Постанова
від 14.05.2024 по справі 917/1010/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1010/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Пашковського А. А. (адвокат)

відповідача - Баранова В.І. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023,

додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та

постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024

за позовом Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання"

до Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про стягнення 1 967 809,50 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне підприємство "Підйомно-транспортне обладнання" (далі - ПП "ПТО", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП "СпецЕко", відповідач) про стягнення 1 967 809,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання КП "СпецЕко" умов укладеного між сторонами 16.03.2020 договору поставки товару № 1603, з яких (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог): 267 956,64 грн 3 % річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1 699 852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 по лютий 2023, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 (суддя Ківшик О.В.), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (колегія суддів: Фоміна В.О., Здоровко Л.М., Шевель О.В.), позов задоволено повністю. Стягнуто з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 267 956,64 грн 3% річних, 1 699 852, 86 грн інфляційних втрат та 29 517,14 грн судового збору.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 (суддя Ківшик О.В.), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (колегія суддів: Фоміна В.О., Здоровко Л.М., Шевель О.В.), заяву ПП "ПТО" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 917/1010/22 про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 50 000,00 грн задоволено. Стягнуто з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. КП "СпецЕко", не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить: рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю; додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1. Касаційні скарги КП "СпецЕко" подані на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах:

- Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 809/836/17,

- Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (щодо застосування статті 625 ЦК України),

- Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21(щодо застосування статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та частини другої статті 625 ЦК України),

- Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц,

- Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (щодо застосування статті 625 ЦК України),

- Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц,

- Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21,

- Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19,

- Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №924/312/18,

- Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/1216/16

- об`єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, а також постановах від 17.02.2021 у справі №912/737/20, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19 (щодо наявності у органів місцевого самоврядування повноважень з питань контролю за господарською діяльністю та раціональним і ефективним використанням бюджетних коштів юридичними особами кубічного права, що належить до їх сфери управління),

- Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/479/21.

4.3. Основними аргументами скаржника, зокрема, є :

- відповідач не погоджується з розрахунком нарахованих на підставі статті 625 ЦК України грошових сум, заперечуючи проти визначення позивачем початку періоду нарахування - з 23.10.2020 та закінчення періодів нарахування цих сум відповідно до дат сплати позивачу заборгованості частинами в межах загального її розміру 4 215 400,00 грн. Зокрема, за твердженням відповідача, системний аналіз умов договору, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20, судового наказу від 10.02.2022 у справі № 912/3418/20, статті 49 Бюджетного кодексу України, дає підстави стверджувати, що позивачем невірно встановлена дата початку періоду прострочення виконання судового рішення 23.10.2020, в той час як зобов`язання з виконання рішення суду виникло у КП "СпецЕко" 10.02.2022;

- стягувати 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід не з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДВС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення;

- з тексту оскаржуваних судових рішень не вбачається, яким чином судом першої та апеляційної інстанції перевірено правильність заявлених до стягнення сум інфляційних втрат;

- суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що всі витрати та прибутки комунального підприємства впливають на майновий стан територіальної громади.

- суди попередніх інстанцій при визначенні належних до стягнення інфляційних втрат не врахували правові висновки Верховного Суду, належним чином не здійснили перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, а взяли до уваги розрахунок позивача;

- взявши до уваги лише позицію позивача та ненадавши належної оцінки доводам відповідача, суди попередніх інстанцій порушили принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності.

4.4. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21;

- Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 308/7190/21, 23.03.2023 у справі № 905/2371/21.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзивах на касаційні скарги позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ПП "ПТО" (постачальник) та КП "СпецЕко" (покупець) укладено 16.03.2020 договір поставки товару № 1603 (далі - Договір).

6.2. У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити на умовах цього договору Човен - комбайн для скошування водної рослинності WorkerMashines DF 950 (код ДК 021:2015 - 34520000 - 8 - Човни) (далі - "Товар") згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість даного Договору складає 6 022 000,00 грн з ПДВ (пункти 1, 4 Договору);

- покупець здійснює попередню оплату за Товар протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку у розмірі 30% загальної вартості даного Договору 1 806 600,00 грн на строк 60 календарних днів, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". У разі невикористання попередньої оплати у вказані в цьому пункті строки, постачальник зобов`язується негайно повернути покупцю попередню оплату за Товар (пункт 5 Договору);

- повний фактичний розрахунок в розмірі 70% загальної вартості даного Договору 4 215 400,00 грн здійснюється покупцем відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України на підставі видаткової накладної протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту її підписання (пункт 6 Договору);

- поставка Товару здійснюється постачальником в строк до 15.05.2020 на умовах DDР Інкотермс 2010 - склад Покупця (Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Соборна, буд. 1) в робочі дні з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. (пункт 7 Договору);

- приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 (пункт 9 Договору);

- товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних (пункт 10 Договору);

- Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але до повного виконання сторонами зобов`язань за даним Договором (пункт 17 Договору);

- якщо будь-які форс-мажорні обставини безпосередньо мали вплив на термін виконання Сторонами прийнятих на себе за даним Договором обов`язків, то той термін виконання, відповідно, продовжується на час дії цих обставин, якщо Сторони не приймуть з даного питання іншого рішення (пункт 24 Договору).

КП "СпецЕко" 06.04.2020 на підставі виставленого ПП "ПТО" рахунку № СФ-00017 від 24.03.2020 здійснено попередню оплату за товар згідно з Договору в сумі 1 806 600,00 грн, що становить 30% від загальної вартості Договору.

6.3. В період строку поставки товару, 05.05.2020 в ПП "ПТО" як постачальника за Договором виникли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які безпосередньо мали вплив на строк виконання ним свого зобов`язання з поставки товару внаслідок стихійного лиха (погодних умов) - удару блискавки.

6.4. Дія таких форс-мажорних обставин тривала в період з 05.05.2020 до 05.10.2020, що підтверджується сертифікатами про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.06.2020 №3500-20-0892, від 31.08.2020 №3500-20-1500, від 05.11.2020 №3500-20-1782, які видані Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою (ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

6.5. Листами від 05.10.2020 №05/10-2 та від 06.10.2020 №06/10-2 ПП "ПТО" як постачальник повідомило КП "СпецЕко" про готовність здійснити поставку товару 07.10.2020 та про готовність здійснити супровід в подальшій державній реєстрації товару за покупцем.

6.6. ПП "ПТО" 07.10.2020 на виконання умов Договору, в межах встановленого Договором строку (з урахуванням продовження строку поставки товару на час дії форс-мажорних обставин відповідно до пункту 24 Договору) поставлено КП "СпецЕко" човен - комбайн для скошування водної рослинності WorkerMashines DF 950. Товар відвантажено відповідачу згідно з товарно-транспортної накладної від 07.10.2020 № 58.

6.7. Проте, приймання-передачу товару за Договором між сторонами належним чином не оформлено у зв`язку з безпідставною відмовою КП "СпецЕко" від підписання наданих йому разом з товаром видаткової накладної від 07.10.2020 № РН-0000004, акту приймання- передачі товару від 07.10.2020, яке надалі посилалось на недоліки поставленого Товару (акт про відмову прийняття товару від 07.10.2020, складений представниками постачальника та транспортного перевізника, в якому зафіксований факт поставки товару відповідачу).

6.8. При цьому, КП "СпецЕко" від прийняття товару не відмовилось, поставлений товар залишився у розпорядженні відповідача.

6.9. ПП "ПТО" зверталось до КП "СпецЕко" з вимогами від 13.10.2020 №13/10-3 та від 23.10.2020 №23/10-7 підписання товаророзпорядчих документів щодо прийняття товару та сплати його вартості у сумі 4 215 400,00 грн.

6.10. Оскільки 07.10.2020 КП "СпецЕко" фактично прийнято від ПП "ПТО" товар, проте КП "СпецЕко" не підписано товаророзпорядчі документи, посилаючись на неналежну якість товару, дані обставини призвели до виникнення спору щодо якості (комплектації) поставленого товару.

6.11. Господарським судом Кіровоградської області розглядалась справа № 912/1792/20, предметом спору у якій було стягнення з ПП "ПТО" (постачальника) на користь КП "СпецЕко" (покупця) 1 806 600,00 грн попередньої оплати, 163 877,38 грн пені, 3 613,20 грн інфляційних втрат, 10 958,07 грн 3 % річних у зв`язку з не поставкою товару за договором поставки товару № 1603 від 16.03.2020 у строки, передбачені договором.

6.12. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2020 у справі № 912/1792/20 стягнуто з ПП "ПТО" на користь КП "СпецЕко" 1 806 600,00 грн суми попередньої оплати та 27 099,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

6.13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 912/1792/20 апеляційну скаргу ПП "ПТО" задоволено. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2020 у справі № 912/1792/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 44 663,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

6.14. За наслідками касаційного розгляду справи № 912/1792/20 постановою Верхового Суду від 24.06.2021 касаційну скаргу КП "СпецЕко" залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 912/1792/20 - без змін.

6.15. У справі № 912/1792/20 Центральним апеляційним господарським судом встановлено відсутність прострочення ПП "ПТО" зобов`язання за Договором з поставки товару КП "СпецЕко" згідно зі статтею 612 ЦК України. У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з постачальника сплаченої суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України.

6.16. Крім того, Господарським судом Кіровоградської області розглядалась справа № 912/3418/20 предметом судового розгляду якої були вимоги КП "СпецЕко" за первісним позовом до ГІП "ПТО" про розірвання договору поставки товару від 16.03.2020 №1603 та зустрічні позовні вимоги ПП "ПТО" до КП "СпецЕко" про зобов`язання прийняти товар відповідно до умов від 16.03.2020 №1603 та стягнення недоплаченої вартості товару у розмірі 4 215 400,00 грн.

6.17. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 4 215 400,00 грн збитків, а також 65 333,00 грн судового збору, в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

6.18. Стягуючи з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" недоплачену вартість товару за Договором в сумі 4 215 400,00 грн, Господарським судом Кіровоградської області у рішенні від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20, з урахуванням пункту 6 Договору та виходячи із дати здійсненої поставки - 07.10.2020 за видатковою накладною від 07.10.2020 № РН-0000004, наданої покупцю разом з товаром, встановлено строк настання оплати товару - 22.10.2020 (п`ятнадцять календарних днів).

6.19. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 912/3418/20 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 змінено, слово "збитків" в резолютивній частині змінено на "недоплаченої вартості товару", а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6.20. Судові рішення у справі № 912/3418/20 мотивовані тим, що КП "СпецЕко" не доведено поставку ПП "ПТО" товару неналежної якості; тривале невиконання постачальником зобов`язань з поставки товару виникло в зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, що було встановлено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №912/1792/20, тому відсутнє порушення умов договору з боку постачальника, що виключає підстави для розірвання договору поставки в судовому порядку; судом встановлений факт поставки товару КП "СпецЕко", яке недоплатило його вартість в сумі 4 215 400,00 грн, що є підставою для задоволення зустрічного позову в цій частині, в іншій частині зустрічного позову відмовлено з огляду на відсутність належних та допустимих доказів неприйняття товару КП "СпецЕко".

6.21. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 912/1792/20 та у справі №912/3418/20, мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді цієї справи.

6.22. Як зазначає позивач в позовній заяві, заборгованість у розмірі 4 215 400,00 грн, яка стягнута за рішенням суду від 07.07.2021 по справі № 912/3418/20, на момент звернення з даним позовом до суду відповідачем не була сплачена ні у добровільному порядку, ні у примусовому.

6.23. На підставі виданого Господарським судом Кіровоградської області наказу від 10.02.2022 про примусове виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №912/3418/20 постановою від 22.02.2022 Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 68764125 про стягнення з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 4 215 400,00 грн недоплаченої вартості товару та 65 333,00 грн судового збору. Всього на суму 4 280 733,00 грн.

6.24. Згідно з постановою про передачу виконавчого провадження від 14.04.2022 заступника начальника управління Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавче провадження № 68764125 передано до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі ВПВР УЗПВР у Полтавській області), яке постановою про прийняття виконавчого провадження від 21.04.2022 прийнято даним органом примусового виконання рішень.

6.25. У порядку примусового виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №912/3418/20 ВПВР УЗПВР у Полтавській області у виконавчому провадженні № 68764125 стягнуто з КП "СпецЕко" та перераховано ПП "ПТО" грошові кошти в сумі 4 280 733,00 грн, з яких: 4 215 400,00 грн - недоплачена вартість товару за Договором, 65 333,00 грн - судовий збір.

6.26. За результатами здійснених заходів примусового виконання судового рішення у справі № 912/3418/20 стягнуті з відповідача в межах виконавчого провадження № 68764125 грошові кошти на загальну суму 4 280 733,00 грн ВПВР УЗПВР у Полтавській області перераховані частинами на рахунок ПП "ПТО" у наступних розмірах:

04.10.2022 - в сумі 2 077 390,69 грн;

30.11.2022 - в сумі 94 115,69 грн;

11.01.2023 - в сумі 196 232,95 грн;

13.01.2023 - в сумі 131 994,73 грн;

16.01.2023 - в сумі 52 524,43 грн;

24.01.2023 - в сумі 13 693,47 грн;

06.02.2023 - в сумі 1 319 660,68 грн;

14.02.2023 - в сумі 4 564,73 грн;

16.02.2023 - в сумі 3 434,80 грн;

17.02.2023 - в сумі 387 120,83 грн.

6.27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ця обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та визнається відповідачем.

6.28. Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині порушення строку оплати виконаних робіт із посиланням на частину другу статті 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача 1 967 809,50 грн (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог), з яких : 267 956,64 грн три проценти річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1 699 852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 по лютий 2023, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, в тому числі на стадії виконання судового рішення щодо стягнення основної заборгованості.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційні провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційних скаргах з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Щодо застосування норми права без урахування висновку щодо застосування якої, викладеного у постанові Верховного Суду, Суд відзначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

8.8. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого судового рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних норм права.

8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.10. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.11. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.12. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.13. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.15. Скаржником вказано низку постанов Верховного Суду (див. розділ 4 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку відповідача, не були враховані судами попередніх інстанцій.

8.16. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає таке.

8.17. Так, у справі № 809/836/17 (на яку посилається скаржник) розглядався спір з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 20.12.2013 по адміністративній справі № 2-а-13954/2011;

- зобов`язати Державну казначейську службу України провести нарахування і виплату позивачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від суми 5532,00 грн за період з 24 грудня 2013 року до 28 лютого 2017 року за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 20 грудня 2013 року по адміністративній справі № 2-а-13954/2011.

8.18. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Державна казначейська служба України в порушення вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", внаслідок порушення строку для перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів у розмірі 5 532,00 грн, не нарахувала та не виплатила компенсацію за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

8.19. У постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала численні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

8.20. У цивільній справі № 127/15672/16-ц розглядався спір про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, є нерелевантними до правовідносин, які виникли у цій справі з огляду на інший суб`єктний склад, обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин.

8.21. Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/7081/21 містить висновки щодо застосування приписів статті 625 ЦК України та статті 5 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди)"

8.22. Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/7081/21 відступила від власного правового висновку щодо моменту, з якого можуть застосовуватися приписи статті 625 ЦК України, визначивши, що припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

8.23. У справі № 758/1303/15-ц розглядався спір про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми. Позовна заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 відповідач був зобов`язаний провести позивачеві перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 і 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

8.24. У постанові від 11.04.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 758/1303/15-ц, зокрема зазначила, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. З огляду на це справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.

8.25. У справі № 686/21962/15-ц розглядався спір про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2009 року в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000 грн матеріальних збитків та 10 000 грн відшкодування моральної шкоди. У постанові від 16.05.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/21962/15-ц зазначила, зокрема, про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

8.26. У справі № 646/14523/15-ц розглядався спір про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних. На обґрунтування позовних вимог фізична особа зазначила, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, зокрема на її на користь 93 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його ухвалення - 30.10.2014, проте виконано і кошти сплачені лише 04.11.2015 з простроченням виконання, що є підставою для стягнення сум відповідно до статті 625 ЦК України.

8.27. У постанові від 19.06.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 646/14523/15-ц зазначила, зокрема, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.

8.28. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

8.29. У справі № 924/2/21 розглядався спір про стягнення суми основного боргу за неналежне виконання договору постачання природного газу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, збитків. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем порушено умови договору щодо строків проведення розрахунків за наданий позивачем природний газ, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, 3% річних, інфляційні втрати та збитки.

8.30. У справі № 910/13071/19 розглядався спір про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за весь час користування коштами, витрат на професійну правничу допомогу, а також судового збору. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (продукції) в строк, визначений у договорі, а саме не пізніше 14.12.2018 по податковій накладній №117 від 22.11.2018, тоді як фактично оплату було здійснено 31.01.2019 та прострочено строк виконання зобов`язання на 47 днів; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу 89 838, 15 грн. пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 14 972, 79 грн. - 3% річних на суму основного боргу та 70 078, 08 грн інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України.

8.31. У справі № 924/312/18 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Позов мотивовано невиконанням відповідачем рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.2013 у справі №19/5025/1429/12, яке набрало законної сили та яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу.

8.32. У справі № 815/1216/16 розглядався адміністративний спір за позовом до Комунального підприємства про визнання бездіяльності відповідача, що полягає у ненаданні запитуваної інформації неправомірною та зобов`язати надати запитувану інформацію щодо загальної кількості та повного переліку працівників Комунального підприємства із зазначенням їх прізвищ, ім`я, по батькові та займаної посади.

8.33. У справі № 927/491/19 розглядався спір про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів. Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 18.06.2021 містить висновки, з зокрема, щодо правових наслідків укладення договорів всупереч вимогам статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правовий висновок про те, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (щодо можливості зміни ціни за одиницю товару в укладеному договір після його підписання), застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

8.34. Посилання скаржника на постанову Верховного Суд від 17.02.2021 у справі № 912/737/20 не приймається Судом, адже постанова, на яку посилається скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги, відсутня в Єдиному реєстрі судових рішень.

8.35. У справі № 912/9/20 заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 87 954 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що спірні додаткові угоди суперечать вимогам статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

8.36. У справі № 925/1276/19 предметом спору були вимоги прокурора про визнання недійсним договору, укладеного відповідачами та зобов`язання повернути кошти, отримані за договором.

8.37. У справі № 910/479/21 розглядався спір про відшкодування майнової шкоди, яка складалася з 37 278,00 грн 3% річних; 34 952,80 грн втрат від інфляції; 50 000,00 грн немайнової шкоди, завданих бездіяльністю Казначейства щодо строків виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі № 908/1482/18. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1482/18 стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства суму коштів в розмірі 1 114 723 грн на відшкодування матеріальної шкоди. На виконання вказаного судового рішення судом видано наказ, з яким позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області. Позивач вказує, що перерахування коштів за рішенням суду повинно бути здійснено протягом трьох місяців, а у випадку порушення вказаного строку стягувачу виплачується компенсація в розмірі 3% річних від несплаченої суми. За твердженням позивача, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі № 908/1482/18 виконано пізніше ніж через рік, із значним порушенням встановленого законом строку, у зв`язку з чим позивач вказує, що бездіяльністю Казначейства йому завдано шкоду, а подальша виплата боргу йому здійснена без встановленої законом компенсації в розмірі 3% річних.

8.38. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, враховуючи преюдиційні факти встановлені в рішеннях у справах №912/1792/20, №912/3418/20 встановив:

- факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 4 215 400,00 грн;

- факт прострочення відповідачем сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 4 215 400,00 грн та момент виникнення прострочення виконання зобов`язань з оплати вищезазначеної заборгованості 22.10.2020.

8.39. Суд першої інстанції зазначив, що саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу, а отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор на підставі частини другої статті 625 ЦК України вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Врахувавши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних, судом встановлено, що відповідач сплачував заборгованість частинами та остаточно сплатив її лише 17.02.2023.

8.40. Судом першої інстанції встановлено, що із залученого до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання вбачається, що позивачем враховано часткові проплати заборгованості здійснені відповідачем під час примусового виконання рішення суду у справі № 912/3418/20. Місцевим господарським судом перевірено правильність інфляційних втрат та трьох процентів річних та встановлено, що розмір позовних вимог не перевищує розрахований судом.

8.41. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився із зазначеним висновком та вказав, що зобов`язання за договором поставки товару від 16.03.2020 № 1603 у відповідача перед позивачем виникло саме на підставі цього договору у розумінні пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України, а не з рішення суду відповідно до частини п`ятої 5 статті 11 цього Кодексу. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі №912/3418/20 не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання КП "СпецЕко", що виникло з правовідносин поставки товару за договором від 16.03.2020 № 1603, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання.

8.42. Апеляційний господарський суд зазначив, що під час здійснення розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, вимоги про стягнення яких заявлені у даній справі, позивачем правильно визначено початок періоду їх нарахування, починаючи з дати прострочення відповідачем зобов`язання з оплати товару за спірним договором саме з 23.10.2020. Таким чином, настання строку виконання грошового зобов`язання (у даному випадку - зобов`язання з оплати товару за договором поставки) та визначення початку періоду його прострочення пов`язується не з датою ухвалення судового рішення про стягнення боргу, чи набрання ним законної сили, видачі виконавчого документа про примусове виконання судового рішення, відкриття виконавчого провадження, а саме зі строком виконання зобов`язання, встановленого договором або актом цивільного законодавства.

8.43. Щодо визначення закінчення періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, то суди попередніх інстанцій зазначили, що з урахуванням умов укладеного договору моментом фактичного виконання зобов`язання є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок кредитора, що спростовує твердження відповідача в цій частині, які стосуються саме моменту фактичного виконання судового рішення, що не відповідає поняттю виконання зобов`язання по договору. При цьому, у справі, що розглядається, судом визначено момент виконання грошового зобов`язання, а не момент виконання судового рішення.

8.44. Суди попередніх інстанцій враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині строку оплати товару в період з 23.10.2020 по 16.02.2023, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 967 809,50 грн (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог), нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, в тому числі на стадії виконання судового рішення щодо стягнення основної заборгованості.

8.45. Верховний Суд звертає увагу на те, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.46. Висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, висновки Верховного Суду та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства.

8.47. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.48. Проаналізувавши зміст постанов Великої Палати Верховного Суду/постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 та міркування викладені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже суттєво відрізняється за предметом і підставою позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення хоча і містять посилання на означені скаржником норми права, втім не свідчить, що суд в наведених скаржником постановах в інший спосіб, або не так їх витлумачив, а тому вони не є релевантними до обставин цієї справи.

8.49. З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.50. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.51. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою КП "СпецЕко" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 917/1010/22.

8.52. Щодо касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024.

8.53. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.54. Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

8.55. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

8.56. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

8.57. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

8.58. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.59. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.60. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.61. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.62. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.63. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

8.64. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

8.65. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

8.66. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.67. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

8.68. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

8.69. Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

8.70. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

8.71. Як установлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, ПП "ПТО " надано суду наступні докази:

- договір про надання правової допомоги від 10.08.2022 № 10-08/1 з додатковими угодами від 10.08.2022 № 1, від 08.09.2022 № 1/1, укладені ПП "ПТО" з адвокатом Пашковським А.А.;

- акт від 26.12.2023 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги від 10.08.2022 № 10-08/1 (з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2022 № 1), складений та підписаний між ПП "ПТО" та адвокатом Пашковським А.А.;

- відомості про виконані роботи (надані послуги) адвокатом та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги у справі № 917/1010/22 Господарського суду Полтавської області, з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, станом на 26.12.2023.

8.72. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі Договору про надання правової допомоги від 10.08.2022 № 10-08/1 (з урахуванням додаткової угоди до нього від 10.08.2022 № 1), укладеного між ПП "ПТО" (Клієнт) з адвокатом Пашковським Андрієм Анатолійовичем (Адвокат) надана правова допомога ПП "ПТО" в зв`язку із розглядом справи № 917/1010/22. Представництво ПП "ПТО" у даній справі адвокатом Пашковським А.А. здійснювалось на підставі довіреності від 10.08.2022 №4 (копії наявні у матеріалах справи).

8.73. До Договору про надання правової допомоги від 10.08.2022 № 10-08/1 між сторонами укладено Додаткову угоду від 10.08.2022 № 1 та Додаткову угоду від 08.09.2022 № 1/1. У Додатковій угоді від 10.08.2022 № 1 сторони узгодили зокрема, наступне :

- за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту на підставі Договору Адвокату встановлюється гонорар (винагорода) у фіксованому розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, який не залежить від тривалості надання правової допомоги та обсягу роботи Адвоката у зв`язку з представництвом інтересів Клієнта у визначеній цією Додатковою угодою справі у суді першої інстанції;

- погоджений сторонами у підпункті 3.1 цієї Додаткової угоди фіксований розмір гонорару (винагороди) Адвоката встановлений за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту у визначеній цією Додатковою угодою справі під час її розгляду у суді першої інстанції та не поширюється на правову допомогу, яка надається Адвокатом Клієнту на інших стадіях розгляду (перегляду) цієї справи чи в інших справах (підпункт 3.2 Додаткової угоди);

- розмір гонорару (винагороди) Адвоката на підставі даної Додаткової угоди визначений за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту у зв`язку з представництвом Клієнта Адвокатом у суді першої інстанції у справі № 917/1010/22, включаючи підготовку (складення) процесуальних та інших документів правового характеру, представництво у суді, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, іншої професійної правничої допомоги, яка є необхідною у справі (підпункт 3.3 Додаткової угоди від 10.08.2022 № 1 (з урахуванням доповнень згідно з Додатковою угодою від 08.09.2022 № 1/1);

- виплата гонорару (винагороди) Адвокату на підставі Договору у розмірі, який визначений в підпункті 3.1 цієї Додаткової угоди, здійснюється Клієнтом протягом 30-ти календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (підпункт 3.5 Додаткової угоди від 10.08.2022 № 1);

- надання правової допомоги згідно з цією Додаткової угодою засвідчується Сторонами шляхом підписання ними акту приймання - передачі виконаних робіт (підпункт 3.6 Додаткової угоди від 10.08.2022 № 1).

8.74. Між ПП "ПТО" та адвокатом Пашковським А.А. 26.12.2023 складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги від 10.08.2022 № 10-08/1 (з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2022 № 1) разом з відомостями про виконані роботи (надані послуги) адвокатом та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги у справі № 917/1010/22 Господарського суду Полтавської області. Згідно з цього акта адвокат надав, а клієнт прийняв професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) у справі Господарського суду Полтавської області № 917/1010/22 на суму 50 000,00 грн без ПДВ. До наданих адвокатом робіт (послуг) для ПП "ПТО" входять наступні : правовий аналіз та вивчення адвокатом наданих позивачем матеріалів (документів), надання консультацій, роз`яснень позивачу, узгодження правової позиції, складання позовної заяви (включно з розрахунком), заяви про збільшення розміру позовних вимог (включно з розрахунком), відповіді на відзив, апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, заяв з процесуальних питань в інтересах позивача (клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, інших процесуальних заяв), захист та представництво позивача в судових засіданнях.

8.75. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у позовній заяві ПП "ПТО" вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу адвоката (стаття 126 ГПК України) на підставі договору про надання правової допомоги 50 000,00 грн.

8.76. 26.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у цій справі про задоволення позовних вимог. У судовому засіданні 26.12.2023 представником позивача зроблено заяву про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі доказів на підтвердження понесення судових витрат у зв`язку з розглядом даної справи (витрат на професійну правничу допомогу адвоката) для їх розподілу.

8.77. До суду першої інстанції ПП "ПТО" засобами поштового зв`язку 29.12.2024 надіслано заяву про розподіл судових витрат по справі № 917/1010/22 (вх. № 227 від 08.01.2024), в якій заявник просив, зокрема, вирішити питання про розподіл (відшкодування) судових витрат у справі № 917/1010/22 стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

8.78. Від КП "СпецЕко" 12.01.2024 надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій відповідач просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір судових витрат на професійну правничу допомогу позивача до нуля. В обґрунтування даної зави відповідач посилався на необґрунтованість та завищенність заявлених до стягнення позивачем витрат на правову (правничу) допомогу.

8.79. Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване додаткове рішення, дійшов висновків, що понесений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: складністю даної справи; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується їх детальним описом; ціною позову (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог), яка становить 1 967 809,50 грн; значенням справи для позивача, яка має безпосередній вплив на його ділову репутацію як постачальника товару, та тривалим порушенням відповідачем зобов`язання за договором поставки від 16.03.2020 №1603 з оплати поставленого товару. При цьому, судом взято до уваги, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000,00 грн у співвідношенні до ціни позову становлять 2,54% від ціни позову. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з обставин даної справи.

8.80. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін оскаржуване додаткове рішення, зазначив, зокрема, що апеляційна скарга відповідача не містить доводів стосовно не погодження з висновками суду першої інстанції щодо відповідності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності/розумності/співмірності/необхідності, а лише містить посилання на порушення позивачем строку звернення із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів після закінчення судових дебатів без обґрунтування поважності причин, що згідно з тексту постанови суду апеляційної інстанції було спростовано.

8.81. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем докази, здійснена їх оцінка з огляду на предмет і підставу позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

8.82. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

8.83. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій не знайшли підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка заявлена до відшкодування та підлягає розподілу між сторонами, обставин непропорційності їх розміру до предмета спору не встановлено, тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, присудив до відшкодування витрати у розмірі, які заявлені позивачем на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною.

8.84. Крім того, посилаючись на необхідність зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу до нуля, скаржник не навів жодного обґрунтування, не зазначив жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі. З доводів касаційної скарги не вбачається того, у зв`язку з чим Суд міг би замінити висновки судів першої та апеляційної інстанцій власною оцінкою, визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в судах попередніх інстанцій.

8.85. Суд також зазначає, що по суті доводи скаржника зводяться до того, що саме він оцінює понесені витрати як завищені, необґрунтовані та непропорційні до предмета позову, не надаючи при цьому жодних документальних підтверджень чи аргументованих та переконливих мотивувань своїх тверджень. Фактично вони є загальними та абстрактними, адже не підтверджені будь-якими доказами.

8.86. Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку, про те, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

8.87. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

8.88. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.89. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

8.90. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.

8.91. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

8.92. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

8.93. Верховний Суд бере до уваги доводи, викладені у відзивах на касаційні скарги, в тій частині, які узгоджуються з міркуваннями Верховного Суду, викладеними у цій постанові.

8.94. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.95. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.96. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.97. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.98. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою КП "СпецЕко" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 917/1010/22; а касаційну скаргу КП "СпецЕко" щодо додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 - залишити без задоволення, а вказані додаткове рішення та постанову - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 917/1010/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024) залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024) у справі № 917/1010/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення14.05.2024
Оприлюднено20.05.2024
Номер документу119099470
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —917/1010/22

Ухвала від 23.07.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Ківшик О.В.

Постанова від 14.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Постанова від 14.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 01.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 24.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 17.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 10.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 10.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Постанова від 26.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Фоміна Віра Олексіївна

Постанова від 26.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Фоміна Віра Олексіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні