Постанова

від 02.04.2024 по справі 911/2318/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 911/2318/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бойко О.І.;

від відповідачів 1, 2: не з`явились;

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2023 (повний текст - 29.12.2023)

у справі № 911/2318/23 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оквалент"

2) ОСОБА_1

про стягнення 1 866 656,80 грн

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі за текстом - АТ «ПУМБ», позивач), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквалент», м. Ірпінь Київської області (далі за текстом - ТОВ «Оквалент») та 2) ОСОБА_1 , м. Ірпінь Київської області (далі за текстом - ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022 укладеного в межах Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022 та договором поруки №МБ-КІЕ-П-КФ-1000/1 від 23.06.2022, яка станом на 05.07.2023 (включно) складає 2 126 656,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 861 728,64 грн.; заборгованість за процентами за користуванням кредитом - 264 928,16 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23.06.2022 між АТ «ПУМБ» (кредитор) та ТОВ «Оквалент» (позичальник) був укладений Генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику банківські послуги, а позичальник зобов`язався прийняти банківські послуги та належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Генеральному договорі, Правилах надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу та договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг.

Також представник позивача подав заяву №КНо-61.1.3.5/214 від 11.10.2023 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ТОВ «Оквалент» та солідарного з ним боржника ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за договором про надання банківської послуги кредитної лінії №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022, укладеним в межах Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022, та договором поруки №МБ-КІЕ-П-КФ-1000/1 від 23.06.2022, нараховану станом на 05.07.2023 включно у загальному розмірі 1 866 656,80 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 1 601,728,64 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 264 928,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2023 прийнято до розгляду заяву позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» №КНО-61.1.3.5/214 від 11.10.2023 про зменшення розміру позовних вимог.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2023 позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оквалент" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 1 601 728,64 грн заборгованості за тілом кредиту, 141 748,02 грн заборгованості по процентам. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оквалент" на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 13 076,08 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 13 076,08 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині відмови в позові, Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" 18.01.2024 (засобами поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 23.01.2024), в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду. Поновити строк на подачу доказів-повідомлень позичальнику про зміну правил надання банківських послуг, прийняти вказані докази та долучити до матеріалів справи. Змінити рішення господарського суду Київської області від 18.12.2023 року у справі № 911/2318/23 яким:

- стягнути з ТОВ "ОКВАЛЕНТ" та солідарного з ним боржника: громадянина України ОСОБА_1 на користь АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" заборгованість за процентами за договором про надання банківської послуги кредитної лінії № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ - 1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022 року укладеного в межах Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022 року та договором поруки № МБ-КIE- П-КФ-1000/1 від 23.06.2022 року за період з 26.10.2023 по 05.07.2023р. (включно), яка складає 264 928,16 грн;

- стягнути з ТОВ "ОКВАЛЕНТ" на користь АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" 15 949,92 грн. судового збору;

- стягнути з ОСОБА_1 на Користь АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" 15 949,92 грн. судового збору;

стягнути з відповідачів на користь АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" судові витрати за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2023 у справі № 911/2318/23, розгляд справи призначено на 05.03.2024.

22.02.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшла заява про розгляд справи в режимі ВКЗ, яка була реалізована судом.

Представники відповідачів 1 та 2 у судове засідання 05.03.2024 не з`явилися, суд оголосив перерву у розгляді справи до 02.04.2024. Також в судовому засіданні 05.03.2024 суд апеляційної інстанції без виходу до нарадчої кімнати відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання нових доказів через наступне.

В силу приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Просивши поновити строк на подання нових доказів, апелянт фактично жодним чином не обґрунтував неможливості подання таких до суду першої інстанції та не вказав жодних поважних причин неподання таких доказів до суду першої інстанції з урахуванням також тієї обставини, що надані докази (повідомлення позичальнику про зміну редакцій правил) - знаходять у розпорядженні позивача.

Статтею 129 Конституції України визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності також закріплено ст. 7 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції не визнає поважними причини пропуску строку на подання відповідних нових доказів, долучених до матеріалів справи, з урахуванням участі представника позивача у розгляді справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд у задоволенні клопотання апелянта про поновленні строку для подачі нових доказів (долучених до апеляційної скарги) -відмовив.

У судове засідання 02.04.2024 (в режимі відеоконференції) з`явився представник апелянта, який свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову - скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Представники відповідачів у судове засідання 02.04.2024 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи довідки про доставку 07.03.2024 в особистий кабінет відповідача 2 ухвали суду від 05.03.2024. А також поштове повернення надісланої на адресу відповідача 1 ухвали суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Так, згідно відповіді № 521539 від 02.04.2024 ТОВ «Оквалент» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (саме на вказану адресу було здійснено направлення судової кореспонденції).

Доказів зміни місця реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Оквалент" та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в порядку ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Так, відповідач 1 не був позбавлена можливості вільного та безоплатного доступу до Єдиного реєстру судових рішень, знайомитись з ними на офіційному веб-порталі судова влада України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за період з 23.03.2023 по 05.07.2023, що обґрунтовується наступним.

Так, скаржник зазначив, що обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції помилково посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, в якій висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому, апелянт вважає, що посилання на зазначені правові висновки є безпідставним та необґрунтованим, не відповідає положенням чинного законодавства, умовам кредитного договору та правил, актуальній судовій практиці, в тому числі Верховного Суду, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Абзац 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлює, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Скаржник зазначає, що в укладеному між позивачем та відповідачем 1 кредитному договорі та правилах відсутня інша домовленість сторін, а ніж встановлені абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України умови - тобто згідно кредитного договору та правил проценти повинні виплачуватись до дня фактичного повернення кредиту.

Таким чином, апелянт вважає, що користування кредитом закінчується фактичним поверненням кредитору грошових коштів, що були надані позичальнику. Позичальник (ТОВ «Оквалент») не виконав взятого на себе зобов`язання з повернення кредитору (АТ «ПУМБ») наданих у користування грошових коштів у встановлений повідомленням про дострокове повернення кредиту № KHO-61.1.3.5/42 від 26.02.2023 року строк.

А отже, проценти за користування кредитом були нараховані банком у повній відповідності з вимогами чинного законодавства та умовами кредитного договору - до 05.07.2023 року (дата, на яку був сформований розрахунок заборгованості, яка пред?явлена до стягнення), тобто у чіткій відповідності з домовленостями, до яких сторони дійшли під час укладення генерального договору про надання банківських послуг № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022 року.

Окрім цього, скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано окремих думок суддів Великої Палати Верховного суду у справі 910/4518/16.

Також апелянт зазначив, що під час видачі кредиту позичальник був належним чином ознайомлений з правилами надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу і мав можливість ознайомлюватись зі змінами, які оприлюднюються шляхом розміщення на сайті банку, який зазначений в п. 2.1. генерального договору. А тому просив рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову в цій частині.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачі своїм правом на подання відзивів в порядку ст. 263 ГПК України не скористались. Повідомлені належним чином про час та місце судового засідання.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.06.2022 АТ «ПУМБ» (кредитор) та ТОВ «Оквалент» (позичальник) уклали генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 (далі за текстом - генеральний договір) та погодили такі умови кредитування:

- генеральний ліміт в розмірі 5 000 000,00 грн. (п. 1 генерального договору);

- дата закінчення строку дії генерального ліміту - 27.05.32 (п. 1.2 генерального договору);

- банк надає клієнту банківські послуги, а клієнт приймає банківські послуги та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в цьому договорі, правилах та договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплати банківських послуг (п. 2.2 генерального договору);

- надання банківських послуг здійснюється в межах розміру та строку дії генерального ліміту, визначених цим договором (п. 2.5 генерального договору);

- інші умови щодо надання та повернення кредиту, його обслуговування, нарахування та сплати процентів, комісійних винагород, відповідальність сторін тощо визначаються правилами (п. 2.6 генерального договору).

В рамках генерального договору про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022 між АТ «ПУМБ» (кредитор) та ТОВ «Оквалент» (позичальник) було укладено договір про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику банківську послугу - невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 1 997 800,00 грн., до 27.03.2023 включно. Розмір процентної ставки 23% річних. Цей договір діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх взятих на себе зобов`язань або до моменту його припинення/розірвання.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що укладений між позивачем та відповідачем 1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором. Відповідно, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права (глави 71 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2022 банк перерахував грошові кошти в сумі 1 997 205,68 грн. на рахунок клієнта, що підтверджується наданим меморіальним ордером №17124_18.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022, 23.06.2022 між АТ «ПУМБ» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №МБ-КІЕ-П-КФ-1000/1 (далі за текстом - договір поруки), за умовами якого поручитель поручався перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо, боржника ТОВ «Оквалент» за основним зобов`язанням, до складу якого входить: генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 26.06.2022, з генеральним лімітом - 5 000 000,00 грн., дата закінчення строку дії генерального ліміту - 27.05.2032, максимальна процентна ставка - 40% річних, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього (п. 1.1 договору поруки).

У разі порушення боржником основного зобов`язання такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, у разі порушення зобов`язання боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання боржником основного зобов`язання у строки, визначені договором, з якого випливає основне зобов`язання, поручитель зобов`язаний в перший день порушення боржником основного зобов`язання (або певної його частини) виконати таке основне зобов`язання (або певну його частину) (далі - «Термін виконання поручителем зобов`язань за цим договором»), незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення основного зобов`язання боржником.

При настанні терміну виконання поручителем зобов`язань за цим договором поручитель безвідклично доручає кредитору, а кредитор має право здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (у т.ч. відкритих поручителю як фізичній особі чи як фізичній особі-підприємцю), відкритих у кредитора, у сумі простроченого платежу за основним зобов`язанням (щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та витрат, які можуть виникнути у зв`язку з основним зобов`язанням) в день настання терміну виконання поручителем зобов`язань за цим договором або в будь-який інший день після настання цього терміну, при цьому право вибору дня здійснення договірного списання належить кредитору. Правом на здійснення договірного списання грошових коштів з рахунків поручителя кредитор може скористатися на власний розсуд необмежену кількість разів протягом дії цього договору (п. 2.2 договору поруки)

Відповідно п. 4.1 договору поруки, за цим договором припиняється у разі виконання основного зобов`язання в повному обсязі або якщо протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання кредитор не пред`явить позову до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

З огляду на викладене, за умовами договору поруки невиконання зобов`язань боржником за основним генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1, є підставою для виникнення солідарного обов`язку у поручителя у повному обсязі відповідати перед кредитором за вказаними зобов`язаннями в межах строку дії договору поруки.

29.03.2023 позивач направив на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо виконання зобов`язання за договором поруки в розмірі:

- 1 861 728,64 грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 188 440,62 грн. заборгованість за процентами

18.04.2023 поштове повернення повернуто на адресу позивача за закінченням строку зберігання.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що проценти за своєю правовою природою є не штрафними санкціями, а гарантованою законом та умовами договору платою боржника на користь кредитора за користування грошовими коштами.

Як вбачається з п. 3.5 генерального договору, сторони визначили, що укладений ними кредитний договір діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх взятих на себе зобов`язань або до моменту його припинення/розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив прострочення повернення частини кредиту, яка згідно графіку мала бути погашена до 27.08.2022, та у наступному з вересня 2022 року припинив забезпечувати зменшення ліміту заборгованості згідно погодженого графіку. Відтак у АТ "ПУМБ" були наявні підстави для пред`явлення позичальнику вимоги про дострокове повне повернення кредиту та сплату процентів до спливу визначеного договором строку кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, банк, скориставшись вказаним правом, направив 26.02.2023 на адресу відповідача 1 повідомлення про дострокове повернення кредиту в розмірі 1 861 728,64 грн. по тілу кредиту та 152 073,15 грн. по процентам, в якому просив погасити всю заборгованість за наявним кредитом в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання даної вимоги. Водночас, судом першої інстанції правомірно зазначено, що вказану вимогу відповідач 1 отримав 14.03.2023, відтак у строк до 22.03.2023 мав погасити всю заборгованість за кредитом.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц. Вказана правова позиція також була підтримана Великою Палатою Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17.

А тому правомірним є висновок суду першої інстанції, що після направлення позичальнику письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, а саме після спливу визначеного у претензії строку, тобто з 23.03.2023, банк втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, оскільки з цієї дати користування кредитними коштами втратило ознаки правомірності і надалі здійснювалося вже поза межами строку кредитування, який було змінено банком у відповідності до умов договору. Вказана правова позиція зазначена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, яка правомірно була врахована місцевим господарським судом. А тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та такими, що відхиляються судом апеляційної інстанції.

Отже, обґрунтованим та таким, що відповідає викладеним вище нормам права та правовим позиціями Верховного Суду, є висновок, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом з 28.08.2022 по 22.03.2023 (до дати, зазначеної у вимозі про дострокове повернення коштів) становить: 1 601,728,64 грн. - по тілу кредиту та 141 748,02 грн. - по відсоткам.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на Правила надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, які діяли з 20.02.2023, з урахуванням наступного.

Так, апелянтом як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не було доведено, що саме з цією редакцією Правил надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу (від 20.02.2023), був ознайомлений (відповідач 1) і погодився з ними, підписуючи генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем 1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме в зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування. А тому доводи апелянта в цій частині - не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

В цій частині суд апеляційної інстанції у даному аспекті також відхиляє доводи скаржника з посиланням на окремі думки в справі № 910/4518/16 з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Водночас, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. 129-1 Конституції України позбавлений права переглядати рішення суду, яке набрало законно сили на підставі окремих думок суддів. А тому на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правову позицію, викладену саме в постанові Великої Палати у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, як таке (рішення), що набрало законної сили та обставини справи в якому є релевантними обставинам даної справи. А тому доводи скаржника з посиланням на окремі думки суддів - відхиляються судом апеляційної інстанції. Таким чином, доводи скаржника про часткове скасування рішення суду першої інстанції (в частині відмови в позові) відхиляються судом апеляційної інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в розумінні ст. 269 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог у оскаржуваній сумі.

Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржників в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2023 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2023 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.04.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім