Рішення

від 08.07.2024 по справі 926/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 926/964/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Громадської організації "Пошук інновацій", 58032, м. Чернівці, вул. Південно Кільцева, 25 кв. 92 до Фізичної особи - підприємця Гладуш Євгена Генріховича, АДРЕСА_1 простягнення 89 410,00 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Пошук інновацій" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Фізичної особи - підприємця Гладуш Євгена Генріховича про стягнення 89 410,00 грн. попередньої оплати за договором купівлі - продажу рухомого майна.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2024 року позовну заяву Громадської організації "Пошук інновацій" до відповідача про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу у розмірі 89 410,00 грн. та додані до неї матеріали передано на розгляд Господарському суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач): Ємельянова О.О.

Ухвалою від 26.04.2024 року позовну заяву Громадської організації "Пошук інновацій" (у справі № 926/964/24) залишено без руху. Встановлено Громадській організації "Пошук інновацій" строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

30.04.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11353/24) про усунення недоліків.

02.05.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11609/24) про усунення недоліків.

03.05.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11682/24) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 926/964/24. Розгляд справи № 926/964/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 5-ти денний строк з дня отримання даної ухали, щодо надання заперечень щодо клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

21.05.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13226/24) у якому просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути позові відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.

27.05.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 13565/24) у якій останній, просить суд, позов задовольнити, та стягнути із відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та 15 000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката.

19.06.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 15878/24), у яких останній, просить суд, відмовити у задоволені позовних вимог.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 27.11.2023 року між Громадською організацією "Пошук інновацій" (позивач, покупець) та Фізичною особою - підприємцем Гладуш Євгеном Генріховичем (відповідач, постачальник) було укладено договір №27/11/23 про закупівлю товарів.

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (пункт 7.1. договору).

Пунктом 1.1. договору визначено, що постачальник зобов`язався поставити та передати у власність позивача товар комплект проекційного 3Д обладнання в асортименті, кількості, за цінами, які зазначені у специфікації, що додається (додаток № 1) до договору та є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Зазначений у специфікації до договору об`єм постачання товару є вичерпним (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. загальна вартість договору складає 178 820,00 грн., без ПДВ, та включає вартість товару, упаковки, тари, маркування, завантаження, перевезення, монтажно - налагоджувальні роботи, нормативно - технічної (експлуатаційної) документації виробника на товар.

Термін поставки товару до 31 грудня 2023 року (пункт 3.1. договору).

Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням додаткової угоди (пункт 3.2. договору).

Договір та взаємні обов`язки сторін за договором припиняється у зв`язку із закінчення строку дії договору або за взаємною домовленістю сторін (пункт 3.3. договору).

Жодна із сторін не має права передавати третім особам права та обов`язки за цим договором без письмової згоди на це іншої сторони (пункт 3.4. договору).

Пунктом 3.7. договору, сторони погодили, що поставка товару має здійснюватись протягом терміну, визначеного пунктом 3.1. договору. Доставка здійснюється за рахунок та засобами постачальника.

Відповідно до умов цього договору днем поставки товару вважається день фактичної передачі товару покупцю (пункт 3.8. договору).

Постачальник здійснює поставку товару з наданням необхідної документації на кожну партію товару (пункт 3.9. договору).

Згідно пункту 4.1. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються за 50 % передоплати, а саме 89 410,00 грн. після підписання договору, 50 % - 89 410,00 грн. при відвантаженні товару після виконання монтажно - налагоджувальних робіт на підставі накладної.

Також було погоджено додаток № 1 специфікацію.

Позивачем умови договору було виконано у повному обсязі, та здійснено попередню оплату у розмірі 89 410,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 167 від 29.11.2023 року.

Натомість поставлений відповідачем 11.12.2023 року товар не відповідав умовам договору та специфікації до нього, оскільки у товарі були відсутні ідентифікаційні ознаки які вказані у специфікації, тому на думку позивача товар не відповідав асортименту та комплектності, про що свідчить наданий акт про невідповідність від 11.12.2023 року.

Позивач звернувся до відповідача із листом, у якому вимагав повернути на рахунок позивача суму передоплати.

Відповідач листом зокрема повідомив позивача, що на суму передоплати було здійснено купівлю необхідного обладнання та 11.12.2023 року поставлено позивачу. У монтажу та демонстрації якості роботи було відмовлено, та просив, вказати точну дату, час та місце монтажу обладнання, про яке йде мова в рахунку на оплату № 21 від 27.11.2023 року. Надати усі необхідні доступи та дозволи. Вказати точну дату остаточного розрахунку за поставлений товар та виконані монтажно - налагоджувальні роботи. Направити на нашу поштову адресу договір, скріплений печаткою та підписом уповноваженої особи з вашої сторони.

Позивачем 02.01.2024 року на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 1, у якому останній повідомив, що комплект проекційного 3Д обладнання, що перебуває у бездоганному технічному стані та відповідає вимогам якості, комплектності та асортименту даного товару в найкоротші строки вам необхідно поставити за адресою: вул. Шевченка, 11, м. Сокиряни, Дністровського району, Чернівецької області, 60200, ОЗ "Сокирянський ліцей № 1" Сокирянської міської ради. Остаточний розрахунок буде здійснений після поставки товару та підписання акту приймання - передачі уповноваженими особами обох сторін. Також позивач, просив повідомити про дату поставки обладнання, щоб забезпечити своєчасне підписання договору.

Також позивачем 22.01.2024 року за вих. № 2 на адресу відповідача було направлено лист, у якому останній просив повернути на рахунок позивача грошовий платіж у розмір 89 410,00 грн., та зокрема зазначено, що обладнання було повернуто 11.12.2023 року.

Відповідачем у відповіді (вих. № 2 від 20.01.2024 року) на лист позивача від 02.01.2023 року за вих. № зазначено, що останнім було здійснено передоплату у сумі 89 410,00 грн. за рахунок даних коштів відповідачем було придбано відповідне обладнання, організовано його доставку до місця монтажу, організовано виїзд спеціалістів до замовника, проте замовником було відмовлено у проведенні монтажних та налагоджувальних робіт. Також відповідач зазначив, що повторний виїзд спеціаліста разом із обладнанням можливий лише при погодженні усіх технічних, організаційних та фінансових питань, закріплення їх у відповідних документах, та просив дати згоду на такий порядок прийняття - передачі кінотеатру та запропонувати варіанти вирішення даного питання.

За твердженнями позивача, відповідач ані до 31.12.2023 року, ані до теперішнього часу не виконав свої зобов`язання за договором, та не поставив у вказане позивачем місце товар, також не повернув кошти. Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 Цивільного кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, укладений між сторонами договір від 27.11.2023 року №27/11/23 про закупівлю товарів за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи різних договорів, поставки та підряду (виконання монтажно - налагоджувальних робіт).

Частиною 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

При цьому, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було здійснено передоплату товару 29.11.2023 року у сумі 89 410,00 грн. згідно платіжної інструкції № 167 від 29.11.2023 року (призначення платежу: передоплата за комплект проекційного 3Д обладнання згідно договору №27/11/23 від 27.11.2023 року, згідно рахунку № 21 від 27.11.2023 року без ПДВ).

Відповідно до наявного у матеріалах справи листування між відповідачем та позивачем вбачається, позивач вимагав повернути на рахунок позивача суму передоплати.

Відповідач листом зокрема повідомив позивача, що на суму передоплати було здійснено купівлю необхідного обладнання та 11.12.023 року поставлено позивачу. У монтажу та демонстрації якості роботи було відмовлено, та просив, вказати точну дату, час та місце монтажу обладнання, про яке йде мова в рахунку на оплату № 21 від 27.11.2023 року. Надати усі необхідні доступи та дозволи. Вказати точну дату остаточного розрахунку за поставлений товар та виконані монтажно - налагоджувальні роботи. Направити на нашу поштову адресу договір, скріплений печаткою та підписом уповноваженої особи з вашої сторони.

Позивачем 02.01.2024 року на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 1, у якому останній повідомив, що комплект проекційного 3Д обладнання, що перебуває у бездоганному технічному стані та відповідає вимогам якості, комплектності та асортименту даного товару в найкоротші строки вам необхідно поставити за адресою: вул. Шевченка, 11, м. Сокиряни, Дністровського району, Чернівецької області, 60200, ОЗ "Сокирянський ліцей № 1" Сокирянської міської ради. Остаточний розрахунок буде здійснений після поставки товару та підписання акту приймання - передачі уповноваженими особами обох сторін. Також позивач, просив повідомити про дату поставки обладнання, щоб забезпечити своєчасне підписання договору.

Також позивачем 22.01.2024 року за вих. № 2 на адресу відповідача було направлено лист у якому останній просив повернути на рахунок позивача грошовий платіж у розмір 89 410,00 грн., та зокрема зазначено, що обладнання було повернуто 11.12.2023 року.

Відповідачем у відповіді (вих. № 2 від 20.01.2024 року) на лист позивача від 02.01.2023 року за вих. № зазначено, що останнім було здійснено передоплату у сумі 89 410,00 грн. За рахунок даних коштів відповідачем було придбано відповідне обладнання, організовано його доставку до місця монтажу, організовано виїзд спеціалістів до замовника, проте замовником було відмовлено у проведенні монтажних та налагоджувальних робіт. Також відповідач зазначив, що повторний виїзд спеціаліста разом із обладнанням можливий лише при погодженні усіх технічних, організаційних та фінансових питань, закріплення їх у відповідних документах, та просив дати згоду на такий порядок прийняття - передачі кінотеатру та запропонувати варіанти вирішення даного питання.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З вищевикладеного слідує, що станом на час розгляду справи відповідачем не виконано умови договору в частині поставки позивачу товару.

За приписами пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки матеріали справи не містять доказів поставки позивачу товару відповідачем, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення суми у розмірі 89 410,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 89 410,00 грн.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 13226/24 від 21.05.2024 року) заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що все обладнання, про яке йде мова у позовній заяві було доставлено вчасно до позивача, а саме 11.12.2023 року та у повній комплектності, справності, відповідно до досягнутих раніше домовленостей сторін при погодженні технічних умов та завдань з поставки комплекту проекційного обладнання «кінотеатру» замовнику, монтажу в наданому їм приміщенні і налогоджувальних робіт по введенню його в експлуатацію. Також зазначає, що досягнуті домовленості були викладені у договорі № 27/11/23 від 27.11.2023 року, який відповідачем було підписано та передано для підписання стороні замовника. Погоджуючись з умовами договору замовник зробив передплату за обладнання платіжною інструкцією. Замовник відмовився від підписання договору № 27/11/23 і в день поставки обладнання на місце монтажу взагалі відмовився від прийняття обладнання і підписання договору. Разом із тим, не дивлячись на вкрай малі строки поставки обладнання та через вимогу замовника щодо негайної поставки продукції через візит якоїсь комісії, комплекс було придбано за повну його вартість, укомплектовано, доставлено до замовника та підготовлено до монтажу. Проте замовником в односторонньому порядку було відмовлено в прийнятті обладнання та демонстрації його працездатності в якості «кінотеатру». При цьому не було заявлено жодних зауважень про якісь недоліки доставленого обладнання. Керівник замовника не дозволила навіть зробити тестовий запуск обладнання. На прохання відповідача розпакувати та увімкнути обладнання, продемонструвати якість роботи обладнання та програмного забезпечення керівник позивача відповіла відмовою. Після цього стало очевидним, що наміри замовника щодо отримання обладнання змінилися. Від обговорення недоліків обладнання або їх конкретизації замовник категорично відмовився. Продавцю нічого не залишилося окрім як запакувати обладнання та повернутися до міста Харкова. При цьому відповідач просить суд звернути увагу на тому, що позивач у своєму листі № 1 від 02.01.2024 року повідомляє про готовність до прийняття обладнання, імітуючи таку готовність для повторної такої самої відмови, оскільки у даному листі він не вказує на точні причини відмови від обладнання першого разу, яка сталася 11.12.2023 року, що зайвий раз демонструє небажання замовника врегулювати дане питання шляхом конструктивних консультацій, переговорів та усунення питань, що виникли. Натомість замовник звертається до господарського суду із позовом про повернення суми передплати за обладнання прекрасно знаючи при цьому що постачальником було витрачено дану передплату (і навіть більше) на придбання обладнання для замовника.

Також зазначає, що було замовником було складено акт про невідповідність за участі Сокирянського міського голови Василя Козака, директора опорного закладу «Романківецький ліцей ім. К. Ф. Поповича» Валерія Степаненка, проте за твердженнями відповідача Сокирянського міського голови Василя Козака на місці поставки в момент поставки не було взагалі, відтак зазначену особу є сенс залучити в якості свідка до даної судової справи та запропонувати йому дати свідчення стосовно складання та підписання ним «акту про невідповідність», заздалегідь попередивши зазначену особу про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, у зв`язку зі чим, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у надій до суду відповіді на відзив (вх. № 13565/24 від 27.05.2024 року) зазначив, що відповідачем було доставлено комплекс, але який не відповідав специфікації до договору від 27.11.2023 року №27/11/23, через що позивач відмовився отримувати товар, так як у поставленому товарі були відсутні ідентифікаційні ознаки товару, вказані у специфікації, тобто товар не відповідав асортименту та комплектності. У відзиві на позов відповідач не надав жодного доказу, що він поставив позивачу товар, яки й відповідав специфікації до договору від 27.11.2023 року №27/11/23. Щодо посилання відповідача на інструкцію, позивач зазначає, що інструкція не стосується асортименту продукції, а лише стосується якості і комплектності продукції, тому в даних правовідносинах вона не може бути застосована.

