Постанова

від 11.12.2024 по справі 600/4490/22-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа №600/4490/22-а

адміністративне провадження № К/990/17003/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №600/4490/22-а

за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.10.2023 (суддя Брезіна Т.М.) та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 (головуючий суддя Сапальова Т.В., судді: Капустинський М.М., Ватаманюк Р.В.),

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (далі також - відповідач, КЕВ), в якому просило стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу по земельному податку в розмірі 1200967,94 грн з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, визначених законодавством, однак за останнім рахується податковий борг з плати за землю в сумі 1200967,94 грн. Вжиті контролюючим органом заходи стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання податкової вимоги, не спричинили його погашення, а тому позивач просить стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують платника податків вказану суму заборгованості.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, позовні вимоги задоволено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку на загальну суму 1200967,94, нарахована на підставі:

- податкова декларація з податку з земельного податку № 9028823604 від 18.02.2021 на суму 99726,66 грн;

- податкова декларація з податку з земельного податку № 9034237797 від 17.02.2022 на суму 1094720,80 грн;

- податкова декларація з податку з земельного податку № 9030476193 від 19.02.2021 на суму 0,97 грн;

- податкова декларація з податку з земельного податку № 9030468000 від 19.02.2021 на суму 6519,51 грн.

Заборгованість зі сплати земельного податку на загальну суму 1200967,94 грн підтверджується обліковою карткою платника податків.

Контролюючим органом було надіслано на адресу КЕВ податкову вимогу форми Ю №1376-25 від 15.02.2016, якою визначено суму податкового боргу відповідача в сумі 1877070,35 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу не сплатив, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, вказав, що грошові зобов`язання, визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях з плати за землю, є узгодженими та у встановлені Податковим кодексом України (далі також - ПК України) строки не сплачені й відповідно такі набули статусу податкового боргу. У зв`язку з чим податковий борг у сумі 1200967,94 грн підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.

Також суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність доводів відповідача про порушення контролюючим органом положень статті 96 ПК України, оскільки такі, на переконання апеляційного суду, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки позивач звернувся до суду на підставі положень п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 95 ПК України визначено, що Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.п.95.1) Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.п.95.2).

Суд зауважує, що приписами ст. 95 ПК України врегульовано випадки стягнення податкового боргу, який виник з різних підстав. Так, за рішення суду здійснюється стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. (п.п.95.3). Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.п.95.5).

Натомість, цим Кодексом визначено інший порядок погашення податкового боргу, який виник на підставі самостійно визначених/задекларованих платником податків податкових зобов`язань. Зокрема, абзацами другим-шостим пункту 95.5. ст. 95 ПК України встановлено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 96 ПК України регулюються особливості правовідносин щодо погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Зокрема, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пункт 96.2. статті 96 ПК України).

Пунктом 96.3. статті 96 ПК України передбачено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Тобто, у разі визначення самостійно платником податків грошових зобов`язань та/або пені у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, податковий орган без звернення до суду, на підставі рішення керівника здійснює стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках.

Зазначений порядок і його послідовність достатньо чітко визначені Податковим Кодексом України. А саме, у разі наявності податкового боргу (самостійно задекларованого платником податків) податковим органом здійснюється стягнення грошових коштів (на підставі рішення керівника податкового органу). У разі їх недостатності здійснюється продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. У разі, якщо сума коштів, отримана від продажу майна не покриває суму податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний звернутись з поданням до органу управління такого платника податків, та у разі не задоволення цього подання звернутись до суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, або органу місцевого самоврядування, в управління якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або майно

Аналогічний підхід до застосування наведених норм права викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року (справа № 826/15776/15), від 20 грудня 2019 року (справа № 826/19486/15), від 11 вересня 2019 року (справа № 826/8951/15), від 26 грудня 2018 року (справа № 810/3735/15), від 6 листопада 2018 року (справа № 807/903/15).

У цій справі встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці є державним підприємством, тобто підприємством, що діє на основі державної власності, управління яким виконує ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснювало самостійно стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або зверталося до ІНФОРМАЦІЯ_1 з поданнями, передбаченими статтею 96 ПК України, відсутні.

Таким чином, позивачем недодержано встановленого ст.ст.95, 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Така правова позиція викладена у постановах від 12 серпня 2021 року (справа № 803/1931/16) та від 12 липня 2023 року (справа №140/890/21).

Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що ним були вчинені всі дії, передбачені статтями 95, 96 ПК України, щодо стягнення податкового боргу державного підприємства, в тому числі, докази внесення в податкову заставу майна боржника та продажу такого заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна або відсутність у відповідача майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено тощо.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача, оскільки позивачем не дотримано порядок стягнення податкового боргу з державного підприємства.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, скаржник доводить суду про відсутність обов`язку сплачувати податковий борг з огляду на приписи Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до якого установи та організації Збройних Сил України (до яких також віднесений відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці) звільняються від сплати усіх видів податків. Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими оскільки, як вже зазначалось, податковий борг виник на підставі самостійно задекларованих податкових зобов`язань. Тобто, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці самостійно визначав грошові зобов`язання, та відповідно до п.п.56.11 ст. 56 ПК України, таке грошове зобов`язання не підлягає оскарженню та є узгодженим.

За змістом частин 1 та 3 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці задовольнити.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці про стягнення податкового боргу - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду