Рішення

від 03.04.2024 по справі 914/98/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 Справа № 914/98/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю., за участі секретаря судових засідань Свистуна П.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Львівської міської ради, м.Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп», м.Київ

Про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 212042,69грн.

За участі представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник,

Від відповідача: не з`явився.

Встановив: Львівська міська рада, м.Львів, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп», м.Київ, безпідставно збережених коштів в сумі 212042,69грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) площею 0,4972 га (у тому числі площею 0,0161 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) належить Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Ухвалою Львівської міської ради від 06.06.2019 № 5105 надано ТзОВ «Юрок плюс» (код ЄДРПОУ 30994872) земельну ділянку площею 1,6389 га (у тому числі площею 0,0288 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:04:003:0001) в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробничих будівель (код КВЦПЗ 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2022 № 2550 надано ТзОВ «Юрок плюс» (код ЄДРПОУ 30994872) дозвіл на поділ земельної ділянки площею 1,6389 га ( кадастровий номер 4610137500:04:003:0001) на АДРЕСА_1 на земельні ділянки: орієнтовною площею 1,1417 га (у тому числі площею 0,0095 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) та орієнтовною площею 0,4972 га (у тому числі площею 0,0161 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень).

ТзОВ «Гід-Проектбуд» в 2022 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6389 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0001) на АДРЕСА_1 .

У результаті поділу утворено дві земельні ділянки: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,4972 га з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 1,1417 га з кадастровим номером 4610137500:04:003:0102.

Ухвал Львівської міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) на АДРЕСА_1 не приймалось.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 30.12.2022 року проведено обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яким встановлено, що ТзОВ «Монокорп» фактично використовує земельну ділянку площею 0,4972 га, кадастровий номер 4610137500:04:003:0101 за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування будівель, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої ділянки.

За результатами обстеження складено акт від 30.12.2022р. № 65.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.12.2023р. № 357417004 інформації щодо реєстрації права на земельну ділянку (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) за відповідачем в Реєтрі відсутні.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2023р. № 357416423 відповідач є власником будівлі їдальні, літ. «А-2», загальною площею 780 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20786746101 на АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) за адресою АДРЕСА_1 та використовував її без правових підстав, внаслідок чого зберіг у себе 212042,69грн., які мав сплатити позивачу за користування з 23.12.2022 р. по 30.11.2023 р. цією земельною ділянкою.

11.03.2023р. позивачем надано додаткові пояснення у справі у яких він зазначає, що вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Львівської області (виключна підсудність) оскільки місцезнаходженням земельної ділянки є м.Львів. При цьому, позивач посилається на висновки Верховного Суду, які викладено у його постановах від 27.09.2022р. у справі № 922/423/19, від 20.06.2019р. у справі № 626/47/19, від 28.08.2019р. у справі № 415/4214/15-ц.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, позовних вимог не спростував.

Ухвала про відкриття провадження у справі у справі та ухвала про відкладення судового засідання скеровувались відповідачу на його юридичну адресу та електронну пошту відповідача, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява залишалась судом без руху. У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду в засіданні на 04.03.2024р.

Судове засідання у справі відкладалось з підстав, зазначених в наявній у матеріалах справи ухвалах суду.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування факту фактичного використання відповідачем з 23.12.2022 р. по 30.11.2023 р. земельної ділянки площею 0,4972 га (кадастровий номер: 4610137500:04:003:0101) на АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, а також обґрунтованості розміру заявленої до стягнення з відповідача суми, або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими позивач підтверджує наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ним в додатках до позовної заяви та заяви поданої згодом.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2022 № 2550 надано ТзОВ «Юрок плюс» (код ЄДРПОУ 30994872) дозвіл на поділ земельної ділянки площею 1,6389 га ( кадастровий номер 4610137500:04:003:0001) на АДРЕСА_1 ; виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6389 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:04:003:0001) на 2 земельні ділянки.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформовано 07.12.2023, підтверджується факт державної реєстрації 23.12.2022р. земельної ділянки площею 0,4972 га з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що ухвал Львівської міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) на АДРЕСА_1 не приймалось.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.12.2023р. № 357417004 інформація щодо реєстрації права на земельну ділянку (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) за відповідачем в Реєтрах відсутня.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за номером 357416423 від 07.12.2023 р. підтверджується факт державної реєстрації 16.12.2021р. права власності відповідача на будівлю їдальні, літ. «А-2» загальною площею 780 м. кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20786746101) за адресою: АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

Актом обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 № 65 від 30.12.2022р. підтверджується факт відсутності на дату складення цього акту відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо надання в користування (оренду) та відсутності вчинених правочинів, які посвідчують право користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером: 4610137500:04:003:0101.

У матеріалах справи немає доказів державної реєстрації права комунальної власності позивача на спірну земельну ділянку. Однак із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Беручи до уваги наведені положення і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, позивач є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Львова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду з аналогічного питання, які викладено у його постанові від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.

Наявним у матеріалах справи Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.10.2023р. № НВ-4600789542023 підтверджується той факт, що у 2023 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 становила 7537651,44грн. якою фактично користувався відповідач.

Згідно з п.289.1, 289.2 та ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок, право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з висновком Верховного Суду, який викладено у його постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (який визначається щорічно).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023р. № 6-28-0.222-323/2-23, за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2022 рік становив 126,6%.

Пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що у разі, якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відтак нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101, якою фактично користувався відповідач, з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2023 р., зазначених у Витязі із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.10.2023р. № НВ-4600789542023 у 2022р. становила 6554479.51грн.

Згідно з п. 7.5.1. Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, який затверджено ухвалою Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017, річний розмір орендної плати встановлено у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 7.16 цього Порядку.

За таких обставин, річний розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 у 2022 р. не міг бути меншим 196634,39грн., а у 2023 р. меншим, ніж 226129,54грн.

Наведені вище обставини підтверджують той факт, що до сплати позивачу за користування відповідачем за період з 23.12.2022р. до 30.11.2023р. земельною ділянкою площею 0,4972 га з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 за адресою: АДРЕСА_1 належало 212042,69грн.

З листа Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів № 4-2201-14367 від 24.10.2023р. вбачається, що від ТзОВ «Монокорп» надходжень плати за землю з 16.12.2021р по 01.10.2023р. не було.

Наведені вище обставини підтверджують доводи позивача про те, що відповідач безпідставно зберіг кошти, які належали до сплати позивачу за користування з 23.12.2022р. до 30.11.2023 р. земельною ділянкою в розмірі 212042,69грн.

Суд дійшов висновку, що ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі таких правових норм.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач є фактичним користувачем земельних ділянок проте плати за користування ними не сплачує.

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Платником судового збору у справі № 914/98/24 є Департамент містобудування Львівської міської ради. Відтак стягненню з відповідача на користь Департаменту містобудування Львівської міської ради підлягає 3180,64 грн. судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.30 ГПК України справа підсудна Господарському суду Львівської області.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2019р. у справі № 626/47/19 дійшов висновку про те, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» (01133, м.Київ, пров. Лабораторний, будинок 1, кімната 255, код ЄДРПОУ 44190865) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» (01133, м.Київ, пров. Лабораторний, будинок 1, кімната 255, код ЄДРПОУ 44190865) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 212042,69грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» (01133, м.Київ, пров. Лабораторний, будинок 1, кімната 255, код ЄДРПОУ 44190865) на користь Департаменту містобудування Львівської міської ради (79008, м.Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ 34857473) 3180,64 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 05.04.2024р.

СуддяБортник О.Ю.