Постанова

від 18.12.2024 по справі 126/1937/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/1937/23

Провадження № 22-ц/801/2315/2024

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 рокуСправа № 126/1937/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Оніщука В. В., Сопруна В. В.

Секретар: Пантелеймонова А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міської ради і Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області

на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Устянське», Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай),

Рішення ухвалив суддя Рудь О. Г.

Рішення ухвалено у відсутності сторін в м. Бершаді Вінницької області

Дата складання повного тексту 26 березня 2024 року,

Встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Устянське» і Гайсинської районної військової адміністрації про визнання права на земельну частку (пай), мотивуючи свої вимоги тим, що він був прийнятий на роботу в КСП «Ранок» с. Устя Бершадського району Вінницької області, яке згодом було реорганізоване в ТОВ «Устянське». З членів колгоспу він не виходив, заяви не подавав, ніхто з членів колгоспу його не виключав. Проте під час проведення розпаювання земель, з невідомих йому причин його не було включено до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), внаслідок чого йому не було виділено земельну частку (пай). У зв`язку з безпідставним не включенням його до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю, він позбавлений права отримати належну йому частку земельного паю.

Державний акт на право колективної власності на землю по Устянській сільській раді виданий відповідно до рішення 5 сесії 22 скликання Устянської сільської ради народних депутатів від 12 грудня 1995 року. Розмір земельної частки (паю) по Устянській сільській раді становить 1,93 га в умовних кадастрових гектарах.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено із списку - додатку до Державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди - спір розглядається у судовому порядку.

Він пропустив строк звернення до суду у зв`язку з тим, що лише із довідки, виданої відділом № 1 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Управління у Гайсинському районі дізнався, що по Устянській сільській раді він не включений в списки громадян - членів КСП «Ранок», які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), так як такого факту як оприлюднення списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі, шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок не було, в зв`язку з чим він просить визнати таку причину пропуску ним строку позовної давності поважною та належно захистити порушене право, визнавши за ним право на земельну частку (пай) на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області в розмірі 1,93 умовних кадастрових гектарах.

10 жовтня 2023 року позивач подав заяву про зміну предмета позову, у якій вказав, що на підтвердження того, що він непросто працював у колгоспі, а був його членом, надав свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ІІ № 027188, згідно якого він має право на пайовий фонд майна КСП «Ранок» села Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське» і який був виданий йому відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 23 червня 2001 року.

Тому він просив поновити йому строк для подачі позову до суду про визнання права на земельну частку (пай), як такий, що був пропущений з поважних причин; встановити факт набуття ним, як членом КСП «Ранок» села Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське» села Устя, права на земельну частку (пай) розміром 1,93 умовних кадастрових гектарах на території колишньої Устянської сільської ради; визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), члена колишнього КСП «Ранок» села Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське», що розташоване на території Бершадської міської територіальної громади (на території колишньої Устянської сільської ради) за рахунок земель запасу або вільних земель, не наданих у власність громадянам, установам, організаціям, юридичним особам.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 26 березня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності. Позов ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Устянське» про визнання права власності задоволено.

Встановлено факт набуття ОСОБА_1 , як членом КСП «Ранок» села Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське» Бершадського району Вінницької області село Устя, права на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах на території колишньої Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), члена колишнього КСП «Ранок» села Устя, як було реорганізоване в ТОВ «Устянське» Бершадського району Вінницької області село Устя, що розташована на території Бершадської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області (на території колишньої Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області) за рахунок земель запасу або вільних земель, не наданих у власність громадянам, установам, організаціям, юридичним особам.

В апеляційній скарзі керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міської ради та Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити і стягнути з позивача на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір.

Зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим і таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; ухвалене з порушенням норм матеріального права (статті 15, 16, 316, 318, 319, 328, 331, 376 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», п. 16 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям») та процесуального права (статті 4, 10, 12, 13, 53, 76-81, 89, 141, 263, 264 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги зводять до того, що судом першої інстанції не враховані вимоги земельного законодавства в тому, що процедура паювання повинна відповідати трьом умовам, згідно статей 22, 23 ЗК України та Указу Президента України, за яких особа має право на земельну частку (пай), а саме: членство особи в КСП, отримання підприємством Державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акта. Проте в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують членство ОСОБА_1 в КСП «Ранок» с. Устя; архівна довідка від 12 серпня 2021 року підтверджує лише трудовий стаж і заробіток позивача з 1995 по 2006 роки і не підтверджує прийняття його в члени КСП «Ранок», як і не підтверджує цього його трудова книжка. Згідно інформації архівного відділу № 2 Гайсинської районної військової адміністрації за період 1995-1997 років не виявлено протоколів про прийняття позивача на роботу в КСП «Ранок» с. Устя.

Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП є неналежним доказом набуття позивачем членства в КСП «Ранок» та позивачем не надано належних доказів його членства у цьому підприємстві. А відтак, висновок суду про членства позивача у колгоспі не відповідає змісту долучених до позовної заяви доказів та обставинам справи.

Визнанню права на земельну частку (пай) має передувати вирішення питання про включення позивача до списку громадян - членів КСП, що додається Державного акта на право колективної власності на землю. Проте позивачем не заявлялася вимога про включення його до списку осіб, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю і судом питання про причини не включення позивача до такого списку не досліджувалося.

За таких обставин суд дійшов неправильного висновку про можливість визнання за позивачем права на земельну частку (пай) без вирішення питання про включення його до відповідного списку.

Судом застосовано закон - статтю 10 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який застосуванню не підлягає.

Також судом належним чином не обґрунтовано причини поновлення такого тривалого пропуску позивачем строку позовної давності. Судом першої інстанції не застосовано висновки суду щодо питання застосування строку позовної давності, що викладені у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 10 квітня 2024 року у справі № 568/1149/22, від 11 липня 2019 року у справі № 190/1605/18.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення його прав та вжити відповідних заходів для їх своєчасного захисту. А тому заявлені ним причини пропуску строку на звернення до суду, є формальними і надуманими і аж ніяк не поважними, а також такими, що жодним чином не пояснюють причину, яка понад 20 років заважала позивачу звернутися за захистом своїх прав.

У зв`язку із бездіяльністю Гайсинської районної військової адміністрації, яка ухвалою Бершадського районного суду від 14 грудня 2023 року за заявою позивача про зміну предмета позову, зі справи вилучена, як учасника у цій справі, яка є правонаступником Бершадської РДА, участь якої в даній категорії справ є обов`язковою, і яка самоусунулася від виконання своїх обов`язків, так як знала про порушення інтересів держави у даній справі, однак рішення суду не отримала та не оскаржила його у розумні строки в апеляційному порядку, що дає прокурору повноваження на оскарження рішення суду в апеляційному порядку.

А також як вбачається із матеріалів справи відповідач - Бершадська міська рада заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та поновлення йому строку звернення до суду, однак, незважаючи на те, що існування незаконного рішення суду спричиняє шкоду інтересам держави та територіальної громади, вона не звернулася з апеляційною скаргою до суду, що свідчить про неналежний захист порушених інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Таким чином відповідачем у справі - Бершадською міською радою допущено бездіяльність щодо оскарження рішення суду, у зв`язку з чим у прокурора виникли підстави для апеляційного оскарження рішення суду.

Учасники справи відзив на апеляційну скаргу прокурора не надали.

В судовому засіданні прокурор Кравчук О. Л. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Устянське» - адвокат Шкрабалюк Ю. В. апеляційну скаргу визнала і просить її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача Бершадської міської ради не з`явився у судове засідання, надіслав до суду додаткові пояснення у справі, де також просив розглянути справу без представника Бершадської міської ради за наявними в матеріалах справи документами з урахуванням викладеної у цих поясненнях позиції.

Представник відповідача Гайсинської районної військової адміністрації, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора і представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 був членом КСП «Ранок» с. Устя Бершадського району Вінницької області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 10 лютого 1997 року та архівними довідками № 842 та № 843 від 12 серпня 2021 року (а. с. 44-48, 12, 13).

На підтвердження того, що позивач не просто працював у колгоспі, а був його членом, свідчить копія свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ІІ № 027188, згідно якого ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна КСП «Ранок» с. Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське», який був виданий йому відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 23 червня 2001 року (а. с. 43).

Суд першої інстанції вважає, що надані позивачем такі докази беззаперечно свідчать про факт набуття ним, як членом КСП «Ранок», яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське», права на земельну частку (пай) розміром 1,93 умовних кадастрових га на території колишньої Устянської сільської ради.

Також судом встановлено, що позивач не був включений в списки громадян - членів КСП, що додаються до Державного акта на право колективної власності на землю по Устянській сільській раді, який був виданий 03 січня 1996 року, відповідно до рішення 5 сесії 22 скликання Устянської сільської ради народних депутатів від 26 грудня 1995 року, що підтверджено довідкою Відділу № 1 Управління у Гайсинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 серпня 2021 року № М-63/0-0.118.1-75/427-21 (а. с. 5).

Згідно відповіді на звернення позивача Відділ № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № М-232/0-0.118.1-242/427-21 від 01 грудня 2021 року повідомило про те, що відповідно до розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 13 січня 2003 року № 21 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на землю» на території Устянської сільської ради: розмір земельної частки (паю) змінено на 1,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості); вартість земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01 січня 2021 року становить 75 396,00 грн. (а. с. 14).

Суд першої інстанції встановивши такі обставини, прийшов до висновку, що право позивача як члена колишнього КСП «Ранок» було порушено, а тому єдиним способом належного захисту його прав буде визнання за ним права на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), члена колишнього КСП «Ранок» села Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське», що розташоване на території Бершадської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області (на території колишньої Устянської сільської ради) за рахунок земель запасу або вільних земель, не наданих у власність громадянам, установам, організаціям, юридичним особам.

Також суд першої інстанції вказав на те, що оскільки позов є обґрунтованим, то від вирішення питання щодо пропущеного строку позовної давності, залежить правильне вирішення спору. При цьому суд першої інстанції встановив, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з тим, що лише із довідки Відділу № 1 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Управління у Гайсинському районі дізнався, що по Устянській сільській раді він не включений в списки громадян - членів КСП «Ранок», які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі, так як такого факту, як оприлюднення списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі, шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок, не було. Тому такі причини пропуску позивачем строку позовної давності суд визнав поважними і не погодився із доводами представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 цього Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року роз`яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі тощо.

Таким чином, право на земельну частку (пай) виникає з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

Отже, позивач міг бути включеним у Список громадян - членів КСП за умови, що на момент видачі Державного акта на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства він являвся членом цього колективного сільськогосподарського підприємства.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що він не був включеним до Списку громадян - членів КСП, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 20 травня 2019 року по справі № 140/1113/17-ц, зверненню до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) має передувати вирішення питання про не включення позивача до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).

Як слідує із позовної заяви, ОСОБА_1 таких вимог у своєму позові не заявляв.

При розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) необхідно:

а) перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям", відповідно до пункту 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільсько-господарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними;

б) досліджувати статут підприємства, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України від 14 лютого 1992 року № 2114-XII "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство діє на основі статуту, в якому вказується порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї;

в) з`ясовувати, коли було видано державний акт на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись із даним позовом до суду, заявив свої вимоги до трьох відповідачів: 1) Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, 2) ТОВ «Устянське» Бершадського району Вінницької області, 3) Гайсинської районної військової адміністрації, яких він зазначив і в позовній заяві, поданій до суду 16 серпня 2023 року (а. с. 2) і в заяві про зміну предмета позову, у якій відсутні будь-які посилання на те, що позивач не бажає підтримувати чи заявляти позовні вимоги до відповідача - Гайсинської районної військової адміністрації (а. с. 42).

У прийнятій судом першої інстанції ухвалі від 14 грудня 2023 року «підготовчого судового засідання про призначення справи до судового розгляду» не міститься жодних посилань, обґрунтувань, мотивів зникнення із переліку відповідачів Гайсинської районної військової адміністрації, проте закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області і ТОВ «Устянське» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності; цю справу призначено до розгляду по суті і 26 березня 2024 року ухвалено судове рішення за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області; відповідач ТОВ «Устянське» - зник, проте в резолютивній частині рішення суду цей відповідач появився.

Тобто, у всьому тексті рішення суду - і у вступній, і в описовій і в мотивувальній та в резолютивній його частинах, відповідач - Гайсинська районна військова адміністрація безслідно зникла, що свідчить про те, що заявлені до цього відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги судом не розглядалися і не вирішувалися шляхом ухвалення судового рішення.

Відповідач Бершадська міська рада Гайсинського району Вінницької області у відзиві на позовну заяву про визнання права власності (а. с. 20-23), а також і в поясненнях до заяви про зміну предмета позову (а. с. 54-58), вказав, що позов не визнає і в його задоволенні просить відмовити, з тих підстав, що позивачем не додані документи на підтвердження його членства в КСП «Ранок» с. Устя. Зверненню до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) має передувати вирішення питання про не включення позивача до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Таких позовних вимог ОСОБА_1 у своєму позові не заявляв. Невнесення позивача до такого списку не є безпідставною помилкою, як посилається позивач у своєму позові, оскільки підставою для внесення особи на такого списку є факт перебування в членах КСП «Ранок» на час паювання землі, чого не доведено позивачем. Також позивач не довів належними й допустимими доказами поважної причини пропуску строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права, яке не є порушеним.

Відповідно до вимог частини 6 статті 81, статей 76, 89 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду заздалегідь встановленої сили. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має це мотивувати.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову, він просив встановити факт набуття ним, як членом КСП «Ранок» села Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське» села Устя, права на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових га на території колишньої Устянської сільської ради та визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 1,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), члена колишнього КСП «Ранок» села Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське», що розташоване на території Бершадської міської територіальної громади (на території колишньої Устянської сільської ради) за рахунок земель запасу або вільних земель, не наданих у власність громадянам, установам, організаціям, юридичним особам, з тих підстав, що він був членом КСП «Ранок» с. Устя на момент видачі цьому КСП Державного акта на право колективної власності на землю (а. с. 2-4, 42).

Проте, із трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 10 лютого 1997 року на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що він з 10 квітня 1995 року працював в КСП «Ранок», яке згідно протоколу № 1 від 26 березня 2000 року було реорганізоване в ТОВ «Устянське» с. Устя, із яким позивач припинив трудові відносини 02 жовтня 2001 року за власним бажанням, на підставі статті 38 КЗпП України, згідно наказу № 36 від 02 жовтня 2001 року (а. с. 44-45).

Відомості про те, що ОСОБА_1 був членом КСП, яке отримало Державний акт на право колективної власності на землю, на час видачі цього Державного акта цьому КСП, у матеріалах справи відсутні, у тому числі відсутній протокол № 4 від 15 квітня 1995 року, на підставі якого до трудової книжки позивача внесено запис за № 1 про прийняття його на роботу в КСП «Ранок» різноробочим.

Керівником Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в апеляційній скарзі наведені доводи в заперечення таких обставин - членства ОСОБА_1 в КСП «Ранок», а саме - відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують ці обставини, а архівна довідка № 842 від 12 серпня 2021 року підтверджує лише трудовий стаж і заробіток позивача із 1995 року по 2006 рік, але не свідчить про його прийняття у члени КСП «Ранок».

У матеріалах справи також відсутній Державний акт на право колективної власності на землю, виданий 03 січня 1996 року, відповідно до рішення 5 сесії 22 скликання Устянської сільської ради від 26 грудня 1995 року та Список громадян - членів КСП, який є обов`язковим додатком до Державного акта на право колективної власності на землю і з якого вбачалося б, що позивач або включений або не включений до нього.

Крім цього, земельна частка (пай) надається членам КСП саме із земель, які перебувають у колективній власності цього КСП і лише у разі неможливості такого надання, земельна ділянка може бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позивач заявивши свою вимогу, не обґрунтував і не надав відповідних доказів на підтвердження того, що надання йому земельної ділянки із земель, які передані у колективну власність КСП, є неможливим.

З урахуванням вимог земельного законодавства, належними відповідачами по даній справі мають бути: КСП, районна державна адміністрація (правонаступником якої є районна військова адміністрація), яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифікатів, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо, проте як вбачається із оскаржуваного судового рішення правонаступник належного відповідача - Гайсинська районна військова адміністрація не залучена судом до участі у справі відповідачем, що протирічить діючому земельному законодавству.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів і не довів, що він був членом колективного сільськогосподарського підприємства на момент видачі Державного акта на право колективної власності на землю КСП «Ранок» с. Устя, яке було реорганізоване в ТОВ «Устянське» с. Устя Бершадського району Вінницької області, що розташоване на території Бершадської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, і що він набув право на земельну частку (пай) і що таке право відповідними особами не визнається.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши всі докази, якими позивач підтверджував свої вимоги про визнання права на земельну частку (пай), суд не встановив фактів, якими він обґрунтував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу заявлених своїх вимог та відповідно до статей 13, 12, 81 ЦПК України не підтвердив цих своїх доводів відповідними доказами, передбаченими главою 5 ЦПК України «Докази та доказування» (статтями 76-89 ЦПК України), за наявності яких можна було б встановити обставини набуття позивачем права на земельну частку (пай).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, не доведення позовних вимог є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову і лише у протилежному випадку, коли строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

З урахуванням наведеного та положень статті 376 ЦПК України, які надають апеляційному суду право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та при неправильному застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Як свідчать матеріали справи при поданні до суду апеляційної скарги на рішення суду Прокуратурою Вінницької області сплачено судовий збір на загальну суму 3220,80 грн., що складається із: 1610,40 грн., згідно платіжної інструкції № 2274 від 08 жовтня 2024 року і 1610,40 грн., згідно платіжної інструкції № 2378 від 23 жовтня 2024 року.

Враховуючи те, що апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції підлягають до стягнення на користь Прокуратури Вінницької області з позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міської ради і Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 березня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Устянське», Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай), відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Прокуратури Вінницької області (код ЄДРПОУ 02909909, розрахунковий рахунок НОМЕР_3 ; місцезнаходження: вул. Монастирська, 33 м. Вінниця) 3220,80 грн. (три тисячі двісті двадцять грн. 80 коп.) судового збору, сплаченого нею при поданні апеляційної скарги на рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Оніщук В. В. Сопрун

Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2024 року