Постанова

від 26.03.2024 по справі 917/1010/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/1010/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. № 319 П/2) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В., повний текст рішення підписано 29.01.2024,

за позовом Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання", м.Олександрія, Кіровоградська область,

до відповідача Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Горишні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область,

про стягнення 1967809,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 36965797) на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" (код ЄДРПОУ 36686612) 267956,64 грн 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 1699852,86 грн інфляційних втрат та 29517,14 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22 заяву Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 917/1010/22 про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 50000,00 грн задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 36965797) на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" (код ЄДРПОУ 36686612) 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулось 01.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх.№ 319 П/2), в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання заявником доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.02.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. № 319 П/2) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26 березня 2024 року об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено установити учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 26.02.2024, для подання заяв, клопотань, тощо - до 04.03.2024.

19.02.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" адвоката Пашковського Андрія Анатолійовича надійшла заява (вх. №2547) про участь у судовому засіданні 26 березня 2024 року об 11:30 годині в межах справи №917/1010/22 за апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку, яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2024.

04.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області адвоката Баранової Віталії Іванівни надійшла заява (вх. №3160) про участь, зокрема у судовому засіданні 26 березня 2024 року об 11:30 годині в межах справи №917/1010/22 за апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку, яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024.

06.03.2024 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3344), в якому позивач просить апеляційну скаргу Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі № 917/1010/22 - залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.

25.03.2024 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" адвоката Пашковського Андрія Анатолійовича надійшли документи, що посвідчують особу та повноваження у зв`язку з участю представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 4307 ел. 711).

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 26.03.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, а тому просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2022 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" до відповідача Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 1619339,51 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 16.03.2020 договору поставки № 1603, з яких: 1389002,41 грн інфляційні втрати за період з листопада 2020 року по липень 2022 року та 230337,10 грн три проценти річних за період з 23.10.2020 по 18.08.2022, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України в тому числі на стадії виконання судового рішення щодо стягнення основної заборгованості.

Разом з цим, у позовній заяві Приватне підприємство "Підйомно-транспортне обладнання" вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (ст. 124, п.9 ч.3 ст.162 ГПК України), зокрема, на професійну правничу допомогу адвоката (ст. 126 ГПК України) на підставі договору про надання правової допомоги 50000,00грн (т.1, а.с.1-7).

В подальшому, до суду першої інстанції від Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №6826 від 30.05.2023), яку прийнято до розгляду судом, та в якій заявник просив стягнути з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області 1967809,50 грн, з яких: 267956,64 грн три проценти річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1699852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 по лютий 2023, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, в тому числі на стадії виконання судового рішення щодо стягнення основної заборгованості.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав, зокрема, наступні докази: розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання від 19.08.2022; копії договору поставки товару №1603 від 16.03.2020, специфікації (додаток №1) та додаткової угоди № 1 від 24.03.2020; копія рахунку-фактури № СФ-00017 від 24.03.2020; копія виписки по рахунку ПП "ПТО" в Державній казначейській службі 06.04.2020; копії сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3500-20-0892 від 02.06.2020, №3500-20-1500 від 31.08.2020, № 3500-20-1782 від 05.11.2020; копії листа ПП "ПТО" № 05/10-2 від 05.10.2020 з роздруківкою ел. поштової скриньки та копіями фіскального чека, накладної відділення поштового зв`язку, опису вкладення; копія листа ПП "ПТО" № 06/10-2 від 06.10.2020 до КП "СПЕЦЕКО"; копії товарно-транспортної накладної № 58 від 07.10.2020 та відомості відвантажувальної від 07.10.2020; копія видаткової накладної № РН-0000004 від 07.10.2020; копія акту приймання-передачі товару від 07.10.2020; копія рахунку-фактури № СФ-00019 від 07.10.2020; копія акту відмови прийняття товару від 07.10.2020; копія листа ПП "ПТО" № 13/10-3 від 13.10.2020 до КП "СПЕЦЕКО" з копіями фіскального чека, накладної відділення поштового зв`язку та опису вкладення; копія претензії щодо невиконання зобов`язання з прийняття поставленого товару та його оплати ПП "ПТО" № 23/10-7 від 23.10.2020 з копіями фіскального чека, накладної відділення поштового зв`язку та опису вкладення; копія акта технічного нагляду судна для здійснення його державної реєстрації №318-01779- 21 від 02.04.2021, виданого Регістром судноплавства України; копія акта експертної оцінки технічного стану судна відповідно до Правил Регістра судноплавства України №318-01780-21 від 02.04.2021, складеного Регістром судноплавства України; копія рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2020 у справі № 912/1792/20; копія постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 912/1792/20; копія постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 912/1792/20 (з Єдиного державного реєстру судових рішень); копія постанови Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 912/1792/20; копія рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20; копія постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20; копія постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 912/3418/20; копія наказу про примусове виконання постанови від 10.02.2022 у справі № 912/3418/20, виданого Господарським судом Кіровоградської області; копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2022 ВП№ 68764125 Горішньоплавнівського відділу ДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); копія постанови про передачу виконавчого провадження від 14.04.2022 заступника начальника управління Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); копія постанови про передачу виконавчого провадження від 18.04.2022 ВП № 68764125 Горішньоплавнівського відділу ДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); копія постанови про прийняття виконавчого провадження від 21.04.2022 ВП № 68764125 Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); копія інформації про виконавче провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень № 68764125 від 18.08.2022; розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання (у справі № 917/1010/22) від 29.05.2023; копія виписки по рахунку ПП "ПТО" в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за період за період з 01.10.2022 по 28.02.2023; копії виписок по рахунку ПП "ПТО" в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за дати: 04.10.2022, 30.11.2022, 11.01.2023, 13.01.2023, 16.01.2023, 24.01.2023, 06.02.2023, 14.02.2023, 16.02.2023, 17.02.2023; копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.02.2023 ВП № 68764125 Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 36965797) на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" (код ЄДРПОУ 36686612) 267956,64 грн 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 1699852,86 грн інфляційних втрат та 29517,14 грн судового збору.

29.12.2024 до суду першої інстанції Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" засобами поштового зв`язку надіслано заяву про розподіл судових витрат по справі № 917/1010/22 (вх. № 227 від 08.01.2024), в якій заявник просив, зокрема, вирішити питання про розподіл (відшкодування) судових витрат у справі № 917/1010/22 стягнути з Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

12.01.2024 до суду першої інстанції від Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат (вх. № 416 від 12.01.2024), в якій просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір судових витрат на професійну правничу допомогу позивача до нуля. В обґрунтування даної зави відповідач посилається на необґрунтованість заявлених до стягнення позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову (правничу) допомогу є завищеними.

17.01.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване додаткове рішення про задоволення заяви Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 917/1010/22 про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване додаткове рішення прийшов до висновків, що понесений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: складністю даної справи; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується їх детальним описом; ціною позову (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог), яка становить 1967809,50 грн; значенням справи для позивача, яка має безпосередній вплив на його ділову репутацію як постачальника товару, та тривалим порушенням відповідачем зобов`язання за договором поставки №1603 від 16.03.2020 з оплати поставленого товару. При цьому, судом взято до уваги, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн у співвідношенні до ціни позову становлять 2,54% від ціни позову. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з обставин даної справи. Також місцевим господарським судом враховано, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн позивачем відповідно до приписів ст. 124 ГПК України була визначена у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що міститься у першій заяві по суті спору - позовній заяві, відповідає вказаному розміру.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про задоволення заяви Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" щодо ухвалення додаткового судового рішення по справі № 917/1010/22 про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 50000,00 грн, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Щодо строку подання заяви про ухвалення додаткового рішення скаржник посилається, зокрема, на те, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а саме протоколу судового засідання в режимі конференції № 2247455 від 26.12.2023 представник позивача Пашковський Андрій Анатолійович забезпечував представництво в судовому засіданні за межами суду, після виходу з нарадчої кімнати головуючий проголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив дату складення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк оскарження рішення (п. 81 протоколу), а відтак, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк подання доказів понесення судових витрат для відповідача закінчується 31.12.2023, проте судом в рішенні зазначено, що позивач подав клопотання про розподіл судових витрат 08 січня 2024 року, тобто з пропуском встановленого строку і не просив суд його поновити, що виключає законність висновків суду, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката - 50000,00 грн на професійну правничу допомогу та позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у зв`язку із розглядом даної справи.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 у справі №917/1010/22 позов задоволено повністю.

Відповідні докази із заявою надіслані 29.12.2023 засобами поштового зв`язку на адресу суду першої інстанції та Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується фіскальним чеком від 29.12.2023, поштовою накладною від 29.12.2023 №2800100919218 АТ "Укрпошта", а також відтиском штампу на поштовому конверті, в якому вказана заява надійшла до суду (т.3, а.с.55-58).

Отже, представник позивача дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів.

У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022 з додатковими угодами № 1 від 10.08.2022 № 1/1 від 08.09.2022, укладені ПП "Підйомно-транспортне обладнання" з адвокатом Пашковським А.А.; копію акта від 26.12.2023 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.08.2022), складений та підписаний між ПП "Підйомно-транспортне обладнання" та адвокатом Пашковським А.А.; відомості про виконані роботи (надані послуги) адвокатом та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги у справі № 917/1010/22 Господарського суду Полтавської області, з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, станом на 26.12.2023 (т.3, а.с.43-54).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Так, на підставі договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022 (з урахуванням додаткової угоди до нього № 1 від 10.08.2022), укладеного між Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" (далі клієнт, ПП "ПТО") з адвокатом Пашковським Андрієм Анатолійовичем (далі - адвокат, свідоцтво серія КР №000113 від 04.07.2017) була надана правова допомога ПП "ПТО" у зв`язку із розглядом справи № 917/1010/22. Представництво ПП "ПТО" у даній справі адвокатом Пашковським А.А. здійснювалось на підставі довіреності №4 від 10.08.2022 (копії наявні у матеріалах справи, том справи 3, арк. справи 43-47).

До договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 10.08.2022 та додаткову угоду № 1/1 від 08.09.2022.

У Додатковій угоді № 1 від 10.08.2022 сторони узгодили зокрема, наступне :

- за надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту на підставі договору адвокату встановлюється гонорар (винагорода) у фіксованому розмірі 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, який не залежить від тривалості надання правової допомоги та обсягу роботи адвоката у зв`язку з представництвом інтересів клієнта у визначеній цією додатковою угодою справі у суді першої інстанції (пп. 3.1 додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 до договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022 (з урахуванням додаткової угоди № 1/1 від 08.09.2022);

- погоджений сторонами у пп. 3.1 цієї додаткової угоди фіксований розмір гонорару (винагороди) адвоката встановлений за надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту у визначеній цією додатковою угодою справі під час її розгляду у суді першої інстанції та не поширюється на правову допомогу, яка надається адвокатом клієнту на інших стадіях розгляду (перегляду) цієї справи чи в інших справах (пп. 3.2 додаткової угоди);

- розмір гонорару (винагороди) адвоката на підставі даної додаткової угоди визначений за надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту у зв`язку з представництвом клієнта адвокатом у суді першої інстанції у справі № 917/1010/22, включаючи підготовку (складення) процесуальних та інших документів правового характеру, представництво у суді, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, іншої професійної правничої допомоги, яка є необхідною у справі (пп. 3.3 додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 (з урахуванням доповнень згідно з додатковою угодою № 1/1 від 08.09.2022);

- виплата гонорару (винагороди) адвокату на підставі договору у розмірі, який визначений в пп. 3.1 цієї додаткової угоди, здійснюється клієнтом протягом 30-ти календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (пп. 3.5 додаткової угоди № 1 від 10.08.2022);

- надання правової допомоги згідно з цією додаткової угодою засвідчується сторонами шляхом підписання ними акту приймання - передачі виконаних робіт (пп. 3.6 додаткової угоди № 1 від 10.08.2022).

26.12.2023 між ПП "ПТО" та адвокатом Пашковським А.А. складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.08.2022) разом з відомостями про виконані роботи (надані послуги) адвокатом та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги у справі № 917/1010/22 Господарського суду Полтавської області.

Згідно даного акту адвокат надав, а клієнт прийняв професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) у справі Господарського суду Полтавської області № 917/1010/22 на суму 50000,00 грн без ПДВ. До наданих адвокатом робіт (послуг) для ПП "ПТО" входять наступні: правовий аналіз та вивчення адвокатом наданих позивачем матеріалів (документів), надання консультацій, роз`яснень позивачу, узгодження правової позиції, складання позовної заяви (включно з розрахунком), заяви про збільшення розміру позовних вимог (включно з розрахунком), відповіді на відзив, апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, заяв з процесуальних питань в інтересах позивача (клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, інших процесуальних заяв), захист та представництво позивача в судових засіданнях.

Вказані обставини свідчать про документальне підтвердження надання адвокатом Пашковським А.А. позивачу правової допомоги в межах господарської справи №917/1010/22 в суді першої інстанції.

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування / заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.

У пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 ГПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Такі висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач надав суду першої інстанції заперечення щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу позивача та просив суд зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до нуля гривень.

Проте, місцевим господарським судом під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат відхилені доводи відповідача, що витрати, включені адвокатом до переліку наданих послуг, є занадто завищеними, безпідставними та неспівмірними зі складністю справи, з огляду на таке.

Як вбачається з наведеного в описі переліку виконаних адвокатом робіт, останні складають комплекс робіт з визначенням детального і послідовного переліку робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 917/1010/22, що охоплюється наданням правової допомоги в межах фіксованого розміру гонорару адвоката, який не залежить від тривалості надання правової допомоги та обсягу роботи адвоката у зв`язку з представництвом інтересів клієнта у справі № 917/1010/22 у суді першої інстанції (пп. 3.1 додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 до договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022).

Судом було оцінено як обґрунтовані твердження позивача, що зазначення в описі робіт: "опрацювання, детальне вивчення та аналіз адвокатом матеріалів...", "аналіз правових позицій, висновків Верховного Суду..." тощо охоплюється діями адвоката з представництва в суді у справі № 917/1010/22 та іншої професійної правничої допомоги (у тому числі підготовки заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань) у комплексі з основними видами послуг - в межах фіксованого гонорару адвоката (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Така деталізація фактично виконаних робіт в їх описі полягає у дотриманні вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України щодо наведення детального опису робіт (наданих послуг), і не спрямована на штучне виокремлення певних видів робіт у самостійну послугу і не впливає на фіксований розмір гонорару адвоката.

За висновками місцевого господарського суду, матеріалами справи підтверджується, що при визначенні розміру гонорару (винагороди) адвоката враховано, зокрема, наступні обставини: складність справи та обсяг виконання адвокатом робіт (надання послуг), необхідності вивчення і аналізу доказів, обставин справи, у тому числі аналіз обставин, пов`язаних з виконанням договору поставки товару №1603 від 16.03.2020, листування сторін за договором поставки; аналіз документів, пов`язаних з виконанням судового рішення у справі № 912/3418/20 про стягнення з відповідача (КП "СПЕЦЕКО") основної суми боргу за договором поставки товару №1603 від 16.03.2020 (з урахуванням тривалості здійснення виконавчого провадження № 68764125 з 22.02.2022 по 21.02.2023), складення деталізованих розрахунків заявлених на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум інфляційних втрат та 3% річних, аналіз контррозрахунку відповідача, аналіз сформованої судової практики розгляду справ у подібних правовідносинах, у тому числі правових позицій Верховного Суду, на які посилаються сторони; обсяг матеріалів справи; необхідний час для виконання адвокатом робіт (надання послуг); ціна позову; значення справи для клієнта, у тому числі впливу вирішення справи на його ділову репутацію як постачальника товару, наявність публічного інтересу до справи у зв`язку із здійсненням закупівлі товару через систему публічних закупівель; фінансовий стан підприємства, кваліфікація і досвід адвоката.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що понесений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із:

- складністю даної справи, яка ускладнена значною кількістю доказів та обставин стосовно виконання сторонами умов договору поставки товару № 1603 від 16.03.2020, ускладнення розгляду справи та збільшення її тривалості розгляду у зв`язку поданням відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 912/3418/20 за нововиявленими обставинами, що призвело до постановления Господарським судом Полтавської області ухвали від 21.11.2022 про зупинення провадження у справі з наступним її скасуванням судом апеляційної інстанції, подальшою зміною складу суду, що призвело до збільшення тривалості розгляду справи та обсягу роботи адвоката; обставинами пов`язаними із стягненням органом державної виконавчої служби на підставі судового рішення у справі № 912/3418/20 суми основного боргу частинами у різні періоди часу з остаточним погашенням такої заборгованості 17.02.2023 та необхідності, у зв`язку з цим, збільшення позивачем розміру заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних для забезпечення повноти відновлення порушених прав позивача у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати суми основного боргу;

- витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг) у зв`язку з перебуванням справи № 917/1010/22 в провадженні Господарського суду Полтавської області з 01.09.2022 (понад 15 місяців), оскарження в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.11.2022 про зупинення провадження у справі № 917/1010/22 до Східного апеляційного господарського суду;

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується їх детальним описом;

- ціною позову (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог), яка становить 1967809,50 грн;

- значенням справи для позивача, яка має безпосередній вплив на його ділову репутацію як постачальника товару, та тривалим порушенням відповідачем зобов`язання за договором поставки №1603 від 16.03.2020 з оплати поставленого товару, відмовою його добровільної оплати та необхідності здійснення заходів по примусовому виконанню судового рішення у справі № 912/3418/20 про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 4215400,00 грн в межах виконавчого провадження № 68764125 протягом тривалого часу (з 22.02.2022 по 17.02.2023).

При цьому, судом першої взято до уваги, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн у співвідношенні до ціни позову становлять 2,54% від ціни позову.

З цих підстав, місцевий господарський суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з обставин даної справи.

Також судом враховано, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн позивачем відповідно до приписів ст. 124 ГПК України була визначена у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що міститься у першій заяві по суті спору - позовній заяві, відповідає вказаному розміру.

Крім того, судом першої інстанції враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, відповідно до якої судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

З огляду на викладене, враховуючи надані докази та ухвалення рішення по справі № 917/1010/22 про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір адвокатських витрат в сумі 50000,00 грн є підтверджений матеріалами справи та співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, а тому витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються на відповідача у заявленому розмірі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга відповідача не містить доводів стосовно не погодження з висновками суду першої інстанції в цій частині (щодо відповідності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності/розумності/співмірності/необхідності) , а лише містить посилання на порушення позивачем строку звернення із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів після закінчення судових дебатів без обґрунтування поважності причин.

Твердження відповідача на неподання доказів поважності причин на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів з посиланням на практику Верховного Суду (постанова у справі №285/5547/21 від 10.01.2024) є такими, що ґрунтується на довільному тлумаченні відповідачем правової позиції Верховного Суду на свою користь.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Так, колегія суддів Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Правовою підставою для вказаного висновку слугувала частина 1 статті 246 ЦПК України, відповідно до якої якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. При цьому в справі №285/5547/21 докази, що підтверджують розмір судових витрат були сформовані до ухвалення рішення суду першої інстанції.

У справі №917/1010/22 застосовуються положення ч. 8 ст. 129 ГПК України, відповідно до яких докази судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. А отже, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

У справі №285/5547/21 висновки Верховного Суду про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу ґрунтуються на інших фактичних обставинах, які були встановлені судами, із застосуванням норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин, що розглядались місцевим господарським судом уданій справі, а тому доводи відповідача щодо подібності справ №285/5547/21 та №917/1010/22 спростовуються обставинами останньої.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні та не заперечується скаржником, у судовому засіданні 26.12.2023, за результатами якого ухвалено рішення по суті спору, представником позивача було зроблено заяву про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі доказів на підтвердження понесення судових витрат у зв`язку з розглядом даної справи (витрат на професійну правничу допомогу адвоката) для їх розподілу.

В подальшому, заява про розподіл судових витрат вих. № 29/12-1 від 29.12.2023 з вимогою стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 50000,00 грн та доказами на їх підтвердження позивачем на адресу відповідача та Господарського суду Полтавської області надіслана засобами поштового зв`язку 29.12.2023, тобто в межах встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України строку.

При цьому, у поданій заяві про розподіл судових витрат позивачем наведено обґрунтування подання цієї заяви з доказами понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а не до закінчення судових дебатів у справі, зумовлено обставинами, які випливають з умов додаткової угоди №1 від 10.08.2022 до договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022, а також участю представника позивача у судовому засіданні 26.12.2023 в режимі відеоконференції, що позбавляло можливості подати суду докази понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, з урахуванням витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги у даній справі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022, він підписаний між адвокатом Пашковським А.А. та ПП "ПТО" 26.12.2023, тобто у день проведення судового засідання та ухвалення рішення у справі.

Отже, звертаючись до суду із заявою про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, позивачем було обґрунтовано подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на це, наведена позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 не виключає підстав для задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення у даній господарській справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданих позивачем суду з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення у справі.

Також необґрунтованими є твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення позивачем встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу - до 31.12.2023, з огляду на дату ухвалення рішення суду - 26.12.2023, з посиланням на подання позивачем клопотання про розподіл судових витрат лише 08.01.2024.

Надіслання позивачем вказаної заяви з доказами понесених судових витрат 29.12.2023 на адресу відповідача поштовим відправленням №2800100919218 підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком, накладною відділення поштового зв`язку та описом вкладення та на адресу Господарського суду Полтавської області поштовим відправленням № 2800100904016 - поштовим конвертом (т. 3 а.с. 55-58).

Відповідно до частини 7 статті 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

А отже, твердження відповідача про надходження зазначеної заяви до суду 08.01.2024, яка позивачем надіслана засобами поштового зв`язку 29.12,2023, не може свідчити про недотримання позивачем встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України строку на подання стороною доказів понесених судових витрат.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного додаткового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване додаткове рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22 - без змін

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 у справі №917/1010/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 05.04.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Шевель