Рішення

від 04.04.2024 по справі 400/1338/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 р. № 400/1338/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖЕНЕРГОБУД», вул.Промзона, м.Южноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55001,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2024 № 129814290902 і від 26.01.2024 № 129914290902,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖЕНЕРГОБУД» (далі позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 26.01.2024 № 129814290902 про застосування штрафу у сумі 1000000,00 грн;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 26.01.2024 № 129914290902 про застосування штрафу у сумі 1020,00 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що усі оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення (далі ППР) відповідач склав за результатом фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за період з 01.01.2023 по 28.12.2023, проведеної з 19.12.2023 по 28.12.2023.

Встановлені в акті перевірки порушення, на підставі яких складено оскаржувані ППР, обумовлені тим, що посадові особи відповідача під час проведення фактичної перевірки начебто встановили факт поставки позивачем, який не має зареєстрованого акцизного складу, пального іншим підприємствам.

На переконання позивача такі висновки відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки:

посадовими особами відповідача направлення на перевірку та копію наказа на її проведення посадовим особам позивача пред`явлено не було, що свідчить про те, що вказану в акті фактичну перевірку взагалі не було проведено;

фактичну перевірку посадовими особами відповідача розпочато не було, а тому відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання первинних документів;

позивач має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 20.03.2020 № 14090414202000760, тобто він не реалізовував пальне, а використовував його безпосередньо для своїх господарських потреб (заправки машини, механізмів).

15.02.2024 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій предмет і підстави позову залишив не змінними.

У відзиві на позовну заяву від 04.03.2024 відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відзив відповідач обґрунтував тим, що:

працівники контролюючого органу прибули 19.12.2023 до позивача з метою проведення фактичної перевірки, однак посадові особи позивача відмовились від підписання направлень на перевірку, про що було складено Акт відмови від підписання направлення на перевірку від 19.12.2023 № 1180/14-29-09-02-08/04630809;

посадові особи позивача відмовились 19.12.2023 від отримання запиту відповідача про надання документів, у зв`язку з чим його копія була надіслана йому засобами поштового зв`язку та отримана ним 21.12.2023; проте, станом на 28.12.2023 позивач не надав контролюючому органу запитувані документи, про що було складено акти про ненадання документів від 25.12.2023 № 1195/14-29-09-02-08/04630809 та від 28.12.2023 № 1213/14-29-09-02-08/04630809;

у період з 01.01.2023 по 28.12.2023 позивачем з місця зберігання пального: Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, було реалізовано пальне у кількості понад 1000 м3, а тому він зобов`язаний був зареєструвати акцизний склад у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чого ним всупереч підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі ПК України) зроблено не було; тому відповідач правомірно застосував до нього штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1000000,00 гривень.

У відповіді на відзив від 13.03.2024 позивач заперечив проти доводів відповідача, які були ним зазначені у відзиві на позовну заяву від 04.03.2024, додатково закцентувавши увагу на тому, що:

19.12.2023 місце здійснення діяльності позивача жодний представник відповідача не відвідував; посадових осіб позивача (генерального директора та бухгалтера) ніхто з направленнями працівників контролюючого органу не ознайомлював, такі докази відсутні у відзиві на позовну заяву та у доданих відповідачем до суду документах;

ПК України не передбачає проведення фактичної перевірки факту реєстрації або нереєстрації акцизного складу, що робить таку «перевірку» недійсною;

позивач здійснює господарську діяльність та потребує заправки своїх машин, механізмів пальним, яке він отримує від постачальників, позивач зберігає безпосередньо в паливних баках як ємностях для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; відповідно він не є розпорядником акцизного складу.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання заперечень не скористався.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 КАС України з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.

15.02.2024 позивач подав до суду уточнений адміністративний позов.

19.02.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.03.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про розгляд справи за участю сторін, у задоволенні якого ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2023 № 221732532036 основним видом економічної діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

Відповідно до наказа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.12.2023 № 1300-п «Про проведення фактичної перевірки» працівникам відповідача наказано провести фактичну перевірку позивача за місцем здійснення діяльності: вул. Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, з 19.12.2023 тривалістю 10 дів за період діяльності з 01.01.2023 на момент закінчення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів.

Посадовим особам відповідача було видано направлення на перевірку від 19.12.2023 № 2207/14-29-09-02-06 та від 19.12.2023 № 2208/14-29-09-02-06.

19.12.2023 вищезазначені посадові особи контролюючого органу склали:

Акт відмови від підписання направлень на перевірку № 1180/14-29-09-02-08/04630809, відповідно до якого посадові особи позивача після ознайомлення з направленнями на перевірку від 19.12.2023 № 2207/14-29-09-02-06 та від 19.12.2023 № 2208/14-29-09-02-06 відмовились від їх підписання;

Акт відмови від отримання запиту «Про надання документів» № 1181/14-29-09-02-08/04630809, згідно з яким 19.02.2023 ними було повідомлено посадових осіб позивача про початок фактичної перевірки за адресою: вул. Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область; з метою необхідності всебічного дослідження питань пов`язаних з проведенням перевірки складено запит «Про надання документів» від 19.12.2023, який посадові особи позивача відмовились отримувати.

Копію запиту «Про надання документів» від 19.12.2023 відповідач надіслав через установи поштового зв`язку, які ним були отримані 21.12.2023 і 26.12.2023, що підтверджується відповідно відстеженням відправлення ТОВ «Нова пошта» № 59001073890042 і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) АТ «Укрпошта» № 0600071126541.

У зв`язку з ненаданням позивачем станом на 16 год 30 хв 25.12.2023 і станом на 16 год 30 хв 28.12.2023 жодного документа, що належать або пов`язані з предметом фактичної перевірки з питань дотримання законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів за період з 01.01.2023 по момент закінчення перевірки, відповідач склав акти ненадання платником податків під час проведення фактичної перевірки пояснень, довідок, інформації, документів, необхідних для її здійснення відповідно від 25.12.2023 № 1195/14-29-09-02-08/04630809 та від 28.12.2023 № 1213/14-29-09-02-08/04630809.

В період з 19 по 28 грудня 2023 року Головне управління ДПС у Миколаївській області провело фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 29.12.2023 № 13248/14-29-09-02-07/04630809 про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС (далі Акт перевірки від 29.12.2023), яким встановлено порушення позивачем:

підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, а саме: за не реєстрацію позивачем в системі електронного адміністрування реалізації пального, спирту етилового акцизного складу за адресою: вул. Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область;

пункту 85.2 статті 85 ПКУ України у зв`язку з ненаданням позивачем контролюючому органу жодного документа на запит «Про надання документів» від 19.12.2023.

29.12.2023 відповідач склав Акт, що засвідчує факт неявки для ознайомлення та підписання акта (довідки) фактичної перевірки № 1222/14-29-09-02-08/04630809, відповідно до якого посадові особи та / або законні / уповноважені представники позивача не з`явились 29.12.2023 для ознайомлення та підписання Акта фактичної перевірки.

Акт перевірки від 29.12.2023 був отриманий позивачем 08.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) АТ «Укрпошта» № 0600074033870.

Заперечень до Акта перевірки від 29.12.2023 позивач контролюючому органу не надав.

На підставі Акта перевірки від 29.12.2023 відповідач виніс ППР відповідно:

1) від 26.01.2024 № 129814290902 (форма «ПС»), згідно з яким застосовано до позивача адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1000000,00 грн;

2) від 26.01.2024 № 129914290902 (форма «ПС») згідно з яким застосовано до позивача адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1020,00 гривні.

Зазначені ППР відповідно до рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) АТ «Укрпошта» № 0600082018171 позивач отримав 31.01.2024.

Вважаючи ці ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктами 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 пунктом 191.1 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу:

здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові; позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Таким чином, відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення податкового контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального шляхом проведення фактичних перевірок.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 та від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20.

Абзацом четвертим підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті зупиняються, крім фактичних перевірок..

Отож відповідач мав право проводити фактичні перевірки як до, так і після 01.08.2023.

Згідно з пунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено дві альтернативні підстави для проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 08.12.2022 у справі № 140/2889/21 і від 25.04.2023 у справі № 520/3328/2020.

Суд встановив, що відповідно до преамбули наказа відповідача від 04.12.2023 № 1300-п «Про проведення фактичної перевірки» він прийнятий на виконання підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 з урахуванням пунктів 69.2, 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

З урахуванням зазначеного, відповідач не мав зазначати у вказаному наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача.

Відтак цей наказ є правомірним і посадові особи відповідача мали повноваження на проведення відповідної фактичної перевірки позивача за період його діяльності з 01.01.2023 до моменту закінчення перевірки.

Згідно з абзацами один-чотири пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абзаців сьомого і восьмого пункту 81.1 статті 81 ПК України при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення платнику податків направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки і службових посвідчень. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі їх відмови від підпису у направленні на перевірку контролюючий орган має право розпочати проведення фактичної перевірки.

Суд встановив, що на виконання наказа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.12.2023 № 1300-п «Про проведення фактичної перевірки» посадовим особам відповідача було видано направлення на перевірку від 19.12.2023 № 2207/14-29-09-02-06 та від 19.12.2023 № 2208/14-29-09-02-06 щодо здійснення фактичної перевірки позивача за місцем здійснення діяльності: вул. Промзона, м. Южноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область.

В Акті перевірки від 29.12.2023, який позивач отримав через засоби поштового зв`язку 08.01.2024, зазначено, що посадові особи позивача відмовились від підписання вказаних направлень на перевірку.

19.12.2023 посадові особи контролюючого органу, які були направлені на перевірку, склали Акт відмови від підписання направлень на перевірку № 1180/14-29-09-02-08/04630809, відповідно до якого посадові особи позивача після ознайомлення з направленнями на перевірку від 19.12.2023 № 2207/14-29-09-02-06 та від 19.12.2023 № 2208/14-29-09-02-06 відмовились від їх підписання.

У позовній заяві та відповіді на відзив позивач заперечив факт непідписання направлень на перевірку. В заявах по суті справи він зазначив, що 19.12.2023 місце здійснення ним діяльності жодний представник відповідача не відвідував.

Однак, ні у позовній заяві, ні у відзиві на позовну заяву позивач не повідомив суд про те, чому він не скористався встановленим пунктом 86.7 статті 86 ПК України правом на подання заперечень до Акта перевірки від 29.12.2023, отриманих ним 08.01.2024, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього акта, зокрема та не виключно, не зазначивши в таких запереченнях свої твердження про невідвідування посадовими особами його місця діяльності 19.12.2023.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт відмови посадовими (службовими) особами позивача (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) від підписання 19.12.2023 направлень на перевірку від 19.12.2023 № 2207/14-29-09-02-06 та від 19.12.2023 № 2208/14-29-09-02-06, які були їм пред`явлені посадовими особами відповідача.

Тому відповідач правомірно розпочав 19.12.2023 проведення фактичної перевірки відповідно до абзацу восьмого пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В Акті перевірки від 29.12.2023 зафіксовано, що посадовими особами відповідача, які проводили перевірку, було підготовлено запит від 19.12.2023 про надання документів, пов`язаних з предметом перевірки. Посадові особи позивача від отримання запиту відмовились, про що було складено Акт відмови від отримання запиту «Про надання документів» від 19.12.2023 № 1180/14-29-09-02-08/04630809. Також копії запиту були надіслані позивачу засобами поштового зв`язку. Станом на 28.12.2023 позивач не надав жодного документа, пов`язаного з предметом перевірки, про що було складено відповідні акти.

Згідно з відстеженням відправлення ТОВ «Нова пошта» № 59001073890042 і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) АТ «Укрпошта» № 0600071126541 позивач отримав поштові відправлення відповідно 21.12.2023 і 26.12.2023.

У заявах по суті справи позивач не заперечив обставину отримання ним 21.12.2023 і 26.12.2023 поштової кореспонденції від відповідача. Даних та будь-яких доказів подання контролюючому органу запитуваних документів до прийняття оскаржуваних ППР ним до суду подано не було.

Вказане підтверджує факт ненадання платником податків контролюючому органу запитуваних документів, що свідчить про порушення ним пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Відповідно до абзаців першого і другого пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відтак відповідач правомірно наклав на позивача згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України штраф у розмірі 1020,00 грн за порушення ним вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Тому ППР від 26.01.2024 № 129914290902 (форма «ПС») є правомірним і позовні у відповідній частині задоволенню не підлягають.

Що стосується ППР від 26.01.2024 № 129814290902 (форма «ПС»), згідно з яким застосовано до позивача адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1000000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу шостого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з підпунктом 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, відповідно до підпункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Отже, підпункт «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України містить критерії, що стосуються окремо характеристики приміщення чи території, на якій розташовано ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також самого суб`єкта господарювання в частині обсягів отриманого пального за календарний рік та мети використання такого пального.

Тому при визначенні приміщення або території акцизним складом, необхідно враховувати, зокрема, загальну місткість розташованих у певному приміщенні або на певній території ємностей, які використовуються для навантаження-розвантаження і зберігання пального, та обсяг пального отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року.

Також в цьому пункті є зауваження, що критерій, визначений підпунктом «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

З аналізу норми підпункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України слідує, що обсяг отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Таким чином, якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 м3, то такий суб`єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 420/4383/23 та від 12.03.2024 у справі № 160/8390/22.

Суд встановив, що позивач отримав ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 20.03.2020 № 14090414202000760, термін дії з 20.03.2020 по 20.03.2025, в якій зазначено адресу місця зберігання пального: вулиця Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 105000 л (105 м3).

В Акті перевірки від 29.12.2023 зафіксовано, і позивачем не заперечується, що у період з 01.01.2023 по 28.12.2023 іншими суб`єктами господарювання (постачальниками) здійснено реалізацію (відпуск) пального з акцизних складів пересувних до місця зберігання пального позивача у загальній кількості 2530,7 м3 (при приведеній температурі 150 С), або 2075731,7 кг бензинів та важких дистилятів (газойлів).

Отже, позивач у 2023 році був розпорядником акцизного складу, адже мав територію з ємністю для зберігання пального та протягом календарного року отримав (придбав) пальне в обсягах, що перевищують 1000 м3, а саме: не менше 2530,7 м3 за 2023 рік, проте не провів реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чим порушив вимоги абзацу шостого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Водночас суд відхилив доводи позивача, що він не є розпорядником акцизного складу, бо зберігає паливо безпосередньо в паливних баках транспортних засобах або обладнанні чи пристрої, з тих підстав, що матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких можна встановити такі твердження позивача, зокрема та невиключно, договорів та первинних документів на постачання пального, товарно-транспортних накладних, актів приймання пального, видаткових накладних, подорожніх листів, інших документів первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких здійснювалося оприбуткування та списання палива, оборотно-сальдових відомостей та інших документів, які б підтвердили факт реального надходження палива безпосередньо напряму у паливні баки транспортних засобів позивача.

Згідно з абзацами першим і другим пунктом 1281.2 статті 1281 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку розпорядником акцизного складу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Відтак відповідач правомірно наклав на позивача штраф у розмірі 1000000,00 грн відповідно до ППР 26.01.2024 № 129814290902 (форма «ПС») за порушення абзацу шостого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖЕНЕРГОБУД» (вул. Промзона, м. Южноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55001; код ЄДРПОУ 04630809) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Миколаївській області від 26.01.2024 № 129814290902 про застосування штрафу у сумі 1000000 (Один мільйон) гривень 00 копійок та від 26.01.2024 № 129914290902 про застосування штрафу у сумі 1020 (Одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 04 квітня 2024 року