Суд не приймає вищезазначені заперечення відповідача, оскільки останнім у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин.

Також відповідачем не надано до суду доказів поставки обумовленого сторонами у договорі товару, або повернення суми передоплати, при цьому, самі лише посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо неприйняття позивачем товару не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо не підписання договору, суд зазначає, що як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, сторонами було здійснено подальше виконання умов договору, що свідчить про прийняття та погодження його умов як позивачем так і відповідачем, що спростовує твердження відповідача щодо не підписання договору позивачем. З вищевикладеного слідує, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також, суд не приймає посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладену у постанові від 10.03.2023 року у справі № 922/3808/21, оскільки праві відносини у даній справі, відрізняються від правових відносин у справі 926/964/24 у якій спір виник у зв`язку із не поставкою відповідачем товару позивачу, а не щодо спору щодо якості товару.

Щодо тверджень відповідача у тексті відзиву на позовну заяву про залучення свідків. суд зазначає як вбачається із матеріалів справи, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (участі) представників сторін за наявними у матеріалах справи документами. Будь-яких клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження чи з викликом представників сторін, відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України заявлено не було.

При цьому, згідно вимог частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Будь-яких доказів у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України у підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем до суду надано не було.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача суми 89 410,00 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Також, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, у наданій до суду позовній заяві, позивач просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.

У наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 13565/24 від 27.05.2024 року) просив суд, стягнути із відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:

- договору № 17 про надання правничої (правової) допомоги від 01.04.2024 року укладеного між Адвокатом Телешман І.І. та «Громадською організацією «Пошук інновацій»;

- додаток № 1 від 01.04.2024 року до договору;

- акт прийому - передачі наданих послуг від 20.02.2024 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 20 від 26.05.2024 року на суму 15 000,00 грн.;

- ордер на надання правової (правничої) допомоги серія СЕ № 1081063 від 01.04.2024 року на адвоката Телешман І.І.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Судом, здійснено перевірку заявленої до стягнення із відповідача суми судових витрат у розмірі 15 000,00 грн., та встановлено, що як вбачається із додатку № 1 від 01.04.2024 року до договору, а саме розрахунок, сторонами було погоджено, що адвокатом Телемаш І.І. надано правничу допомогу позивачу, наступного змісту, а саме: ознайомлення з документами, надання консультацій та підготовка позовної заяви - 3 години, загальна вартість - 9 084,00 грн.; підготовка відповіді на відзив - 2 години, загальна вартість 6056,00 грн. З наданого акту прийому - передачі наданих послуг вбачається, що у період з 01.04.2024 року по 26.05.2024 року адвокатом виконано та передано наступні роботи: - підготовка позову, виготовлення копій документів та надання консультацій; підготовка відповіді на відзив та надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи № 926/964/24 в електронному суді та надання консультацій. Загальна вартість 15 000,00 грн.

Заперечуючи проти заявленої до стягнення позивачем із відповідача суми 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 13226/24 від 21.05.2024 року) зазначає, що у позові позивач заявляє до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн., проте жодним документом не підтверджує факт понесення витрат на правову допомогу, тому заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, у розмірі 15 000,00 грн., не є пропорційним та співмірним до предмета спору, складністю справи та фінансового стану відповідача, до того ж дана судова справа є справою незначної складності, та просить суд, відмовити у їх задоволенні.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постановах від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд також дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не було надано клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до вимог частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422,20 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума судового збору у розмірі 2 422,20 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гладуш Євгена Генріховича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Пошук інновацій" (58032, м. Чернівці, вул. Південно Кільцева, 25 кв. 92, ЄДРПОУ 40899715) 89 410,00 грн. попередньої оплати, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Громадська організація "Пошук інновацій" (58032, м. Чернівці, вул. Південно Кільцева, 25 кв. 92, ЄДРПОУ 40899715);

відповідач: Фізична особа - підприємець Гладуш Євген Генріхович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "08" липня 2024 р.

Суддя О.О. Ємельянова