Постанова

від 27.03.2024 по справі 925/895/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа№ 925/895/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024

у справі №925/895/23 (суддя Грачов В.М.)

за позовом ОСОБА_2 (позивач-1),

ОСОБА_1 (позивач-2)

до Катеринопільської селищної ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, - Освітній омбудсмен,

про визнання протиправним і скасування рішення, скасування запису,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Катеринопільська селищна рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Черкаської області із заявою про розподіл судових витрат (т. 4, а.с. 186-188, 206-210), у якій просила стягнути з ОСОБА_2 (позивач-1) та ОСОБА_1 (позивач-2) по 1 342,00 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.06.2023 у справі №925/848/23.

Заява мотивована тим, що понесені Радою судові витрати по сплаті судового збору за звернення до суду апеляційної інстанції у розмірі 2 684,00 грн необхідно покласти на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку зі скасуванням Північним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Черкаської області про забезпечення позову від 22.06.2023 у справі №925/848/23, які були вжиті за заявою вказаних позивачів.

Додатковою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/895/23 вищезазначену заяву Ради задоволено та стягнуто з позивачів 1, 2 по 1 341,00 грн судових витрат.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати зі сплати судового збору за звернення відповідача до суду апеляційної інстанції необхідно покласти у дольовому порядку на позивачів.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову - про відмову у задоволенні заяви Ради.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт вказує на те, що у постанові суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову, вказано, що розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), однак розгляд справи №925/895/23 по суті не відбувся у зв`язку із закриттям провадження у вказаній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України;

- лише висновок суду першої інстанції у формі рішення про задоволення позову чи про відмову в позові повністю/частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог;

- оскільки спір по суті не був вирішений, а провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, сплачена сума судового збору має бути повернута відповідачу з Державного бюджету України на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/895/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі № 25/895/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

06.02.2024 матеріали справи 925/895/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/895/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останньою при поданні апеляційної скарги.

23.02.2024 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/895/23 та призначено розгляд скарги на 27.03.2024; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 18.03.2024.

29.02.2024 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному з 04.03.2024 по 07.03.2024, вищевказане клопотання позивача-2 було розглянуте після виходу судді Козир Т.П. з лікарняного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 у справі №925/895/23 задоволено клопотання позивача-2 про участь його представника у призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Учасники справи не скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 27.03.2024 позивач-1, відповідач та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли.

З метою повідомлення ОСОБА_2 та Ради про розгляд апеляційної скарги та про їх право подати відзиви на вказану апеляційну скаргу, копії ухвал суду від 27.02.2024 були доставлені до їх електронних кабінетів.

З метою повідомлення третьої особи про розгляд апеляційної скарги та про його право подати відзив на вказану апеляційну скаргу, вказана копія ухвали суду була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу: 04053, місто Київ, Львівська площа, 14 А.

Вказана ухвала суду апеляційної інстанції була отримання третьою особою 08.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0600252982318.

Відповідно до пунктів 2, 3 абзацу 1 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач-1, відповідач та третя особа вважаються належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги позивача-2.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Частиною 2 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача-1, відповідача та третьої особи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначених учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 27.03.2024 представник позивача-2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу.

27.03.2024 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.06.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було подано до Господарського суду Черкаської області заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви за їх позовом до Ради про визнання протиправним та скасування рішення від 30.05.2023 року №30-3/VIII "Про реорганізацію Катеринопільського ліцею шляхом приєднання до Катеринопільського закладу загальної середньої освіти №1".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.06.2023 у справі №925/848/23 вказану заяву було задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на виконання рішення від 30.05.2023 №30-3/VIII "Про реорганізацію Катеринопільського ліцею шляхом приєднання до Катеринопільського ліцею №1".

30.06.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду Черкаської області з позовом до Ради, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати рішення від 30.05.2023 №30-3/VIII "Про реорганізацію Катеринопільського ліцею шляхом приєднання до Катеринопільського ліцею №1" та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.07.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №925/895/23 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.09.2023 залучено до участі у справі №925/895/23 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Освітнього омбудсмена.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову, Рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.06.2023 у справі №925/848/23 та постановити нову - про відмову у задоволенні заяви.

За звернення до апеляційного господарського суду Радою було сплачено 2 684,00 грн, що підтверджується квитанцією №18 від 29.06.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023, апеляційну скаргу Ради задоволено, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.06.2023 у справі №925/848/23 скасовано, а у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення прозову відмовлено.

Також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі №925/848/23 зазначено, що розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 провадження у справі №925/895/23 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Ради про скасування рішення від 30.05.2023 №30-3/VIII Про реорганізацію Катеринопільського ліцею шляхом приєднання до Катеринопільського ліцею №1 було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

14.12.2023 через засоби електронного зв`язку і 15.12.2023 поштовим зв`язком до місцевого господарського суду від Ради надійшли дві аналогічні заяви про розподіл судових витрат щодо судового збору, сплаченого відповідачем за звернення до суду апеляційної інстанції, оскільки при постановленні ухвали від 14.11.2023 про закриття провадження у справі №925/895/23 судом не було вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Додатковою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/895/23 вищезазначену заяву Ради задоволено та стягнуто з позивачів 1, 2 по 1 341,00 грн судових витрат.

Вважаючи, що суд першої інстанції незаконно компенсував за рахунок позивачів 1, 2, сплачений за звернення до апеляційного господарського суду Радою судовий збір, а не повернув його відповідачеві з Державного бюджету України, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з ухвалою місцевого господарського суду, а доводи скаржника вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з такого.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції закрив провадження у справі №925/895/23 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з приписами частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1, 2 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Отже, у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2024 у cправі №905/1856/21.

Відповідно до частини 2 статті 136 та частини 3 статті 138 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, 20.06.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було подано до Господарського суду Черкаської області заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви за їх позовом до Ради про визнання протиправним та скасування рішення від 30.05.2023 року №30-3/VIII Про реорганізацію Катеринопільського ліцею шляхом приєднання до Катеринопільського закладу загальної середньої освіти №1.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.06.2023 (справа №925/848/23) вказану заяву було задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії направлені на виконання рішення від 30.05.2023 №30-3/VIII Про реорганізацію Катеринопільського ліцею шляхом приєднання до Катеринопільського ліцею №1.

Надалі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду Черкаської області з позовом, який ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.07.2023 був прийнятий до розгляду та було відкрито провадження у справі №925/895/23.

Однак вказана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову (справа №925/848/23) була скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023.

Отже. у справі №925/848/23 Господарським судом Черкаської області за заявами позивачів 1, 2 вирішувалось питання забезпечення їх позову, який розглядався у межах справи №925/895/23.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пунктів б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Однак у разі якщо з певних причин суд вищої інстанції не змінив рішення суду в частині розподілу судових витрат, це питання вирішується судом першої інстанції, який розглянув справу, за заявою заінтересованої особи.

Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі №925/848/23 вбачається, що судом не вирішувалося питання щодо судових витрат, а зазначено, що розподіл сум судового збору буде здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 зазначеної статті у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що спір по суті у межах справи №925/895/23 не було вирішено у зв`язку із закриттям провадження.

Разом із цим зі змісту частини 4 статті 231 ГПК України слідує, що в ухвалі про закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір", відповідно до частини 1 статті 1 якого судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання повернення судового збору врегульовано статтею 7 зазначеного Закону, яка містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких сплачена сума судового збору за ухвалою суду повертається з державного бюджету особі, яка його сплатила.

Законом України "Про судовий збір" не передбачено відшкодування понесених відповідачем витрат у вигляді судового збору, сплаченого останнім за оскарження ухвали про забезпечення позову, у разі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, та закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК.

Проаналізувавши зазначені вище положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, сплачений відповідачем судовий збір за оскарження ухвали про забезпечення позову, підлягає розподілу між сторонами за правилами частини 1 статті 129 ГПК України. При цьому, положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", частини 3 статті 129 та частин 3, 5 статті 130 ГПК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що за звернення до суду апеляційної інстанції, Радою було сплачено 2 684,00 грн, що підтверджується квитанцією №18 від 29.06.2023, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи №925/895/23 (т. 1, а.с. 211).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення порівну на позивачів 1, 2 судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду про забезпечення позову до його подання.

Разом із цим, за розрахунком апеляційного господарського суду обґрунтований розмір судових витрат, які покладаються на позивачів 1, 2 становить 1 342,00 грн (2 684,00 грн/2), а не 1 341,00 грн.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Отже, законом передбачені випадки, коли недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, розділових знаках тощо).

Арифметична помилка - це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 15.01.2021 у справі №905/2135/19.

Отже, в силу приписів статей 243, 269 ГПК України суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень на виправлення допущених судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвалі помилки та є виходом за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, саме заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції про задоволення заяви Ради про розподіл судових витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доводи ОСОБА_1 щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду додаткової ухвали судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятої судом додаткової ухвали.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, висновки суду, викладені в додатковій ухвалі від 09.01.2024, відповідають встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, відповідно, апеляційна скарга позивача-2 має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги Компанії у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/895/23 залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі №925/895/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/895/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.04.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова