Рішення

від 26.03.2024 по справі 126/1937/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1937/23

Провадження № 2/126/143/2024

"26" березня 2024 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

секретар Кучанська В.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з даним позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким встановити факт набуття ним, як члена КСП «Ранок» с. Устя, яке було реорганізовано в ТОВ Устянське Вінницької області Бершадського району с. Устя права на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах на території колишньої Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Визнати за ним, право на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), члена колишнього КСП «Ранок» с. Устя, яке було реорганізовано в ТОВ Устянське Вінницької області Бершадського району село Устя, що розташована на території Бершадської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області (на території колишньої Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області) за рахунок земель запасу або вільних земель, не наданих у власність громадянам, установам, організаціям, юридичним особам.

В обгрунтування позову зазначає, що з 10.04.1995 року по 26.03.2020 року він був членом КСП "Ранок" с. Устя, яке згодом було реорганізоване в ТОВ «Устянське». З членів колгоспу він не виходив, жодних заяв не подавав, із членів колгоспу його не виключали. Проте, під час розпаювання земель, з невідомих йому причин, його не було включено до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай).

Маючи на меті отримати сертифікат на право на земельну частку (пай) він звернувся до відділу № 1 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області управління у Гайсинському районі, проте дізнався, що його не було включено в список громадян - членів КСП "Ранок", які додаються до Державного акта на прав колективної власності на землю, а також не включено в список осіб, що мають право на отримання державних актів на право власності на земельну ділянку, згідно виданих сертифікатів на території П`ятківської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

У зв`язку з безпідставним не включенням його до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю, він позбавлений права отримати належну йому частку земельного паю, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, проте через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, Бершадської міської ради, міський голова Драган В.Г., також в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , також просив застосувати строки позовної давності до позову. Розгляд справи просив здійснювати у відсутність представника відповідача.

Представник ТОВ Устянське в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, жодних заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення враховуючи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України: здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2).

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають особи, які являються членами сільськогосподарських підприємств на час отримання державного акту.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п. 17 розділу Х "Перехідних положень "Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку(пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям..." має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою.

Державний комітет України по земельних ресурсах листом від 22.08.2001 року за № 14-17-2-П1580/4251 роз`яснив, що як виняток землі резервного фонду можуть передаватися у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян - членів недержавних сільськогосподарських підприємств, які безпідставно (помилково) не були внесені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю цього підприємства, і на час видачі зазначеного акта були членами КСП.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифікату, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК (в редакції на час виникнення спірних відносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗК (в редакції на час виникнення спірних відносин), Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року право на земельний пай особа набуває за наявності усіх трьох умов: перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта. Суд перевіряє саме ці обставини і, залежно від установленого, вирішує питання про обґрунтованість позовних вимог.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах КСП, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю.

Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів; трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Вказана Постанова містить затверджений зразок заповнення трудової книжки колгоспника, внесені до неї дані свідчать, зокрема, про його членство в колгоспі, а не лише про наявність трудових відносин.

Відповідно до позиції Верховного Суду у Постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а згідно з п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 був членом КСП «Ранок» с. Устя, Бершадського району Вінницької області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.02.1997 року та архівними довідками № 842 та № 843 від 12.08.2021.

Крім того, на підтвердження того, що позивач не просто працював у колгоспі, а був його членом, свідчить копія свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_2 , згідно якого підтверджується, що ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Ранок» с. Устя, яке було реорганізовано в ТОВ «Устянське» Вінницької області Бершадського району с. Устя, який був виданий йому відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 23.06.2001 року.

Відтак, надані позивачем докази беззаперечно свідчать про факт набуття ним, як члена КСП «Ранок» с. Устя, яке було реорганізовано в ТОВ Устянське Вінницької області Бершадського району с. Устя права на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах на території колишньої Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Однак, як вбачається зі змісту позову, позивач не був включений в списки громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, що додаються до Державного акта на право колективної власності на землю по Устянській сільській раді, який був виданий 03.01.1996 року для сільськогосподарського використання відповідно до Рішення 5 сесії 22 скликання Устянської сільської ради народних депутатів від 26.12.1995 року, що також підтверджується довідкою Відділу № 1 Управління у Гайсинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.08.2021 року. З довідки Відділу № 1 Управління у Гайсинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.12.2021 року вбачається, що вартість земельної частки (паю) по Устянській сільській раді, станом на 01.01.2021 року вартість земельної частки (паю) становить 75396 грн., розмір земельної частки (паю) - 1,93 га в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом ст. 10 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» для забезпечення гласності щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) сільська, селищна, міська рада та районна державна адміністрація в межах своїх повноважень зобов`язані: оприлюднити список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

Частиною 2 статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За приписами частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

У справі, що розглядається, в якості підстави заявлених вимог позивач посилається на безпідставне не включення його до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю, в зв`язку з чим він позбавлений права отримати належну йому частку земельного паю.

Встановлені судом обставини свідчать, що право позивача, як члена колишнього КСП "Ранок" було порушено, а тому єдиним способом належного захисту прав позивача буде саме визнання за ним права на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), члена колишнього КСП «Ранок» село Устя, яке було реорганізовано в ТОВ Устянське Вінницької області Бершадського району село Устя, що розташована на території Бершадської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області (на території колишньої Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області) за рахунок земель запасу або вільних земель, не наданих у власність громадянам, установам, організаціям, юридичним особам.

Оскільки позов є обґрунтованим, то від вирішення питання щодо пропущеного строку позовної давності залежить правильне вирішення спору.

Ст.ст. 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду у зв`язку з тим, що лише з довідки, відділу №1 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Управління у Гайсинському районі дізнався, що по Устянській сільській раді не включений в списки громадян - членів КСП "Ранок", які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі, так як такого факту, як оприлюднення списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі, шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок не було. Таким чином суд вважає причини пропущення позивачем строку позовної давності поважними, а тому не погоджується з доводами представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності з боку позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 256, 257 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 127, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. 5 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", п. 16 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, Указом Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.

Позов ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, ТОВ Устянське про визнання права власності задовольнити.

Встановити факт набуття ОСОБА_1 , як членом КСП «Ранок» село Устя, яке було реорганізовано в ТОВ Устянське Вінницької області Бершадського району село Устя права на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах на території колишньої Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), члена колишнього КСП «Ранок» село Устя, яке було реорганізовано в ТОВ Устянське Вінницької області Бершадського району село Устя, що розташована на території Бершадської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області (на території колишньої Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області) за рахунок земель запасу або вільних земель, не наданих у власність громадянам, установам, організаціям, юридичним особам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Г. Рудь