Постанова

від 27.03.2024 по справі 337/4121/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.03.2024 Справа № 337/4121/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№337/4121/23 Головуючий у1інстанції Мальований В.О.

Провадження № 22-ц/807/654/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новосвітської селищною ради Старобешівського району Донецької області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И Л А:

02 серпня 2023 позивач звернувся до суду з позовом до Новосвітської селищною ради Старобешівського району Донецької області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

В обґрунтування зазначивши, що з 08.01.2014 позивач був обраний головою Новосвітської селищної ради Старобешівського району Донецької області.

Внаслідок незавершеності нормативного регулювання правового статусу органів місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Донецької та Луганської областей виборну посаду Голови Новосвітської селищної ради Старобешівського району Донецької області займає по теперішній час. У зв`язку із цим, йому заробітна плата нараховується, проте не виплачується. Так, починаючи з 2014 року останній не має підтвердженого страхового стажу для призначення в майбутньому пенсії.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь, нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.08.2014 по 31.06.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2022 з урахуванням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, в загальному розмірі 736787, 97 грн.

Рішенням Хортицькогорайонного судум.Запоріжжя від19січня 2024 року у цій справі відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції недоречно застосовано до правовідносин нормативно-правових документів, що стосуються роботи державних органів, окрім цього проігноровано надані докази про нарахування заробітної плати.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Новосвітська селищна рада Старобешівського району Донецької області, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с.101), в судове засідання представника не направила.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в період за який позивач просив стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату територія сільської ради (відповідача) є окупованою, позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували трудові відносини з відповідачем.

Колегія суддів погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що до позовної заяви додано довідку Новосвітської селищної ради Старобешівського району Донецької області від 01.06.2023 б/н про наявність заборгованості по заробітній платі станом на 01.01.2023 у розмірі 736787, 97 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань Новосвітська селищна рада Старобешівського району Донецької області знаходиться за а адресою: Донецька область, Старобешівський район, смт.Новий Світ, вул. Леніна, 11.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085 - р «Прозатвердженняпереліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», смт. Новий Світ Старобешівського району Донецької області відноситься до населених пунктів, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Рішенням національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально - економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» від 04.11.2014, введеним в дію Указом Президента № 875/2014 від 14.11.2014, вирішено, зокрема Кабінету Міністрів України ужити заходів щодо: припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв; евакуації працівників (за їх згодою); вивезення в разі можливості майна та документації; переведення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з окремих територій у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях на роботу в іншу місцевість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякіпитання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям

Донецької та Луганської областей», яка набрала чинності 11 листопада 2014 року, встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов`язані забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.

Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку, заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов`язки.

Відомості щодо перереєстрації та переміщення відповідача на територію, підконтрольну державній владі України відсутні.

Беручи до уваги той факт, що відповідач Новосвітська селищна рада Старобешівського району Донецької області розташована на території, на якій згідно Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» з квітня 2014 року проводиться антитерористична операція, є тимчасово непідконтрольною українській владі та згідно додатку № 1 до розпорядження КМУ № 1085 - р від 07.11.2014 року органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноваження, у тому числі і відповідач.

Суд акцентував є увагу на тому, що вказана вище довідка б/н від 01.06.2023 видана Новосвітською селищною радою Старобешівського району Донецької області не відповідає вимогам закону та є недопустимим доказом.

Судом першої інстанції зазначено, що вказані обставини позбавляють суд можливості встановити дійсність трудових відносин позивача з відповідачем, достовірність нарахованої заробітної плати позивачу.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведені та необґрунтовані, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.

Згідно ч.1ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічно зміст поняття «заробітна плата» викладено вст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.

Статтею 110 КЗпП Українивстановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положеньКодексу Законів про працю України,Закону України «Про оплату праці»заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

На підставі ч.ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1ст.82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістомст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Виходячи з положень ст.77,78 ЦПК Україниналежними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014розпочато проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-рзатверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Горлівка.

Крім того, Кальміуський район до якого входять території колишнього Старобешівського району Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який

є додатком № 1 доРозпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085 від 07 листопада 2014 року.

Згідно п. 5Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» № 263 від 07 травня 2015 рокусуб`єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.

Зважаючи на вимоги позивача - виплатазаборгованості із заробітної плати, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають, окрім положень трудового, положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першоїстатті 263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно зістаттею 14-1Закону України«Про торгово-промисловіпалати в Україні»Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 (провадження № 61-7583св19) вказано, що «встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем, з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач

не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» у задоволенні позову».

Апелянтом не надано доказів на підтвердження здійснення повноважень сільського голови в період з 01.08.2014 по 31.06.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2022.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 807-IX від 17.07.2020 року, яка набрала чинності 19.07.2020 року ліквідовано у Донецькій області: Амвросіївський, Бахмутський, Бойківський, Великоновосілківський, Волноваський, Добропільський, Костянтинівський, Лиманський, Мангушський, Мар`їнський, Нікольський, Новоазовський, Олександрівський, Покровський, Слов`янський, Старобешівський, Шахтарський, Ясинуватський райони.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог процесуального закону, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хортицькогорайонного судум.Запоріжжя від19січня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 квітня 2024 року.

Головуючий

Судді: