Ухвала

від 05.04.2024 по справі 926/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

У Х В А Л А

05 квітня 2024 року Справа № 926/964/24Суддя Господарського суду Чернівецької області Проскурняк Олег Георгійович, розглянувши (перевіривши) матеріали за позовом Громадської організації Пошук інновацій

до відповідача Фізичної особи-підприємця Гладуша Євгена Генріховича

про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу в сумі 89 410 грн

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Пошук інновацій звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Гладуша Євгена Генріховича про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу в сумі 89 410 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 27 листопада 2023 року між сторонами укладено договір № 27/11/23 про закупівлю товарів, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача товар Комплект 3Д обладнання в асортименті, кількості, за цінами, які зазначені в специфікації, яка є невід`ємним додатком до договору.

Далі позивач стверджує, що на виконання умов договору (пункту 4.1.) відповідач виставив рахунок на оплату № 21 від 27 листопада 2023 року та позивач здійснив попередню оплату згідно даного рахунку на суму 89 410,00 грн.

В подальшому, відповідач доставив товар 11 грудня 2023 року, проте, на переконання позивача, даний товар не відповідав умовам вказаного вище договору та специфікації до даного договору, в поставленому товарі були відсутні ідентифікаційні ознаки товару, вказані в специфікації, товар не відповідав асортименту та комплектності, що підтверджується актом про невідповідність від 11 грудня 2023 року.

Так, порушення відповідачем умов договору купівлі продажу щодо асортименту, комплектності та якості товару стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про повернення попередньої оплати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 квітня 2024 року, справу № 926/964/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи суд дійшов висновку про необхідність направлення матеріалів позову до Господарського суду Харківської області за встановленою законом підсудністю.

Вказаний висновок суду обґрунтовується наступним.

Частиною 1 статті 41 ГПК України встановлено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно частини 4 статті 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Фізичної особи-підприємця Гладуша Євгена Генріховича (код РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 .

При цьому, пред`являючи позов до господарського суду не за місцезнаходженням відповідача, Громадська організація Пошук інновацій посилається на те, що відповідно до умов договору, претензій і відповіді на них відповідача, поставка товару мала відбутися в м. Сокиряни, Дністровського району, Чернівецької області, тобто місце виконання зобов`язання з поставки, на думку позивача, мало відбуватися в Чернівецькій області.

Відтак, позивач посилаючись на положення статті 29 ГПК України та умови договору вважає, що справа за даним позовом підсудна Господарському суду Чернівецької області.

Вказане твердження позивача судом оцінюється критично, з огляду на наступне.

Згідно положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 5 статті 29 ГПК України унормовано, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 532 ЦК України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

При цьому, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме: Договір № 27/11/23 про закупівлю товарів від 27 листопада 2023 року, Специфікацію від 27 листопада 2023 року, Акт приймання-передачі товарів до Договору № 27/11/23 про закупівлю товарів від 27 листопада 2023 року, Видаткову накладну № 21, судом встановлено відсутність підпису позивача на означених документах.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підпису голови Громадської організації Пошук інновацій на Договорі № 27/11/23 про закупівлю товарів від 27 листопада 2023 року, суд вважає, що у позивача відсутні підстави для застосування положення частини 5 статті 29 ГПК України, щодо вибору підсудності справи, а відтак, в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, визначені у статті 27 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції господарського суду Харківської області.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В силу вимог частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов`язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України (заява N32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria, де крім цього вказано, що поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

При цьому суд наголошує на тому, що розгляд справи судом, яка йому не підсудна є безумовною підставою для скасування судового рішення прийнятого за результатами вирішення судового спору, а також може розцінюватись як перевищення повноважень, компетенції, прийняття завідомо неправосудного рішення, тощо.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви (вх. № 964) за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Керуючись статтями 4, 20, 27, 31, 41, 45, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Громадської організації Пошук інновацій до відповідача Фізичної особи-підприємця Гладуша Євгена Генріховича про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу в сумі 89 410 грн та додані до неї матеріли передати на розгляд Господарському суду Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.

Суддя О.Г. Проскурняк