Рішення

від 26.03.2024 по справі 902/863/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р.Cправа № 902/863/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К", 21012, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Дубовецька, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 32719261

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект", 69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 38563155

про стягнення 497 482,84 гривень

за участю представників:

від позивача адвокат Коновал Д.В., згідно ордеру

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 26.06.2023 надійшла позовна заява № б/н від 20.06.2023 (вх. № 861/23 від 26.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" про стягнення 497 482,84 гривень заборгованості, у тому числі 392 364,00 гривень основного боргу, 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат та 6 173,01 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 03.07.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/863/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.08.2023 року о 10:00 год.

02.08.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 189 від 01.08.2023 (вх. № 01-34/7102/23 від 02.08.2023) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 02.08.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засіданні у справі № 902/863/23 на 22.08.2023 о 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

07.08.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 05.08.2023 (вх. № 01-34/7243/23 від 07.08.2023).

08.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 189 від 01.08.2023 (вх. № 01-34/7320/23 від 08.08.2023) у паперовому вигляді.

15.08.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання № 199 від 15.08.2023 (вх. № 01-34/7523/23 від 15.08.2023) про зупинення провадження у справі № 902/863/23 до вирішення справи № 902/314/22.

22.08.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження № б/н від 22.08.2023 (вх. № 01-34/7737/23 від 22.08.2023).

У судовому засіданні 22.08.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника позивача, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, про відкладення розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, а також про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/863/23 на 08.09.2023 о 10:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 08.09.2023 суд за наслідком розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 902/863/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/314/22, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 08.09.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/863/23, призначено справу № 902/863/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 10.10.2023 року о 10:00 год.

06.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання № 2Н від 06.10.2023 (вх. № 01-34/9462/23 від 06.10.2023) у якому останній просить визнати об`єктивно неможливим та зупинити розгляд справи № 902/863/23 до вирішення справи та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/314/22.

У судовому засіданні 10.10.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, про відкладення розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, а також про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/863/23 по суті до 26.10.2023 о 15:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

26.10.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № 261023-БІ від 26.10.2023 (вх. № 01-34/10104/23 від 26.10.2023) про відкладення судового засідання.

За результатами судового засідання 26.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, задоволення клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/863/23 по суті на 23.11.2023 о 12:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

20.11.2023 року до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" адвоката Бігунець І.М. № б/н від 20.11.2023 (вх. № 01-47/9/23 від 20.11.2023) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/863/23.

Ухвалою від 21.11.2023 року (суддя Шамшуріна М.В.) визнано заяву б/н від 20.11.2023 (вх. № 01-47/9/2023 від 20.11.2023) ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/863/23 необґрунтованою, ухвалено передати матеріали справи № 902/863/23 для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід судді відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Ухвалою від 22.11.2023 року (суддя Тісецький С.С.) відмовлено в задоволенні заяви представника ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" № б/н від 20.11.2023 (вх. № 01-47/9/23 від 20.11.2023) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/863/23.

23.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 23.11.2023 (вх. № 01-34/11187/23 від 23.11.2023) у якому останній просив визнати об`єктивно неможливим та зупинити розгляд справи № 902/863/23 до вирішення справи та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/314/22.

За результатами судового засідання 23.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача про залишення без розгляду клопотання від 06.10.23 року про зупинення провадження у справі, ухвалив залишити без розгляду клопотання представника відповідача від 06.10.23 року про зупинення провадження у справі, а також постановив ухвали про відкладення розгляду клопотання про зупинення провадження у справі від 23.11.2023 року та про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/863/23 по суті до 08.12.2023 об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

07.12.2023 через підсистему "Електронний суд" та на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 01-34/11729/23 та № 01-34/11723/23).

Судове засідання 08.12.2023 року не відбулось. Ухвалою суду від 13.12.2023 сторони повідомлені про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/863/23 по суті на 22.12.2023 року о 12:00 год.

21.12.2023 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження (вх. № 01-34/12282/23).

Ухвалою від 22.12.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" № б/н від 23.11.2023 (вх. № 01-34/11187/23 від 23.11.2023) про зупинення провадження у справі № 902/863/23 до вирішення справи та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/314/22.

За результатами судового засідання 22.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/863/23 по суті до 18.01.2024 на 11:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

17.01.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 17.01.2024 (вх. № 01-34/575/24) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 18.01.2024 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/863/23 по суті на 09.02.2024 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Судове засідання 09.02.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою суду від 09.02.2024 сторони повідомлено про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/863/23 по суті на 07.03.2024 о 14:30 год.

У судовому засіданні 07.03.2024 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача адвоката Василика В.В. про відкладення судового засідання та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/863/23 по суті на 26.03.2024 о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач правом участі уповноваженого представника у судове засідання не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 07.03.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (ухвали від 07.03.2024) до електронного кабінету відповідача 08.03.2024. Також, як вбачається із довідки про доставку електронного листа, ухвалу суду від 07.03.2024 доставлено і до електронного кабінету представника відповідача - адвоката Василика Віталія Валентиновича.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у поданому до суду 02.08.2023 відзиві проти позову заперечив.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" про стягнення 497 482,84 гривень заборгованості, зокрема 392 364,00 гривень основного боргу, 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат та 6 173,01 гривень 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.04.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщення № 01-04-18.

За актом прийому-передачі приміщення об`єкт оренди площею 185 кв.м. передано позивачем відповідачу, а також згідно додатків до договору відповідачу було передано в оренду також приміщення площею 125 кв.м. та 370 кв.м.

Згідно додатку № 1 до договору оренди сторонами погоджено розмір орендної плати на день підписання додатку до договору - 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ.

Несплата відповідачем орендної плати за період з червня 2022 по травень 2023 у розмірі 392 364,00 гривень стала підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості та нарахованих 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат, 6 173,01 гривень 3% річних у примусовому порядку.

Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив, що 01 квітня 2018 між сторонами було укладено договір оренди приміщення № 01-04-18, умови якого до листопада 2020 року ним належно виконувались. Разом з тим встановлений на території України карантин, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, негативно вплинув на господарську діяльність товариства, що потягло затримку у здійсненні орендної плати. Надалі позивачем починаючи з вересня-жовтня 2020 чинилися перешкоди у доступі до орендованого приміщення, з приводу чого відповідачем, неодноразово викликались працівники правоохоронних органів, зі складу, який орендовано відповідачем сталася крадіжка, відтак у відповідача існувала об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно та використовувати його згідно умов договору.

Також відповідач зазначив, що позивачем замість розірвання договору у зв`язку з несплатою оренди здійснено нарахування оренди. Відповідач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, зважаючи, що відповідач не є власником приміщень та не має права передавати ці приміщення третім особам. Нарахування орендної плати на думку відповідача є безпідставним та незаконним, зважаючи на невиконання умов договору щодо належного забезпечення у доступі до орендованого приміщення, товару який зберігається у вказаному приміщенні, вчиненні перешкод у користуванні майном. Відтак відповідач клопотав про відмову у задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзив проти викладеного позивачем у відзиві заперечив, зазначив, що станом на серпень 2023 року договір продовжує свою дію, приміщення перебувають в оренді відповідача, позивачу не повернені та використовуються відповідачем для зберігання тютюнових виробів.

Посилання відповідача на вчинення позивачем перешкод у доступі до орендованого приміщення за твердженням позивача не відповідають дійсності та доказів у вчиненні перешкод у доступі до орендованого приміщення під час дії договору на переконання позивача відповідачем в матеріали справи не надано.

Щодо викрадення товару з орендованих приміщень, позивач зазначив, що не несе відповідальності за збереження товару позивача.

Щодо недопущення позивачем представника відповідача до орендованого приміщення 26 квітня 2023 року, зазначив що згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 року у справі № 902/314/22 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 року у вказаній справі з 14 грудня 2022 по 11 травня 2023 року договір вважався недійсним, підстав допускати представників відповідача 26 квітня 2023 року на територію приміщень розташованих за адресою: місто Вінниця, вул. Дубовецька, 33, у позивача не було. Також відповідно до п. 4.7. договору позивач, у випадку несплати відповідачем орендної плати в повному обсязі до 25 числа поточного місяця, має право прийняти необхідні міри для забезпечення такої оплати, у тому числі: відключення ел.енергії та не допуск на територію комплексу.

Щодо припинення дії договору позивач зазначив, що відповідачу пропонувалось вивезти тютюнові вироби, які зберігаються відповідачем в орендованих приміщеннях, оплатити заборгованість по орендним платежам та повернути орендовані приміщення позивачу в порядку визначеному п. 8.1. договором, зі складанням відповідного акта приймання-передачі.

Щодо посилання відповідача, що позивач не є власником приміщень, а отже не мав права передавати ці приміщення третім особам, позивач зауважив, що договори користування № 1/3-16 від 28.03.2016 та № 1/12-18 від 01.12.2018, на підставі яких позивач користується приміщеннями за адресою: місто Вінниця, вул. Дубовецька, 33, для ведення господарської діляьності позивача, недійсними не визнавались, позивач здає в оренду приміщення та жодних претензій відносно діяльності позивача ні у Компанії "Ukinvest Development Limited" ні у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" немає.

Зважаючи на викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28 березня 2016 між Компанією "Ukinvest Development Limited" (далі - позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (далі - користувач) укладено договір користування № 1/3-16, відповідно до пункту 1.1. якого позичкодавець передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності (т. 1 а.с. 57-59).

Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору передача користувачу об`єкта, вказаного в п. 1.1. договору, оформлюється актом приймання-передачі. Підписанням сторонами акту приймання-передачі свідчить про початок користування.

За умовами пункту 9.1. договору користування № 1/3-16 від 28.03.2016 договір укладений строком на 360 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Якщо жодні із сторін в строк один місяць до закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах.

01.04.2016 між Компанією "Ukinvest Development Limited" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" підписано акт приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця (т. 1 а.с. 60).

01 грудня 2018 між Компанією "Ukinvest Development Limited" (далі - позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (далі - користувач) укладено договір користування № 1/12-18, відповідно до пункту 1.1. якого позичкодавець передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності (т. 1 а.с. 61-63).

Пунктом 2.1. вказаного договору визначено, що передача користувачу об`єкта, вказаного в п. 1.1. договору, оформлюється актом приймання-передачі. Підписанням сторонами акту приймання-передачі свідчить про початок користування.

Згідно з пунктом 9.1. договору користування № 1/12-18 від 01.12.2018 договір укладений строком на 360 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Якщо жодні із сторін в строк один місяць до закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах.

06.12.2018 між Компанією "Ukinvest Development Limited" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" підписано акт приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця (т. 1 а.с. 64).

01 квітня 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщення № 01-04-18 (далі - договір) (т. 1 а.с. 51-55).

За умовами пункту 1.1. договору орендодавець надає в оренду приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 185 кв.м., розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.

Згідно з пунктом 2.1. договору передача орендодавцем орендарю об`єкта оренди вказаного у п. 1.1. договору в користування оформлюється актом приймання-передачі. Підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту оренди свідчить про початок оренди.

Відповідно до пункту 3.1. договору термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об`єкта, що орендується, за актом прийому-передачі.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, то договір пролонгується на термін передбачений п. 3.1. і на умовах визначених договором, за винятком орендної плати, яка узгоджується окремо.

Відповідно до пункту 4.2. договору розмір орендної плати на день підписання договору становить 40 грн за 1 кв.м без ПДВ.

Згідно пунктів 4.4., 4.5 договору орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця або в касу орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до договору.

Об'єкт оренди, переданий орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше п'яти днів після закінчення терміну дії договору (якщо не буде досягнуто згоди про продовження оренди), або в разі його дострокового розірвання за актом приймання-передачі, зазначеним в п. 2.1. договору (пункт 8.1. договору).

01 квітня 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підписано акт приймання-передачі в оренду приміщення загальною площею 185 кв.м., що розташоване за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 (т. 1 а.с. 56).

01 квітня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підписано додаток № 01 до договору № 01-04-18, згідно пункту 1 якого сторони визначили, що розмір орендної плати на день підписання додатку до договору становить 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ.

27 червня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підписано додаток № 05 до договору № 01-04-18, згідно пункту 1 якого орендодавцем надано в оренду приміщення (надалі - об`єкт оренди), загальною площею 370 кв.м, розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 (т. 1 а.с. 55).

01 липня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підписано додаток № 02 до договору № 01-04-18, згідно пункту 1 якого орендодавцем надано в оренду приміщення (надалі - об`єкт оренди), загальною площею 125 кв.м, розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 (т. 1 а.с. 54).

Судом також встановлено, що згідно рішення Вінницької міської ради 2 сесії 7 скликання від 25.12.2015 № 71 "Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця" вулицю Енгельса перейменовано на вулицю Дубовецьку (т. 1 а.с. 67-71).

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" про стягнення 310 669,91 гривень заборгованості за договором оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 282 270 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 10 572,19 грн - інфляційних втрат; 12 013,64 грн - пені та 4 615,49 грн - витрат на сплату судового збору. У стягненні 882,01 грн - інфляційних втрат та 2 088,07 грн - пені відмовлено (т. 1 а.с. 18-27).

За наслідком перегляду вказаного рішення Північно-західним апеляційним господарським судом 10.05.2022 ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21 залишено без змін.

Як встановлено Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 10.05.2022 у справі № 908/2277/21: "Враховуючи вищенаведене, а також наявність з липня по червень 2021 року Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаних зі сторони позивача, за відсутності у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м) суд приходить до висновку, що факт використання таких приміщень за Договором за увесь заявлений позивачем період з листопада 2020 року по травень 2021 року за вірогідністю доказів є доведеним. При цьому доведення протилежних обставин в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України підлягає доказуванню відповідачем, однак жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обов`язок сплати орендних платежів за Договором (за заявлений позивачем період та за трьома переданими у користування приміщеннями) останнім не надано.

Колегія суддів вважає, що у спірному договорі сторонами досягнуті всі істотні умови догвору оренди: об`єкт оренди (п. 1.1 Договору), розмір орендної плати (п. 4.2 Договору), строк дії договору оренди (п. 3.1 Договору).".

Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов`язань по сплаті орендної плати за договором № 01-04-18 від 01.04.2018 своєчасно не здійснював, внаслідок чого за період з червня 2022 по травень 2023 утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 392 364,00 гривень, яка на момент подачі позову відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

На підтвердження надання послуг оренди приміщень за договором № 01-04-18 від 01.04.2018 за період з червня 2022 по травень 2023 на загальну суму 392 364,00 гривень позивач надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 72-113).

Доказів сплати заборгованості з орендної плати за вказаний період матеріали справи не містять.

У зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 392 364,00 гривень заборгованості, 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат та 6 173,01 гривень 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 497 482,84 гривень заборгованості за договором оренди приміщень № 01-04-18 від 01.04.2018 за період з червня 2022 року по травень 2023 року, зокрема 392 364,00 гривень основного боргу, 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат та 6 173,01 гривень 3% річних.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір оренди приміщень № 01-04-18 від 01.04.2018 є договором оренди, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про найм (оренду), визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями частин 2, 3 статті 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 3 статті 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини, які виникли на підставі договору оренди №01-04-18 від 01.04.2018.

