Рішення

від 20.03.2024 по справі 914/2838/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 914/2838/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Черниш І.І., ордер серія ВС №1245903 від 01.12.2023 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: Фрегер Г.Й., ордер серія АМ №1077877 від 05.02.2024 (в режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-ПАЛЕТ" (с.Прибужани Львівського району Львівської області)

до ОСОБА_1 (м.Звягель Житомирської області)

про стягнення 200 160,00грн,

з перервою в судовому засіданні з 11.03.2024 до 20.03.2024 згідно із ст.216 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-ПАЛЕТ" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 200 160,00грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони не підписували договір поставки піддонів, однак позивач платіжним дорученням №2058 від 13.07.2022 оплатив виставлений рахунок відповідача, разом з тим відповідач товар позивачу не поставив. Спір виник внаслідок того, що відповідач, не поставивши товар, зберігає грошові кошти позивача без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.09.2023 вказану позовну заяву з долученими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Житомирської області.

19.10.2023 матеріали справи №914/2838/23 надійшли до Господарського суду Житомирської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023, матеріали справи №914/2838/23 передано для розгляду судді Соловей Л.А.

Ухвалою суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.01.2024.

Ухвалою суду від 09.01.2024 продовжено строк розгляду справи по суті, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи по суті на 12.02.2024.

12.02.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі від 11.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024 повернуто без розгляду відзив відповідача від 11.02.2024, відкладено розгляд справи по суті на 11.03.2024.

25.02.2024 представник відповідача надав письмові пояснення, у яких посилається на безпідставність заявлених позовних вимог та зазначає, що оплата за товар була здійснена на підставі видаткової накладної від 13.07.2022, тобто відповідачка виконала досягнуті домовленості щодо поставки товару у повному обсязі. Крім того, посилається, що позивачем не подано доказів отримання відповідачем претензії, а також обрано невірний спосіб захисту, оскільки як підставу позову позивач зазначає зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, при цьому описуючи фактичні обставини справи позивач зазначає, що між сторонами виникли відносини стосовно поставки піддонів, що регулюються розділом 54 ЦК України (а.с.101-103; 108-111).

У судовому засіданні 11.03.2024 оголошено перерву до 20.03.2024, згідно із ст. 216 ГПК України.

Представник позивача 20.03.2024 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівів-ПАЛЕТ" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) була досягнута домовленість щодо укладення договору постачання піддонів. ФОП ОСОБА_1 виставила ТОВ "Львів-ПАЛЕТ" рахунок на оплату на суму 216 000,00грн.

13.07.2022 відповідно до платіжної інструкції №2058 ТОВ "Львів-ПАЛЕТ" перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_1. кошти у розмірі 216 000,00грн. Призначення платежу "оплата за піддони згідно накладної від 13.07.2022 без ПДВ" (а.с.128). Однак, за посиланням позивача, відповідач піддони не поставив.

В зв`язку із неотриманням товару, позивач 08.06.2023 звернувся до відповідача з претензією №3 від 26.05.2023, в якій просив повернути сплачені грошові кошти на підставі ст.1212 ЦК України в розмірі 200 160,00грн на поточний рахунок позивача (а.с.16-19).

Оскільки відповідач залишив без задоволення вимогу позивача від 26.05.2023, останній звернувся з позовом до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів на суму 216000,00грн відповідно до ст.1212 ЦК України.

Станом на дату звернення з цим позовом до суду відповідач є фізичною особою та немає статусу фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що 29.09.2023 ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис.

За змістом ст.ст.51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/180).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.03.2020 у справі №299/451/19 зазначено, що фізичні особи, які на час пред`явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір розглядається за правилами господарського судочинства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунок, який позивачем був оплачений, отже між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст.665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Як вказувалось вище, 08.06.2023 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 160,00грн.

Матеріали справи не містять доказів поставки піддонів на суму 200160,00грн.

При цьому, як стверджує представник відповідача, ФОП ОСОБА_1 виконала досягнуті домовленості щодо поставки товару у повному обсязі. Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, які підтверджують фактичне приймання-передачу товару, зокрема, накладну, тощо.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

Доводи відповідача про те, що факт поставки позивачу товару підтверджено є безпідставним, оскільки обставини здійснення господарської операції можуть бути встановлені лише на підставі письмових доказів, якими є первинні бухгалтерські документи або інші документи, які переконливо підтверджують реальний рух активів та свідчать про фактичні обставини здійснення постачання товару позивачу.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 29.01.2020р. у справі №916/922/19, від 25.06.2020р. у справі №924/233/18.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., в редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та відображають реальні господарські операції.

Однак, у даному випадку, відповідачем не надано до суду первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту поставки товару та отримання його позивачем, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити реальність здійснених господарських операцій, на які посилається відповідач.

Згідно із ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Законодавець зазначає, що вимога про "повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні" означає, що у разі припинення зобов`язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у зв`язку із добровільною відмовою від зобов`язання обох сторін, сторона, що виконала своє зобов`язання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, і набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 334/2517/16-ц дійшов висновку що набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Верховний Суд дійшов висновку, що для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Суд касаційної інстанції зазначив, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (постанова від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц).

Оскільки позивач направив відповідачу претензію про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 200160,00грн, це свідчить про припинення в установленому законом порядку існування підстави для збереження відповідачем у себе грошових коштів, сплачених на його користь позивачем у рахунок поставки товару, що не відбулася.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що норми ст.1212 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на спірні правовідносини, а аргументи відповідача щодо невірно обраного способу захисту відхиляються судом.

Також суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності доказів отримання відповідачем претензії, оскільки в матеріалах справи наявна копія опису вкладення у цінний лист від 08.06.2023 та накладної підприємства зв`язку "Укрпошта" №8040022542479 від 08.06.2023, які є належними доказами направлення на адресу ФОП ОСОБА_1. вимоги про повернення безпідставно збережених коштів.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що відповідач одержав від позивача оплату товару в розмірі 200 160,00грн, проте не передав товар, а також не повернув суму попередньої оплати товару на вимогу позивача, суд вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 200 160,00грн правомірна та обґрунтована, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-ПАЛЕТ" (вул.Миру, 55-к, с.ПРрибужани, Львівський район, Львівська область, 80420, код ЄДРПОУ 41734369)

- 200160,00грн безпідставно отриманих коштів;

- 3002,40грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 03.04.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

2 прим.

1- у справу;

2- представнику позивача на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3- відповідачу ІПН НОМЕР_2 (рек. з повід)