Рішення

від 03.04.2024 по справі 922/5185/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024м. ХарківСправа № 922/5185/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"(08711, Київська обл., Обухівський р-н. смт. Козин, вул. Рудиківська, 49) вул. Козацька, 120/4корпЕ,м. Київ,03022 в інтересах держави, в особі Зміївської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО»(63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод"(63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Слобожанське, вул. Енергетиків, 20) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Чебаненко В.Л. (в порядку самопредставництва),

відповідача - Руденко С.О. (довіреність від 22.01.2024)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго"в інтересах держави в особі Зміївської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод", в якій просить суд:

Стягнути з Споживача ТОВ Слобожанський молокозавод на користь Водопостачальної організації (Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго) заборгованість за комунальні послуги з урахуванням пені, інфляційних та 3% річних відповідно до вищезазначеного розрахунку ціни позову у загальному розмірі 34457,94грн., які перерахувати на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в AT Ощадний банк м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 22927045.

Судові витрати в сумі 2684,00 грн. покласти на Споживача (на р/р НОМЕР_2 в ТВБВ №10020/0471 філії-Харківське обласне управління AT Ощадбанк, код ЄДРПОУ 05471247).

Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору №15/115 на подачу води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації Змїївської ТЕС.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2023року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/5185/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання "09 січня р. о 11:30.

В судовому засіданні 09.01.2024 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 07.02.2024 о 11:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 09.01.2024.

30.01.2024 (Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.01.2024) до суду від позивача надійшли заяви щодо уточнення позовної заяви та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, в яких представник позивача, зокрема, вказує на те, що за даними бухгалтерського обліку Позивача, 17.02.2022 Відповідачем частково були оплачені надані послуги за Договором у сумі 3000,00 грн.

Таким чином, загальна сума неоплачених Відповідачем послуг, які надавалися Позивачем на виконання умов Договору, з якої складається ціна даної позовної заяви, на дату подання позовної заяви до суду становила 25738,71 грн. (акт прийому-передачі №2268 від 31.07.2022 та рахунок №0126109 від 31.07.2022 на суму 37,18 грн. , також позивачем надано уточнений розрахунок позовних вимог:

За договором №15/115 від 30.03.2018

Заборгованість за період з 01.12.2021 по 31.07.2023 становить:

1. Сума основного боргу 25738,71 грн., з яких:

- централізоване водопостачання 12149,54 грн.;

- централізоване водовідведення 11426,61 грн.;

- плата за абонентське обслуговування 425,85 грн.;

- ПДВ 20% - 4736,71 грн.;

- часткова оплата боргу 3000,00 грн.

2. Інфляційні нарахування 7339,32 грн.

3. Нарахування 3% річних 1153,12 грн.

4. Нарахування пені 192,19 грн.

ВСЬОГО 34423,34 грн.

1. Судовий збір 2684,00 грн.

Крім того, як вказує позивач у заявах вже під час розгляду справи у господарському суді, Відповідачем було сплачено на розрахунковий рахунок Позивача 11000,00 грн., як оплату заборгованості за надані послуги водовідведення згідно Договором №15/115 від 30.03.2018, про що свідчить платіжна інструкція №3677 від 22.01.2024.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене вбачається, що остаточна заборгованість Відповідача перед Позивачем, з урахуванням інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, пені та сплачених Відповідачем у добровільному порядку грошових коштів у сумі 11000,00 грн., станом на теперішній час, складає 23423,34 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 року, заяву представника (Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго) про зменшення позовних вимог прийняти до розгляду. Постановлено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням заяви про зміну предмета позову. Задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого провадження. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів за власною ініциативою. Підготовче засідання відкладено на 27 лютого 2024 року о 11:30.

В судовому засіданні 27.02.2024 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті на 05 березня 2024 року о(б) 12:00 год. В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 27.02.2024 року.

У судовому засіданні 05.03.2024 постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 03.04.2024 до 11:00.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 05.03.2024.

15.03.2024 року від представника позивача через систему Електронний суд (Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.03.2024) надійшли пояснення , де представник позивача , зокрема, вказує на те, що ані нормами діючого законодавства, ані умовами Договору не зобов`язано Позивача повідомляти Відповідача про наявність заборгованості за Договором, умовами якого чітко встановлений строк здійснення оплати за надані послуги, а тому Відповідач мав можливість самостійно відстежити момент виникнення заборгованості за Договором та прийняти всі необхідні заходи для своєчасної оплати наданих послуг та уникнення прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором.

Однак, у той же час, Позивачем повідомлялося Відповідачу, як через представників (працівників), так і за допомогою засобів поштового зв`язку, про наявність заборгованості, а також були передані (направлені, надіслані) всі необхідні документи, які підтверджували наявність цієї заборгованості за Договором, зокрема, акти здачі-прийому послуг, акт звірки взаємних розрахунків та рахунки на оплату наданих послуг, які, беззаперечно, свідчили про наявність у Відповідача заборгованості, та нагадували йому про обов`язок, який був встановлений як умовами Договору, так і нормами діючого законодавства, щодо своєчасного її погашення.

Відповідач, частково підписавши акти здачі-прийому послуг, сам підтвердив отримання від Позивача комунальних послуг відповідно до умов Договору. Інші підтверджуючі документи були передані, або направлені Відповідачу поштою. Той факт, що він їх не підписав, не може достовірно свідчити про те, що він не отримував ці комунальні послуги.

Як зазначає позивач у поясненнях, останнім були направлені на адресу Відповідача претензії №08/2586 від 27.09.2022 та №25/1237-4942 від 16.10.2023, відповідно до яких Відповідач повідомлявся про наявність заборгованості за Договором, а також йому наполегливо пропонувалося її погасити, щоб уникнути від зайвих витрат, пов`язаних з нарахуванням інфляційних, річних, пені та судових витрат, але він фактично відмовився від цієї пропозиції.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене позивач вважає, що на теперішній час у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у загальному розмірі 23423,34 грн., яка була нарахована Позивачем в зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням з боку Відповідача своїх зобов`язань за договором №15/115 про надання послуг з постачання води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації від 30.03.2018.

В судовому засіданні 03.04.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2024 року усно проти позову заперечував, але відзиву на позовну заяву не надав.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

У судовому засіданні 03.04.2024 року, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

03.04.2024 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення (вх.№8851, згідно бази діловодства Господарського суду зареєстровані об 11:30) стосовно своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, однак вказані пояснення надійшли до канцелярії суду під час перебування суду у нарадчій кімнаті (11:25-11:31), тому суд та позивач не мали можливості ознайомиться з поданими поясненнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не надав відзиву у розумінні ст. 161, 165 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги , об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

30 березня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС (далі - Водопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанський молокозавод» (далі Споживач) було укладено Договір №15/115 на подачу води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації Змїївської ТЕС.

Відповідно до п. 1.1. Договору зазначено, що водопостачальна організація бере на себе зобов`язання надавати Споживачеві питну воду та приймати стічні води до каналізації, в розмірі встановленого ліміту. Ліміти водоспоживання, водовідведення визначаються та затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади або уповноваженим ними органом залежно від технічного стану і пропускної здатності (продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд, водопровідної й каналізаційної мережі, але не вище обсягів, узгоджених технічними умовами на приєднання абонента, та встановленої потужності каналізаційних очисних споруд.

Відповідно до п.1.2 Договору зазначено, що Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору (додатки М2 та М3) та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України та Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації в населених пунктах України.

Відповідно п.6.2 Договору зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно п.6.3 Договору зазначено, що споживач не пізніше ніж за 10 днів до початку споживання сплачує Водопостачальній організації 100% вартості заявленого обсягу споживання у розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п.6.5 Договору зазначено, що розрахунки за воду, використану Споживачем, та стоки здійснюються з р. 2.3. Правил та чинним законодавством України за затвердженими тарифами. У разі зміни тарифів , діючих на час укладення договору , оплата Споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору.

Промислові та комунально-побутові підприємства:

вода 5,94 грн./м3 з ПДВ; 4,95 грнУм3 без ПДВ;

стоки 4,45 грн. за куб. м. з ПДВ, 3,71 грн. за куб. м. без ПДВ

У разі несвоєчасної оплати платіжних вимог Споживач сплачує Водопостачальній організації пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

За необґрунтовану відмову повністю або частково оплатити платіжні вимоги, Споживач сплачує Водопостачальній організації штраф у розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився. Окрім того, Водопостачальна організація має право до сплати Споживачем заборгованості припинити подавати воду та приймати стоки, попередивши про це Споживача.

Однак, незважаючи на вищенаведені умови Договору, Споживачем не було виконано в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, в зв`язку з чим станом на 31.07.2023 утворилася заборгованість Споживача перед Водопостачальною організацією у загальному розмірі 34457,94 грн.

Споживачем було отримано за період з 01.12.2021 по 31.03.2022 послуги з централізованого водопостачання, водовідведення та абонентської плати на суму 21865,26 грн. про що свідчать підписані сторонами відповідні акти здачі- прийому послуг, та акти звірки взаємних розрахунків , та за період з 30.04.2023 по 31.07.2023 нараховувалася абонентська плата за централізоване водовідведення та абонентська плата за централізоване водопостачання на суму 3910,63грн.

Також на виконання п.6.4 Договору Позивачем були надані Відповідачу (під особистий підпис) рахунки для здійснення оплати наданих послуг, а саме:

- №0126099 від 31.12.2021 на суму 7242,72 грн.;

- №0126009 від 31.01.2022 на суму 7295,16 грн.;

- №0126076 від 28.02.2022 на суму 7295,16 грн.;

- №0126149 від 31.03.2022 на суму 32,22 грн.

Всього на загальну суму 21865,26 грн.

Як вказує позивач у позові, інші рахунки, які не були отримані відповідачем, а також акти прийому-передачі наданих послуг, які Відповідач одразу не підписав, а також проект акту звірки, були направлені Позивачем на юридичну адресу Відповідача за допомогою засобів поштового зв`язку, про що свідчить опис вкладення у цінний лист №6346010593455 від 02.08.2023, а саме:

- супровідний лист №08/3107 від 02.08.2023;

- проект акту звірки;

- рахунок №0126122 від 30.04.2022;

- акт здачі-прийому послуг №1115 від 30.04.2022;

- рахунок №0126120 від 31.05.2022;

- акт здачі-прийому послуг №1462 від 31.05.2022;

- рахунок №0126195 від 30.06.2022;

- акт здачі-прийому послуг №1878 від 30.06.2022;

- рахунок №0126008 від 31.07.2022;

- акт здачі-прийому послуг №1983 від 31.07.2022;

- рахунок №0126124 від 31.08.2022;

- акт здачі-прийому послуг №2433 від 31.08.2022;

- рахунок №0126221 від 30.09.2022;

- акт здачі-прийому послуг №2847 від 30.09.2022;

- рахунок №0126028 від 31.10.2022;

- акт здачі-прийому послуг №3083 від 30.10.2022;

- рахунок №0126224 від 30.11.2022;

- акт здачі-прийому послуг №3580 від 30.10.2022;

- рахунок №0126013 від 31.12.2022;

- акт здачі-прийому послуг №4104 від 31.12.2022;

- рахунок №0126109 від 31.01.2023;

- акт здачі-прийому послуг №0109 від 31.01.2023;

- рахунок №0126112 від 28.02.2023;

- акт здачі-прийому послуг №0408 від 28.02.2023;

- рахунок №0126136 від 31.03.2023;

- акт здачі-прийому послуг №0783 від 31.03.2023;

- рахунок №0126080 від 30.04.2023;

- акт здачі-прийому послуг №1166 від 30.04.2023;

- рахунок №0126069 від 31.05.2023;

- акт здачі-прийому послуг №1535 від 31.05.2023;

- рахунок №0126150 від 30.06.2023;

- акт здачі-прийому послуг №1962 від 30.06.2023;

Всього на загальну суму 6873,45 грн.

На адресу споживача направлялися відповідні рахунки та акти здачі- прийому послуг.

На адресу Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» від споживача не надходило жодних повідомлень про причини несплати заборгованості та призупинення діяльності.

На адресу Споживача Водопостачальною організацією було скеровано претензію №25/1237-4942 від 16.10.2023 з вимогою оплатити заборгованість, яку Споживачем було проігноровано.

Оскільки відповідач не сплатив кошти за отримані від позивача послуги за договором, останній звернувся до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи. Так, у цій справі позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача у загальному розмірі 23423,34 грн. (з урахуванням зменшених позовних вимог), з яких: 14738,71 грн. сума основного боргу; 7339,32 грн. інфляційні; 1153,12 грн. 3% річних; 192,19 грн. пеня.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір№15/115 від 30.03.2018 року на подачу води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації Змїївської ТЕС сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства дають підстави дійти висновку, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Натомість обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем умови договору №15/115 від 30.03.2018 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за подачу води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації Змїївської ТЕС, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за спірними договором, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №15/115 від 30.03.2018 року в розмірі 14738,71 грн. є обґрунтованою, правомірною, не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 7339,32 грн. інфляційних; 1153,12 грн. 3% річних; 192,19 грн. пені, суд зазначає таке.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 6.5. договору №15/115 від 30.03.2018 року передбачено, що в разі у разі несвоєчасної оплати платіжних вимог Споживач сплачує Водопостачальній організації пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

За необгрунтовану відмову повністю або частково оплатити платіжні вимоги, Споживач сплачує Водопостачальній організації штраф у розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився. Окрім того, Водопостачальна організація має право до сплати Споживачем заборгованості припинити подавати воду та приймати стоки, попередивши про це Споживача.

Відповідач контррозрахунку не надав, лише усно заявляв про неправомірність нарахування пені, 3 %річних та інфляційних нарахувань

Позивач не погоджується із зауваженнями відповідача щодо неправомірності та неправильності розрахунків.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 7339,32 грн. інфляційних; 1153,12 грн. 3% річних; 192,19 грн. пені, суд зазначає, що здійснене нарахування з огляду на прострочення відповідачем грошового зобов`язання також відповідає встановленим обставинам справи, умовам договору, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних, 3 %річних, пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо усно висловлених в судовому засіданні 03.04.2024 відповідачем заперечень, суд про аналізувавши норми діючого законодавства, вважає занеобхідне врахувати пояснення позивача та зазначити , що оплата за абонентське обслуговування (абонплата) нараховується споживачу послуг в обов`язковому порядку у разі отримання ним комунальних послуг, незалежно від того, чи був укладений відповідний договір, а якщо договір укладений, то незалежно від того, чи отримував фактично споживач комунальні послуги.

Розмір, порядок розрахунку та сплати повністю встановлюється та регламентується відповідними нормативно-правовими актами, в зв`язку з чим законом не вимагається додатково вказувати про це в Договорі. Також, як вбачається з вищенаведених норм матеріального права, нарахування та сплата плати за абонентське обслуговування не залежить від самого Договору, а напряму залежить від фактичного отримання послуг споживачем. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач фактично отримував комунальні послуги, які надавалися йому Позивачем на підставі Договору, про що свідчать підписані ним частково акти здачі - прийому послуг, а також здійснена ним часткова оплата наданих послуг.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом також враховано те, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Отже, враховуючи імперативність положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» щодо повернення сплаченої суми судового збору виключно за клопотанням особи, яка його сплатила, беручи до уваги відсутність такого клопотання позивача станом на момент ухвалення цього рішення, правові підстави для вирішення питання про повернення сплаченого позивачем судового збору в розмірі 859.51 грн. за подання позову в частині вимог, провадження щодо стягнення яких підлягає закриттю, відсутні.

Відтак, судовий збір може бути повернутий позивачу з державного бюджету після набрання цим рішенням законної сили, та за відповідним письмовим клопотанням особи, яка його сплатила (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

На підставі викладеного та керуючись статтями13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги (зменшені ) задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський молокозавод(63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Слобожанське, вул. Енергетиків, 20, ЄДРПОУ 31465416) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н. смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045)в інтересах держави, в особі Зміївської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО»(63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) - 14738,71 грн. сума основного боргу; Інфляційні нарахування 7339,32 грн., 3% річних 1153,12 грн., пені 192,19 грн., перерахувати на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в AT Ощадний банк м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 22927045 - судові витрати в сумі 1824,49 грн. (на р/р НОМЕР_2 в ТВБВ №10020/0471 філії-Харківське обласне управління AT Ощадбанк, код ЄДРПОУ 05471247).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: публічне акціонерне товариство "Центренерго"(08711, Київська обл., Обухівський р-н. смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) в інтересах держави, в особі Зміївської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО»(63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247).

Відповідач :товариство з обмеженою відповідальністю Слобожанський молокозавод(63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Слобожанське, вул. Енергетиків, 20, ЄДРПОУ 31465416).

Повне рішення складено "05" квітня 2024 р.

СуддяО.О. Присяжнюк