Постанова

від 16.10.2024 по справі 914/98/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Справа №914/98/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суду складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Панова І.Ю.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Бортник О.Ю.) від 03 квітня 2024 року у справі №914/98/24 за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 212042,69 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 212042,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) площею 0,4972 га (у тому числі площею 0,0161 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) належить Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Господарський суд Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження рішенням від 03 квітня 2024 року у справі №914/98/24 позов задовольнив повністю; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» на користь Львівської міської ради 212042,69 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 3180,64 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що безпідставно збережені кошти в сумі 212042,69 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Монокорп» просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області 03 квітня 2024року у справі №914/98/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» про стягнення безпідставно збережених коштів.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції було винесено з порушенням норм матеріального права та без врахування всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на те, що судом було залишено поза увагою той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монокорп» набуло право власності на будівлю ще 16.12.2021 та на той момент земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 була відсутня. Натомість, у вказаних межах знаходилася земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:04:003:0001 площею 1,6389 га, якою користувалося Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс». У 2022 році саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс» звернулось до Львівської міської ради з питанням про дозвіл на поділ земельної ділянки площею 1,6389 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0001). У результаті поділу утворено дві земельні ділянки: земельна ділянка площею 0, 4972 га з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 та земельна ділянка площею 1, 1417 га з кадастровим номером 4610137500:04:003:0102. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс» та Львівська міська рада не повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю «Монокорп» про вжиття заходів щодо поділу такої земельної ділянки, у зв`язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю «Монокорп» не було відомо про необхідність укладення договору оренди з Позивачем. Вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю «Монокорп» підтверджує тим, що Позивач звернувся до Відповідача 10 жовтня 2023 року листом №2412-вих-124249 щодо вжиття заходів по оформленню права користування.

Також скаржник вказує, що проведений Позивачем розрахунок суми, яку мав би отримати власник земельної ділянки є невірним, з огляду на те, що із доказів поданих Позивачем Відповідач вбачає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки була проведена 27 жовтня 2023 року, а Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти за період з 23 грудня 2022 року по 30 листопада 2023 року. З цих обставин відповідач вважає, що нормативна грошова оцінка є завищеною, адже станом на 2022 рік та на початок 2023 року така нормативна грошова оцінка була значно нижчою ніж та, що зазначена Позивачем, атому вихідні дані для проведення розрахунку були б іншими.

Позивач через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 у справі №914/98/24 без змін. Судові витрати покласти на апелянта (відповідача).

Крім того, на спростування доводів апелянта вказує про те, що достатнім підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність двох складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та реєстрація її у Державному земельному кадастрі (правові позиції Верховного Суду у постановах від 20.01.2021 у справі № 646/4546/19 та від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19, Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 922/423/19). Щодо розрахунку безпідставно збережених коштів, то Позивач вказує на те, що відповідно до постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 922/606/23 «витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (аналогічний висновок викладено в пункті 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20)».

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17 червня 2024 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» на рішення Господарського суду Львівської області від 03 квітня 2024 року у справі №914/98/24, витребував матеріали справи.

Відповідно до частини 10 статті 270 ГПК України та враховуючи, що ціна вимог у справі №914/98/24 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Західний апеляційний господарський суд 02 липня 2024 року ухвалив розглядати апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» на рішення Господарського суду Львівської області від 03 квітня 2024 року у справі №914/98/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвали від 17 червня та 02 липня 2024 року у справі №914/98/24 суд надіслав сторонам та їх представникам через систему «Електронний суд».

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» на рішення Господарського суду Львівської області від 03 квітня 2024 року у справі №914/98/24 відсутні з огляду на таке.

Згідно з статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування

Згідно з статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Відповідно до статті 1212 ЦК України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За усталеною позицією Верховного Суду кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

За обставинами цієї справи, Львівська міська рада ухвалою від 30.09.2022 № 2550 надала ТОВ «Юрок плюс» (код ЄДРПОУ 30994872) дозвіл на поділ земельної ділянки площею 1,6389 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0001) на вул. Жовківській,63; виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6389 га на вул. Жовківській,63 (кадастровий номер 4610137500:04:003:0001) на 2 земельні ділянки.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформовано 07.12.2023, підтверджується факт державної реєстрації 23.12.2022 земельної ділянки площею 0,4972 га з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 за адресою: м. Львів, вул. Жовківська,63.

Позивач стверджує, що ухвал Львівської міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) на вул.Жовківській, 63 у м.Львові не приймалось.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.12.2023р. № 357417004 інформація щодо реєстрації права на земельну ділянку (кадастровий номер 4610137500:04:003:0101) за відповідачем в Реєстрах відсутня.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за номером 357416423 від 07.12.2023 підтверджується факт державної реєстрації 16.12.2021 права власності відповідача на будівлю їдальні, літ. «А-2» загальною площею 780 м. кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20786746101) за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Жовківська, будинок,63.

У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

Актом обстеження земельних ділянок на вул. Жовківській,63 у м. Львові № 65 від 30.12.2022 підтверджується факт відсутності на дату складення цього акту відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо надання в користування (оренду) та відсутності вчинених правочинів, які посвідчують право користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером: 4610137500:04:003:0101.

У матеріалах справи немає доказів державної реєстрації права комунальної власності позивача на спірну земельну ділянку. Однак із уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного Кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 Земельного Кодексу України.

Беручи до уваги наведені положення і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, позивач є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Львова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду з аналогічного питання, які викладено у його постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Наявним у матеріалах справи Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.10.2023 № НВ-4600789542023 підтверджується той факт, що у 2023 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 становила 7537651,44 грн якою фактично користувався відповідач.

Згідно з п.п .289.1, 289.2 ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок, право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (який визначається щорічно).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023р. № 6-28-0.222-323/2-23, за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2022 рік становив 126,6%.

Пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що у разі, якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101, якою фактично користувався відповідач, з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2023 р., зазначених у Витязі із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.10.2023 № НВ-4600789542023 у 2022 становила 6 554 479.51грн.

Згідно з п. 7.5.1. Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, який затверджено ухвалою Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017, річний розмір орендної плати встановлено у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 7.16 цього Порядку.

За таких обставин, річний розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 у 2022 році не міг бути меншим 196 634,39 грн., а у 2023 році меншим, ніж 226129,54грн.

Наведені вище обставини підтверджують той факт, що до сплати позивачу за користування відповідачем за період з 23.12.2022 до 30.11.2023 земельною ділянкою площею 0,4972 га з кадастровим номером 4610137500:04:003:0101 за адресою: м. Львів, вул.Жовківська,63 належало 212 042,69грн.

З листа Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів № 4-2201-14367 від 24.10.2023 вбачається, що від ТОВ «Монокорп» надходжень плати за землю з 16.12.2021 по 01.10.2023 не було.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про безпідставне збереження відповідачем коштів у сумі 212 042,69 грн за користування з 23.12.2022 до 30.11.2023 земельною ділянкою площею 0,4972 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137500:04:003:0101 та присудив стягнути ці кошти з відповідача на користь позивача. При цьому суд першої інстанції

Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Львівської області від 03 квітня 2024 року у справі №914/98/24 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Законні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» відсутні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 03 квітня 2024 року у справі №914/98/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монокорп» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2024 року.

СуддяВ.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Ю.Панова