Постанова

від 27.03.2024 по справі 910/13005/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа№ 910/13005/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023

у справі № 910/13005/23 (суддя В.С. Ломака)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»

про стягнення 1 031 361,45 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Національна поліція України (далі також - Поліція) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі також - Товариство) про стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами 25.05.2022 договором про закупівлю форменого одягу (напівкомбінезон) № 150 НП, з яких: 71 955,45 грн - пеня, 959406,00 грн - штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі № 910/13005/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Національної поліції України 71 955,45 грн пені, 959 406,00 грн штрафу та 15 470,42 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами ст.ст. 11, 509, 530, 546, 549, 550, 552, 599, 611, 612, 615, 626-628, 651, 653, 663, 712 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), ст.ст. 173, 174, 188, 193, 230, 231 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), а також встановленими судом обставинами:

укладення між сторонами договору від 25.05.2022 №150 НП про закупівлю форменого одягу (далі також Договір поставки);

неналежного виконання Товариством умов договору щодо своєчасної та у повному обсязі поставки форменого одягу;

погодження сторонами у Договорі поставки відповідальності у вигляді пені (п. 9.2) та штрафу (п. 9.6);

відповідності нарахованої Поліцією неустойки (пені та штрафу) умовам Договору поставки та вимогам законодавства.

Застосувавши до встановлених обставин справи згадані норми матеріального права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог Поліції стягнення пені в сумі 71 955,45 грн. та штрафу в розмірі 959 406,00 грн.

Одночасно, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, не знайшов підстав для задоволення поданого Товариством клопотання про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру неустойки на 90 %.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Одночасно, Товариство просило зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки на 90%, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позов них вимог та стягнути 103 136,15 грн.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме:

ст. 651 ЦК України, в частині розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань на 15 днів. За доводами заявника, прострочення на 15 днів не можна вважати істотним в розумінні ст. 651 ЦК України;

ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України в частині залишення поза увагою обставин неможливості виконання Товариством своїх зобов`язань у встановлений у договорі строк;

ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України в частині залишення поза увагою наданих Товариством доказів наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки;

ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) в частині ненадання належної оцінки усім доказам, наявним у матеріалах справи та неврахування форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом Київської обласної Торгово-промислової палати від 02.06.2023 року № 3200-23-2655 про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили);

неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду (далі також - ВС), зокрема, постанов від 20.12.2023 у справі №910/1054/23, від 23.11.2023 у справі №917/991/22, від 18.05.2023 №910/4176/22.

Заявником додано до апеляційної скарги копію сертифікату Київської обласної Торгово-промислової палати від 02.06.2023 №3200-23-2655 про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване скрутним матеріальним становищем Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13005/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі № 910/13005/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

01.02.2024 матеріали справи № 910/13005/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі № 910/13005/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

15.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі №910/13005/23, призначено справу до розгляду на 27.03.2024. Національній поліції України встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 11 березня 2024 року.

11.03.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 - без змін. Вважає рішення суду першої інстанції вмотивованим та таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права до встановлених судом обставин та спірних правовідносин сторін.

Поліція акцентує увагу на тому, що питання підстав розірвання Договору поставки в односторонньому порядку у зв`язку з істотним порушенням умов договору не входить до предмету доказування, оскільки не впливає а наявність підстав для стягнення неустойки; неналежність посилань Товариства на наявність форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією Російської Федерації проти України, оскільки договір укладався уже після оголошення у країні воєнного стану, а сертифікат Київської обласної Торгово-промислової палати від 02.06.2023 року № 3200-23-2655 про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили) видано значно пізніше, після розірвання договору, аж у 2023 році; Товариство не надало доказів існування виключних обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки; Товариство систематично порушує умови договорів в частині строку поставки товару, про що свідчать численні судові провадження за договорами, укладеними між Поліцією та Товариством у 2021 році, а також за договорами, укладеними у 2022 році.

18.03.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, зміст якої повторює доводи апеляційної скарги.

В судовому засіданні 27.03.2024 представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, просив зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки на 90%, та стягнути 103 136,15 грн.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, заперечив проти наведених у ній доводів, просив судове рішення залишити без змін.

27.03.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, поданого відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі № 910/13005/23 підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 25.05.2022 між Поліцією (покупець) та Товариством (постачальник) укладено договір про закупівлю форменого одягу (напівкомбінезон) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) № 150 НП (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю напівкомбінезони (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), далі - товар, а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Вказаний правочин (разом з додатками до нього) підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна Договору визначається у Специфікації товару (Додаток № 1 до Договору) і Ростовці товару (Додаток № 2 до Договору).

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили поставку Товариством на користь Поліції 5 000 одиниць напівкомбінезонів за ціною 1 293,00 грн кожен (з ПДВ) загальною вартістю 6 465 000,00 грн. (разом із ПДВ).

За умовами пункту 2.1 Договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з пунктом 2.2 цього Договору, Технічній специфікації товару (Додаток № 3 до Договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.

Пунктами 3.1, 3.3 Договору встановлено, що його ціна становить 6 465 000,00 грн, у тому числі ПДВ 1 077 500,00 грн. До ціни даного Договору включається вартість товару, сплата податків та зборів (інших обов`язкових платежів) у відповідності до вимог законодавства України, усі види послуг, всі витрати, що пов`язані з пакуванням, маркуванням, вартістю тари, транспортні витрати, вартість вантажно-розвантажувальних робіт у місці завантаження та розвантажування товару, вартість доставки товару, у тому числі й ті, які будуть доручатися для виконання третім особам, вартість розвантаження товару у місці поставки (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару) та інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням умов цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1 наведеної угоди оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який зазначено в розділі XV цього Договору на умовах попередньої оплати у розмірі 50 відсотків від ціни Договору, вказаній в розділі ІІІ Договору в сумі 3 232 500,00 грн, у тому числі ПДВ 538 750,00 грн. Підставою для проведення попередньої оплати є оформлений та наданий постачальником рахунок на оплату. Остаточний розрахунок у розмірі 50 відсотків 3 232 500,00 грн, у тому числі ПДВ 538 750,00 грн, покупець здійснює після поставки товару, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення остаточного розрахунку є накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 5.1 Договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін по 21 жовтня 2022 року включно за адресою покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару). У разі, якщо останній день поставки, визначений абзацом першим цього пункту Договору, припадає на неробочий день, визначений відповідно до закону, у місці поставки товару, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 5.2 Договору).

Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 Договору на постачальника покладено обов`язок забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Умовами пунктів 12.1, 12.2 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 23 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченого цією угодою товару (5 000 одиниць напівкомбінезонів) в установлений Договором строк (по 21.10.2022 включно) виконав неналежним чином, поставивши позивачу товар у кількості 707 одиниць за накладною від 05.09.2022 № 09/05/10 на суму 914 151,00 грн та товар у кількості 583 одиниці за накладною від 05.09.2022 № 09/05/11 на суму 753 819,00 грн, взагалі недопоставивши Поліції напівкомбінезони у кількості 3 710 одиниць загальною вартістю 4 797 030,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на порушення відповідачем умов Договору, листом від 26.10.2022 №6460/31/01-2022 позивач звернувся до Товариства із повідомленням про розірвання Договору з підстав істотного порушення постачальником умов цієї угоди згідно з пунктами 8.2.2 та 8.5 вказаного правочину. До наведеного листа Поліцією долучено проект угоди від 26.10.2022 №2/273НН про розірвання Договору, який позивач просив підписати відповідача протягом 5-ти днів та повернути на адресу покупця.

Факт порушення Товариством умов Договору в частині своєчасної поставки покупцю товару (3 710 одиниць напівкомбінезонів) у строк до 21.10.2022 включно та отримання 26.10.2022 листа позивача від 26.10.2022 №6460/31/01-2022 засобами електронного зв`язку Товариством під час розгляду справи не заперечувався та не спростовувався належними доказами.

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 20.04.2023 №1700/26/3-2023 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату пені у розмірі 71 955,45 грн та штрафу в сумі 959 406,00 грн, нарахованих внаслідок несвоєчасної поставки постачальником погодженого між сторонами товару в повному обсязі. Проте, така претензія була залишена Товариством без задоволення, нараховані позивачем штрафні санкції у добровільному порядку відповідачем не сплачені.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами Договором товару в повному обсязі, позивач просив суд стягнути з Товариства 71 955,45 грн пені (у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення), нарахованої за несвоєчасну поставку товару - 3 710 одиниць напівкомбінезонів загальною вартістю 4 797 030,00 грн у період з 22.10.2022 по 05.11.2022 включно (за 15 днів), а також 959 406,00 грн штрафу, що становить 20 % від суми невиконаного зобов`язання у розмірі 4 797 030,00 грн.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з такого.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченого цією угодою товару (5 000 одиниць напівкомбінезонів) в установлений Договором строк (по 21.10.2022 включно) виконав неналежним чином, поставивши позивачу товар у кількості 707 одиниць за накладною від 05.09.2022 №09/05/10 на суму 914 151,00 грн та товар у кількості 583 одиниці за накладною від 05.09.2022 №09/05/11 на суму 753 819,00 грн, взагалі недопоставивши Поліції напівкомбінезони у кількості 3 710 одиниць загальною вартістю 4 797 030,00 грн.

Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті 9.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Разом із тим, згідно з пунктом 9.6 Договору в разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язання за цим Договором, що стало підставою для відмови покупця від цього Договору повністю або частково згідно умов цього Договору, з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, а під час апеляційного провадження підтверджено обставини несвоєчасного виконання Товариством взятих за договором поставки зобов`язань щодо поставки погодженого між сторонами товару (3 710 одиниць напівкомбінезонів загальною вартістю 4 797 030,00 грн), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на Товариство відповідальності у вигляді неустойки у розмірах, встановлених договором.

Здійснивши перевірку поданого Поліцією розрахунку позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Поліцією правильно, відповідно до умов договору та вимог законодавства розраховано належний до стягнення розмір неустойки, а саме, 71 955,45 грн пені та 959 406,00 грн штрафу.

Одночасно, Товариство звернулось до суду із клопотанням про зменшення заявленої до стягнення неустойки.

В обґрунтування означеного клопотання відповідач посилався на те, що він зареєстрований у місті Запоріжжя, тоді як Запорізька міська територіальна громада з 25.04.2022 включена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). При цьому, в 2022 році відповідач зазнав значних втрат майна, зокрема, чотирьох виробничих об`єктів, що суттєво вплинуло на можливість Товариства повноцінно вести господарську діяльність, у той час як позивач не зазнав жодних збитків або шкоди у зв`язку з порушенням Товариством умов Договору.

Товариство також вказувало, що Київська обласна Торгово-промислова палата видала відповідачу сертифікат від 02.06.2023 №3200-23-2655 про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили), якими засвідчено вiйськову агресiю Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, артилерійські обстріли території м. Оріхів Оріхівської міської територіальної громади із влученням по території (пошкодженням) комплексу виробничих споруд швейного цеху Товариства у м. Оріхів, включення території м. Оріхів до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 зі змінами. Зважаючи на вищевказане, у даному випадку, на переконання відповідача, беззаперечно напад Російської Федерації є форс-мажором для Договору і є наслідком неможливості виконання відповідачем зобов`язань. Отже, у даному випадку є доведеним не тільки факт настання таких обставин, а й факт того, що зазначені обставини є форс-мажором саме для даного (конкретного) зобов`язання.

Відповідач також вказував, що він протягом 2022-2023 років виконував завдання для потреб Збройних сил України. Водночас, неустойка в заявленому позивачем розмірі покриває частину заробітної плати працівників Товариства, у зв`язку з чим має негативні наслідки для господарської діяльності відповідача. Також, господарська діяльність відповідача не є достатньо прибутковою, про що свідчить звіт про фінансові результати за І квартал 2023 року.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак, результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Товариства про зменшення неустойки, суд першої інстанції виходив з таких міркувань.

Судом першої інстанції акцентовано на тому, що відповідач не надав доказів повідомлення позивача у порядку пункту 10.3 Договору про існування форс-мажорних обставин, а також доказів реалізації ним права односторонньої відмови від Договору (пункт 10.5 Договору).

Водночас, на переконання колегії суддів, вказана обставина не має правового значення для розгляду по суті питання про зменшення неустойки. Розділ Х Договору присвячений підставам звільнення від відповідальності у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин. Зокрема, п. 10.1 договору узгоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо таке порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Визначення поняття обставин непереборної сили (форс-мажору) наведено в статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Такими обставинами можуть бути, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, тощо.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Отже, військові дії, які наразі відбуваються на території нашої країни є загальновизнаною обставиною непереборної сили, що, зокрема, засвідчила Торговельно-промислова палата України (далі - ТПП України) у своєму загальному офіційному листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеному на її офіційному веб-сайті.

ТПП України листом від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Проте вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Одночасно, для вирішення питання про те, чи вплинула військова агресія Російської Федерації на виконання конкретного договірного зобов`язання необхідним є отримання індивідуального сертифікату ТПП. І це, як мотивовано зазначив відповідач потребує значного часу.

Водночас, оскільки судом розглядається питання про зменшення заявленої до стягнення неустойки в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а не звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором у порядку, передбаченому розділом Х договору, суд не має встановлювати, чи здійснювались сторонами дії, передбачені умовами цього розділу. Отже, і суд першої інстанції безпідставно посилається на умови п.10.3 Договору.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами Поліції про те, що оскільки Договір між сторонами був укладений під час воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», то це виключає можливість посилання на обставини існування воєнного стану для обґрунтування підстав звільнення від відповідальності та форс-мажорні обставини. Дійсно, запровадження воєнного стану впливає на здійснення господарської діяльності, однак, безпосередній вплив на виконання стороною договірних зобов`язань може не відбутись. Безпосередній вплив засвідчується індивідуальним сертифікатом ТПП.

Такий сертифікат Київської обласної Торгово-промислової палати від 02.06.2023 року № 3200-23-2655 про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили) долучено Товариством до апеляційної скарги. Колегія суддів враховує, що у клопотанні про зменшення неустойки Товариство посилається на згаданий доказ, а також на підстави, встановлені сертифікатом. У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, і судове рішення було ухвалено одразу ж після подання Товариством клопотання про зменшення неустойки, колегія суддів приходить до висновку, що копія сертифікату Київської обласної Торгово-промислової палати від 02.06.2023 № 3200-23-2655 за своєю природою є не новим доказом, а лише невчасно поданим доказом. Відповідно, сертифікат може братись до уваги під час розгляду спору по суті.

Судом першої інстанції також безпідставно відхилено посилання відповідача на укладення Товариством інших договорів для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань.

Дійсно ця обставина не може бути самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, однак у сукупності з іншими доказами, у тому числі здійснення господарської діяльності у період дії воєнного часу, а отже і наповнення державного бюджету податками, на які утримуються державні органи (у тому числі і Національна поліція України) може слугувати підставою для зменшення неустойки.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції посилання на 42 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Одночасно, як уже було зауважено вище, здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії воєнного часу розцінюється судом не як здійснення діяльності на власний ризик, а більше як забезпечення громадян робочими місцями, сплата податків, а отже і як складова забезпечення життєдіяльності країни.

Колегія суддів критично оцінює врахування судом першої інстанції обставин віднесення Поліції до складу сектору безпеки і оборони, та висновок суду про те, що порушення строків виконання Договору впливає на ефективність обороноздатності держави та репутацію позивача. По-перше, матеріали справи не містять доказів впливу обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором на ефективність обороноздатності держави. Навпаки, наявні у матеріалах справи накази про бронювання працівників Товариства для потреб Міністерства оборони України свідчать про активну участь Товариства у забезпеченні ефективності обороноздатності держави. По-друге, у матеріалах справи відсутні докази впливу обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором на репутацію Поліції.

Поряд з цим, відповідно до пояснень, наданих Поліцією, попри наявність 16 судових проваджень за договорами, укладеними з Товариством у 2021 році, Поліція у 2022 році укладає ще 6 договорів з цим же Товариством.

Колегія суддів також звертає увагу Поліції на врахування колегією суддів тієї обставини, що усі 16 проваджень були спрямовані на стягнення передбаченої договором неустойки за несвоєчасну поставку товару. Однак, суми позовів не є значними, оскільки поставка товарів відбулась у повному обсязі, визначеному договорами, втім, з деякими затримками.

Відповідно, укладення у 2022 році договорів з контрагентом щодо якого є позитивні рішення про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань можуть бути розцінені судом як такі, що місять очікування в отриманні Поліцією неустойки у разі наявності будь-яких прострочень з поставки.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з такого.

Фактичне прострочення поставки товару тривало (до моменту розірвання Договору) 15 календарних днів, а Позивачем реалізовано право на одностороннє розірвання у зв`язку з прострочення поставки за 5 днів.

Як убачається із Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.06.2014, за ТОВ «МІК» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 3а. Також, відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2020, за ТОВ «МІК» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Шевченка буд. 3в, приміщення 14.

Враховуючи всім відомі обставини окупації частини Запорізької області, місто Запоріжжя, яке є адресою місцезнаходження Відповідача, входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в зоні ведення бойових дій та відповідно зазнає неодноразових ракетних обстрілів.

За інформацією, що убачається з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2021, за ТОВ «МІК» зареєстровано право власності на єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності (Жовтнева), буд. 4.

Відповідно до акту комісійного обстеження від 29.11.2022, єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності (Жовтнева), буд. 4, на об`єкті зафіксовано пошкодження фасаду, покрівлі, підвальних приміщень та ін.

Із листа Головного управління Національної поліції у Запорізькій області убачається, що за фактом руйнування, 10.03.2023 внаслідок ворожих артилерійських обстрілів військовими рф майнового комплексу, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Оріхів, вул. Йогана Янцена, буд. 47, який орендує ТОВ «МІК», і у якому знаходиться виробниче майно Товариства, здійснено реєстрацію, а матеріали скеровано до Управління СБУ в Запорізькій області.

Актом обстеження об`єкту нежитлової нерухомості від 14.03.2023 зафіксовано пошкодження майнового комплексу, орендованого ТОВ «МІК» у ПрАТ «Оріхівська швейна фабрика» за договором від 01.08.2016 №080109, зокрема, пошкоджено дах будівлі, системи електропостачання, швейні машинки, вибито вікна та ін.

Отже, частина виробничих об`єктів Товариства, які знаходились у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак та м. Мелітополь (Запорізька область) або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ.

Колегія суддів приймає до уваги, що зазначені вище обставини суттєво вплинули та згідно доводів Відповідача позбавили останнього можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність, яка в тому числі пов`язана із підтриманням галузі обороноздатності держави, оскільки Відповідач виконує завдання для потреб Збройних Сил України.

З огляду на встановлене, колегія суддів приходить до висновку, що покладення на Товариство штрафних санкцій в розмірі 1 031 361,45 грн в даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану в тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України, оскільки заявлена сума штрафних санкцій становить майже 16 % ціни Договору.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів понесення Позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі.

Колегія суддів підкреслює, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у Договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Врахувавши наведене та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, обставини часткового виконання відповідачем зобов`язань за договором, повідомлення Товариством Поліції про неможливість виконання зобов`язань за договором у зв`язку із втратою виробничих потужностей, засвідчення пошкоджень виробничих потужностей актами, фіксацію наявності форм-мажорних обставин сертифікатом, з огляду на те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності, а також відсутність у матеріалах справи доказів понесення Поліцією значних збитків зумовлених неналежним виконанням Товариством своїх зобов`язань за договором, колегія суддів приходить до висновку про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку, а також, що Товариство належним чином не обґрунтувало винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення встановлених Договором строків поставки товару, та не навело беззаперечних обставин, які свідчать про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

У зв`язку з встановленими під час апеляційного провадження обставинами, колегія суддів приходить до висновку про наявність фактичних (встановлені судом виключні обставини, що вказують на можливість реалізувати право суду на зменшення неустойки), а отже і правових (ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України) підстав для задоволення клопотання ТОВ «МІК» про зменшення неустойки, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором про закупівлю форменого одягу.

Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Так, судом не надано належної оцінки доводам Товариства про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки на 90%. Судом не досліджено подані Товариством докази, а саме, Наказ про бронювання працівників ТОВ «МІК» № 172 від 10.01.2023, Акт обстеження пошкоджень Охтирка Сумська обл. від 14.03.2023, Акт обстеження пошкоджень Оріхів Запорізька обл., від 29.11.2022, Витяги з державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна, належного ТОВ «МІК», копію листа ГУ НП України в Запорізькій області 1211-6-03-2023 від 15.02.2023, копію листа ГУ НП України в Запорізькій області 437070-2023 від 01.05.2023, звіт із праці 1-ПВ за вересень 2023 і квитанцію про його прийняття, звіт про фінансові результати за I квартал 2023 і квитанція про його прийняття. Судом неправильно застосовано ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, у зв`язку з чим, рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі № 910/13005/23 підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставини справи, що мають значення для справи, є обґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на викладене зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «МІК» за наслідками апеляційного провадження надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Колегія суддів також приймає доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові. Усі інші доводи, як апеляційної скарги, так і поданого відповідачем відзиву колегія суддів залишає поза увагою, як такі, що не впливають на розгляд спору по суті заявлених позовних вимог.

Здійснюючи перерозподіл судових витрат у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Також, за нормою ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі № 910/13005/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 у справі № 910/13005/23 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

Позов Національної поліції України - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мік» (вул. Північне шосе, 69 а, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69006; ідентифікаційний код 30105738) на користь Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 40108578) штрафні санкції - 103136 (сто три тисячі сто тридцять шість) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок та судовий збір - 15470 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 42 копійки.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4.Стягнути з Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 40108578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мік» (вул. Північне шосе, 69 а, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69006; ідентифікаційний код 30105738) 13923 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) гривні судового збору за апеляційний перегляд спору.

5. Доручити Господарського суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.

6. Матеріали справи №910/13005/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.04.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова