Ухвала

від 03.04.2024 по справі 460/28270/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 квітня 2024 року м. Рівне№460/28270/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Рівненській області, у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові позивачу нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року індексацію грошового забезпечення, за врахуванням нарахованої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Ухвалою суду від 22.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

29.12.2023 на виконання вимог ухвали суду позовачем долучено квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 05.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

19.12.2023 через підсистему "Елекстронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 460/10675/21 відповідачем було проведено виплату індексації позивачу, зокрема за період з 01.01.2016 по 30.11.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 55 від 26.01.2022. Відповідач зауважує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки останній звернувся за захистом своїх прав майже через два роки з моменту коли йому стало відомо про таке порушення.

Згідно з частинами тринадцятою-п`ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства Українри (далі - КАС України) суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, дійшов висновку, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України, а тому її належить залишити без руху, з огляду на наступне.

Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зауважує, що правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна позиція виражена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 460/10675/21, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Рівненській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01 лютого 2008 року по 30 грудня 2011 року, та з 01 січня 2014 року по 30 грудня 2017 року в повному обсязі та зобов`язано Управління Служби безпеки України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2008 року по 30 грудня 2011 року, та з 01 січня 2014 року по 30 грудня 2017 року, з урахуванням виплачених сум.

При цьому, позовну заяву задоволено частково, оскільки обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, відтак вимоги позивача щодо встановлення січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 30.12.2017 року задоволенню не належать.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що дії відповідача, які полягають у невизначення базовим місяцем січень 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 30.12.2017. Крім того, посилається на лист відповідача № 17/6-17/12 від 15.12.2023 року в якому зазначено, що Управлінням Служби безпеки України нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2008 по 30.12.2011 та на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 460/10675/21 за період з 01.01.2014 по 30.12.2017. Зазначає, що саме з листа відповідача позивач дізнався про порушення свого права на індексацію грошового забезпечення в повному обсязі.

При цьому, суд зауважує, що згідно платіжної інструкції № 55 від 26.01.2022 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 в сумі 4344,51 грн шляхом зарахування коштів на картковий рахунок позивача.

З наведеного слідує, що з моменту здійснення відповідачем нарахування грошових коштів, тобто з 26.01.2022, позивачу достеменно стало відомо про суму нарахованих грошових коштів, що надавало йому підстави одразу звернутись до відповідача з питання щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з зазначенням базового місяця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У даному випадку позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX КЗпП України було доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

З огляду на викладене строк звернення до суду продовжений законом, а саме пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.

Однак, позовна заява надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» 18.12.2023, тобто позивач звернувся до суду з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Жодних належних пояснень в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та об`єктивної неможливості звернутися до суду у тримісячний строк позовна заява не містить, тоді як про невиплату спірних доплат позивач мав дізнатися під час розрахунку при звільненні. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання наказу про звільнення, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових виплаченого грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання йому відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

Натомість, як вбачається з матеріалів позовної заяви, із адвокатським запитом щодо надання такого розрахунку представник позивача звернулась 12.12.2023.

Представником позивача не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли позивачу звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.

Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 160 КАС України, її належить залишити без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України, надавши позивачу п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви.

Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення (за весь період його пропуску), із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 161, 171, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.

Суддя О.В. Поліщук