Постанова

від 02.04.2024 по справі 180/178/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3700/24 Справа № 180/178/23 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

Головуючогосудді-доповідача Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участі секретаря судового засідання Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Дніпро справу що виникла з цивільних правовідносин за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Марганецького міського нотаріального округу Дряблової Н.Ф. про розірвання договору купівлі-продажу; та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Марганецького міського нотаріального округу Дряблової Н.Ф. про стягнення суми проросту ринкової вартості будинку, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2024року (головуючий у суді першої інстанції Хомченко С.І.), -

В С Т А Н О В И В:

В позові пред`явленому до суду 06 лютого 2023року ОСОБА_1 виклала вимогу до ОСОБА_2 про розірвання Договору купівлі-продажу з відстроченням платежу будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 82,0м2, житлова площа 42,7м2, з господарськими спорудами розташованого на земельній ділянці для обслуговування будинку площею 0,0544га, укладеного 24 лютого 2021року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Спірний будинок.

В обґрунтування позову заявник зазначала, що в Договорі купівлі-продажу від 24 лютого 2021року сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, а саме визначили предмет договору Спірний будинок; також визначили вартість предмету продажу 378000,00грн, що на час укладення Договору були еквівалентні 13538,68доларам США, а також визначили, що частину коштів в розмірі 28000,00грн продавець одержав від покупця до підписання договору; та відповідач взяв на себе за договором зобов`язання решту вартості будинку, кошти в сумі 350000,00грн, еквівалентні 12535,82доларам США, сплатити до 01 лютого 2023року. Підтвердження сплати сторони обумовили в Договорі у вигляді нотаріально посвідченої заяви про повну оплату за проданий житловий будинок. Та позивач стверджувала, що покупцем ОСОБА_2 жодних коштів в рахунок оплати за Спірний будинок на виконання умов Договору не сплачено, і визначену сторонами в договорі оплату не здійснено.

З огляду на наведені обставини, позивач вважала, що є всі підстави для розірвання Договору купівлі-продажу від 24 лютого 2021року, також вимагала зобов`язати відповідача повернути Спірний будинок.

В подальшому 06 березня 2023року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги посилаючись в обґрунтування позову на обставини викладені в позові від 06 лютого 2023року просила розірвати Договір купівлі-продажу від 24 лютого 2021року.

29 березня 2023року ОСОБА_2 , через представника адвоката Потьомкіна Сергія Миколайовича подав до ОСОБА_1 зустрічний позов в якому виклав вимоги про стягнення з останньої на його користь суми приросту ринкової вартості Спірного будинку після проведення поліпшень в розмірі 354500,00грн.

Існування таких вимог ОСОБА_2 пов`язував із тим, що перед укладенням Договору про намір укласти договір купівлі-продажу від 24 лютого 2021року та сплати ним продавцю спочатку 11500,00доларів США, а потім після укладення Договору купівлі-продажу від 24 лютого 2021року ще 1000,00доларів США як завдатку, залишилась несплаченою сума 13538,68доларів США, без врахування суми завдатку.

Та ОСОБА_2 стверджував, що він за Договором купівлі-продажу від 24 лютого 2021року отримав будинок загальною площею 82м2 з яких 42,7м2 житлова площа, а вже станом на 2023рік загальна площа будинку становила 142м2 з яких житлова площа 84,3м2. Заявник в зустрічному позові запевняв суд, що збільшення площі Спірного будинку відбулось за рахунок того, що ОСОБА_2 із сім`єю з відома попередньої власниці фактично вселився в будинок, розпочав приводити до ладу будинок та прибудинкову територію і за 2021рік добудував мансарду, прихожу, чотири кімнати, вбиральню, навіс, літній душ та огорожу, в підтвердження чого посилався на дані Технічного паспорту на Спірний будинок за 2023рік.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2024року позов ОСОБА_1 задоволено, суд розірвав Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу від 24 лютого 2021року будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 82,0м2, житлова площа 42,7м2, з господарськими спорудами розташованого на земельній ділянці для обслуговування будинку площею 0,0544га, укладеного 24 лютого 2021року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язав державного реєстратора скасувати державну реєстрацію вказаного договору та право власності ОСОБА_2 на Спірний будинок.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 суд відмовив в повному обсязі.

