Постанова

від 02.04.2024 по справі 600/4490/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4490/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

02 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Надольна М.С.,

представника позивача: Зайця І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці кошти у рахунок погашення податкового боргу по земельному податку в розмірі 1200967,94 грн з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ у м. Чернівці є неприбутковою установою, утримується за рахунок державного бюджету, є розпорядником коштів 3-го ступеня, і керується Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету. Існування податкового боргу зумовлено обставиною ненадання коштів для сплати податкових зобов`язань розпорядником вищого рівня. Крім того, апелянт посилається на недотримання позивачем положень ст. 96 Податкового кодексу України щодо звернення до державного органу, якому підпорядковується відповідач та до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня з поданням про надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів державного бюджету. З вказаних підстав відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів.

За Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці обліковується заборгованість зі сплати земельного податку на загальну суму 1200967,94 грн.

Заборгованість зі сплати земельного податку на загальну суму 1200967,94 грн підтверджується обліковою карткою платника податків.

Податковим органом було надіслано на адресу позивача податкову вимогу форми Ю №1376-25 від 15.02.2016, яким визначено суму податкового боргу відповідача в сумі 1877070,35 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу не сплатив, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з даним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до матеріалів справи за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку на загальну суму 1200967,94, яка нарахована на підставі:

- податкової декларації із земельного податку № 9028823604 від 18.02.2021 на суму 99 726,66 грн;

- податкової декларації із земельного податку № 9034237797 від 17.02.2022 на суму 1 094 720,80 грн;

- податкової декларації із земельного податку № 9030476193 від 19.02.2021 на суму 0,97 грн;

- податкової декларації із земельного податку № 9030468000 від 19.02.2021 на суму 6519,51 грн.

Відповідно до п.п. 287.1, 287.3 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми Ю №1376-25 від 15.02.2016, у якій визначено суму податкового боргу відповідача в розмірі 1 877 070,35 грн.

Згідно з п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1. ст.20 ПК України визначено, що контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, з наявним в матеріалах справи доказів судом встановлено, що за відповідачем рахується узгоджена заборгованість на загальну суму 1200967,94 грн.

Враховуючи, що докази сплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання в добровільному прядку в матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкова заборгованість відповідача у сумі 1200967,94 грн підлягає стягненню в судовому порядку.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про недотримання позивачем положень ст. 96 Податкового кодексу України щодо звернення до державного органу, якому підпорядковується відповідач та до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня з поданням про надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів державного бюджету з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №140/890/21, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.96.2 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4. виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Водночас, відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника двома шляхами:

- стягнення коштів, які перебувають у його власності;

- шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (у разі недостатності коштів, які перебувають у його власності).

Так, зі змісту п.96.2 ст. 96 ПК України слідує, що контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Тобто, п.96.2 ст. 96 ПК України підлягає застосуванню у випадку, коли контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (у разі недостатності коштів, які перебувають у його власності).

У спірних правовідносинах позивач звернувся до суду на підставі положень п.п. 20.1.34 п. 20.1. ст.20 ПК України, з позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апелянта щодо порушення позивачем положень ст. 96 ПК України.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звільнений від сплати земельного податку відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06 грудня 1991 року №1934-XII земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Основним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України, який є спеціальним законом у даних спірних правовідносинах.

Водночас, Податковий кодекс України не містить положень про звільнення відповідача, як державної установи, створеної Міністерством оборони України для забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, у межах відповідальності Установи з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності, від сплати податку за землю.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів враховує, що відповідачем не надано суду рішення органу місцевого самоврядування про надання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці пільг зі сплати земельного податку.

Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці є окремою юридичною особою, користувачем земельної ділянки, який подавав податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) та є платником цього податку.

Посилання апелянта на положення ч.8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до яких на час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначена норма Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає застосування до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу несплати узгодженої суми податкових зобов`язань.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 квітня 2024 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.