Постанова

від 26.06.2024 по справі 902/863/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року Справа № 902/863/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Коновал Д.В. (в режимі відеоконференції)

відповідача: представник не з`явився

розглягувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 26.03.2024, повне рішення складено 05.04.2024, у справі № 902/863/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К", 21012, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Дубовецька, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 32719261

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект", 69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 38563155

про стягнення 497 482,84 гривень

В червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" про стягнення 497 482,84 гривень заборгованості, у тому числі 392 364,00 гривень основного боргу, 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат та 6 173,01 гривень 3% річних.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/863/23, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 493 734,84 гривень, з яких: 392 364,00 гривень основного боргу, 75 471,84 гривень пені, 19 771,66 гривень інфляційних втрат та 6 127,34 гривень 3% річних та 7 406,27 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 761,45 гривень пені, 2 940,88 гривень інфляційних втрат та 45,67 гривень 3% річних відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 55,97 гривень покладено на позивача.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/863/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- позивач ТОВ Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не є ні власником, ні особою, якій належать майнові права на майно, яке було передано в оренду за договором оренди приміщення № 01-04-18 від 01.04.2018;

- в наданих позивачем договорах користування, в договорі оренди приміщення № 01-04-18 від 01.04.2018 не індивідуалізовано, не локалізовано та не конкретизовано, які саме приміщення в яких будівлях чи спорудах було передано в оренду відповідачу;

- позивачем надано до суду два договори користування № 1/3-16 від 28.03.2016 та № 1/12-18 від 01.12.2018, які нібито мають підтверджувати наявність у позивача права на передачу майна в оренду. Разом з тим майнові права позивача на орендоване майно не були зареєстровані, а отже позивач не підтвердив набуття майнових прав на передане ним в оренду майно;

- при цьому жодних доказів права власності ні позивача, ні будь-яких інших осіб на передане в оренду майно позивачем до суду не надано;

- таким чином позивач не довів існування законної правової підстави передання в оренду майна, адже сам лише факт укладення договору оренди не підтверджує права на передачу позивачем в оренду майна та не породжує у позивача права вимагати отримання орендної плати, оскільки згідно ч. 1 ст. 760 ЦК України право передавати в оренду та право на отримання орендної плати має виключно особа, яка є власником або має зареєстровані майнові права на об`єкт оренди;

- наданий позивачем договір оренди та договори користування № 1/3-16 від 28.03.2016 та № 1/12-18 від 01.12.2018 вказаних обставин не підтверджують, а отже заявлене позивачем право на стягнення орендної плати не підлягає захисту в силу ч. 1 ст. 760 ЦК України;

- посилання суду на преюдиціальність обставин спору, які нібито вже встановлені в інших справах є безпідставним, оскільки вказаним обставинам щодо дійсного власника переданого в оренду майна юридична оцінка не надавалася, а право власності на майно не досліджувалося;

- договір оренди приміщення № 01-04-18 від 01.04.2018 є по суті договором піднайму. Укладений позивачем договір користування № 1/3-16 від 28.03.2016 не є договором найму, а є за своїм змістом договором позички, оскільки є безкоштовним;

- з урахуванням п. 9.1 договору користування № 1/3-16 максимальний строк дії договору користування № 1/3-16 становить 720 днів (360+360), тобто до 22.03.2018, оскільки з вказаного договору не випливає автоматичне його щорічне продовження будь-яку кількість раз. Оскільки договір оренди приміщення № 01-04-18 укладено 01.04.2018, тобто вже після припинення договору користування № 1/3-16 від 28.03.2016 (через сплив максимально можливого строку дії договору користування № 1/3-16), у позивача на момент укладення договору оренди приміщення № 01-04-18 були відсутні будь-які права на предмет оренди за договором оренди № 01-04-18 та право передавати чуже майно в оренду іншим особам;

- в матеріалах справи містяться лише надані позивачем прості копії договорів користування № 1/3-16 від 28.03.2016 р. та № 1/12-18 від 01.12.2018. Оригінали вказаних договорів користування позивач до справи не надавав і для огляду в судових засіданнях не пред`являв;

- жодних документів на підтвердження правосуб`єктності Компанії "Укінвест девелопмент лімітед" як іноземної юридичної особи, з якою було укладено договори користування майном;

- відтак договори користування як докази у справі не можуть бути оцінені та бути прийняті до уваги судом з точки зору їх достовірності та допустимої вірогідності для доказування предмету спору у справі з огляду на непідтвердження законності та правосуб`єктності Компанії "Укінвест девелопмент лімітед" з якою позивачем нібито було укладено безкоштовні договори користування майном.

За наведених вище обставин апелянт вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/863/23 у задоволеній частині є необгрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального права, а наведені судом висновки суперечать наявним у справі доказам або зроблені за відсутності необхідних доказів.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 25.04.2024, для розгляду справи № 902/863/23 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Петухов М.Г., Коломис В.В.

Листом № 902/863/23/2831/24 від 25.04.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

07.05.2024 до суду надійшли матеріали справи № 902/863/23.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Петухова М.Г. у період з 06.05.2024 по 10.05.2024 включно проведено повторний автоматизований розподіл справи № 902/863/23, протокол від 08.05.2024, яким для розгляду справи № 902/863/23 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Коломис В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/863/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на "26" червня 2024 р. о 10:00 год. /т. 2 а.с. 149/.

20.06.2024 (вх. № 5601/24) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/863/23 залишити без змін /т. 2 а.с. 156-157/.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Коломис В.В. у період з 14.06.2024 по 19.07.2024, а суддя-член колегії Тимошенко О.М. перебуватиме у відпустці у період з 01.07.2024 по 30.07.2024 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 902/863/23 між суддями, протокол від 24.06.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Ухвалою суду (Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.) від 25.06.2024 прийнято справу № 902/863/23 до свого провадження. Заяву (вх.№ 3024/24) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 902/863/23 задоволено.

В судове засідання 26.06.2024 з`явився представник позивача, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 28.05.2024 явка представників сторін в судове засідання 26.06.2024 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

В судовому засіданні 26.06.2024 представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/863/23 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2016 між Компанією "Ukinvest Development Limited" (далі - позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (далі - користувач) укладено договір користування № 1/3-16, відповідно до пункту 1.1 якого позичкодавець передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності /т. 1 а.с. 57-59/.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору передача користувачу об`єкта, вказаного в п. 1.1 договору, оформлюється актом приймання-передачі. Підписанням сторонами акту приймання-передачі свідчить про початок користування.

За умовами п. 9.1 договору користування № 1/3-16 від 28.03.2016 договір укладений строком на 360 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Якщо жодні із сторін в строк один місяць до закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах.

01.04.2016 між Компанією "Ukinvest Development Limited" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" підписано акт приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця /т. 1 а.с. 60/.

01.12.2018 між Компанією "Ukinvest Development Limited" (далі - позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (далі - користувач) укладено договір користування № 1/12-18, відповідно до пункту 1.1 якого позичкодавець передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності /т. 1 а.с. 61-63/.

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що передача користувачу об`єкта, вказаного в п. 1.1 договору, оформлюється актом приймання-передачі. Підписанням сторонами акту приймання-передачі свідчить про початок користування.

Згідно з пунктом 9.1 договору користування № 1/12-18 від 01.12.2018 договір укладений строком на 360 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Якщо жодна із сторін в строк один місяць до закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах.

06.12.2018 між Компанією "Ukinvest Development Limited" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" підписано акт приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця /т. 1 а.с. 64/.

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщення № 01-04-18 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець надає в оренду приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 185 м2, розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 /т. 1 а.с. 51-55/.

Згідно з пунктом 2.1 договору передача орендодавцем орендарю об`єкта оренди вказаного у п. 1.1 договору в користування оформлюється актом приймання-передачі. Підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту оренди свідчить про початок оренди.

Відповідно до пункту 3.1 договору термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об`єкта, що орендується, за актом прийому-передачі.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, то договір пролонгується на термін передбачений п. 3.1 і на умовах визначених договором, за винятком орендної плати, яка узгоджується окремо.

Відповідно до пункту 4.2 договору розмір орендної плати на день підписання договору становить 40 грн за 1 м2 без ПДВ.

Згідно з пунктами 4.4, 4.5 договору орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця або в касу орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до договору.

Об`єкт оренди, переданий орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше п`яти днів після закінчення терміну дії договору (якщо не буде досягнуто згоди про продовження оренди), або в разі його дострокового розірвання за актом приймання-передачі, зазначеним в п. 2.1 договору (пункт 8.1 договору).

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підписано акт приймання-передачі в оренду приміщення загальною площею 185 м2, що розташоване за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 /т. 1 а.с. 56/.

01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підписано додаток № 01 до договору № 01-04-18, пунктом 1 якого сторони визначили, що розмір орендної плати на день підписання додатку до договору становить 48,1 грн за 1 м2 без ПДВ.

27.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підписано додаток № 05 до договору № 01-04-18, згідно з пунктом 1 якого орендодавцем надано в оренду приміщення (надалі - об`єкт оренди), загальною площею 370 м2, розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 /т. 1 а.с. 55/.

01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підписано додаток № 02 до договору № 01-04-18, згідно пункту 1 якого орендодавцем надано в оренду приміщення (надалі - об`єкт оренди), загальною площею 125 м2, розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 /т. 1 а.с. 54/.

Згідно з рішенням Вінницької міської ради 2 сесії 7 скликання від 25.12.2015 № 71 "Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця" вулицю Енгельса перейменовано на вулицю Дубовецьку /т. 1 а.с. 67-71/.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі № 908/2277/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" про стягнення 310 669,91 гривень заборгованості за договором оренди приміщення № 01-04-18 від 01.04.2018 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь ТОВ Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 282 270 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 10 572,19 грн - інфляційних втрат; 12 013,64 грн - пені та 4 615,49 грн - витрат на сплату судового збору. У стягненні 882,01 грн - інфляційних втрат та 2 088,07 грн - пені відмовлено /т. 1 а.с. 18-27/.

Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 10.05.2022 у справі № 908/2277/21 встановлено: "Враховуючи вищенаведене, а також наявність з липня по червень 2021 року Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаних зі сторони позивача, за відсутності у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м) суд приходить до висновку, що факт використання таких приміщень за Договором за увесь заявлений позивачем період з листопада 2020 року по травень 2021 року за вірогідністю доказів є доведеним. При цьому доведення протилежних обставин в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України підлягає доказуванню відповідачем, однак жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обов`язок сплати орендних платежів за Договором (за заявлений позивачем період та за трьома переданими у користування приміщеннями) останнім не надано.

Колегія суддів вважає, що у спірному договорі сторонами досягнуті всі істотні умови догвору оренди: об`єкт оренди (п. 1.1 Договору), розмір орендної плати (п. 4.2 Договору), строк дії договору оренди (п. 3.1 Договору)".

Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов`язань по сплаті орендної плати за договором № 01-04-18 від 01.04.2018 своєчасно не здійснював, внаслідок чого за період з червня 2022 року по травень 2023 року утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 392 364,00 гривень, яка на момент подачі позову відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

На підтвердження надання послуг оренди приміщень за договором № 01-04-18 від 01.04.2018 за період з червня 2022 року по травень 2023 року на загальну суму 392 364,00 гривень позивач надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) /т. 1 а.с. 72-113/.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати за вказаний період матеріали справи не містять.

У зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 392 364,00 гривень заборгованості, 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат та 6 173,01 гривень 3% річних.

26.03.2024 Господарський суд Вінницької області за наслідками розгляду позову ухвалив оскаржуване рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь ТОВ Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 493 734,84 гривень, з яких: 392 364,00 гривень основного боргу, 75 471,84 гривень пені, 19 771,66 гривень інфляційних втрат та 6 127,34 гривень 3% річних та 7 406,27 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 761,45 гривень пені, 2 940,88 гривень інфляційних втрат та 45,67 гривень 3% річних відмовив.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Рівненської області від 27.06.2023 у справі № 902/863/23 лише в частині стягнення 493 734,84 гривень, з яких: 392 364,00 гривень основного боргу, 75 471,84 гривень пені, 19 771,66 гривень інфляційних втрат та 6 127,34 гривень 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 27.06.2023 у справі № 902/863/23 в оскаржуваній частині залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правові відносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору оренди № 01-04-18 від 01.04.2018.

До регулювання спірних правовідносин застосовуються загальні положення про найм (оренду), визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями частин 2, 3 статті 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 3 статті 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною 5 статті 762 ЦК України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Матеріалами справи підтверджується та учасниками справи не заперечується факт отримання нерухомого майна - приміщення загальною площею 185 м2, що розташоване за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 (згідно з договором оренди № 01-04-18 від 01.04.2018 та актом прийому передачі від 01.04.2018), а також приміщень, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, загальною площею 370 м2 та 125 м2 (згідно з додатком № 05 від 27.06.2019 та додатку № 02 від 01.07.2019 до договору оренди № 01-04-18 від 01.04.2018).

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Обставина щодо досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі щодо розміру та порядку сплати орендної плати, приміщень, що є об`єктами оренди, обставина передачі та використання відповідачем приміщень (площами 125, 185 та 370 м2) за договором оренди № 01-04-18 від 01.04.2018 встановлена рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі № 908/2277/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі № 908/2277/21, які набрали законної сили.

Під час розгляду справи № 908/2277/21 судом також встановлено, що умови договору не ставлять у пряму залежність обов`язок сплати орендних платежів за договором від отримання та підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Такий обов`язок визначений в силу обов`язковості виконання сторонами договору згідно зі статтею 629 ЦК України.

Положеннями статті 204 ЦК України передбачена презумція правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 01-04-2018 від 01 квітня 2018 року (справа № 902/314/22).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.11.2023 у справі № 902/314/22 задоволено позов ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підприємства "Вінницький консервний завод" та Компанії Ukinvest Development Limited про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 01-04-2018 від 01 квітня 2018 року. Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 01-04-18 від 01.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 902/314/22, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-К" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі № 902/314/22 задоволено, рішення Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі № 902/314/22 скасовано та прийнято нове рішення в позові відмовити /т. 2 а.с. 99-102/.

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 902/314/22 звернуто увагу на те, що у справі № 10/52-05 встановлені обставини щодо волевиявлення та вчинення певних дій Компанією Ukinvest Development Limited з передачі цілісного майнового комплексу "Вінницького консервного заводу" у власність (до статутного фонду) підприємства "Вінницький консервний завод". Зазначено, що з відзиву Компанії UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED вбачається, що третій особі відомо про передання відповідачем в оренду третім особам виробничих, складських та офісних приміщень, отриманих відповідачем від Компанії UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED у користування згідно договору користування № 1/3-16 від 28 березня 2016 року та договору користування №1/12-18 від 01 грудня 2018 року. Компанія UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED не заперечувала та не заперечує проти передання відповідачем приміщень в оренду третім особам. З урахуванням наведеного судом зроблено висновок про те, що відсутній спір між власником спірного майна та орендодавцем в частині дієздатності останнього на укладення оспорюваного договору оренди.

29.05.2024 Верховний Суд своєю постановою залишив без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 902/314/22.

Отже укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" договір оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року є чинним та обов`язки, що виникли за цим договором, підлягають виконанню.

Наведеним вище спростовуються доводи апелянта щодо неправомірності передання в оренду об`єкта оренди за договором оренди приміщення № 01-04-2018 від 01 квітня 2018 року.

Крім того доводи апелянта щодо неможливості використання об`єкта оренди за договором оренди приміщення № 01-04-2018 від 01 квітня 2018 року колегією суддів відхиляються як необгрунтовані, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують неможливість використовувати передане в оренду нерухоме майно та використовувати його згідно умов договору оренди № 01-04-2018 від 01 квітня 2018 року.

Враховуючи, що повернення орендарем приміщень, що є об`єктом оренди за актом приймання-передачі, відповідно до пункту 8.1 не відбулось, позивачем на підставі умов договору нараховано відповідачу орендну плату за період з червня 2022 року по травень 2023 року.

Згідно з додатком № 01 від 01.04.2019 до договору № 01-04-18 розмір орендної плати становить 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ.

Положеннями пункту 4.4 договору оренди передбачено, що орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця або в касу орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця.

Зважаючи на площу наданих у оренду приміщень (125 м2 + 185 м2 + 370 м2 = 680 кв.м) розмір орендної плати за місяць складає 32 708 гривень (680 х 48.1 = 32 708 грн).

За розрахунком позивача розмір орендної плати за місяць становить 32 697,00 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що розмір орендної плати за місяць визначений позивачем є меншим ніж розмір орендної плати за місяць визначений судом (32 708 гривень), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з червня 2022 року по травень 2023 року у розмірі 392 364,00 гривень (32 697,00 х 12 = 392 364,00) є обгрунтованими.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки орендну плату відповідач у строки, передбачені п. 4.4 договору, не сплачував, зобов`язання відповідача за договором з оплати орендної плати в сумі 392 364,00 грн основного боргу є не виконаними.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено умови договору оренди приміщення в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, а тому позовні вимоги про стягнення 392 364,00 гривень основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 76 233,29 гривень пені, 22 712,54 гривень інфляційних втрат та 6 173,01 гривень 3% річних.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом пункту 4.6 договору оренди сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.

Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вказане нарахування є правомірним оскільки у спірних правовідносинах за прострочення виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений сторонами в договорі не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у періоді, за який нараховується пеня.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку позивача останнім не враховано положення статей 253, 254, 255 ЦК України при здійсненні нарахування пені.

Приймаючи до уваги, що остаточна сплата орендної плати відповідачем згідно з пунктом 4.4 договору мала бути здійснена до 15 числа поточного місяця, то за зобов`язаннями зі сплати орендної плати за червень-вересень, грудень та листопад 2022 року, а також лютий, березень, травень 2023 року прострочення в оплаті виникло з 16 числа вказаних місяців 2022 та 2023 року. Оскільки остаточний розрахунок за орендну плату за жовтень 2022, січень та квітень 2023 припадає на вихідні дні, днем закінчення строку оплати є перший за ними робочий день, тому прострочення в оплаті орендної плати за жовтень 2022 виникло з 18.10.2022, а за січень та квітень 2023 - 17.01.2023 та 18.04.2023 відповідно.

Висновок щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 у справі № 815/4720/16.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді нарахування за кожен день прострочення складає 75 471,84 гривень. А тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 75 471,84 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання в межах визначеного позивачем періоду прострочення, позивачем також не враховано положень статей 253, 254, 255 ЦК України щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання становить 6 127,34 гривень 3% річних та 19 771,66 гривень інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення в оскаржуваній частині, а наведені в ній доводи є необґрунтованими.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/863/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 902/863/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "02" липня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.