Постанова

від 04.04.2024 по справі 617/1829/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/1829/18 Номер провадження 22-ц/814/224/24Головуючий у 1-й інстанції Глоба М.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Абрамова П.С., Кузнєцової О.Ю., за участю секретаря судового засідання: Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Овсяника Сергія Анатолійовича на заочнерішення Вовчанського районного суду Харківської області від 23 липня 2020 року у справіза позовом Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації в Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним Державного акту та повернення земель,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської РДА № 788 від 12.12.2012 року «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства»; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської РДА № 820 від 26.12.2012 року «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Революційної сільської ради Вовчанського району Харківської області»; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023) серії ЯМ №896604, скасувавши його державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 29.12.2012 за № 632168641007790; зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023); вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову вказував, що розпорядженням голови Вовчанської РДА від 12.12.2012 року № 788 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Революційної (на даний час Бугаївської) сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Відповідно до розпорядження голови Вовчанської РДА від 26.12.2012 року № 820 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Революційної (на даний час Бугаївська) сільської ради Вовчанського району Харківської області та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023). На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 29.12.2012 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №896604, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 632168641007790.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку вартість земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023) складає 94 000 грн.

Вказує, що зазначені розпорядження органу державної виконавчої влади є незаконними та підлягають скасуванню, а правочин - визнанню недійсним, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023), яка перебуває у приватній власності Нгуєна Ван Тхай частково накладається на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство» в межах виділу 4 кварталу 100 та виділу 1 кварталу 101 Рубіжанського лісництва, площа перетину із вказаними землями в межах виділу 4 кварталу 100 складає - 0,211 га та в межах виділу 1 кварталу 101 складає - 0,1539 га, а загалом площа земель лісогосподарського призначення вказаного держлісгоспу, які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 становить - 0,3649 га.

Таким чином, земельні ділянки в межах виділу 4 кварталу 100 та виділу 1 кварталу 101 Рубіжанського лісництва на момент виникнення спірних правовідносин, тобто прийняття головою Вовчанської РДА розпорядження від 26.12.2012 року № 820 про надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, перебували у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство» та відносились до земель державного лісового фонду (лісогосподарського призначення).

Враховуючи викладене просив задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 23 липня 2020 року задоволено позовну заяву першого заступника керівника Чугуївської прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації в Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійним Державного акту та повернення земель, - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 12.12.2012 року № 788 Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12.2012 року № 820 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Революційної сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023) серії ЯМ №896604, скасувавши його державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 29.12.2012 за № 632168641007790.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023), що знаходиться на території Революційної сільської ради Вовчанського району Харківської області, загальною вартістю 94000 грн. 00 коп.

Стягнуто з Вовчанської районної державної адміністрації в Харківській області на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 4405 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 4405 грн. 00 коп.

Не погодившись із вказаним заочним рішенням, його оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Овсяник С.А., подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що визнаючи правовий статус спірної земельної ділянки в частині її накладення на землі, що знаходяться у постійному користуванні ДП « Вовчанське лісове господарство» районний суд не дослідив належності спірної земельної ділянки до категорії земель «Ліси та інші лісо вкриті площі» ( лісогосподарське призначення).

Посилання суду на те, що частина спірної земельна ділянка площею 0,3649 га відноситься до земель лісогосподарського призначення є необгрунтованим, оскільки підтверджується лише наявністю листа директора ДП «Вовчанстккого ЛГ», що на його думку є неналежним доказом у справі.

Просив призначити по справі земельно-технічну експертизу, яка дасть можливість встановити точні межі земель лісового фонду ДП "Вовчанське Лісове господарство" та чи дійсно вони накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Сторони будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи в судове засідання не з?явилися.

Судом апеляційної інстанції вживалися заходи для всебічного розгляду справи, а саме було призначено судову земельно-технічну експертизу, проте матеріали повернулися без виконання, оскільки сторонами не було надано додаткових матеріалів для проведення експертизи та ненадходження оплати на рахунок інституту за проведення експертизи.

За вказаних обставин розгляд справи проводиться за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням Вовчанської РДА Харківської області від 12.12.2012 року № 788 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Революційної (на даний час Бугаївської) сільської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.19).

Згідно розпорядження голови Вовчанської РДА від 26.12.2012 року № 820 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Революційної (на даний час Бугаївська) сільської ради Вовчанського району Харківської області та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023) ( а.с.20).

Також судом встановлено, що на підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 29.12.2012 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №896604, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 632168641007790 (а.с. 21-22).

Відповідно до копії звіту про експертну грошову оцінку вартість земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023) складає 94 000 грн. 00 коп. (а.с. 35-37).

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство», тому надання її у власність ОСОБА_1 здійснено з порушенням норм Земельного кодексу України(далі -ЗК України).

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першоюстатті 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Відповідно до частини першоїстатті 116 ЗК Українигромадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цих кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зістаттею 126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Статтею 373 ЦК Українипередбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зістаттею 210 ЗК Україниугоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 215 ЦК Українипередбачено, що недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостоюстатті 203 ЦК Україниє підставою недійсності правочину.

Зокрема, частиною першоюстатті 203 ЦК Українивизначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюютьсяЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина другастатті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначеннямЗК Українипередбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першоїстатті 19 ЗК України).

Згідно зістаттею 55 ЗК Українидо земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей56,57 ЗК Україниземлі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормамиКонституції України,ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 617/964/15-ц (провадження № 61-16466сво18).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Відповідно достатті 48 ЛК Україниу матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першоїстатті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК Українидо одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, лісовпорядкувальні планшети належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України(пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до частин першої, другої та четвертоїстатті 20 ЗК Українив редакції на час виникнення спірних правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно дост. 378 Цивільного Кодексу України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Даними листа директора ДП «Вовчанського ЛГ» № 09-05/640-18 від 16 жовтня 2018 року встановлено, що земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023), яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 частково накладається на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство» в межах виділу 4 кварталу 100 та виділу 1 кварталу 101 Рубіжанського лісництва, площа перетину із вказаними землями в межах виділу 4 кварталу 100 складає - 0,211 га та в межах виділу 1 кварталу 101 складає - 0,1539 га; погодження на вилучення земельної ділянки загальною площею 0,3649 га, яка розташована в межах в межах виділу 4 кварталу 100 та виділу 1 кварталу 101 Рубіжанського лісництва з постійного користування держлісгоспу та передачі її у власність ОСОБА_1 не надавалось ( а.с 32-33).

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка яка належить ОСОБА_1 лише частково, а саме на 0,3649 га, накладається на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні ДП «Вовчанстьке лісове господарство», а тому районний суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволенні позову в повному обсязі та зобов`язання повернути ОСОБА_1 всіє земельної ділянки.

Оскільки матеріалами справи підтверджено лише накладення частини земельної ділянки ОСОБА_1 , а саме 0, 3649 га, наявні підстави для частково задоволенні позовних вимог щодо частини земельної ділянки площею 0,3649 га, яка відноситься до земель державного лісового фонду (лісогосподарського призначення).

Щодо позовних вимог, заявлених в інтересах Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до пункту 2 статті 121Конституції Україниу редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано устатті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»(тут і далів редакції, чинній на час звернення позивача до суду) Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другоїстатті 23 зазначеного Законупрокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьоїстатті 23 зазначеного Законупрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів правагромадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах.

Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно достатті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до судуорган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відмінну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти праваучасники правовідносин.Конституцією Українита законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно достатті 170 ЦК Українидержава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного колегія суддів наголошує про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, що також викладено у пункті 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог, вищезазначене викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16 (провадження 14-2цс21).

Відповідно до частини першоїстатті 377 ЦПК Українисудове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині із підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу. Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщопозовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, судове рішення підлягає скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство»із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині.

За вказаних обставин апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

Так, при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8810 грн, а при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 10572 грн.

Згідно п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом№ 3674-VI).

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

За таких обставин слід стягнути з Вовчанської районної державної адміністрації в Харківській області, ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі по 2936,67 грн. з кожного. Стягнути з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору з апеляційний розгляд справи у розмірі 5286 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Овсяника Сергія Анатолійовича задовольнити частково.

Заочнерішення Вовчанського районного суду Харківської області від 23 липня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації в Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним Державного акту та повернення земель залишити без розгляду.

Позовну заявуЧугуївської місцевоїпрокуратури Харківськоїобласті вінтересах державив особіДержавного агенствалісових ресурсівУкраїни доВовчанської районноїдержавної адміністраціїв Харківськійобласті, ОСОБА_1 провизнання незаконнимта скасуваннярозпорядження,визнання недійснимДержавного актута поверненняземель- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 12.12.2012 року № 788 Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки площею 0,3649 га для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 26.12.2012 року № 820 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки площею 0,3649 га для передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Революційної сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на частину земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,3649 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023) серії ЯМ №896604, скасувавши державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на частину земельної ділянки площею 0,3649 га та на право постійного користування частиною землі, договорів оренди землі від 29.12.2012 за № 632168641007790.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави частину земельної ділянки площею 0,3649 га (кадастровий номер 6321686400:02:000:0023), що знаходиться на території Революційної сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Стягнути з Вовчанської районної державної адміністрації в Харківській області на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 2936,67 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 2936,67 грн.

Стягнути з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 витарти по сплаті судовго збору у розмірі 5286 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2024 року.

Головуючий суддя:

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

П.С. Абрамов

---

О.Ю. Кузнєцова