Постанова

від 01.04.2024 по справі 916/3594/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3594/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Вакаренко І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса»

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023, суддя суду першої інстанції Нікітенко С.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 12.05.2023

по справі №916/3594/22

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса»

про стягнення 1 648 741,90 грн, розірвання договору оренди та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ», в якій просив:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» заборгованість з орендної плати у розмірі 1 445 690,92 грн та пеню у розмірі 203 050,98 грн;

- Розірвати договір оренди від 08.11.2019 № 64/3, що зареєстрований в реєстрі за № 637, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» і Департаментом комунальної власності Одеської міської ради;

- Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» з нежитлових приміщень, першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради суму заборгованості з орендної плати у розмірі 1 445 690,92 грн, суму пені у розмірі 203 050,98 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 29 693,13 грн; розірвано договір оренди від 08.11.2019 про внесення змін до договору оренди № 64/3 нежитлового приміщення, що зареєстрований в реєстрі за № 637, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302595) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» (код ЄДРПОУ 40563479); виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» з нежитлових приміщень, першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов п. 2.4 Договору відповідач свої зобов`язання щодо внесення обумовленої орендної плати за період оренди з березня 2022 року по жовтень 2022 року на загальну суму 1445690,92 грн - не виконав, наявність даної заборгованості не була спростована відповідачем.

Задовольняючи позов щодо стягнення пені суд першої інстанції послався на те, що відповідно до умов п. 5.2 Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Враховуючи прострочення з оплати орендної плати, позивач правомірно нарахував пеню у розмірі 203 050,98 грн.

Задовольняючи позов в частині розірвання договору, суд першої інстанції вказав, що відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, систематично - протягом 8 місяців (березень-жовтень 2022 року) не сплачував орендну плату, у зв`язку з чим на кінець кожного місяця за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати. Допущене відповідачем порушення зобов`язання фактично позбавило орендодавця за Договором того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» свідчить про наявність обставини істотного порушення умов Договору та, як наслідок, завдання майнової шкоди територіальній громаді м. Одеси, а отже вимога позивача про розірвання Договору є обґрунтованою.

Суд першої інстанції також вказав, що наслідком розірвання договору оренди є обов`язкове повернення об`єкта оренди орендодавцю, з огляду на що позовна вимога про виселення ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» з нежитлових приміщень першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, буд. 20, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22.

Апелянт зазначає, що нежитлові приміщення, які орендує відповідач перебувають в користуванні Апелянта, який є засобом масової інформацію та неприбутковою організацією. Несплата відповідачем орендної плати пов`язана саме з обставинами непереборної сили, які носять надзвичайний характер і не можуть попередити настання шкоди та за які орендар не відповідає. Оскільки орендований об`єкт використовується на підставі договору суборенди апелянтом, який є неприбутковою організацією, а єдиним її доходом можуть бути кошти, отримані на контенті та рекламі, з початком воєнного стану апелянт жодних коштів не отримує та відповідно не має об`єктивної можливості сплачувати платежі за суборенду майна. Загальновідомо, що із запровадженням у 2022 році певних заходів та обмежень, зокрема, щодо припинення у місті Одесі постачання електроенергії через обстріли та пошкодження систем енергозабезпечення, можливість використання об`єкту оренди - офісного приміщення, теле- радіо- студій, значно обмежилась. Крім того, практично щоденно через повітряні тривоги працівники апелянта також не можуть працювати та використовувати об`єкт суборенди за його цільовим призначенням.

Апелянт вказав, що Одеська міська рада прийняла рішення від 29.06.2022 № 969-УІІІ «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», яким встановлено, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації). Однак, розрахунок заборгованості з орендної плати відповідачу здійснено виходячи із 100%, а не 50%, як зазначено у вказаному рішенні Одеської міської ради.

Апелянт також зазначає, що під час вирішення питання про припинення договірних відносин приписи цивільного та господарського законодавства, якими визначені наслідки порушення зобов`язань за договором, в тому числі, у випадку порушення зобов`язань за договором оренди, не застосовуються, оскільки суд має керуватись виключно Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору оренди. При цьому, приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» несвоєчасна сплата орендних платежів не віднесена до підстав, встановлених для припинення договору. Таким чином, у суду першої інстанції при винесені рішення були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 651 ЦК України, на які він послався як на підставу для розірвання договору.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03 травня 2023 року у справі № 916/3594/22 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22.

Позивач вказує, що рішення Одеської міської ради «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», не містить положень щодо порядку, за яким здійснюється реалізація звільнення або перерахунку орендної плати для певної категорії орендарів, у тому числі, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця, а також не визначає дат, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення. Підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. Однак рішення відносно даного Орендаря (Відповідача) не приймалося та наказ Департаментом на звільнення Відповідача від орендної плати не приймався.

На думку Департаменту ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із Департаментом, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання своїх зобов`язань за Договором.

Позивач також зазначив, що ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» допущене порушення зобов`язання, яке фактично позбавило Департамент за спірним договором того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення з боку ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» свідчить про наявність обставини істотного порушення умов спірного договору та, як наслідок, завдання майнової шкоди територіальній громаді м. Одеси, а отже вимога Департаменту про розірвання договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса».

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» надійшли письмові пояснення по справі.

Відповідач вказав, що Період, з якого виникла заборгованість відповідача за користування майном, що встановлено судом, є початок військової агресії Російської Федерації та введення військового стану в Україні. До березня 2022 року відповідач сумлінно виконував свої обов`язки орендаря та не мав заборгованості з орендної плати. Однак, судом, при розгляді справи не враховано суттєві обставини, які унеможливили виконання умов договору оренди в частині оплати орендної плати, які є форс-мажорними та не залежать від волі орендаря, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218, ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України звільняють суб`єкт господарювання від господарсько-правової відповідальності.

Відповідач зазначає, що Торгово-промислова палата України (ТПП) розмістила на своєму офіційному сайті лист від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1. У цьому листі ТПП підтверджує, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року до його офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/якого стало неможливим у встановлений термін унаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідач також вказав, що при розгляді вказаного спору судом не надано оцінку тому факту, що при розрахунку заборгованості з орендної плати позивачем не враховано рішення власника майна - Одеської міської ради, яке регулює питання використання орендарями майна в період воєнного стану. Розрахунок заборгованості з орендної плати відповідачу здійснено виходячи із 100%, а не 50%, як зазначено у вказаному рішенні Одеської міської ради.

Окрім того, відповідач вказав, що під час вирішення питання про припинення договірних відносин приписи цивільного та господарського законодавства, якими визначені наслідки порушення зобов`язань за договором, в тому числі, у випадку порушення зобов`язань за договором оренди, не застосовуються, оскільки суд має керуватись виключно Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору оренди. При цьому, як зазначалось вище по тексту рішення приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» несвоєчасна сплата орендних платежів не віднесена до підстав, встановлених для припинення договору.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «ТРК «НОВА ОДЕСА» в повному обсязі, рішення Господарського суду Одеської області від 03 травня 2022 року у справі № 916/3594/22 скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі та справу розглядати за відсутності представника ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ».

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3594/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3594/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3594/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 12.02.2024; призначено справу №916/3594/22 до розгляду на 22 лютого 2024 року о 12:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» до участі у справі №916/3594/22 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.

22.02.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 29.02.2024 о 14:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 відкладено розгляд справи №916/3594/22 на 25 березня 2024 року о 15:00.

25.03.2024 судове засідання по справі №916/3594/22 не відбулося у зв`язку з оголошення на території Одеської області повітряної тривоги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 призначено розгляд справи №916/3594/22 на 01 квітня 2024 року о 12:45; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

01.04.2024 у судовому засіданні прийняла участь представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Вакаренко І.В. Представник інших учасників у справі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, якою призначено розгляд справи №916/3594/22 на 01 квітня 2024 року о 12:45, була отримана в електронному кабінеті Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» - 26.03.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» - 26.03.2024

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 01.04.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22 по суті, не дивлячись на відсутність представників відповідача та третьої особи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської рад, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 №137-VIIІ (надалі Положення), Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.

Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально-визначеного майна.

Згідно з п/п п пункту 2.4. Положення на департамент покладено функцію здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності.

25.05.2017 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди № 64/3 (надалі Договір від 25.05.2017).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору від 25.05.2017 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20 (далі за текстом об`єкт оренди).

Згідно умов п. 1.3. Договору від 25.05.2017, термін дії договору оренди з 25.05.2017 до 25.04.2020.

Відповідно до п. 2.2. Договору від 25.05.2017 за орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 116204,40 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендні платежі починають нараховуватись з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі орендованих приміщень. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 7.17. Договору від 25.05.2017, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору.

22 червня 2017 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» (орендар) було складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м.

Надалі 08.11.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» (орендар) був укладений нотаріально посвідчений Договір про внесення змін до договору оренди № 64/3 нежитлового приміщення (надалі - Договір), предметом якого залишилось вищевказані нежитлові приміщення першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. вул. Грецька, 20. Як слідує з умов Договору, відповідно до ст. 631 ЦК України орендодавець та орендар домовилися внести зміни до Договору оренди № 64/3 нежитлового приміщення від 25.05.2017, виклавши цей Договір в новій редакції.

Згідно умов п. 1.3. Договору встановлено термін його дії до 31.12.2050.

Відповідно до п. 2.2. Договору за орендоване приміщення орендар, зобов`язався сплачувати орендну плату, що становить, за перший після підписання договору оренди, місяць 113655,31 грн (станом на 01.10.2019) (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.4. Договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3. Договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. Договору вказані у п. 1.1. нежитлові приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для розміщення торгівельного об`єкту, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 4.7. Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 4.8. Договору орендар має право передати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям за письмовим погодженням орендодавця.

Відповідно до п. 5.2. Договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до п. 7.6. Договору договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Пунктом 7.11. договору встановлено, що дія договору оренди припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- продажу об`єкта оренди за участю орендаря;

- загибелі об`єкта оренди;

- дострокового за згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- банкрутства або ліквідації орендаря;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №637.

08 листопада 2019 року державним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право користування Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» нежитловими приміщеннями першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, буд. 20, на підставі Договору № 637 від 08.11.2019.

У зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за період оренди з березня 2022 року по жовтень 2022 року на загальну суму 1445690,92 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» з позовними вимогами про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 1445690,92 грн, суми пені у розмірі 203050,98 грн, розірвання договору оренди № 64/3 у редакції від 08.11.2019, зареєстрованим в реєстрі під № 637 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЖЕКСОНВІЛЬ з нежитлових приміщень першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, буд.20.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕКСОНВІЛЬ» (орендар) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди нежитлового приміщення № 637, відповідно до умов п. 1.1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування: нежитлові приміщення першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відповідно до укладеного між ними Договору виникли орендні правовідносини.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно преамбули Закону України Про оренду державного та комунального майна (надалі Закон), цей Закон регулює: правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ст. 17 Закону, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону, контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна.

Відповідно до п. 2.4. Договору, орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Отже, відповідач, зобов`язавшись щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням, з урахуванням ПДВ та щомісячного індексу інфляції, повинен був виконувати своє зобов`язання належним чином.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» за період оренди з березня 2022 року по жовтень 2022 року мав сплатити орендну плату на загальну суму 1 445 690,92 грн.

Проте, в порушення умов п. 2.4 Договору відповідач свої зобов`язання щодо внесення обумовленої орендної плати за період оренди з березня 2022 року по жовтень 2022 року на загальну суму 1445690,92 грн - не виконав.

Враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати в сумі 1 445 690,92 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, а розрахунок, наведений позивачем, відповідає умовам договору та чинному законодавству, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо посилань відповідача та апелянта на рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX (який набрав чинності 13.04.2022 та діє під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування дії воєнного стану) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» доповнено пунктом 6-1, за змістом якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, щодо, зокрема можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (у редакції на 01.06.2022 - набрання чинності), установлено, що:

1) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна :

фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;

які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території);

2) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене:

на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях);

у закладах культури і освіти, якщо об`єкт оренди було передано в оренду на погодинній основі;

3) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей;

4) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше:

орендарям єдиних майнових комплексів (їх структурних підрозділів), крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);

орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);

орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту;

5) звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

У пункті 12 зазначеної постанови визначено, що органи місцевого самоврядування можуть додатково приймати рішення з питань, визначених пунктом 1 цієї постанови, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Тобто у пункті 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України чітко визначено коло орендарів, яким надаються орендні знижки або звільнення на період воєнного стану за договорами оренди державного та комунального майна, а також визначено дати, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення. При цьому урегульовано, що питання звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту постанови здійснюється без окремого рішення орендодавця.

Також постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 містить положення (пункт 12), за якими органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» додатково можуть приймати рішення з питань, визначених у пункті 1 цієї постанови Кабінету Міністрів України.

29.06.2022 відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про правовий режим воєнного стану», з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, Одеська міська рада прийняла рішення від 29.06.2022 № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», відповідно до пункту 1 якого вирішено на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які:

- за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги;

- є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями;

- орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу;

- є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану;

- використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану;

- орендують комунальне майно Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса», але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану.

У пункті 2 цього рішення визначено, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» доповнено пунктом 3 наступного змісту: « 3.Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги».

Отже, з огляду на зміст рішення органу місцевого самоврядування від 29.06.2022 № 969-VIII за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, зокрема орендарям такого майна, які не вказані у пункті 1 цього рішення, на період воєнного стану та до його припинення (скасування) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Зазначене рішення не містить положень щодо порядку, за яким здійснюється реалізація звільнення або перерахунку орендної плати для певної категорії орендарів, у тому числі, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця, а також не визначає дат, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення.

Водночас питання, у тому числі порядок реалізації надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, у зв`язку з подіями, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, урегульовано положеннями Порядку передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483.

Так, за змістом пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - лютий 2022 року), якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.

У подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 1026 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» і від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 у Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженому зазначеною постановою, у першому реченні пункту 129-1 слова «орендних знижок або звільнень» замінено словами «орендних знижок, звільнень», а після слів «на якого вони поширюються» доповнено словами «крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця».

Таким чином положеннями пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483 конкретизовано порядок застосування орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, за яким відповідно до рішення Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування, ухваленого з відповідного питання, підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. При цьому орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.11.2023 по справі №916/3587/22 та від 06.12.2023 по справі №916/3377/22.

У даному випадку, відповідач не надав доказів дотримання порядку застосування такої знижки зі сплати орендної плати, а саме подання орендарем звернення та прийняття на підставі такого звернення наказу орендодавця. Враховуючи не дотримання даного порядку у відповідача відсутнє право на отримання знижки зі сплати орендної плати на підставі рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану».

Щодо посилання апелянта на виникнення у даному випадку форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Згідно із частиною 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги) викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги) викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта та відповідача на наявність у даному випадку форс-мажорних обставин, оскільки лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В свою чергу підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Однак, зі змісту матеріалів не вбачається, які обставини дають змогу дійти до висновку про об`єктивну неможливість відповідачем використовувати передане в оренду майно.

Посилання апелянта на те, що відповідач не міг виконати свої зобов`язання перед позивачем у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань суборендарем, також не приймаються колегією суддів до уваги, адже відповідно до п. 2.4. Договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 203 050,98 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 5.2 Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок мав бути виконаний.

В даному випадку, колегія суддів було встановлено не належне виконання відповідачем обов`язків зі сплати орендної плати, що свідчить про наявність підстав для нарахування пені за таке порушення договору у порядку п. 5.2. Договору.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача (т. 1, а.с. 19) щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 203 050,98 грн, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розрахунок є вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про розірвання Договору від 08.11.2019 та виселення ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» з орендованого приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 5.3. Договору, у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди.

Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди (п. 7.6. Договору).

Згідно умов п. 7.11. Договору, дія договору достроково припиняється, зокрема, за згодою сторін або рішенням господарського суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Частиною 1 статті 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено судом, зазначаючи про обґрунтованість вимог про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, позивач у позовній заяві посилається на обставину порушення відповідачем істотної умови Договору, а саме систематичної несплати орендних платежів до місцевого бюджету м. Одеси.

Так, розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

При цьому, істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Колегією суддів встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, систематично - протягом 8 місяців (березень-жовтень 2022 року) не сплачував орендну плату, у зв`язку з чим на кінець кожного місяця за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати.

Допущене відповідачем порушення зобов`язання фактично позбавило орендодавця за Договором того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» свідчить про наявність обставини істотного порушення умов Договору та, як наслідок, завдання майнової шкоди територіальній громаді м. Одеси, а отже вимога позивача про розірвання Договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до 5.3. Договору, у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Тому позивач міг ініціювати розірвання договору і з підстав невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, адже відповідач не вносив відповідну орендну плату 8 місяців.

Таким чином, вище наведені обставини спростовують посилання апелянта на відсутність підстав для розірвання договору.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до п. 4.7. Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

З аналізу вказаних положень чинного законодавства та договору вбачається, що наслідком розірвання договору оренди є обов`язкове повернення об`єкта оренди орендодавцю, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про виселення ТОВ «ДЖЕКСОНВІЛЬ» з нежитлових приміщень першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, буд. 20, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, безпідставним є посилання апелянта на те, що позивачем на адресу апелянта не направлено жодної претензії з вимогою сплати орендної плати та пені, адже обов`язок відповідача зі сплати орендної плати жодним не пов`язаний із направленням чи не направленням претензій, тому відсутність таких претензій не може свідчити про відсутінсть підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22 за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по справі №916/3594/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран