Постанова

від 12.08.2024 по справі 922/5185/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/5185/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Срібна О.О. ( в порядку самопредставництва)

від відповідача - адвокат Руденко С.О., довіреність б/н від 22.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" (вх.№1155 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 (повний текст підписано 05.04.2024 у місті Харкові) у справі №922/5185/23, суддя Присяжнюк О.О.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин, Обухівський район, Київська область в особі Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод", смт. Слобожанське, Зміївський р-н, Харківська область

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод", в якій просило суд стягнути з споживача, ТОВ "Слобожанський молокозавод" на користь водопостачальної організації (Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго") заборгованість за комунальні послуги з урахуванням пені, інфляційних та 3% річних відповідно до розрахунку ціни позову у загальному розмірі 34 457,94 грн, які перерахувати на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в AT "Ощадний банк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 22927045. Судові витрати в сумі 2 684,00 грн покласти на споживача (т. 1, а.с. 1-6).

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови договору №15/115 на подачу води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5185/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження (т. 1, а.с. 57-59).

30.01.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли заяви щодо уточнення позовної заяви та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, в яких представник позивача, зокрема, вказував на те, що за даними бухгалтерського обліку позивача, 17.02.2022 відповідачем частково були оплачені надані послуги за договором у сумі 3 000,00 грн.

Крім того, як вказував позивач у заявах вже під час розгляду справи у господарському суді, відповідачем було сплачено на розрахунковий рахунок позивача 11000,00 грн, як оплату заборгованості за надані послуги водовідведення згідно договором №15/115 від 30.03.2018, про що свідчить платіжна інструкція №3677 від 22.01.2024.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене вбачається, що остаточна заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, пені та сплачених відповідачем у добровільному порядку грошових коштів у сумі 11 000,00 грн, станом на теперішній час складає 23 423,34 грн (т. 1, а.с.91-146).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 року заяву представника (Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго") про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду. Постановлено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1, а.с. 154-157).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23 позовні вимоги (зменшені) задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 14 738,71 грн основний борг; інфляційні нарахування у сумі 7 339,32 грн, 3% річних у сумі 1 153,12 грн, пеню у сумі 192,19 грн, судові витрати у сумі 1 824,49 грн (т. 1, а.с. 214-225).

Рішення обґрунтоване доведеністю позовних вимог та наявністю в матеріалах справи доказів, які свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем умови договору №15/115 від 30.03.2018 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за подачу води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС, що призвело до виникнення заборгованості.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 29.04.2024, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 по справі №922/5185/23, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (т. 2, а.с. 14-18).

Скаржник вважає, що Господарский суд Харківської області під час винесення оскаржуваного рішення не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на наступне:

- всі надані до суду рахунки фактури та акти виконаних робіт не містять показників лічильника, що є порушенням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що нарахування проводиться на непрацююче підприємство, з необґрунтованими показниками кількості наданих послуг;

- надані суми інфляційних, річних, та пені не відповідають дійсності, так як сума заборгованості менш ніж в розрахунках позивача. Позивачем не враховано, що 17.02.2022 відповідач перерахував 3 000,00 грн, як погашення заборгованості. Крім того в розрахунок інфляційних також увійшли гроші за абонентське обслуговування, що суперечить Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та Постанові Кабінету Міністрів України №690 від 05.07.2019. Нарахування позивач проводив одразу на всю суму боргу, а не помісячно як утворювався борг;

- в судовому рішенні відсутнє роз`яснення, з якої причини в розрахунках наданих позивачем, вказана ціна - вода 11,26 грн/м3 без ПДВ; стоки 10,59 грн/м3 без ПДВ;

- суд помилково позбавив відповідача права заперечувати проти обставин по справі під час розгляду справи по суті, обмеживши відповідача у процесуальних правах, відмовивши в його клопотанні про подачу відзиву на позовну заяву;

- судом не прийнято до уваги, що 31.01.2022 року дія договору №15/115 від 30.03.2018 була закінчена, але позивач продовжував нараховувати штрафні санкції, інфляційні та 3% річних. Після 31.01.2022 відповідач не укладав з позивачем договорів на надання послуг та не потребував цих послуг, оскільки з 24.02.2022 підприємство припинило роботу.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А, суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 витребувані у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5185/23, які надійшли до суду 15.05.2024 (т. 2, а.с. 2-3).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 1289,26 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами та докази реєстрації в електронному кабінеті в ЕСІТС скаржника та його представника (т. 2, а.с. 4-7).

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення №3681 від 03.06.2024 про доплату судового збору у розмірі 1 289,26 грн та докази реєстрації в електронному кабінеті ЕСІТС, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 20.05.2024 (т. 2, а.с. 8-9).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, зокрема, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" строк на оскарження на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23. Встановлено позивачу строк до 26.06.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Встановлено учасникам справи в строк до 26.06.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "12" серпня 2024 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23 (т. 2, а.с. 23-26).

24.06.2024 через підсистему «Електронний суд» (в межах строку) від Публічного акціонерного товариства «Центрененерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський молокозавод» без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23 без змін.

Свою правову позицію позивач обґрунтовує наступним:

- відповідач та його представник під час розгляду справи, всупереч встановленим нормам процесуального права, не скористалися своїми законними правами та не надали у встановленому законом та судом порядку та строки до матеріалів справи жодних заяв по суті справи (відзиву, заперечення, пояснення тощо), у яких була б визначена їх правова позиція стосовно позовних вимог позивача, що в свою чергу позбавило права позивача надавати обґрунтовані пояснення з цього приводу, а суд позбавило можливості прийняти до уваги аргументацію іншого учасника судового процесу;

- застосування до відповідача приписів, встановлених Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» не відміняє застосування до нього приписів Правил, а, навпаки, розширює межі його відповідальності, як споживача, який використовує воду для виробництва продукції, надання послуг, інших виробничих потреб та скидає до систем централізованого водовідведення стічні води технологічного походження. Правила застосовуються до всіх споживачів, які отримують послуги від суб`єкта господарювання у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, за виключенням лише двох випадків, які зазначені у цьому пункті, але ці випадки не відносяться до відповідача, а тому дані Правила застосовуються і до взаємовідносин між позивачем та відповідачем;

- остаточна ціна позову, з урахуванням уточнених під час розгляду справи у судовому засіданні позовних вимог, в зв`язку із здійсненням часткових оплат заборгованості з боку відповідача, становить: 14 738,71 грн - сума основного боргу, яка виникла за договором у період з 01.12.2021 по 31.07.2023; 7 339,32 грн - інфляційні нарахування; 1 153,12 грн - 3% річних; 192,19 грн - пеня; загалом - 23 423,34 грн. Позивач зазначає, що ця сума заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла на підставі договору №15/115 від 30.03.2018 та яку відповідач відмовлявся погашати у добровільному порядку була стягнута Господарським судом Харківської області відповідно до рішення від 03.04.2024 у справі №922/5185/23, що на думку останнього, є правильним, законним та обґрунтованим. Всі розрахунки зроблені правильно, не перевищуючи розмірів встановлених умовами договору та нормами діючого законодавства. Представник відповідача не прийняв до уваги те, що сума основного боргу, яка була стягнута з нього, уточнювалася позивачем вже під час розгляду справи у судовому засіданні з урахуванням часткової оплати з боку відповідача заборгованості за надані комунальні послуги. Але, що стосується фактичного нарахування позивачем інфляційних, річних та пені, як відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, то це нарахування здійснювалося позивачем окремо на кожну суму заборгованості, яка виникала за конкретний період часу (за кожний місяць), оскільки за умовами п.6.4 договору відповідач повинен здійснювати оплату наданих послуг не пізніше 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим періодом, тобто календарним місяцем, у якому надаються послуги (п.6.2 договору), саме так, як і було зазначено у письмових розрахунках, наданих позивачем до матеріалів справи;

- протягом строку дії договору розмір тарифів неодноразово змінювався в сторону збільшення, а тому в актах здачі-прийому послуг та рахунках, які надавалися відповідачу та були підставою для оплати наданих послуг, були зазначені інші розміри тарифів;

- на теперішній час договір не припинив свою дію, оскільки, незважаючи на те, що строк, на який він був укладений, закінчився, але, при цьому, за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не було письмово заявлено ні однією із сторін, що, безумовно, свідчить про його пролонгацію;

- не зазначення позивачем у рахунках на оплату наданих послуг показників лічильника не може вважатися будь-яким порушенням, а також не надає відповідачу жодних законних підстав для відмови оплачувати отримані послуги відповідно до цих рахунків. Крім того, відповідач не допускав позивача на своє підприємство для зняття показань з лічильника, що повністю унеможливлювало з`ясування цього питання, а тому кількість спожитої відповідачем води встановлювалася за відповідними довідками, які останнім кожного місяця надавалися позивачу.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 30 березня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС (далі - водопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанський молокозавод» (далі - споживач) було укладено договір №15/115 на подачу води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації Змїївської ТЕС (т. 1, а.с.8-16).

Відповідно до п. 1.1. договору зазначено, що водопостачальна організація бере на себе зобов`язання надавати споживачеві питну воду та приймати стічні води до каналізації, в розмірі встановленого ліміту. Ліміти водоспоживання, водовідведення визначаються та затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади або уповноваженим ними органом залежно від технічного стану і пропускної здатності (продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд, водопровідної й каналізаційної мережі, але не вище обсягів, узгоджених технічними умовами на приєднання абонента та встановленої потужності каналізаційних очисних споруд.

Відповідно до п.1.2 договору, споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору (додатки М2 та М3) та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України та Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації в населених пунктах України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).

Відповідно п.6.3 договору, споживач не пізніше ніж за 10 днів до початку споживання сплачує водопостачальній організації 100% вартості заявленого обсягу споживання у розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 6.5 договору визначено, що розрахунки за воду, використану споживачем, та стоки здійснюються з р. 2.3. Правил та чинним законодавством України за затвердженими тарифами. У разі зміни тарифів, діючих на час укладення договору, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору.

Промислові та комунально-побутові підприємства:

вода 5,94 грн./м3 з ПДВ; 4,95 грнУм3 без ПДВ;

стоки 4,45 грн. за куб. м. з ПДВ, 3,71 грн. за куб. м. без ПДВ.

У разі несвоєчасної оплати платіжних вимог споживач сплачує водопостачальній організації пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

За необґрунтовану відмову повністю або частково оплатити платіжні вимоги, споживач сплачує водопостачальній організації штраф у розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився. Окрім того, водопостачальна організація має право до сплати споживачем заборгованості припинити подавати воду та приймати стоки, попередивши про це споживача.

Однак, незважаючи на вищенаведені умови договору, споживачем не було виконано в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, в зв`язку з чим станом на 31.07.2023 утворилася заборгованість споживача перед водопостачальною організацією у загальному розмірі 34 457,94 грн.

Споживачем було отримано за період з 01.12.2021 по 31.03.2022 послуги з централізованого водопостачання, водовідведення та абонентської плати на суму 21 865,26 грн, про що свідчать підписані сторонами відповідні акти здачі-прийому послуг, та акти звірки взаємних розрахунків, та за період з 30.04.2023 по 31.07.2023 нараховувалася абонентська плата за централізоване водовідведення та абонентська плата за централізоване водопостачання на суму 3 910,63 грн.

Також на виконання п.6.4 договору позивачем були надані відповідачу (під особистий підпис) рахунки для здійснення оплати наданих послуг, а саме:

- №0126099 від 31.12.2021 на суму 7 242,72 грн;

- №0126009 від 31.01.2022 на суму 7 295,16 грн;

- №0126076 від 28.02.2022 на суму 7 295,16 грн;

- №0126149 від 31.03.2022 на суму 32,22 грн (т.1, а.с. 29, 31, 33, 35).

Всього на загальну суму 21 865,26 грн.

За твердженнями позивача, інші рахунки, які не були отримані відповідачем, а також акти прийому-передачі наданих послуг, які відповідач одразу не підписав, а також проект акту звірки, були направлені позивачем на юридичну адресу відповідача за допомогою засобів поштового зв`язку, про що свідчить опис вкладення у цінний лист №6346010593455 від 02.08.2023, а саме: супровідний лист №08/3107 від 02.08.2023, проект акту звірки, рахунок №0126122 від 30.04.2022, акт здачі-прийому послуг №1115 від 30.04.2022, рахунок №0126120 від 31.05.2022, акт здачі-прийому послуг №1462 від 31.05.2022, рахунок №0126195 від 30.06.2022, акт здачі-прийому послуг №1878 від 30.06.2022, рахунок №0126008 від 31.07.2022, акт здачі-прийому послуг №1983 від 31.07.2022, рахунок №0126124 від 31.08.2022, акт здачі-прийому послуг №2433 від 31.08.2022, рахунок №0126221 від 30.09.2022, акт здачі-прийому послуг №2847 від 30.09.2022, рахунок №0126028 від 31.10.2022, акт здачі-прийому послуг №3083 від 30.10.2022, рахунок №0126224 від 30.11.2022, акт здачі-прийому послуг №3580 від 30.10.2022, рахунок №0126013 від 31.12.2022, акт здачі-прийому послуг №4104 від 31.12.2022, рахунок №0126109 від 31.01.2023, акт здачі-прийому послуг №0109 від 31.01.2023, рахунок №0126112 від 28.02.2023, акт здачі-прийому послуг №0408 від 28.02.2023, рахунок №0126136 від 31.03.2023, акт здачі-прийому послуг №0783 від 31.03.2023, рахунок №0126080 від 30.04.2023, акт здачі-прийому послуг №1166 від 30.04.2023, рахунок №0126069 від 31.05.2023, акт здачі-прийому послуг №1535 від 31.05.2023, рахунок №0126150 від 30.06.2023, акт здачі-прийому послуг №1962 від 30.06.2023. Всього на загальну суму 6 873,45 грн (т. 1, а.с. 37-40).

На адресу споживача направлялися відповідні рахунки та акти здачі-прийому послуг.

В свою чергу, у відповідь на адресу Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» від споживача не надходило жодних повідомлень про причини несплати заборгованості та призупинення діяльності.

На адресу споживача водопостачальною організацією було скеровано претензію №25/1237-4942 від 16.10.2023 з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 25 775,89 грн за період з грудня 2021 року по липень 2023 року, яку споживачем було проігноровано (т. 1, а.с. 41-42).

Посилаючись на наведене, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом у цій справі.

В заяві щодо уточнення позовної заяви позивач зазначив, що 17.02.2022 відповідачем частково були оплачені надані послуги за договором у сумі 3 000,00 грн (т. 1, а.с.91-94).

Таким чином, загальна сума неоплачених відповідачем послуг, які надавалися позивачем на виконання умов договору, з якої складається ціна даної позовної заяви, на дату подання позовної заяви до суду становила 25 738, 71 грн (акт прийому-передачі №2268 від 31.07.2022 та рахунок №0126109 від 31.07.2022 на суму 37,18 грн на адресу відповідача не направлялися).

Сума основного боргу - 25 738,71 грн з яких:

-централізоване водопостачання - 12 149,54 грн;

-централізоване водовідведення - 11 426,61 грн;

-плата за абонентське обслуговування -425,85 грн;

-ПДВ 20% - 4 736,71 грн;

-часткова оплата боргу - 3000,00 грн.

Крім того, позивач зазначив, що під час розгляду справи у суді, відповідачем було сплачено на розрахунковий рахунок позивача 11 000, 00 грн, як оплату заборгованості за надані послуги водовідведення згідно договору №15/115 від 30.03.2018.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, позивач зазначив, що остаточна заборгованість відповідача перед позивачем складає 23 423,34 грн (з урахуванням зменшених позовних вимог), з яких: 14 738,71 грн - сума основного боргу; 7 339,32 грн - інфляційні; 1 153,12 грн - 3% річних; 192,19 грн - пеня.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором, у відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини за договором надання послуг регламентовані § 3 глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, 30.03.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанський молокозавод» було укладено договір №15/115 на подачу води з водопроводу та прийняття стічних вод до каналізації Змїївської ТЕС, за умовами якого водопостачальна організація бере на себе зобов`язання надавати споживачеві питну воду та приймати стічні води до каналізації в розмірі встановленого ліміту. Ліміти водоспоживання, водовідведення визначаються та затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади або уповноваженим ними органом залежно від технічного стану і пропускної здатності (продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд, водопровідної й каналізаційної мережі, але не вище обсягів, узгоджених технічними умовами на приєднання абонента, та встановленої потужності каналізаційних очисних споруд (т. 1, а.с.8-16).

Строк дії умов договору, згідно п.3 ст. 631 ЦК України застосовується до відносин, які виникли до його укладення та діють з 02.02.2018 по 31.01.2021, а в частині розрахунків - до їх повного завершення (п.10.1 договору).

Відповідно до п.10.2 договору зазначено, що договір припиняє свою дію у випадках:

- закінчення строку, на який він був укладений;

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття рішення господарським судом;

- ліквідації сторін.

Відповідно до п.10.4 договору зазначено, що договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п.10.5 договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведені умови договору вбачається, що на теперішній час договір не припинив свою дію, оскільки, незважаючи на те, що строк, на який він був укладений, закінчився, але за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не було письмово заявлено ні однією із сторін, що свідчить про його пролонгацію. Отже доводи апелянта з цього приводу є необгрунтованими.

Ті обставини, що підприємство відповідача у спірний період не працювало, не доведено матеріалами справи.

Стосовно тверджень апелянта, що він не повинен сплачувати плату за абонентське обслуговування, оскільки її сплата не передбачена Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормативно-правові документи, які передбачають і регулюють плату за абонентське обслуговування це Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Постанова КМУ № 690, якою затверджені Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг», постанова КМУ №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги».

Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, зокрема, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконувцю комунальної послуг за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, що пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Отже, плата за абонентське обслуговування (абонплата) нараховується споживачу послуг в обов`язковому порядку у разі отримання ним комунальних послуг, незалежно від того, чи був укладений відповідний договір, а якщо договір укладений, то незалежно від того, чи отримував фактично споживач комунальні послуги.

Крім того, нарахування плати за абонентське обслуговування та її оплата не залежить від самого договору, а залежить від фактичного отримання послуг споживачем.

Плата за абонентське обслуговування визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/міс., що підтвердждено наявним в матеріалах справи розпорядженням позивача від 28.09.2021 № 162 «Про встановлення плати за абонентське обслуговування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовіденння з додатками ( т.1, а.с.203, 204 та зворотній бік).

Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а з розрахунку на 1 абонента та виставлятиметься як окремий платіж.

Плата за абонентське обслуговування, яка заявлена виконавцем послуг разом з оплатою за отримані, але не сплачені послуги, є у розумінні законодавства боргом, на який нараховуються 3% річних та інфляційні.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на п.6 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690, який встановлює, що в разі надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення споживачу, який використовує воду для виробництва продукції, надання послуг, інших виробничих потреб та скидає до систем централізованого водовідведення стічні води технологічного походження, застосовуються норми, встановлені Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 р. №190, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Мінрегіону від 1 грудня 2017 р. №316, та місцевими правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту.

Відповідно до цієї норми, застосування до відповідача приписів, встановлених Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» у жодному випадку не відміняє застосування до нього приписів Правил, а навпаки, розширює межі його відповідальності, як споживача, який використовує воду для виробництва продукції, надання послуг, інших виробничих потреб та скидає до систем централізованого водовідведення стічні води технологічного походження. Тобто, вказана норма не означає, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем щодо надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення ґрунтуються виключно на Законі України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Відповідно до п.2 Правил №690, умови цих Правил не поширюються на відносини між суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та:

- суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (ліцензіатом, що реалізує/придбаває питну воду з метою її подальшої реалізації споживачам та/або подає стічні води для централізованого водовідведення іншому ліцензіату);

- фізичною (юридичною) особою, яка отримала технічні умови на тимчасове підключення для забезпечення водопостачанням та водовідведенням будівельних майданчиків (на час будівництва об`єкта) за тимчасовою схемою на період будівництва.

Отже, як вбачається з вказаної норми, Правила застосовуються до всіх споживачів, які отримують послуги від суб`єкта господарювання у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, за виключенням лише двох випадків, які зазначені у цьому пункті, але ці випадки не стосуються відповідача у справі №922/5185/23. Таким чином, дані Правила застосовуються і до взаємовідносин між позивачем та відповідачем.

Щодо незгоди відповідача з розміром позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що її ціна на момент подання позову до суду (06.12.2023) становила 34 457,94 грн та складалася з наступного:

- 25 775,89 грн - сума основного боргу, яка виникла за договором №15/115 від 30.03.2018 у період з 01.12.2021 по 31.07.2023;

- 7 336,63 грн - інфляційні нарахування;

- 1 153,22 грн - 3% річних;

- 192,20 грн - пеня.

Сума основного боргу у розмірі 25 775, 89 грн складалася з наступного: за актом здачі-прийому послуг №2658 від 31.12.2021 - 7 242,72 грн; за актом здачі-прийому послуг №0009 від 31.01.2022 - 7 295,16 грн; за актом здачі-прийому послуг №0369 від 28.02.2022 - 7 295,16 грн; за актом здачі-прийому послуг №0813 від 31.03.2022 - 32,22 грн; за актом здачі-прийому послуг №1115 від 30.04.2022 - 6 587,22 грн; часткова оплата від 17.02.2022 - 3000,00 грн; за актом здачі-прийому послуг №1462 від 31.95.2022 - 32,22 грн; за актом здачі-прийому послуг №1878 від 30.06.2022 - 32,22 грн; за актом здачі-прийому послуг №1983 від 31.07.2022 - 32,22 грн; за актом здачі-прийому послуг №2433 від 31.08.2022 - 32,22 грн; за актом здачі-прийому послуг №2847 від 30.09.2022 - 32,22 грн; за актом здачі-прийому послуг №3083 від 31.10.2022 - 32,22 грн; за актом здачі-прийому послуг №3580 від 30.11.2022 - 35,84 грн; за актом здачі-прийому послуг №4104 від 31.12.2022 - (-166,01 грн); за актом здачі-прийому послуг №0109 від 31.01.2023 - 36,82 грн; за актом здачі-прийому послуг №0408 від 28.02.2023 - 37,54 грн; за актом здачі-прийому послуг №0783 від 31.03.2023 - 37,18 грн; за актом здачі-прийому послуг №1166 від 30.04.2023 - 37,18 грн; за актом здачі-прийому послуг №1535 від 31.05.2023 - 37,18 грн; за актом здачі-прийому послуг №1962 від 30.06.2023 - 37,18 грн; за актом здачі-прийому послуг №2268 від 31.07.2023 - 37,18 грн.

Оскільки акт прийому-передачі №2268 від 31.07.2023 та рахунок до нього №0126109 від 31.07.2023 на суму 37,18 грн на адресу відповідача не направлялися (п.6.4 договору), то сума основного боргу була зменшена позивачем на 37,18 грн та становила 25 738,71 грн.

Як вище зазначено під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було сплачено позивачу 11 000,00 грн, як оплату заборгованості за надані послуги водовідведення згідно договором №15/115, а тому сума основного боргу становить 14 738,71 грн. (25738,71 грн - 11 000, грн.).

Таким чином, остаточна ціна позову, з урахуванням уточнених позовних вимог, в зв`язку із здійсненням часткових оплат заборгованості з боку відповідача, становить:

- 14 738,71 грн - сума основного боргу, яка виникла за договором у період з 01.12.2021 по 31.07.2023;

- 7 339,32 грн - інфляційні нарахування;

- 1 153,12 грн - 3% річних;

- 192,19 грн - пеня;

Загалом - 23 423,34 грн.

Стосовно заперечень відповідача, шо надані суми інфляційних, річних, та пені не відповідають дійсності, так як сума заборгованості менше ніж в розрахунках позивач, судова колегія наголошує наступне.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 6.5. договору №15/115 від 30.03.2018 року передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платіжних вимог споживач сплачує водопостачальній організації пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

За необгрунтовану відмову повністю або частково оплатити платіжні вимоги, споживач сплачує водопостачальній організації штраф у розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився. Окрім того, водопостачальна організація має право до сплати споживачем заборгованості припинити подавати воду та приймати стоки, попередивши про це споживача.

Нарахування позивачем інфляційних, річних та пені, як відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання здійснювалося окремо на кожну суму заборгованості, яка виникала за конкретний період часу (за кожний місяць), оскільки за умовами п.6.4 договору відповідач повинен здійснювати оплату наданих послуг не пізніше 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим періодом, тобто календарним місяцем, у якому надаються послуги (п.6.2 договору), саме так, як і було зазначено у розрахунках, наданих позивачем в додатках до позовної заяви (т. 1, а.с. 23-28).

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 7 339,32 грн - інфляційних за період з грудня 2021 по липень 2023; 1 153,12 грн - 3% річних за період з 01.12.2021 по 31.07.2023; 192,19 грн - пені за період з 01.12.2021 по 31.07.2023, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що здійснене нарахування з огляду на прострочення відповідачем грошового зобов`язання відповідає встановленим обставинам справи, умовам договору, з урахуванням чого позовні вимоги про стягнення інфляційних, 3 % річних, пені є обґрунтованими та правильно задоволені судом першої інстанції.

Контррозрахунок, який був наведений в апеляційній скарзі, до суду першої інстанції відповідачем не був наданий та не може бути принятий судом апеляційної інстанції, враховуючи передбачені межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлені ст.269 ГПК України. Крім того, відповідачем не взято до уваги те, що сума основного боргу, яка була стягнута з нього, уточнювалася позивачем з урахуванням часткової оплати.

Щодо розміру тарифів на комунальні послуги, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 32 Правил №690 встановлено, що вартість послуг з централізованого водпостачання та централізованого водовідведення виначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.

Інформування споживачів про намір зміни (коригування) тарифів на послуги з обгрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцем відповідно до законодавства.

У разі зміни (коригування) тарифів протягом строку дії договору нові розміри тарифів застосовуються з моменту їх введення в дію та не потребують внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Як вбачається зі змісту п.6.5 договору (станом на час виникнення спірних правовідносин) діяли наступні тарифи, встановлені та затверджені для промислових та побутово-комунальних підприємств, а саме:

- вода 4.95 грн за куб. м. без ПДВ, 5,94 грн за куб. м. з ПДВ;

- стоки 4,45 грн за куб. м. з ПДВ, 3,71 грн за куб. м. без ПДВ.

Втім, відповідно до умов п. 6.5 договору було зазначено, що у разі зміни тарифів, діючих на час укладення договору, оплата споживачем наданих послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору.

Отже, протягом строку дії договору розмір тарифів неодноразово змінювався в сторону збільшення, а тому в актах здачі-прийому послуг та рахунках, які надавалися відповідачу та були підставою для оплати наданих послуг, були зазначені інші розміри тарифів, а саме:

- централізоване водовідведення - 10,59 грн за куб. м. без ПДВ;

- централізоване водопостачання - 11,26 грн за куб. м. без ПДВ.

Підставою збільшення розміру тарифів стало рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №155 від 18.05.2021 та розпорядження позивача №89 від 24.05.2021 (т. 1, а.с.199-202).

Повідомлення про зміну тарифів №08/2711 від 26.05.2021 було доведено особисто директору ТОВ «Слобожанський молокозавод» Рештованюку Д.Є., про що свідчить відмітка про отримання від 27.05.2021, посвідчена його особистим підписом (т. 1, а.с. 196-197).

Стосовно доводів скаржника щодо показань лічильника.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №К236/21 від 16.06.2021 та акту опломбування засобів обліку води від 16.06.2021 у відповідача був встановлений останній лічильник води крильчастий серії МZ №514318 (чинний до 16.06.2025) з показаннями на дату встановлення - 25835 м3 (т. 1, а.с. 205).

В подальшому розрахунок вартості послуг води та стоків розраховувався не за показниками лічильника, а за даними фактичного використання води, які надавалися щомісяця самим же відповідачем. А тому всі акти здачі-приймання послуг та, відповідно, рахунки до них, були оформлені позивачем виключно за даними про використання фактичного об`єму води, наданого відповідачем, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, відповідно до п.5.16 договору споживач зобов`язаний до 28 числа щомісяця подавати водопостачальній організації довідку про кількість спожитої води за показниками лічильника. Якщо відповідач та його представник не погоджуються з даними, зазначеними позивачем у актах здачі-приймання послуг та рахунках, то вони повинні довести протилежне шляхом надання можливості позивачу перевірити лічильник на предмет належного його опломбування та відсутності несанкціонованого втручання у його роботу, а також зняти з нього фактичні показання. У іншому випадку відповідач не має законного права відмовлятися від підписання вищезазначених документів та не сплачувати встановлену у них вартість наданих послуг.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що твердження відповідача про не зазначення позивачем у рахунках на оплату наданих послуг показників лічильника не може вважатися порушенням, а також не надає відповідачу законних підстав для відмови оплачувати отримані послуги відповідно до цих рахунків.

Рахунок (рахунок-фактура) - розрахунково-платіжний документ, оформлений за певним стандартом. Він видається продавцем товару або послуги замовнику з метою розрахунку по окремим платіжним операціями.

Рахунок-фактура є підставою для оплати або розрахунків. Ця форма бухгалтерської звітності фіксує факт виконаного замовлення, а також підтверджує суму виплаченого ПДВ для його подальшого заліку. У рахунок-фактурі зазначаються відомості про товар, що покупається і його ціну. Оформляється рахунок-фактура в двох примірниках. Перший надається постачальником (продавцем) покупцю або замовнику не пізніше десяти днів з моменту відвантаження товару, надання послуги або здійснення передоплати. Другий примірник складається постачальником для фіксування в книзі продажу та нарахування податку на додану вартість при реалізації товарів, надання послуг, виконання робіт.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції позбавив відповідача права заперечувати проти обставин по справі під час розгляду справи по суті, обмеживши відповідача у процесуальних правах, відмовивши в задоволенні його клопотанні про подачу відзиву на позовну заяву, не відповідає дійсності, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023, зокрема, було встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду, з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів його направлення на адресу позивача (т. 1, а.с. 57-59).

Відповідач отримав вищенаведену ухвалу в електронному вигляді 11.12.2023, що підтверджується довідкою Господарського суду Харківської області про доставку електронного листа від 11.12.2023, яка зареєстрована в системі «Діловодство спеціалізованого суду» та міститься в матеріалах справи, а тому строк для подання відзиву на позовну заяву сплив 26.12.2023 (т. 1, а.с.60).

Крім того, вищенаведену ухвалу та всі процесуальні документи у справі №922/5185/23 були сформовані відповідачу засобами поштового зв`язку на юридичну адресу ТОВ «Слобожанський молокозавод» (код ЄДРПОУ 31465416, 63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Енергетиків, 20). Однак поштові відправлення поверталися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а.с.64).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Встановлений законом порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

З відмостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що всі ухвали суду першої інстанції оприлюднювалися судом у вказаному реєстрі.

Відтак, судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про вчинення судом процесуальних дій, при цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача приймав участь у судових засіданнях 23.01.2024, 07.02.2024, 27.02.2024, 05.03.2024 03.04.2024, що підтверджується протоколами судових засідань, тому своє ставлення до заявленого позову висловлював у суді першої інстанції (т.1, а.с. 84, 153, 167, 175, 210).

Будь-яких клопотань з обґрунтуванням причин пропуску строку для подання відзиву відповідачем надано не було, а відтак посилання останнього на обмеження судом у процесуальних правах не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23 слід залишити без змін.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтямя 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський молокозавод" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 у справі №922/5185/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19.08.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця