Рішення

від 05.04.2024 по справі 927/97/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/97/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Боровицької Тетяни Вікторівни, РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська фармацевтична компанія", код ЄДРПОУ 42895969; проспект Лісовий, 39-А, м. Київ, 02166

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Торгівельна компанія "Хорл-Інвест ЛТД", код ЄДРПОУ 36603007, місцезнаходження: вул. Хорольська, 10/84, м. Київ, 02090

про стягнення 137 655,60 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Фізичною особою-підприємцем Боровицькою Тетяною Вікторівною подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська фармацевтична компанія" про стягнення 137 655,60 грн, з яких 117 655,60 грн майнової шкоди та 20 000,00 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано нанесенням відповідачем майнової та моральної шкоди позивачу внаслідок затоплення орендованого позивачем приміщення - магазину жіночого одягу, за адресою: вул. Незалежності, 15, м.Сновськ, Чернігівська область.

Ухвалою суду від 26.01.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.02.2024. після усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Торгівельна компанія "Хорл-Інвест ЛТД" (код ЄДРПОУ 36603007, місцезнаходження: вул. Хорольська, 10/84, м. Київ, 02090). Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 09.02.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача та третьої особи 09.02.2024, про що свідчить довідка Господарського суду про доставку електронного листа.

Позивач отримав ухвалу суду 16.02.2024, про що свідчить трекінг із сайту Укрпошти.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 11.10.2018 є фізичною особою-підприємцем, основний вид економічної діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку від 17.10.2018 є платником єдиного податку - 3 група.

02.01.2021 між ФОП Ковальовим Ігорем Михайловичем (надалі - Орендодавець) та ФОП Бобровицькою Тетяною Вікторівною (надалі - Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендареві у строкове платне користування, а Орендар прийняв нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме кімнати №10,11,12,13,15,16 приміщення магазину промислових товарів загальною площею 120.40 кв.м. і зобов`язався сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Даний договір вступає в силу з 02.01.2021 та діє до 02.01.2022 включно (п. 5.1 Договору).

Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 02.01.2021 ФОП Ковальов І.М. передав ФОП Бобровицька Т.В., а вона прийняла нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.05.2012, виданого виконавчим комітетом Щорської міської ради, власником орендованого позивачем приміщення (по АДРЕСА_4 ) є ОСОБА_2 .

Відповідно до договору позички нежитлового приміщення, укладеного 01.01.2021 між ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (Позичкодавець) безоплатно передала своєму сину ОСОБА_3 (Користувачу) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, Щорський район, м. Щорс (нині м. Сновськ), вул. Леніна. 15 (нині Незалежності, 15), приміщення 4, для користування протягом одного року, для здійснення хазяйської діяльності з можливістю надання в оренду на свій розсуд.

Як зазначає позивач, орендоване нежитлове приміщення є підвальним приміщенням, облаштоване під спеціалізований магазин одягу, та взуття, в якому вона здійснювала роздрібну торгівлю відповідно до коду 47.71 КВЕД.

25.01.2021 в орендованому позивачем підвальному приміщенні відбулось залиття, аварія, що трапилась на системі автономного опалення, холодного водопостачання, про що свідчить відповідний акт комісії від 25.01.2021.

В акті зазначено, що 25.01.2021 в будівлі по АДРЕСА_3 на першому поверсі приміщення, яке належить ПП "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД", ідентифікаційний номер 36603007, через недбалість представників компанії, які допустили розмороження систем водопостачання та опалення, через що трапилася аварія холодного водопостачання та автономної системи опалення.

У приміщенні в зимову пору року було вимкнуто систему автономного опалення, а воду з системи опалення злито не було, що привело до руйнування чавунних радіаторів і витоку води з системи опалення.

Не було перекрито на зимовий період в неопалювальному приміщенні систему холодного водопостачання. Що привело до руйнування лічильника води. Розриву шлангу підключення унітазу і руйнування труби підведення холодної води до опалювального газового котла. Через розірвані комунікації відбувався витік води, що привело до затоплення підвального приміщення магазину, якій належить на праві власності гр.. ОСОБА_2 , в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП Боровицька Т.В.

Також в акті зазначено про те, що в наслідок затоплення приміщення магазину сталося замокання товару (одяг та взуття).

Комісія прийшла до висновку, що залиття приміщення магазину, що належить гр. ОСОБА_2 , відбулось з вини користувачів приміщення поверхом вище, що належить ПП "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД".

Власник приміщення або уповноважена їм особа на ліквідацію аварії не з`явились, аварійний витік води з водогону ліквідували працівники ПрАТ "Комунальник".

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.03.2023, власником нежилого приміщення, загальною площею 108.5 м.кв. за адресою АДРЕСА_3 , приміщення 1 є Приватне підприємство "Торгівельна компанія "Хорл-Інвест ЛТД", код ЄДРПОУ 36603007, згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер: 115 від 14.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С.

При цьому матеріали справи містять копію договору оренди № 83/ХІЛ/ОлФК/Ч/С/Н нежитлового приміщення від 15.01.202, укладеного між Приватним підприємством "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД" (Орендодавецт) та ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" (Орендодавець), відповідно до умов якого об`єктом оренди є нежитлове приміщення площею 108, 5 кв.м за адресою: Чернігівська область, Сновський район, м.Сновськ, вулиця Незалежності, будинок 15.

Пунктами 7.2, 73, 7.5, 7.8 договору передбачено:

- орендар користується опаленням приміщення, холодним водопостачанням та електроенергією на загальних засадах, передбачених відповідними правилами.

- орендар зобов`язується: використовувати приміщення за його цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.1. даного договору, утримувати приміщення у відповідності до вимог законодавства про охорону праці, санітарний стан, протипожежний стан, за власний рахунок здійснювати профілактичне обслуговування та поточний і капітальний ремонти приміщення, за власний рахунок здійснювати ліквідацію несправностей та поломок приміщення.

- орендар додатково зобов`язується, зокрема виконувати вимоги законодавства по охороні здоров`я, по охороні праці, техніці безпеки, протипожежної безпеки, містобудування та інше і за їх порушення нести повну (матеріальну, кримінальну, адміністративну та цивільну) відповідальність.

- орендар несе повну, в тому числі цивільну, відповідальність за збитки, нанесені недоброякісним ремонтом приміщення, інженерного обладнання, комунікацій, як при виконанні самим орендарем, так і іншими юридичними та фізичними особами.

Згідно з копією акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду по договору оренди № 81/ХІЛ/ОлФК/Ч/С/Н від 15.01.2021 прийняте ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" в орендне користування нежитлове приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці.

Позивач зазначає, що в кінці 2021 року звернулася до Експертної фірми "Еталон" для визначення дійсного розміру матеріальної шкоди. 14.12.2021 позивач оплатила частину вартості проведення експертизи в сумі 5000грн, про що свідчить копія квитанції, однак експерт не встигла надати висновок, бо розпочалась війна і вона виїзджала за межі України. Після прибуття експерта позивач сплатила додаткові кошти 8050грн за проведену експертизу (квитанція від 29.11.2023).

Експертом наданий Висновок С-23043 від 21.11.2023, у якому за результатами експертного товарознавчого дослідження встановлено, що дійсним розмір матеріальної шкоди товарів, які були пошкоджені внаслідок залиття магазину «А1-1» (підвал) на АДРЕСА_3 , становить 117 655 грн. 60 копійок.

Позивач також посилається на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 05.09.2023 у справі №749/220/23 за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Хорл-Інвест ЛТД" та ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" майнову шкоду у розмірі 130 797,00грн, моральну шкоду у розмірі 13 000,00грн, судові витрати.

У вказаному рішенні суд встановив, що приміщення загальною площею 108.5 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Сновський район, м.Сновськ, вулиця Незалежності, будинок 15 перебувало у користуванні ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" згідно з договором оренди №81/ХІЛ/ОлФК/Ч/С/Н нежитлового приміщення від 15.01.2021 та дійшов висновку про те, що шкода, завдана третім особам у зв`язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах; позовні вимоги до ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" заявлені правомірно.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 31.10.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач зазначає, що вона зверталась до Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Торгівельна компанія "Хорл-Інвест ЛТД" для вирішення питання відшкодування збитків, але представники підприємства заперечили щодо відшкодування спричиненої шкоди, свою відмову мотивували тим, що належне підприємству нежитлове приміщення було передано в оренду ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія", яке, як Орендар приміщення, відповідно до укладеного Договору оренди зобов`язувалось використовувати приміщення за його цільовим призначенням, утримувати його відповідно до вимог законодавства, за власний рахунок здійснювати профілактичне обслуговування та поточний і капітальний ремонти приміщення, за власний рахунок здійснювати ліквідацію несправностей та поломок приміщення.

Також позивач зазначає, що зверталась до ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" з вимогою відшкодувати спричинену шкоду і спочатку представники товариства були згодні відшкодувати її, мали намір погодити її розмір, але потім взагалі припинили спілкуватись.

Докази таких звернень у матеріалах справи відсутні.

Позивач вважає, що наведеними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у такому:

- зайшовши до магазину і виявивши його залиття позивач пережила нервовий стрес, в магазині було близько 20 см води від рівня підлоги, позивач тривалий час не могла прийти до нормального стану, не могла повірити очам, що бізнес, яким вона займається тривалий час, був фактично припинений завдяки недбалості відповідача;

- перебравши товар, позивач виявила, що він пошкоджений і не підлягає продажу, тому від залиття магазину позивач отримала суттєві збитки, робота магазину була зупинена, бо у його власника виникла необхідність його відновлювати після залиття, а позивач залишилась без товару, бо нічим було торгувати, ввесь придбаний нею товар був зіпсований;

- для відновлення бізнесу позивачу знадобилось багато часу та багато коштів, тому позивач тривалий час не мала доходу, підприємницької діяльності вона не припиняла тому вимушена була сплачувати передбачені законом платежі, брала кошти в борг під відсотки для закупівлі товару щоб відновити свою підприємницьку діяльність, зараз має повертати ці кошти у більших розмірах;

- відповідач добровільно не відшкодував спричинену позивачу шкоду, тому вона несла такі раптові та значні витрати на відновлення свого бізнесу, витрачала кошти із свого сімейного бюджету, брала кошти в борг у знайомих для закупівлі товарів, значний час не працювала, ніякого прибутку не мала, в результаті простою у бізнесі отримала великі збитки;

- відповідач не бажає тривалий час добровільно відшкодовувати позивачу спричинену шкоду, поводиться зверхньо, не цікавиться майновим станом позивача, не відшкодовує заподіяну шкоду, що змушує позивача звертатись до юристів та суду, позивач має витрачати на це свій особистий час, вимушена нести додаткові витрати на правову допомогу, переживати судову тяганину відстоюючи свої законні права.

Позивач оцінює заподіяну їй моральну шкоду в 20 000 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2018 у справі № 753/20314/15-ц зазначив, що у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що у приміщенні, яке належить ПП "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД", трапилася аварія холодного водопостачання та автономної системи опалення у зв`язку із тим, що в зимову пору року було вимкнуто систему автономного опалення, а воду з системи опалення злито не було, що призвело до руйнування чавунних радіаторів і витоку води з системи опалення, не було перекрито на зимовий період в неопалювальному приміщенні систему холодного водопостачання, що призвело до руйнування лічильника води, розриву шлангу підключення унітазу і руйнування труби підведення холодної води до опалювального газового котла.

Експертом встановлено факт пошкодження товару (одягу, взуття), яке належало позивачу, саме внаслідок залиття магазину, який зафіксовано в акті про залиття, аварію, що трапилися в системі автономного опалення, холодного водопостачання від 25.01.2021.

Суд зауважує, що з акта про залиття, аварію, що трапилися в системі автономного опалення, холодного водопостачання від 25.01.2021, вбачається, що власник приміщення або уповноважена ним особа на ліквідацію аварії не з`явилися, аварійний витік води з водогону ліквідували працівники ПрАТ "Комунальник", що свідчить про недобросовісну поведінку власника приміщення.

Причинно-наслідковий зв`язок між аварією холодного водопостачання та автономної системи опалення у приміщенні за адресою: Чернігівська область, Сновський район, м. Сновськ, вул. Незалежності, буд. 15, та шкодою, завданою позивачеві, підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилися в системі автономного опалення, холодного водопостачання від 25.01.2021.

Разом із тим, судом встановлено, що вказане приміщення перебувало у користуванні ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" згідно з договором оренди № 81/ХІЛ/ОлФК/Ч/С/Н нежитлового приміщення від 15.01.2021, яким передбачено, що орендар користується опаленням приміщення, холодним водопостачанням та електроенергією на загальних засадах, передбачених відповідними правилами; орендар зобов`язується утримувати приміщення у відповідності до вимог законодавства про охорону праці, санітарний стан, протипожежний стан, за власний рахунок здійснювати профілактичне обслуговування та поточний і капітальний ремонти приміщення, за власний рахунок здійснювати ліквідацію несправностей та поломок приміщення.

Відповідно до ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Шкода, завдана у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За положеннями п. 2, 3, 4, 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189 індивідуальний споживач зобов`язаний: своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Відповідно до п. 2 Розділу 2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19.04.2021 № 97) (далі Правила) мережі водопостачання та водовідведення споживача експлуатуються та обслуговуються споживачем. Обслуговування мереж споживача може здійснюватися виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення на умовах окремого договору.

За змістом п. 9 Розділу 2 Правил споживач забезпечує зокрема: експлуатацію, ремонт та усунення аварійних ситуацій на об`єктах/мережах водопостачання та водовідведення, які йому належать (перебувають у користуванні), власними силами або із залученням інших суб`єктів господарювання; виконання умов зберігання та забезпечення цілісності вузлів/засобів обліку, пломб та індикаторів впливу магнітного поля; невтручання у роботу вузлів/засобів обліку.

При цьому суд виходить з того, що згідно копії акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду по договору оренди № 81/ХІЛ/ОлФК/Ч/С/Н від 15.01.2021, прийняте ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" в орендне користування нежитлове приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці. Вказаний акт підписано представниками ПП "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД" та ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія".

З огляду на зазначене, суд вважає, що саме ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія", як наймач приміщення, у якому сталася аварія, має відшкодовувати завдану позивачу майнову шкоду.

Підтверджений розмір завданої позивачу майнової шкоди становить 117 655,60грн.

За таких обстави, суд дійшов висновку що з ТОВ "Олександрівська фармацевтична компанія" на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 117 655,60 грн.

Щодо заявленого відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (абзац перший частини третьої статті 23 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий вказаної частини).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадеів, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі № 761/20404/14-ц звернув увагу на наступне. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як судом встановлено вище, протиправність дій відповідача полягає у його недбалості як наймача приміщення, а саме: в зимову пору року було вимкнуто систему автономного опалення, не злито воду з системи опалення, не було перекрито на зимовий період в неопалювальному приміщенні систему холодного водопостачання.

Суд враховує, що внаслідок залиття орендованого приміщення у позивача змінився звичний спосіб життя: робота магазину була зупинена, оскільки приміщення потребувало відновлення, а увесь товар був зіпсований; для відновлення бізнесу позивачу знадобилось багато часу; позивач отримала суттєві збитки: для відновлення бізнесу знадобилось багато коштів, позивач тривалий час не мала доходу, підприємницької діяльності вона не припиняла тому вимушена була сплачувати передбачені законом платежі, брала кошти в борг під відсотки для закупівлі товару щоб відновити свою підприємницьку діяльність, зараз має повертати ці кошти у більших розмірах. Відповідач вдався до недобросовісної поведінки, тривалий час добровільно не відшкодовув позивачу спричинену шкоду, що змусило позивача звернутись за правовою допомогою до юристів та за захистом своїх прав і законних інтересів до суду, витрачати на це свій особистий час, нести додаткові витрати на правову допомогу, переживати судову тяганину.

Вказане, на думку суду, безперечно, викликало у позивача певні душевні хвилювання та тривалий дискомфорт, що супроводжувався негативними емоціями.

Отже, встановлені дії відповідача вочевидь завдали стресу та душевних переживань позивачу.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої позивачу моральної шкоди слід зазначити, що обґрунтування розміру завданої моральної шкоди не має об`єктивних критеріїв і є оціночною категорією. Разом з тим, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом безпідставного збагачення.

Оцінюючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що заявлений розмір моральної шкоди пропорційний діям відповідача.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу. спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

За таких обставин, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову повністю зі стягненням з відповідача на користь позивача 117 655,60 грн майнової шкоди та 20 000,00грн моральної шкоди.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

За частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням експертів та проведення експертизи, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить сплачену суму судового збору - 3 028,00грн, витрати на правову допомогу - 5 000,00грн, витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження - 13 050,00грн, витрати, пов`язані з відправкою документів поштою та витрати на копіювання документів - 648,00грн, витрати за відправку поштової кореспонденції - 204,00грн.

Пунктами 2, 4 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до квитанції від 17.01.2024 сплачено 3 028,00грн судового збору.

Таким чином, оскільки заявлений позов задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 3 028,00грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас слід зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

Правову допомогу позивачу по даній справі надавав адвокат Загалець О.М., ордер на надання правової допомоги видано 10.01.2024.

Позивачем разом з позовною заявою подано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: акт виконаних робіт від 10.01.2024 на суму 5000,00грн з детальним описом робіт, квитанція від 10.01.2024 про сплату гонорару у сумі 5000,00грн.

За частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).

Системний аналіз наведених норм частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін; публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надіслав заперечень щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Таким чином, враховуючи що позивачем подано до справи належні докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, беручи до уваги, що за результатом розгляду спору позов задоволено повністю, суд, оцінивши витрати позивача, з урахуванням ступеня складності цієї справи, предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та затраченого ним часу, дійшов висновку про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження у сумі 13 050,00грн, витрати, пов`язані з відправкою документів поштою та витрати на копіювання документів у сумі 648,00грн, витрати за відправку поштової кореспонденції у сумі 204,00грн, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська фармацевтична компанія" (код ЄДРПОУ 42895969; проспект Лісовий, 39-А, м. Київ, 02166) на користь Фізичної особи-підприємця Боровицької Тетяни Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 117 655,60грн майнової шкоди, 20 000,00грн моральної шкоди, 3 028,00грн витрат зі сплати судового збору, 5 000,00грн витрат на правову допомогу, 13 050,00грн витрат за проведення експертного дослідження, 852,00грн витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор