Постанова

від 27.03.2024 по справі 905/9027/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа№ 905/9027/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

"Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст"

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022

у справі №905/9027/13 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання

"Червоний металіст"

за участю Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі

Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

про заміну товару та стягнення 21 756,00 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Селидіввугілля" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" (далі - Товариство) про зобов`язання замінити неякісні сигналізатори метану суміщених з головним світильником з двома порогами СМГ.1.1. у кількості 70 одиниць на нові, поставлені за договором від 03.10.2012 №Т-1/112-2012, а також про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 21 756,00 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.02.2014 у справі №905/9027/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014, позов Підприємства задоволено повністю, зобов`язано Товариство замінити неякісний товар на новий, а також стягнуто з відповідача 21 756,00 грн штрафу та 2 867,50 грн витрат по сплаті судового збору.

03.03.2014 на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2014 у справі № 905/9027/13 видано відповідні накази.

02.11.2021 Товариство звернулось до Господарського суду Сумської області зі скаргою, в якій просило визнати неправомірним запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 28818166 про обтяження всього нерухомого майна товариства; визнати неправомірною бездіяльність Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі - Відділ ДВС) щодо неприпинення арешту та обтяження майна Товариства; зобов`язати Відділ ДВС вилучити запис про обтяження під номером 28818166 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

На обґрунтування поданої скарги відповідач зазначив, що в зв`язку зі сплатою заборгованості за виконавчими документами в справі №905/9027/13, сплатою виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, 27.07.2021 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №44236586, постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Однак, у порушення норм частини 5 статті 13, частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державним виконавцем арешт майна боржника фактично не припинено, запис про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вилучено. У зв`язку з цим відповідач просить визнати неправомірним запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 28818166 про обтяження всього нерухомого майна відповідача, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо неприпинення арешту та обтяження майна боржника та зобов`язати державного виконавця вилучити запис про обтяження під номером 28818166 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 у справі №905/9027/13 відмовлено у задоволенні вищезазначеної скарги Товариства.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зняття арешту у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу від 03.03.2014 №905/9027/13, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження №45202414, в якому арешт накладено як на рухоме, так і на нерухоме майно боржника, не означає припинення дії обтяжень для всього зведеного виконавчого провадження, в якому перебувають й інші незакінчені виконавчі провадження, а відтак внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна №28818166 про обтяження всього нерухомого майна є правомірним; оскільки скарга Товариства не підлягає задоволенню, заява останнього про відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу також не підлягає задоволенню, а тому такі витрати залишаються за скаржником.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову - про задоволення скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство вказало на те, що типом обмеження було визначено арешт рухомого майна, однак державним виконавцем об`єктом обтяження визначено нерухоме майно;

у якості об`єкта обтяження протиправно визначено все нерухоме майно Товариства, що суперечить типу обтяження, яким є рухоме, а не нерухоме майно;

у зв`язку з відсутністю заборгованості за виконавчим документом, сплатою виконавчого збору та витрат виконавчого провадження державним виконавцем Відділу ДВС прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №44236586 та постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення, однак у порушення приписів частини 5 статті 13 та частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт з майна не було знято, а запис про обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №28818166 не було вилучено;

порушення прав скаржника полягає у проведенні державної реєстрації обтяження всього нерухомого майна при арешті лише рухомого майна та у зволіканні із вилученням запису обтяження №28818166 у зв`язку з відсутністю невиконаних зобов`язань.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.08.2023 вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі №905/9027/13 за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 у даній справі на підставі частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №905/9027/13 касаційну скаргу Товариства задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 скасовано, а справу №905/9027/13 направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 у цій справі.

25.01.2024 матеріали справи №905/9027/13 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.01.2024 вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу Товариства на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 у справі №905/9027/13 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

22.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 у справі №905/9027/13; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.03.2024; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 18.03.2024.

Відділ ДВС скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України (далі - ГПК України), та 18.03.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційні скарги Товариства, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, Відділ ДВС зауважив, що відсутні підстави для вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису №28818166, оскільки закінчення виконавчого провадження №44236586, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження №45202414, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, так як інші виконавчі провадження, що також перебувають у зведеному виконавчому провадженні, залишаються невиконаними; заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, оскільки скаржником не було вичерпано всіх можливих дій щодо досудового врегулювання спору.

18.03.2024 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Відділу ДВС надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

25.03.2024 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшла заява про покладення на Відділ ДВС 100000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 25.03.2024 у справі №905/9027/13 заяву Відділу ДВС про участь його представника в призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Позивач не скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 27.03.2024 сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, шляхом доставлення копії ухвали апеляційного суду від 27.02.2024 до їх електронних кабінетів, що підтверджується відповідними довідками.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Частиною 2 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначених учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 27.03.2024 представник Відділу ДВС заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

27.03.2024 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 25 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Сумської області від 19.02.2014 у справі №905/9027/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014, позов Підприємства задоволено повністю, зобов`язано Товариство замінити неякісний товар на новий, а також стягнуто з відповідача 21 756,00 грн штрафу та 2 867,50 грн витрат по сплаті судового збору.

03.03.2014 на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2014 у справі № 905/9027/13 видано відповідні накази - про стягнення коштів та про заміну неякісного товару.

На виконанні у Відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження, до складу якого входили виконавчі провадження з виконання наказів Господарського суду Сумської області №920/1731/13 від 24.12.2013, №905/9027/13 від 03.03.2014, від 29.04.2014, боржником за якими є Товариство.

30.04.2021 у рамках зведеного виконавчого провадження №45202414, до якого приєднано виконавче провадження №44236586, державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено обтяження за номером 28818166. При цьому, постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

За параметрами реєстраційного запису під номером 28818166 серед іншого типом обтяження визначено арешт рухомого майна, а об`єктом обтяження - все нерухоме майно.

27.07.2021 по виконавчому провадженні №44236586 державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв`язку з бездіяльністю державного виконавця Відділу ДВС щодо вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису №28818166, Товариство звернулося до суду зі скаргою.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з ухвалою місцевого господарського суду, а доводи скаржника вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 13 вказаного Закону арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов`язки виконавців, закріплена обов`язковість вимог виконавців.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) тут і надалі далі - Інструкція у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

За положеннями абзацу 2 пункту 8 розділу VIII Інструкції за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Як було раніше зазначено, на виконанні у Відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження №45202414, до складу якого входили виконавчі провадження з виконання наказів Господарського суду Сумської області №920/1731/13 від 24.12.2013, №905/9027/13 від 03.03.2014, від 29.04.2014, боржником за якими є Товариство.

30.04.2021 у рамках зведеного виконавчого провадження №45202414, до якого приєднано виконавче провадження №44236586, державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено обтяження за номером 28818166. При цьому, постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (т. 7, а.с. 164 (зворот).

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №75759490 від 23.10.2021 (т. 7, а.с. 139) за параметрами реєстраційного запису під номером 28818166 об`єктом обтяження визначено все нерухоме майно.

27.07.2021 по виконавчому провадженні №44236586 державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою від 27.07.2021 вирішено закінчити виконавче провадження №44236586 щодо наказу №905/9027/13 від 03.03.2024 про стягнення коштів та припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання (т. 7, а.с. 138).

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 16 розділом ІІІ Інструкції визначено, що за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження, що входить до повноважень виконавця, а суд такими повноваженнями не наділений.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц, від 05.12.2018 у справі №904/7326/17.

Таким чином, вчинення виконавчих дій щодо зняття арешту у виконавчому провадженні №44236586 має здійснюватися після виведення його зі зведеного виконавчого провадження, а у протилежному випадку, у відповідності до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень з одного боржника здійснюється у рамках зведеного виконавчого провадження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази виведення виконавчого провадження №44236586 зі зведеного виконавчого провадження №№45202414.

Оскільки вимоги вказаних виконавчих документів носять немайновий характер (наказ №905/9027/13 від 03.03.2024 щодо заміни неякісного товару та наказ №920/1731/13 від 24.12.2013 про усунення дефектів товару, які перебувають у зведеному виконавчому провадженні №44236586) і боржником наразі не виконані, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника про визнання неправомірним запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 28818166 про обтяження всього нерухомого майна товариства з підстави помилкового визначення виду майна та закінчення одного з виконавчих проваджень у зведеному виконавчому провадженні.

Разом із цим, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, колегія суддів зауважує, не є предметом розгляду даної скарги Товариства питання щодо бездіяльності державного виконавця про виведення виконавчого провадження зі зведеного у зв`язку з виконанням судового рішення, а також оскарження постанови про арешт майна від 30.04.2021, на підставі якої і було внесено обтяження №28818166 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

За таких обставин, похідні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо неприпинення арешту та зобов`язання вчинити дії є також необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні скарги, понесені Товариством витрати на правничу допомогу адвоката, місцевим господарським судом правомірно покладено на відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1, 2 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не беруться судом до уваги, оскільки не впливають на правильність вирішення по суті скарги на дії Відділу ДВС.

Згідно зі статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства має бути залишена без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269-271, 275-284, 339-344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 у справі №905/9027/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 у справі №905/9027/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №905/9027/13 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.04.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир