи містять дати засвідчення, слова «згідно з оригіналом», підпис, ініціали власного імені, по-батькові, прізвища особи, яка засвідчувала копії документів.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням, спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваного судового рішення, і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд не знайшов передбачених ст. 262 ЦПК України підстав для постановлення окремої ухвали, яку позивач у відзиві на апеляційну скаргу просила направити до Державного агентства розвитку туризму України з метою проведення позапланової перевірки дотримання ліцензійних умов ТОВ «Альф Туристичний Оператор».

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний Оператор» залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.