Матеріалами справи підтверджується та учасниками справи не заперечується факт отримання нерухомого майна - приміщення загальною площею 185 кв.м., що розташоване за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 (згідно договору оренди №01-04-18 від 01.04.2018 та акту прийому передачі від 01.04.2018), а також приміщень, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, загальною площею 370 кв.м та 125 кв.м (згідно додатку № 05 від 27 червня 2019 року та додатку № 02 від 01 липня 2019 року до договору оренди №01-04-18 від 01.04.2018).

Суд зазначає, що частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Обставина щодо досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі щодо розміру та порядку сплати орендної плати, приміщень, що є об`єктами оренди, обставина передачі та використання відповідачем приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м) за договором оренди №01-04-18 від 01.04.2018 встановлена рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі № 908/2277/21, які набрали законної сили.

Під час розгляду справи № 908/2277/21 судом також встановлено, що умови договору не ставлять у пряму залежність обов`язок сплати орендних платежів за договором від отримання та підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Такий обов`язок визначений в силу обов`язковості виконання сторонами договору згідно зі статтею 629 ЦК України.

Положеннями статті 204 ЦК України передбачена презумція правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена , зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01 квітня 2018 року (справа № 902/314/22).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі №902/314/22 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підприємства "Вінницький консервний завод" та Компанії Ukinvest Development Limited про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01 квітня 2018 року. Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення №01-04-18 від 01 квітня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 32719261) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (вул. Перша Ливарна, 40, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, код ЄДРПОУ 38563155).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 року у справі № 902/314/22, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-К" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі №902/314/22 задоволено, рішення Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі №902/314/22 скасовано та прийнято нове рішення в позові відмовити (т. 2 а.с. 99-102).

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 902/314/22 звернуто увагу на те, що у справі №10/52-05 встановлені обставини щодо волевиявлення та вчинення певних дій Компанією Ukinvest Development Limited з передачі цілісного майнового комплексу "Вінницького консервного заводу" у власність (до статутного фонду) підприємства "Вінницький консервний завод". Зазначено, що з відзиву Компанії UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED вбачається, що третій особі відомо про передання відповідачем в оренду третім особам виробничих, складських та офісних приміщень, отриманих відповідачем від Компанії UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED у користування згідно договору користування №1/3-16 від 28 березня 2016 року та договору користування №1/12-18 від 01 грудня 2018 року. Компанія UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED не заперечувала та не заперечує проти передання відповідачем приміщень в оренду третім особам. З урахуванням наведеного судом зроблено висновок про те, що відсутній спір між власником спірного майна та орендодавцем в частині дієздатності останнього на укладення оспорюваного договору оренди.

Отже, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" договір оренди приміщення №01-04-18 від 01 квітня 2018 року є чинним та обов`язки, що виникли за цим договором підлягають виконанню.

З урахуванням наведеного судом відхиляються доводи відповідача щодо неправомірності передання в оренду об`єкта оренди за договором оренди приміщення №01-04-2018 від 01 квітня 2018 року.

Також суд зауважує, що доводи відповідача щодо неможливості використання об`єкта оренди за договором оренди приміщення №01-04-2018 від 01 квітня 2018 року судом оцінюються критично, оскільки відповідач посилається на вчинення позивачем перешкод у доступі до орендованого приміщення та товару починаючи з вересня-жовтня 2020 року, натомість доказів правомірності посилання позивача на неможливість використовувати передане в оренду нерухоме майно та використовувати його згідно умов договору оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01 квітня 2018 року через недопущення до приміщення матеріали справи не містять.

Звернення із заявою щодо недопуску на територію складського приміщення за адресою м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 відбулось 26.04.2023, разом з тим доказів неможливості користування об`єктом оренди до вказаної дати, або ж після цієї дати матеріали справи не містять. Як зазначено позивачем об`єкт оренди використовується відповідачем протягом всього часу оренди.

Доказів повернення орендарем приміщень, що є об`єктом оренди за актом приймання-передачі у відповідності до пункту 8.1. договору матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем у відповідності до умов договору нараховано відповідачу орендну плату за період з червня 2022 року по травень 2023 року.

Згідно додатку № 01 від 01.04.2019 до договору № 01-04-18 розмір орендної плати становить 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ.

Положеннями пункту 4.4 договору оренди сторони погодили, що орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця або в касу орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця.

Зважаючи на площу наданих у оренду приміщень (125 кв.м. + 185 кв.м + 370 кв.м = 680 кв.м.) розмір орендної плати за місяць складає 32 708 гривень (680 х 48.1 = 32 708 гривень).

За розрахунком позивача розмір орендної плати за місяць становить 32 697,00 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що розмір орендної плати за місяць визначений позивачем є меншим ніж розмір орендної плати за місяць визначений судом (32 708 гривень), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з червня 2022 по травень 2023 у розмірі 392 364,00 гривень (32 697,00 х 12 = 392 364,00) є обгрунтованими.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що орендну плату відповідач у строки передбачені договором не сплатив.

Зобов`язання відповідача за договором з оплати орендної плати в сумі 392 364,00 гривень основного боргу є не виконаними.

Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості з орендної плати за період з червня 2022 року по травень 2023 року, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди приміщення в частині повної та своєчасної сплати заборгованості з орендної плати, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 392 364,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат та 6 173,01 гривень 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом пункту 4.6. договору оренди сторони погодили, що в разі несвоєчасної орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.

Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вказане нарахування є правомірним оскільки у спірних правовідносинах за прострочення виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений сторонами в договорі не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у періоді, за який нараховується пеня.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку позивача останнім не враховано положення статей 253, 254, 255 ЦК України при здійсненні нарахування пені.

Приймаючи до уваги, що остаточна сплата орендної плати відповідачем згідно пункту 4.4. договору мала бути здійснена до 15 числа поточного місяця, то за зобов`язаннями зі сплати орендної плати за червень - вересень, грудень та листопад 2022 року, а також лютий, березень, травень 2023 року прострочення в оплаті виникло з 16 числа вказаних місяців 2022 та 2023 року. Оскільки остаточний розрахунок за орендну плату за жовтень 2022, січень та квітень 2023 припадає на вихідні дні, днем закінчення строку оплати є перший за ними робочий день, відтак прострочення в оплаті орендної плати за жовтень 2022 виникло з 18.10.2022, а за січень та квітень 2023 - 17.01.2023 та 18.04.2023 відповідно.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі №815/4720/16.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді нарахування за кожен день прострочення складає 75 471,84 гривень.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 75 471,84 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 761,45 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при здійсненні нарахувань позивачем не враховано положень статей 253, 254, 255 ЦК України.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що сума 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання становить 6 127,34 гривень 3% річних та 19 771,66 гривень інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 6 127,34 гривень 3% річних та 19 771,66 гривень інфляційних втрат, в іншій частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 45,67 гривень та інфляційних втрат у розмірі 2 940,88 гривень слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 493 734,84 гривень, з яких: 392 364,00 гривень основного боргу, 75 471,84 гривень пені, 19 771,66 гривень інфляційних втрат та 6 127,34 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного документа № 40699 від 19.06.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 7 462,24 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7 462,24 гривень розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7 406,27 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 55,97 гривень слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 38563155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (21012, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Дубовецька, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 32719261) 493 734,84 гривень (чотириста дев`яносто три тисячі сімсот тридцять чотири гривні, 84 копійки), з яких: 392 364,00 гривень основного боргу, 75 471,84 гривень пені, 19 771,66 гривень інфляційних втрат та 6 127,34 гривень 3% річних та 7 406,27 гривень (сім тисяч чотириста шість гривень, 27 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 761,45 гривень пені, 2 940,88 гривень інфляційних втрат та 45,67 гривень 3% річних відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 55,97 гривень покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.