Постанова

від 04.04.2024 по справі 719/543/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 квітня 2024 року

м. Чернівці

справа № 719/543/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.

секретар Скулеба А. І.

позивач ОСОБА_1

відповідач Новодністровський опорний заклад загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 13 лютого 2024 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Цицак В. Л.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Позивач просив:

- визнати нечинним та скасувати наказ Новодністровського опорногозакладу загальноїсередньої освіти«Новодністровська гімназія»Чернівецької області №66-К від 19 липня 2022 року про припинення нарахування та виплати року ОСОБА_1 , вчителю фізкультури, середнього заробітку з 19 липня 2022 року.

- зобов`язати поновити нарахування та виплату йому середнього заробітку за період з 19 липня 2022 року, як мобілізованому на особливий період педагогічному працівнику.

Посилався на те, що з 01 вересня 2016 року він працює в Новодністровському опорному закладі загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області (далі - Новодністровський ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області) на посаді вчителя фізкультури з тижневим завантаженням 30 годин та середньомісячним доходом в розмірі 20998 гривень 46 копійок.

З 08 березня 2022 року позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України, внаслідок чого увільнений від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження військової служби.

Проте, з 19 липня 2022 року відповідач припинив виплату йому середнього заробітку у зв`язку із змінами в статті 119 КЗпП України.

Вважав, що він має право на отримання середнього заробітку на підставі положень статті 57 Закону України «Про освіту».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новодністровського міськогосуду Чернівецькоїобласті від13лютого 2024року позов задоволено частково.

Змінено у наказі Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області від 19 липня 2022 року № 66-к «Про зміни в умовах виплати середнього заробітку за статтею 119 КЗпП України» дату припинення нарахування та виплати середнього заробітку вчителю фізичної культури Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області ОСОБА_1 з «19 липня 2022 року» на «24 грудня 2023 року».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області, які виділені Відділу гуманітарної політики Новодністровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 гривень 60 копійок.

Повернуто ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір в розмірі 1073 гривень 60 копійок згідно квитанції ID 8655-2682-3904-7173 від 29 листопада 2023 року.

Суд виходив з того, що спеціальними нормами Закону України «Про освіту» збереження середнього заробітку за педагогічним чи науково-педагогічним працівником, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період було передбачено до 23 грудня 2023 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є педагогічним працівником, який був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з 07 березня 2022 року і проходив таку до 26 грудня 2023 року, то на нього поширюються не лише гарантії прав працівників, передбачені загальними нормами трудового законодавства (КЗпП України), але й гарантії, передбачені спеціальними нормами (Закон України «Про освіту»), а тому ОСОБА_1 мав право на отримання середнього заробітку до 23 грудня 2023 року.

Зважаючи на введений у країні воєнний стан, враховуючи, що позивача призвали на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 07 березня 2022 року і останній служив у складі Збройних Сил України до 26 грудня 2023 року, судом було взято до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що копію оскаржуваного наказу він не отримував, внаслідок чого йому не були відомі підстави та мотиви припинення виплати середнього заробітку, поки копію такого наказу не отримав його представник напередодні звернення до суду, а тому вважав, що строк на оскарження наказу від 19 липня 2022 року № 66-к не пропущено.

Отже, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ від 19 липня 2022 року № 66-к в частині припинення нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року був винесений передчасно, а тому позовну вимогу про визнання не чинним та скасування вказаного наказу слід задовольнити частково, змінивши дату припинення нарахування та виплати середнього заробітку вчителю фізичної культури Новодністровського ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року на 24 грудня 2023 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання поновити нарахування та виплату середньомісячної заробітної плати з моменту припинення, з 19 липня 2022 року і до 24 грудня 2023 року, як мобілізованому на особливий період, педагогічному працівнику, то суд зауважив наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивач вказав відповідачем лише Новодністровський ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області.

Однак, незважаючи на те, що Новодністровська гімназія є юридичною особою, фінансовим забезпеченням, в тому числі нарахуванням заробітної плати та інших виплат, займається Відділ гуманітарної політики Новодністровської міської ради.

Отже, Новодністровський ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області не є належним відповідачем.

Оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, суд, не надаючи в цій частині оцінки доводам учасників справи та обставинам справи, дійшов висновку про те, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання поновити нарахування та виплату середньомісячної заробітної плати, яка пред`явлена до Новодністровського ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області, слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивач є педагогічним працівником, на нього поширюється положення статті 57 Закону України «Про освіту». Вказаною нормою права йому передбачена виплата середнього заробітку у зв`язку з проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Разом з тим, суд необґрунтовано змінив оскаржуваний наказ.

Суд вийшов за межі позовних вимог.

При виданні оскаржуваного наказу від 19 липня 2022 року роботодавець не міг знати, що у майбутньому буде прийнятий закон, який стане підставою для припинення виплати середнього заробітку з 24 грудня 2023 року.

Оскаржуваний наказ є незаконним з моменту його видачі, а тому підлягає скасуванню.

Впорядкувати виплату середнього заробітку позивачу суд мав би шляхом часткового задоволення другої позовної вимоги про зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток, зобов`язавши відповідача нарахувати і виплатити такий заробіток по 24 грудня 2023 року включно.

Оскільки Новодністровська гімназія є юридичною особою та роботодавцем для позивача, саме вона є належним відповідачем за позовом працівника про зобов`язання нарахувати та виплатити йому середній заробіток.

Висновки суду про те, що функції нарахування та виплати заробітної плати працівникам гімназії виконує централізована бухгалтерія, не свідчить про перехід обов`язків відповідача як роботодавця до іншої особи.

Дана обставина свідчить лише про те, що відповідач виконує функції бухгалтерського обліку не самостійно, а користується послугами централізованої бухгалтерії як зовнішнього виконавця.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 прийнято на роботу в Новодністровську гімназію Новодністровської міської ради Чернівецької області на посаду вчителя фізкультури з 01 вересня 2016 року до кінця 2016/2017 навчального року та надалі переведено на постійне місце робити з 01 червня 2017 року, що підтверджується наказами Новодністровської гімназії Новодністровської міської ради Чернівецької області № 26-к від 31 серпня 2016 року та № 25-к від 29 травня 2017року, записами № 6-7 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02 вересня 2002 року (а.с. 11-15, 16, 53).

Факт реорганізації Новодністровської гімназії Новодністровської міської ради Чернівецької області з 26 серпня 2020 року в Новодністровський ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області шляхом перетворення підтверджується записом № 8 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02 вересня 2002 року та учасниками справи не оспорюється (а.с. 11-15).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 73 від 07 березня року солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 72 від 07 березня 2022 року на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , з 07 березня 2022 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_3 (а.с. 17).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 від 18 лютого 2008 року ОСОБА_1 з 07 березня 2022 року на підставі указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний у Збройні Сили України та проходив військову службу спочатку у військовій частині НОМЕР_3 , а з 04 серпня 2023 року у військовій частині НОМЕР_5 (а.с. 9-10, 21).

Як вбачається із довідки № 167 від 30 жовтня 2023 року, виданої Новодністровським ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області, ОСОБА_1 , вчитель фізичної культури, на період мобілізації працював в Новодністровському ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області з 01 вересня 2016 року на посаді вчителя фізкультури з тижневим навантаженням 30 годин та відповідно до наказу Новодністровського ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області від 09 березня 2022 року № 17-к «Про увільнення від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час загальної мобілізації» увільнений від роботи з 08 березня 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби (а.с. 18, 20).

Згідно з довідками про доходи № 51, № 52, № 53 від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 протягом періоду з січня 2022 року по липень 2022 року отримував середню заробітну плату в розмірі 20998 гривень 46 копійок на загальну суму 137655 гривень 67 копійок (а.с. 22-24), а з 19 липня 2022 року нарахування та виплату середнього заробітку позивачу припинено на підставі наказу Новодністровського ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області від 19 липня 2022оку № 66-к «Про зміни в умовах виплати середнього заробітку за статтею 119 КЗпП України» (а.с. 19).

На час розгляду справи у суді ОСОБА_1 звільнений у запас з 26 грудня 2023 року та взятий на військовий облік з 30 грудня 2023 року, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_4 від 18 лютого 2008 року (а.с. 171).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, відповідно до вимогстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК Українивизначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу відповідача

Частинами першою, другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Згідно із частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема, внесено зміни до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України щодо припинення збереження середнього заробітку працівникам, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Натомість частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту» за педагогічними та науково-педагогічними працівниками на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зберігається попередній середній заробіток.

Будь-яких змін до Закону України «Про освіту» щодо припинення збереження попереднього середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, не внесено.

Отже, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту» щодо збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, чинна і має реалізовуватися в повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені в листах Міністерства економіки України від 21 серпня 2022 року № 4711-06/60669-03 та Міністерства освіти і науки України від 06 вересня 2022 року № 1/10241-22.

Проходження військової служби в Збройних Силах України, врегульовано Законом України « Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 6 статті 2 вказаного Закону визначено такі види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виходячи із системного аналізу норм частини 2 статті 57 Закону України «Про освіту», частин 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 працював до проходження військової служби за призовом під час мобілізації вчителем фізкультури, а отже є педагогічним працівником, та проходить військову службу за призовом, на нього поширюються гарантії, передбачені частиною 2 статті 57 Закону України «Про освіту» щодо права на збереження попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

При цьому помилковим є висновок суду щодо наявності підстав для зміни в оскаржуваному наказі Новодністровського опорногозакладу загальноїсередньої освіти«Новодністровська гімназія»Чернівецької області №66-К від 19 липня 2022 року дати припинення нарахування та виплати середнього заробітку позивачу з 19 липня 2022 року на 24 грудня 2023 року, а не визнання нечинним та скасування такого наказу, як просив ОСОБА_1 в своїй позовній заяві.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина другастатті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третястатті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другоюстатті 264 ЦПК Українипри ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

У постанові від 19 лютого 2019 року у справі 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а Верховний Суд, дійшовши висновку про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Судом першої інстанції не було враховано те, що вимогою заявленого ОСОБА_1 позову є саме визнання нечинним та скасування наказу відповідача, тобто предметом доказування є саме неправомірність такого наказу в частині припинення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку, у той час як питання правомірності визначення дати такого припинення нарахування та виплати середнього заробітку не було предметом даного спору та позивачем такої позовної вимоги не заявлялось.

Колегія суддів також погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що при видачі оскаржуваного наказу від 19 липня 2022 року роботодавець не міг знати, що у майбутньому буде прийнятий закон, який стане підставою для припинення виплати педагогічним працівникам середнього заробітку з 24 грудня 2023 року, а тому не міг у його наказі зазначити дату припинення нарахування середнього заробітку позивачу саме з 24 грудня 2023 року.

Отже суд, не дотримавшись норм процесуального права, принципу диспозитивності та змагальності цивільного процесу, вийшов за межі заявлених позовних вимог заявлених ОСОБА_1 .

При цьому позивачем у своїй позовній заяві заявлено вимогу про визнання нечинним та скасування оскаржуваного наказу позивача.

Однак, враховуючи положення частини першої статті 21 ЦК України, позивач повинен був заявити вимогу про визнання незаконним та скасування такого наказу.

Проте, як вказано Верховним Судом в постановах від 20 серпня 2021 року у справі № 149/2736/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 372/2583/18, від 21 жовтня 2021 року у справі 137/731/17 некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, колегія суддів, проаналізувавши зміст позовної заяви, вважає, що вимога ОСОБА_1 про визнання нечинним та скасування оскаржуваного наказу фактично зводиться до вимоги про визнання такого наказу незаконним та його скасування.

При цьому вказаний висновок суду не може вважатися виходом за межі таких вимог заявника та не порушує прав особи,яка звернуласядо суду із вказаним позовом.

Отже, наказ Новодністровського опорногозакладу загальноїсередньої освіти«Новодністровська гімназія»Чернівецької області №66-К від 19 липня 2022 року в частині припинення нарахування та виплати року ОСОБА_1 , вчителю фізкультури, середнього заробіткуз 19липня 2022року є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток позивачу

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у позові в частині зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток з підстав того, що позивачем не залучено до участі у справі за вказаною позовною вимогою належного відповідача, а саме Відділ гуманітарної політики Новодністровської міської ради, який займається фінансовим забезпеченням Новодністровський ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області, в тому числі і нарахування заробітної плати її працівникам.

За загальним правилом сторонами трудових правовідносин є працівник та роботодавець. Працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, котра використовує найману працю. Роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Трудові правовідносини визначають як суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права, що складають між працівником і роботодавцем (підприємством, установою, організацією, а також фізичною особою), в силу якого одна сторона (працівник) зобов`язана виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посади, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, колективним договором та угодою сторін. Трудові права та обов`язки не можуть існувати за межами трудового правовідношення.

Отже трудовий спір за загальним правилом виникає (існує) між сторонами трудових правовідносин, а саме: між працівником та роботодавцем.

Позивачем і відповідачем у цивільній справі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно достатті 89 ЦК Україниюридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно зістаттею 92 ЦК Україниюридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18 (провадження № 61-1706св22).

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 вказано, що «при зверненні із позовом ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської радиі саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбаченийстаттею 21 КЗпП Україниобов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради».

Аналогічний висновок щодо належного суб`єктного складу сторін у справі про стягнення середнього заробітку викладено у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 672/1292/21, від 1 березня 2023 року у справі № 607/20853/21, від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21.

Отже, оскільки ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах саме із Новодністровським ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області, оскаржуваний наказ було видано директором вказаного закладу, аКЗпП Українисаме на роботодавця, тобто на відповідача, покладено обов`язок щодо виплати працівникові заробітної плати, належним відповідачем за вимогами позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток є Новодністровський ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області, якого позивач правильно зазначив в своїй позовній заяві як відповідача за такими вимогами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року , внесено зміни до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» у зв`язку з чим у вказаній статті виключено слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».

Отже, ОСОБА_1 мав право на нарахування та виплату йому, як педагогічному працівнику, який проходить військову службу за призовом, середнього заробітку по 23 грудня 2023 року включно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухваленні нового рішення про задоволення позову в частині зобов`язання Новодністровського ОЗЗСО «Новодністровська гімназія» Чернівецької області нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 18 травня 2023 року у справі № 755/713/22, від 17 січня 2024 року у справі № 708/447/23 та від 13 грудня 2023 року у справі № 296/4222/21.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби, зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток слід задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Новодністровського опорногозакладу загальноїсередньої освіти«Новодністровська гімназія»Чернівецької області №66-К від 19 липня 2022 року в частині припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 , вчителю фізкультури, середнього заробітку з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Новодністровський опорний заклад загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судовий збір за подання до суду позовної заяви підлягав сплаті в частині визнання незаконним та скасування наказу в сумі 1073 гривень 60 копійок

З квитанцій від 29 листопада 2023 року вбачається, що позивач за подання до суду позовної заяви з двома вимогами немайнового характеру сплатив судовий збір в сумі по 1073 гривні 60 копійок за кожну з вимог.

З квитанції від 28 лютого 2024 року вбачається, що позивач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 1610 гривень 40 копійок.

У пункті 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір»вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 середній заробіток може бути за своєю правовою природою заробітною платою або спеціальним видом відповідальності (санкцією) роботодавця. В першому випадку позивач звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», в другомуні.

Враховуючи вищенаведене, в даній справі позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення середнього заробітку, оскільки такий середній заробіток по своїй правовій природі є заробітною платою.

Враховуючи задоволення апеляційним судом позову, з Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2684 гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги частині визнання незаконним та скасування наказу.

Також з Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» слід стягнути в дохід держави судовий збірв сумі2684гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку.

Пунктом 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Українивизначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина першастатті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону УкраїниЗакону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі -Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності достатті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься встатті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIпредставництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною другоюстатті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В суді апеляційної інстанції правничу допомогу ОСОБА_1 надавало адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Лекстер», що підтверджується договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 21 лютого 2024 року, актом приймання-передачі правової допомоги від 28 лютого 2024 року та ордером серії СЕ №1079360 від 27 лютого 2024 року.

Пунктом 2.2 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 21 лютого 2024 року встановлено, що розмір гонорару за правову допомогу, що надається в суді апеляційної інстанції, яка включає в себе вивчення матеріалів, аналіз рішення суду першої інстанції та судової практики, підготовку апеляційної скарги, становить 5000 гривень. Розмір гонорару за представництво в судових засіданнях становить 2000 гривень за одне судове засідання. Гонорар сплачується до початку судового засідання.

Згідно з актом приймання-передачі правової допомоги від 28 лютого 2024 року вбачається, що адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Лекстер» надало наступні послуги: вивчення матеріалів, аналіз рішення суду першої інстанції, аналіз судової практики у сфері спірних правовідносин, підготовка апеляційної скарги.

Відповідач Новодністровський опорний заклад загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області не заявляв заперечень проти задоволення заяви позивача про відшкодування йому судових витрат, понесених на оплату послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Лекстер», оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлена ОСОБА_1 сума судових витрат, понесених на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги, в розмірі 5000 гривень є співмірною із складністю справи, виконаною адвокатом роботою, та обсягом наданих адвокатом послуг.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 13 лютого 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби, зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Новодністровського опорногозакладу загальноїсередньої освіти«Новодністровська гімназія»Чернівецької області №66-К від 19 липня 2022 року в частині припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 , вчителю фізкультури, середнього заробітку з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Новодністровський опорний заклад загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області на користь ОСОБА_1 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з Новодністровського опорногозакладу загальноїсередньої освіти«Новодністровська гімназія»Чернівецької області на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Новодністровського опорного закладу загальної середньої освіти «Новодністровська гімназія» Чернівецької області судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні в дохід держави.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 04 квітня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА