Постанова

від 26.06.2024 по справі 905/9027/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/9027/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Жайворонок Т.Є.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" (далі - Товариство)

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 (суддя Яковенко В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Козир Т.П.)

за скаргою Товариства на бездіяльність Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Виконавець) щодо неприпинення арешту та обтяження майна Товариства

у справі № 905/9027/13

за позовом державного підприємства "Селидіввугілля" (далі - Підприємство)

до Товариства

про заміну товару та стягнення 21 756,00 грн.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.06.2024 № 32.2-01/1131 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 905/9027/13, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Жайворонок Т.Є.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до суду з позовом до Товариства про зобов`язання замінити неякісні сигналізатори метану суміщених з головним світильником з двома порогами СМГ.1.1. у кількості 70 одиниць на нові, поставлені за договором від 03.10.2012 №Т-1/112-2012, а також про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 21 756,00 грн.

Господарський суд Сумської області рішенням від 19.02.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014, позов Підприємства задовольнив повністю, зобов`язав Товариство замінити неякісний товар на новий, а також стягнув з відповідача 21 756,00 грн штрафу та 2 867,50 грн витрат по сплаті судового збору.

03.03.2014 на примусове виконання зазначеного рішення від 19.02.2014 у справі № 905/9027/13 Господарський суд Сумської області видав відповідні накази.

Товариство звернулось до Господарського суду Сумської області зі скаргою, в якій просило визнати неправомірним запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 28818166 про обтяження всього нерухомого майна Товариства; визнати неправомірною бездіяльність Виконавця щодо неприпинення арешту та обтяження майна Товариства; зобов`язати Виконавця вилучити запис про обтяження під номером 28818166 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Скаргу Товариства обґрунтовано тим, що у зв`язку зі сплатою заборгованості за виконавчими документами в справі № 905/9027/13, сплатою виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, 27.07.2021 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 44236586, постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Однак, у порушення норм частини п`ятої статті 13, частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" Виконавцем арешт майна боржника фактично не припинено, запис про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вилучено.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.05.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024, у задоволенні скарги Товариства відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що зняття арешту в межах виконавчого провадження № 4426586 щодо примусового виконання наказу від 03.03.2014 № 905/9027/13, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № 45202414, в якому арешт накладено як на рухоме, так і на нерухоме майно боржника, не означає припинення дії обтяжень для всього зведеного виконавчого провадження, в якому перебувають й інші незакінчені виконавчі провадження, а відтак внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 28818166 про обтяження всього нерухомого майна є правомірним.

Не погоджуючись з ухвалою і постановою судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на безпідставне незастосування судами положень пунктів 3, 8 частини першої статті 2, частини п`ятої статті 13, пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також порушення судами приписів частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення скарги Товариства.

За доводами скаржника порушення його прав полягає у проведенні державної реєстрації обтяження всього нерухомого майна Товариства при арешті лише рухомого майна та у зволіканні із вилученням запису обтяження № 28818166 у зв`язку з відсутністю невиконаних з його сторони зобов`язань.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу 27.03.2024 за відсутності уповноваженого представника Товариства, не повідомленого належним чином про призначене судове засідання, що є обов`язковою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн. Докази понесення таких витрат будуть надані після ухвалення судом касаційної інстанції рішення у справі.

Виконавець подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

03.06.2024 Товариство звернулося до Верховного Суду із заявою в якій просить за результатами розгляду касаційної скарги стягнути на його користь з Виконавця всі судові витрати, які воно понесло і має понести, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2024, копія якого додається.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У розгляді скарги Товариства судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2014 на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2014 у справі № 905/9027/13 видано відповідні накази - про стягнення коштів та про заміну неякісного товару.

На виконанні у Виконавця перебувало зведене виконавче провадження № 45202414, до складу якого входили виконавчі провадження з виконання наказів Господарського суду Сумської області № 920/1731/13 від 24.12.2013, № 905/9027/13 від 03.03.2014, від 29.04.2014, боржником за якими є Товариство.

30.04.2021 у межах зведеного виконавчого провадження № 45202414, до якого приєднано виконавче провадження № 44236586, Виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено обтяження за номером 28818166. При цьому, постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

За параметрами реєстраційного запису під номером 28818166 серед іншого типом обтяження визначено арешт рухомого майна, а об`єктом обтяження - все нерухоме майно.

27.07.2021 у виконавчому провадженні № 44236586 Виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", якою вирішено закінчити виконавче провадження № 44236586 щодо наказу № 905/9027/13 від 03.03.2024 про стягнення коштів та припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання.

У регулюванні спірного питання накладення/зняття арешту на майно при виконанні судового рішення норми Закону України "Про виконавче провадження" передбачають таке:

стаття 1:

- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;

частини перша, друга статті 13:

- під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

- арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону;

пункт 1 частини першої статті 26:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

стаття 30:

- виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження;

пункт 9 частини першої статті 39:

- виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

частини перша, друга статті 40:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

- про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна;

пункт 2 частини четвертої статті 59:

- підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція), якою встановлено:

абзаци 1-3 пункту 14 розділу ІІІ:

- у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову;

- у разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова;

- постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження);

пункт 16 розділу ІІІ:

- за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження;

абзац 2 пункту 8 розділу VIII:

- за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Виходячи з наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції можна виснувати, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження, що входить до повноважень виконавця, а суд такими повноваженнями не наділений.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій вчинення виконавчих дій щодо зняття арешту у виконавчому провадженні № 44236586 має здійснюватися після виведення його зі зведеного виконавчого провадження № 45202414, а у протилежному випадку, у відповідності до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень щодо одного боржника здійснюється у рамках зведеного виконавчого провадження № 45202414.

Судами з`ясовано, що в матеріалах справи відсутні докази виведення виконавчого провадження № 44236586 зі зведеного виконавчого провадження № 45202414. Водночас скаржником не доведено відсутності вимог до нього як боржника у зведеному виконавчому провадженні.

При накладенні арешту на майно Товариства постановою Виконавця про арешт майна від 30.04.2021 у межах зведеного виконавчого провадження № 45202414 крім наказу Господарського суду Сумської області № 905/9027/13 від 03.03.2024 про стягнення коштів перебували також наступні виконавчі документи:

- наказ Господарського суду Сумської області № 920/1731/13 від 24.12.2013 про стягнення 22 377,60 грн штрафу у розмірі 20 % вартості неякісних товарів та 2 464,90 грн судового збору, всього 24 842,50 грн;

- наказ Господарського суду Сумської області № 920/1731/13 від 24.12.2013 про усунення дефектів товару;

- наказ Господарського суду Сумської області № 920/275/14 від 29.04.2014 про стягнення 103 784,78 грн пені та 2 075,70 грн судового збору, всього 105 860,48 грн;

- наказ Господарського суду Сумської області № 905/9027/13 від 03.03.2024 про заміну неякісного товару;

- постанова ВДВС Конотопського МРУЮ № 43574266 від 13.06.2014 про стягнення 3 328,72 грн виконавчого збору.

Оскільки Товариством у скарзі не оскаржується постанова Виконавця про арешт майна від 30.04.2021, на підставі якої і було внесено обтяження № 28818166 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а скаржником не підтверджено виконання інших виконавчих документів, що входять до зведеного виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Товариства з підстави помилкового визначення Виконавцем виду арештованого майна та закінчення одного з виконавчих проваджень у зведеному виконавчому провадженні.

Доводи касаційної скарги Товариства наведених висновків не спростовують та не вливають на них.

Посилання скаржника на відсутність невиконаних з його сторони зобов`язань та неправомірне, у зв`язку з цим, зволікання Виконавця у питанні вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження № 28818166 відхиляються Верховним Судом з огляду на з`ясування судами попередніх інстанцій обставин існування інших невиконаних виконавчих документів у межах зведеного виконавчого провадження № 45202414, у тому числі наказу № 905/9027/13 від 03.03.2024 щодо заміни неякісного товару, виданого на виконання прийнятого у цій справі рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2014, яке є обов`язковим до виконання, однак так і не виконано у повному обсязі Товариством навіть за наслідками спливу 10 років з моменту набрання ним законної сили.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник також посилався на допущене судом апеляційної інстанції процесуальне порушення його прав, зазначаючи, що скарга 27.03.2024 була розглянута без його участі, оскільки останнього не було повідомлено належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Перевіривши ці доводи скаржника, Верховний Суд встановив, що Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.02.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 у справі № 905/9027/13 та призначив її розгляд на 27.03.2024 о 15:00.

За приписами частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2024 зазначена ухвала Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 була доставлена до електронного кабінету Товариства, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 01.03.2024 (т. 9, а.с. 128).

Отже, процесуальне порушення суду апеляційної інстанції на яке посилається скаржник не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи. Апеляційний суд у встановленому ГПК України порядку, належно та своєчасно повідомив Товариство про дату, час і місце судового розгляду його апеляційної скарги.

Крім цього, варто зазначити, що учасники справи, в цьому випадку Товариства, яке зверталося з апеляційною скаргою, а отже є ініціатором її розгляду судом, не позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua), з огляду на приписи частини першої статті 9 ГПК, частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були ухвалені судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, судові витрати, у тому числі заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 905/9027/33 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Жайворонок