Ухвала

від 02.04.2024 по справі 450/4761/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/4761/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/215/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 січня 2024 року про застосування до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом,

за участі прокурора ОСОБА_8 ,

особи, стосовно котрої застосовано примусові заходи ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

представника медичної установи ОСОБА_10 ,

в с т а н о в и л а :

вищенаведеною ухвалою застосовано до ОСОБА_7 за вчинення суспільно небезпечного кримінально караного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_7 у вигляді поміщення його до закладу з надання психіатричної допомоги, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, залишено в силі до набрання ухвали законної сили.

Вирішено питання з арештом майна, речовими доказами та процесуальними витратами.

Згідно з ухвалою суду, ОСОБА_7 , в порушення вимог законодавства України прозброю табоєприпаси які відносяться до речей, які вилучені з цивільногообороту і неможуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу,неусвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та можливість настання їх суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, в порушення вимог п.1 «Перелікувидів майна, що неможе перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організаційтаюридичних осіб інших держав на території України»,затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII, п. 9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, а також положення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ від 21.08.1998 № 622, в період 2018 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю та бойові припаси, у невстановленої слідством особи, а саме пістолет моделі «ЕКОL MAJOR» калібру 9 мм Р.А., який є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, із магазином, а також патрони в кількості 7 штук калібру 9x19 мм до пістолетів Макарова (ПМ), Форт-17, Стєчкіпа (АПС) та ряду пістолет-кулеметів, які являються боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї, які переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де їх незаконно зберігав.

В подальшому, з метою особистого збагачення ОСОБА_7 , 19.07.2023 у період часу з 13:15 год. по 14:30 год., перебуваючи біля залізничної колії, розташованої неподалік АДРЕСА_2 , незаконно збув ОСОБА_11 (анкетні дані особи змінено у зв`язку із забезпеченням безпеки) пістолет моделі «ЕKOL MAJOR» калібру 9 мм Р.А., який є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, із магазином, а також патрони в кількості 7 штук калібру 9x19 мм до пістолетів Макарова (ПМ), Форт-17, Стєчкіна (АПС) та ряду пістолет-кулеметів, які являються боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї, отримавши за це грошову винагороду в сумі 20 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив придбанні, зберіганні, та збуті вогнепальної зброї та боєприпасів до неї без передбаченого законом дозволу, тобто кримінально каране суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 січня 2024 року, перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу змінити, виключивши з її мотивувальної частини покликання на вчинення з метою особистого збагачення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння. В решті ухвалу залишити без змін.

Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що мета є ознакою усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв такої ознаки є неможливим у разі порушення психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь, тобто є неосудною.

Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 505 КПК України обставинами, які підлягають встановленню у такому кримінальному провадженні є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння; вчинення цього суспільно небезпечного діяння певною особою; наявність у особи розладу психічної діяльності в минулому; ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування та інші обставини. Таким чином, предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру не включає питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, думку ОСОБА_7 та його захисника, представника медичної установи, які не заперечили проти задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечних діянь, які містить об`єктивні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також вид застосованих примусових заходів медичного характеру, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому не підлягають перевірці судом апеляційної інстанції.

Поряд з цим, заслуговують на увагу доводи прокурора у апеляційній скарзі на необхідність виключення із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали покликання на те, що у вчиненому ОСОБА_7 суспільно небезпечному діянні наявні ознаки суб`єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення, з огляду на таке.

Так, статтею 505 КПК України передбачено, що обов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються й інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).

Тобто предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб`єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи, на що місцевий суд уваги не звернув.

Виходячи із передбачених ст. 19 КК України критеріїв, осудною є особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, тоді як неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Ураховуючи зазначене, особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Виходячи із положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки, зокрема, при вчиненні умисного пошкодження майна винний усвідомлює, що він порушує право власності, знищує чи пошкоджує чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності), а бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Мету злочину становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Цілеспрямованість є ознакою усвідомленої вольової діяльності людини, при цьому прояв такої ознаки є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.

Тому із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети як ознаки суб`єктивної сторони злочину.

Усупереч вищевказаним положенням кримінального та кримінального процесуального законів, в оскаржуваній ухвалі судом зазначено, що ОСОБА_7 , з метою особистого збагачення, незаконно збув пістолет, який є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, із магазином, а також патрони, які являються боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї, отримавши за це грошову винагороду.

Ураховуючи те, що ОСОБА_7 судом першої інстанції визнаний неосудною особою та до нього у зв`язку з цим застосовані примусові заходи медичного характеру, а також з огляду на те, що мета як обов`язковий елемент суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 505 КПК України, не підлягає доказуванню у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру, суд першої інстанції необґрунтовано встановив наявність у вчиненому ОСОБА_7 суспільно небезпечному діянні вказаний вище елемент суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

З огляду на це, колегія суддів приходить до переконання, що із мотивувальної частини ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 січня 2024 року слід виключити покликання на мету дій ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, що відповідно до ст. 408 КПК України, є підставою для зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419, 505 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 січня 2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 січня 2024 року покликання на вчинення з метою особистого збагачення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння.

В решті ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 січня 2024 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4