Згідно висновків суду підтверджені обставини з приводу того, що сторони уклали письмовий договір, в якому було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу з відстроченням платежу. Та суд виходив з того, що підтверджені обставини про те, що продавець виконав умови договору передав ОСОБА_2 предмет договору, а покупець в свою чергу не виконав умов договору та з обумовленої в договорі вартості будинку 378000,00грн, що були еквівалентні 13538,68 доларам США сплатив тільки 28000,00грн, що були еквіваленті 1002,86доларам США, решта вартості в розмірі 350000,00грн, що були еквівалентні 12535,82доларам США не сплатив ні до обумовленої в договорі дати, 01 лютого 2023року, ні на час розгляду справи судом. З огляду на такі обставини суд дійшов висновку що продавець не отримав того на що розраховував укладаючи Договір купівлі-продажу від 24 лютого 2021року та порушення з боку покупця ОСОБА_2 носять істотний характер, що давало правові підстави суду задовольнити позов ОСОБА_1 .

Водночас рішенням суду встановлено, що невід`ємне поліпшення Спірного будинку було здійснене ще попереднім власником та ОСОБА_2 не підтвердив належними доказами того, що він самостійно за два місяці в 2021році, здійснив будівництво другого поверху будинку з кімнатами, навіс та огорожу. Згідно висновків суду Технічний паспорт за 2023рік виготовлений на замовлення ОСОБА_2 та інформація відображена в ньому не узгоджується із даними Технічних паспортів на цей будинок за 2021рік та 1990рік, та суперечить іншим належним доказам що були дослідженні судом в ході розгляду справи.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 , представник якого в апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та просив зустрічний позов задовольнити. Порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 заявник пов`язував з тим, що суд не дав оцінки аргументам заявника з приводу того, що на час укладення Договору купівлі-продажу від 24 лютого 2021року покупець сплатив загалом 11000,00доларів США за будинок АДРЕСА_1 який мав загальну площу 82,0м2, житлова площа 42,7м2, а вже в 2023році за даними Технічного паспорту його загальна площа становила 142м2 з яких тільки житлова площа 84,3м2.

В обґрунтування скарги заявник посилався також на те, що судом неправомірно було відмовлено в призначенні судової будівельно-технічної експертизи і не взято до уваги Звіт про оцінку майна від 27 березня 2023року за яким ринкова вартість будинку на час складання звіту становила 354500,00грн. Та заявник стверджував про те, що судом не враховано обставин про які давала пояснення третя особа, нотаріус, якою було посвідчено Договір купівлі-продажу від 24 лютого 2021року та тим самим підтверджено відповідність фактичного стану,- предмету договору, без перепланування і реконструкції,- технічному стану зазначеному в договорі.

Інші доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд допустив порушення норм процесуального права так як не дослідив всіх обставин справи і не навів підстав для своїх висновків.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , через представника адвоката Левченка Анатолія Васильовича заперечила вимоги ОСОБА_2 Обґрунтовувала відзив тим, що в рішенні суду дотримано положень чинного законодавства. На думку, заявниці відповідач не довів тих обставин якими він обґрунтовував свої зустрічні вимоги з приводу того, що відбувся приріст ринкової вартості Спірного будинку. Заявниця стверджувала, що безпідставними є посилання ОСОБА_2 на те, що він за два місяці 2021року побудував мансарду, прихожу, вбиральню, чотири житлові кімнати, навіс, душ та огорожу, так як жодного доказу надано не було, і наведені обставини спростовані такими засобами доказування як покази свідків та навпаки підтверджено що всі наведені відповідачем поліпшення вже існували на час продажу Спірного будинку. Водночас, заявник стверджувала, що не являється належним доказом зазначених обставин виготовлення покупцем ОСОБА_2 . Технічного паспорту на Спірний будинок після укладення договору.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 , адвоката Потьомкіна Сергія Миколайовича, за відсутності третьої особи явка якої є необов`язковою, від якої надійшло клопотання про розгляд справи без неї, також за відсутності позивача ОСОБА_1 , її представника та відповідача ОСОБА_2 повідомлених про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Матеріали справи містять письмовий Договір купівлі-продажу житлового будинку від 24 лютого 2021року, відповідно до буквального змісту якого продавець ОСОБА_1 зобов`язалася передати у власність покупця ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язався прийняти предмет договору і сплатити за нього ціну відповідно до умов визначених в цьому Договорі.

В договорі було визначено технічні характеристики будинку що відчужувався а саме, загальна площа 82,0м2, житлова площа 42,7м2, господарські споруди погріб та гараж що розташовані на земельній ділянці призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд кадастровий номер 1211300000:01:019:0462.

Вартість житлового будинку з господарськими спорудами сторони визначили на рівні 378000,00грн, що на час укладення Договору були еквівалентні 13538,68доларам США, а також визначили, що частину коштів в розмірі 28000,00грн продавець одержав від покупця до підписання договору /пункт 11 Договору/.

Також в пункті 12 Договору йдеться про те, що відповідач взяв на себе за договором зобов`язання решту вартості будинку кошти в сумі 350000,00грн, еквівалентні 12535,82доларам США сплатити до 01 лютого 2023року; та сторони договору визначили, що підтвердженням повної оплати за договором буде засвідчена в нотаріальному порядку заява продавця про повну оплату за проданий житловий будинок /а.с.5-6/.

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04 квітня 2023року право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 82кв.м, житлова площа 42,7кв.м розташованому на земельній ділянці кадастровий номер 1211300000:01:019:0462 цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд зареєстроване 24 лютого 2021року на підставі Договору купівлі-продажу від 24 лютого 2021року за ОСОБА_2 /а.с.69/.

Згідно Звіту про ринкову вартість об`єкту оцінки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 142м2 (в тому числі житлова площа 84,3м2)по АДРЕСА_1 станомна 27березня 2023рокустановила 354500,00грн/а.с.45,74-80/.

В Технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 виготовленому 22 березня 2023року на замовлення ОСОБА_2 наведена характеристика будинку за якою житловий будинок загальною площею приміщень 142,7м2 споруджено 1960року, мансарду та прибудову 1990року, гараж - 1995року, погріб 1957року та в 2021році зведено тільки навіс, літній душ та дві огорожі /а.с.46-48/.

Технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 виготовлений 01 лютого 2000року також містить технічну характеристику Спірного будинку, за якою житловий будинок складався з двох поверхів загальною площею по будинку 82,0м2 спорудженому 1960року та по мансарді другий поверх будинку - 68,2м2, гараж збудований 1995року, погріб 1957року /а.с.57-60/.

Надана відповідачем ОСОБА_2 ксерокопія Договору про наміри укласти договір купівлі-продажу (угода про задаток) від 17 лютого 2021року містить посилання на те, що продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 домовились про загальну вартість об`єкту продажу будинку АДРЕСА_1 за 700000,00грн, що були еквівалентні 25000,0доларам США та інші умови. Договір про наміри має просту письмову форму та не посвідчений нотаріально /а.с.51/.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції обмежився тими умовами, що сторони навели в Договорі купівлі-продажу від 24 лютого 2021року, власноручно ниминаписаному танотаріально посвідченому,також дав оцінку неналежності засобів доказування і навів правові підстави для відмови в задоволені зустрічного позову.

Та обставини щодо факту укладення правочину та змісту Договору купівлі-продажу і обумовлених в ньому істотних умов учасники даної справи фактично не заперечували, також в апеляційному порядку не були оскаржені висновки суду в частині підстав для одностороннього розірвання договору купівлі-продажу на вимогу продавця, з огляду на що, такі висновки не можуть бути предметом перевірки апеляційного суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що є доведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та суд правильно застосував норми матеріального права.

Відповідно донаданих письмовихдоказів ОСОБА_1 довела щовона булавласником житловогобудинку згосподарськими спорудами АДРЕСА_1 ,який мавмансарду таприбудову,а такожгараж тапогріб,який було реалізовано за Договором купівлі-продажу житлового будинку від 24 лютого 2021року, укладеним між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 .

Статті316,317,319,321 ЦК Українивизначають, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З наявних у суду матеріалів справи вбачається, що право власності на Спірний будинок перейшло до ОСОБА_2 , підтвердженням чого виступив факт реєстрації за ним права власності на це майно, що відбулась 24 лютого 2021року на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку від 24 лютого 2021року.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом наведеної норми особа стає власником за наявності певних умов та юридичних фактів, установлення яких є важливим для з`ясування того, чи виникло в особи право власності.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннімправочином єпогоджена діядвох абобільше сторін (частина перша та четвертастатті 202 Цивільного кодексу України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Стаття 627 ЦК України регламентує, щосторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цьогокодексу та інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За частиною третьоюстатті 640 ЦК Українидоговір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За конкретних обставин в Договорі купівлі-продажу від 24 лютого 2021року було передбачено, що оплата товару Спірного будинку має відбуватися з відстроченням /розстроченням/ платежу до 01 лютого 2023року, та покупець сплативши за договором тільки 28000,00грн, зобов`язався остаточно сплатити платіж за договором в розмірі 350000,00грн, еквівалентному 12535,82доларам США, до 01 лютого 2023року.

Статтею 694 ЦК України в частині першій передбачено, що договором купівлі-продажуможе бутипередбачений продажтовару вкредит звідстроченням абоз розстроченнямплатежу.

В частині першій статті 695 ЦК України йдеться про те, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Також зазначено,що з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар /частина третя статті 695 та частина шоста статті 694 ЦК України/.

Частиною четвертою статті 694 та частиною другою статті 695 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару; так само якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Та саме обставини щодо прострочення покупцем оплати товару стали підставою для розірвання договору.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права хоч договором купівлі-продажу і не було встановлено того, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару, покупець ОСОБА_2 не міг не усвідомлювати що реалізація його повноваженнь як власника перебували в прямій залежності від належного виконання умов договору та внесення обумовленої в договорі купівлі-продажу оплати за товар Спірний будинок.

За обставин у даній справі відповідач вартість товару не оплатив, однак стверджував про збільшення вартості Спірного будинку пов`язуючи це з тим, що покупець ОСОБА_2 добросовісно володів майном яке йому було передано в якості товару за договором купівлі-продажу та отримав право на відшкодування здійснених ним витрат у сумі, на яку збільшилася вартість будинку.

Згідно із частиною четвертоюстатті 390ЦК України добросовісний набувач(володілець)має правозалишити собіздійснені нимполіпшення майна,якщо вониможуть бутивідокремлені відмайна беззавдання йомушкоди.Якщо поліпшенняне можутьбути відокремленівід майна,добросовісний набувач(володілець)має правона відшкодуванняздійснених витрату сумі,на якузбільшилася йоговартість.

Однією з умов застосування частини четвертої статті 390 ЦК України є встановлення судом обставин щодо добросовісності набувача цього майна.

В даній справі підтверджено що мала місце недобросовісна поведінка набувача, який не виконав взятих не себе за договором купівлі-продажу зобов`язань і не оплатив вартість товару та не надав підтвердження оплати, згідно досягнутих в Договорі купівлі-продажу домовленостей.

За таких умов вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. З огляду на що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Водночас відповідач ОСОБА_2 стверджував, про збільшення вартості Спірного будинку у порівняні з тією, яку сторони обумовили на час купівлі-продажу за рахунок своєї особистої праці та вкладень.

У цьому аспекті, вирішуючи питання про збільшення вартості майна вагомого правового значення набуває не тільки та обставина чи були правові підстави для ведення відповідачем будівництва в Спірному будинку, але й те, чи відбулось збільшення його вартості за рахунок вкладень покупця ОСОБА_2 .

Заразом, за обставин встановлених у справі, ніщо не вказує на те, що набувач ОСОБА_2 придбавав товарні цінності направленні на здійснення добудови, також відповідачем не підтверджено того, що він поніс будь-які витрати на будівельні роботи чи залучав підрядників до будівництва.

Та суд першої інстанції відреагував на аргументи відповідача стосовно достовірності та доказового значення Технічного паспорту за 22 березня 2023року, який оцінив у сукупності із відомостями що містилися в Технічному паспорті від 01 лютого 2000року та з показами свідків, і обґрунтовано вважав що зазначений документальний доказ, Тахнічний паспорт за 2023рік не є беззаперечним вирішальними для розгляду цієї справи доказом того, що добудова Спірного будинку здійснена в 2021році ОСОБА_2 .

Ніщо також не вказує на те, що в порівняні з 24 лютого 2021року, часом укладення договору купівлі-продажу Спірного будинку збільшилась його вартість. Згідно звіту на який ОСОБА_2 посилався в обґрунтування своїх вимог ринкова вартість об`єкту оцінки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 станом на 27 березня 2023року становила 354500,00грн, тобто вартість Спірного будинку навіть є меншою за ту про яку домовились сторони в Договорі купівлі-продажу від 24 лютого 2021року.

Також вірно судом першої інстанції не взято до уваги надану відповідачем ОСОБА_2 ксерокопію Договору про наміри укласти договір купівлі-продажу (угода про задаток) від 17 лютого 2021року в якому міститься посилання на те, що продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 домовились про загальну вартість об`єкту продажу будинку АДРЕСА_1 за 700000,00грн, що були еквівалентні 25000,0доларам США, який не породжує жодних правових наслідків і є нікчемним, оскільки не дотримані вимог чинного законодавства щодо форми такого договору, який відповідно до частини першої статті 635 ЦК України повинен був укладатися у формі, встановленій для основного договору.

Та жодним чином відповідачем ОСОБА_2 не підтверджені обставини з приводу того, що вартість Спірного будинку була іншою ніж та яку сторони обумовили в Договорі купівлі-продажу від 24 лютого 2021року та те, що відповідач фактично сплатив за придбання будинку 11000,00 чи 12500,00доларів США, оскільки останній не надав жодного належного доказу в підтвердження таких обставин.

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно достатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Та рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами без встановлення відповідних фактів. Визначальним у даній справі є не безпосередньо технічні характеристики об`єкту нерухомого майна включені до технічної документації, а фактичні обставини щодо зведення додаткових приміщень будинку попередньою власницею.

За встановлених обставин, суд першої інстанції відреагував на доводи позивача за зустрічним позовом, щодо відсутності доказів про те що він поніс витрати, за рахунок яких збільшилась вартість Спірного будинку, також вважав що відсутні правові підстави для відшкодування таких витрат. Також немає підстав для звільнення ОСОБА_2 від доказування тих обставин якими він обґрунтовував свої зустрічні позовні вимоги.

Останній керувався виключно лише самими правовими підставами та аргументами, без врахування і встановлення відповідних фактів, ОСОБА_2 надав надважливе значення загальним вимогам законодавства, не розглянувши ключових аргументів висунутих позивачем в позовній заяві, з огляду на що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову задовольняє вимогу законності, передбачену нормами матеріального і процесуального права України.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень та вимог за зустрічним позовом. Відповідач беззаперечно мав можливість ознайомитися із змістом позовної заяви і матеріалами справи, та саме відповідач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням ним процесуальних дій.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду здійсненні з дотримання норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення без задоволення апеляційної скарги та без зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2024року.

Судді: