Рішення

від 18.03.2024 по справі 910/17007/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/17007/23За позовом Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Девелопмент"

про стягнення 183532,09 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Девелопмент"

до Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 45813,13 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Демидас Д.А.,

від відповідача - Данилова К.А.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Девелопмент" (далі -Відповідач) на користь Дочірнє підприємство "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Позивач) б142001,73 грн орендної плати за користування рухомим майном на підставі договору оренди рухомого майна №31.12.2021/1 від 31.12.2021, а також нараховані на суму боргу 31903,46 грн пеню, 2997,82 грн 3% річних та 7628,08 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 22.11.2023 відкрито провадження у справі №910/17007/23 за вищевказаними позовними вимогами, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

11.12.2023 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов та зустрічна позовна заява, які надіслані поштою 07.12.2023, у якій відповідач просить суд стягнути з відповідача 45813,13 грн збитків за не реєстрацію позивачем податкових накладних в межах Договору оренди рухомого майна №31.12.2021/1 від 31.12.2021.

Крім того, у зв`язку зі сплатою відповідачем 1000 грн основної суми боргу, судом було ухвалено 19.12.2023 закрити провадження у справі в частині стягнення 1000 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2023 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/17007/23 за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 29.01.2024.

Відповідно до повідомлення про оголошення перерви від 29.01.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву на 05.02.2024.

Підготовче судове засідання, яке призначене на 05.02.2024 не відбулося.

Ухвалою суду від 08.02.2024 призначено підготовче судове засідання на 04.03.2024.

Протокольною ухвалою від 04.03.2024 було вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 18.03.2024.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.03.2024 представник позивача підтримав вимоги первісного позову та заперечив проти задоволення зустрічного позову, представник відповідача просив суд задовольнити вимоги зустрічного позову та відмовити у первісному позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем 31.12.2021 було укладено договір оренди № 31.12.2021/1 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно автокран на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053 модель КТА - 25, державний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, № шасі VIN НОМЕР_2 , інв. № 1466, (надалі - Машина), що обліковується на балансі ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та знаходиться за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Центральна, 3 первісна балансова вартість якого становить 497119 грн 40 коп.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування Машинами у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору, після внесення гарантійного платежу відповідно до умов цього Договору, згідно з Актом приймання-передачі Машини за вартістю, вказаною в п. 1.1 цього Договору.

Акт приймання-передачі Машини підписується Сторонами в строк, що не перевищує 5 (п`ять) робочих днів з дати укладення цього Договору, але не раніше дати внесення гарантійного платежу та укладання договору страхування відповідно до умов цього договору.

Між сторонами було підписано Акт приймання-передачі Машини від 31.12.2021, що підтверджує факт передачі позивачем відповідачу в оренду Машини.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 3.1 Договору).

Розмір орендної плати за розрахунковий період складає 14600 грн (в т.ч. ПДВ 2433,33 грн.) (п. 3.2 Договору).

Орендна плата, включаючи ПДВ, перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця в розмірі 100 % щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що передує розрахунковому, відповідно до наданих Орендодавцем рахунків (п. 3.3 Договору).

Відповідно до рахунків-фактури, які позивач надавав відповідачу, розмір орендної плати за період з січня 2022 року по квітень 2023 року склав 274986,78 грн.

Згідно банківських виписок, копії яких додано до позовної заяви, відповідач сплатив орендну плату за Договором за січень 2022 14600 грн, за лютий 2022 року 14833,60 грн, за травень 2022 року 16413,16 грн, за червень 2022 року 16921,97 грн, за липень 2022 року 17040,42 грн, за серпень 2022 року 17227,86 грн, за вересень 2022 року 17555,20 грн, за січень 2023 року 18392,84 грн, загалом сплачено на суму 132985,05 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було сплачено решту суми орендної плати за Договором у розмірі 142001,73 грн позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення боргу та нарахував 31903,46 грн пені, 2997,82 грн 3% річних та 7628,08 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач зазначає, що згідно акту звірки взаємних розрахунків заборгованість складає 120594,83 грн, а тому вимоги в частині стягнення 21406,90 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач зазначає, що 21406,90 грн було сумою переплати, яку позивач мав врахувати за квітень 2022 року, у тому числі при здійсненні нарахування санкцій.

Відповідач просить суд відмовити у стягненні нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за березень-квітень 2022 року у зв`язку із настанням у відповідача форс-мажорних обставин, а нараховані за решту періоду суми пені зменшити до 12059,48 грн.

Відповідачем було заявлено зустрічну позовну вимогу про стягнення з позивача 45813,13 грн збитків у зв`язку із не реєстрацією позивачем податкових накладних на суму ПДВ, яка включена у вартість послуг відповідно до підписаних між сторонами за Договором Актів здачі-приймання за період з січня 2022 року по квітень 2023 року.

Вимоги зустрічного позову зводяться до того, що у зв`язку із не реєстрацією позивачем податкових накладних, відповідач втратив право на внесення податкового кредити на спірну суму.

Позивач заперечуючи проти вимог зустрічного позову зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують протиправність дій позивача, а саме факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, якими є акти (довідки) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складені за результатами перевірки, які б у встановлений законом спосіб підтверджували факт та характер допущеного позивачем порушення в податкових правовідносинах.

Позивачем було надано копії податкових накладних з квитанціями до них щодо неприйняття зазначених податкових накладних Державною податковою службою.

З проводу твердження відповідача стосовно наявності у нього переплати за Договором у сумі 21406,90 грн, то позивач зазначає, що станом на дату укладення Договору у відповідача існувала переплата перед позивачем за договорами оренди від 26.05.2019 № 25-05/19 та від 05.06.2019 № 05/06-2019 на суму 9065,06 грн. Сума коштів в розмірі 12341,84 грн було сплачено відповідачем на рахунок позивача за договорами оренди від 26.05.2019 № 25-05/19 та від 05.06.2019 № 05/06-2019, що підтверджується випискою з особового рахунку АТ «ОТП Банк» за 12.01.2022. Отже, зазначені суми коштів не відносяться до Договору та були включені до акту звірки від 28.09.2023 помилково.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Факт надання позивачем в оренду відповідачу рухомого майна за Договором на суму 274986,78 грн підтверджується підписаними між сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

Акт №ОУ-0000021 за січень 2022 року на суму 14600 грн;

Акт №ОУ-0000053 за лютий 2022 року на суму 14833,60 грн;

Акт №ОУ-0000088 за березень 2022 року на суму 15501,11 грн;

Акт №ОУ-00000110 за квітень 2022 року на суму 13318,04 грн;

Акт №ОУ-00000135 за травень 2022 року на суму 16413,16 грн;

Акт №ОУ-00000162 за червень 2022 року на суму 16921,97 грн;

Акт №ОУ-00000187 за липень 2022 року на суму 17040,42 грн;

Акт №ОУ-00000208 за серпень 2022 року на суму 17227, 86 грн;

Акт №ОУ-00000228 за вересень 2022 року на суму 17555,20 грн;

Акт №ОУ-00000251 за жовтень 2022 року на суму 17994,07 грн;

Акт №ОУ-00000271 за листопад 2022 року на суму 18120,02 грн;

Акт №ОУ-00000290 за грудень 2022 року на суму 18246,86 грн;

Акт №ОУ-0000018 за січень 2023 року на суму 18392,84 грн;

Акт №ОУ-0000041 за лютий 2023 року на суму 18521,59 грн;

Акт №ОУ-0000068 за березень 2023 року на суму 18799,42 грн;

Акт №ОУ-0000088 за квітень 2023 року на суму 18837,01 грн.

Факт часткової оплати відповідачем орендної плати на суму 132958,05 грн підтверджується наданими позивачем копіями платіжних інструкцій.

Крім того, під час вирішення спору відповідачем було сплачено ще 1000 грн орендної плати у зв`язку із чим суд закрив провадження в цій частині предмету спору.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів на оплату ним решти суми орендної плати у розмірі 141001,73 грн.

Так, за умовами п. 3.3 Договору орендна плата, включаючи ПДВ, перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця в розмірі 100 % щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що передує розрахунковому, відповідно до наданих Орендодавцем рахунків.

Стосовно тверджень відповідача, що у нього існувала переплата перед позивачем за спірним Договором, то такі обставини не підтверджуються жодними первинними документами.

Крім того, з пояснень позивача вбачається, що дані наведені у акті звірки розрахунків між сторонами, який долучено до справи сплачені відповідачем суми 9065,06 грн та 12341,84 грн відносяться до інших договорів які були укладені між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували факт оплати відповідачем орендного платежу саме за спірним Договором на суму 21406,90 грн, то суд відхиляє відповідні твердження відповідача.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем на суму 141001,73 грн, що є орендною платою за Договором та станом на день вирішення цього спору доказів оплати суми бору немає, а тому вимоги первісного позову в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було нараховано на підставі п. 8.3 Договору 31903,46 грн пені, на підставі ст. 625 ЦК України 2997,82 грн 3% річних та 7628,08 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 8.3 Договору у разі затримки внесення орендної плати та інших орендних платежів, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що позивачем здійснюючи нарахування пені по деяким періодам було нараховано з порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГК України. За перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню 30125,21 грн пені, а у задоволенні 1778,25 грн пені суд відмовляє.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично правильним та обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню 2997,82 грн 3% річних та 7628,08 грн інфляційних втрат.

З приводу тверджень відповідача, щодо виникнення форс-мажорних обставин у відповідача у період виконання ним умов Договору, а саме, повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за нараховані санкції у зв`язку із порушенням зобов`язання з оплати оренди у період березень-квітень 2022 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, суд звертає увагу, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, де вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що порушення ним грошового зобов`язання з оплати оренди за Договором у спірний період виникло через настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.

Що ж стосується вимог зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідач зазначає, що позивачем не було складено та зареєстрованої жодної податкової накладної в ЄРПН за Договором, внаслідок чого відповідач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 45813,13 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Враховуючи вказані норми ПК України на позивача, як платника податків покладено обов`язок з реєстрації податкових накладних з дати вчинення господарської операції. Приймаючи до уваги, що до суми вартості виконаних позивачем робіт за Договором включено суму ПДВ, на які останній зобов`язаний реєструвати податкові накладні.

Як вже було зазначено вище, між сторонами у період з січня 2022 року по квітень 2023 року були підписані відповідні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) як на підтвердження наданих та отриманих послуг з оренди рухомого майна за Договором.

До вартості орендної плати було включено 20 % ПДВ, оскільки позивач та відповідач є платниками ПДВ.

Акт №ОУ-0000021 за січень 2022 року ПДВ на суму 2433,33 грн;

Акт №ОУ-0000053 за лютий 2022 року ПДВ на суму 2472,27 грн;

Акт №ОУ-0000088 за березень 2022 року ПДВ на суму 2583,52 грн;

Акт №ОУ-00000110 за квітень 2022 року ПДВ на суму 2663,61 грн;

Акт №ОУ-00000135 за травень 2022 року ПДВ на суму 2735,53 грн;

Акт №ОУ-00000162 за червень 2022 року ПДВ на суму 2820,33 грн;

Акт №ОУ-00000187 за липень 2022 року ПДВ на суму 2840,07 грн;

Акт №ОУ-00000208 за серпень 2022 року ПДВ на суму 2871,31 грн;

Акт №ОУ-00000228 за вересень 2022 року ПДВ на суму 2925,87 грн;

Акт №ОУ-00000251 за жовтень 2022 року ПДВ на суму 2999,01 грн;

Акт №ОУ-00000271 за листопад 2022 року ПДВ на суму 3020,00 грн;

Акт №ОУ-00000290 за грудень 2022 року ПДВ на суму 3041,14 грн;

Акт №ОУ-0000018 за січень 2023 року ПДВ на суму 3065,47 грн;

Акт №ОУ-0000041 за лютий 2023 року ПДВ на суму 3068,93 грн;

Акт №ОУ-0000068 за березень 2023 року ПДВ на суму 3133,24 грн;

Акт №ОУ-0000088 за квітень 2023 року ПДВ на суму 3139,50 грн.

З наданих позивачем квитанцій підтверджується, що податкові накладні не було прийнято ДПС.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Приймаючи до уваги положення п. 198.6 ст. 196 ПК України та враховуючи, що з дати вказаних вище податкових накладних за період з січня 2022 року по лютий 2023 року, які не прийнято органом ДПС, минуло більше 365 днів, а отже, відповідач втратив право на внесення податкового кредиту за цими накладними у сумі 39450,39 грн, що підтверджує факт отримання останнім збитків на цю суму, у зв`язку із чим вимоги зустрічного позову в цій частині підлягають задоволенню.

Натомість, суд не вбачає підстав у задоволенні вимог зустрічного позову на решту суми (6272,74 грн) яка складається із суми ПДВ, що відносяться до податкових накладних по актам за березень 2023 року від 31.03.2023 та за квітень 2023 року від 30.04.2023, то відповідач у даному випадку не втратив можливості віднести суму ПДВ, оскільки по незареєстрованим накладним ще не минув строк встановлений у п. 198.6 ст. 196 ПК України. Відповідачем у свою чергу не доведено неминучості втрати ним можливості внести 6272,74 грн до податкового кредиту, що також не підтверджує понесення ним збитків на цю суму.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Судові витрати зі сплати судового збору за первісним та зустрічним позовами, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Керуючись ст.ст. 86, 129, ст.ст. 232, 233, 237, ч. 11 ст. 238, ст. 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Девелопмент" про стягнення 141001,73 грн заборгованості, 31903,46 грн пені, 7628,08 грн інфляційних втрат та 2998,82 грн 3% річних задовольнити частково на суми: 141001,73 грн заборгованості, 30125,21 грн пені, 7628,08 грн інфляційних втрат та 2998,82 грн 3% річних.

У первісному позові в частині стягнення 1778,25 грн пені відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Девелопмент" до Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення збитків у сумі 45813,13 грн задовольнити частково на суму 39540,39 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 6272,74 грн відмовити.

Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Девелопмент" (м. Київ, проспект Науки, буд. 30; ідентифікаційний код 39272029) на користь Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Київська обл., Вишгородський район, село Демидів; ідентифікаційний код 05423018) 101461 (сто одну тисячу чотириста шістсот одну) грн 34 коп. заборгованості, 30125 (тридцять тисяч сто двадцять п`ять) грн 21 коп. пені, 7628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн 08 коп. інфляційних втрат, 2998 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 82 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у сумі 409 (чотириста дев`ять) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 04.04.2024.

Суддя Р.Б. Сташків