Рішення

від 26.03.2024 по справі 300/7548/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. справа № 300/7548/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.

при секретарі Подольської Т.М.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України (далі відповідач), за змістом якого просить суд:

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України) за період з 21.06.2017 по 21.12.2021 в сумі 551527,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.2001 працювала в митних органах на різних посадах. Наказом Івано-Франківської митниці ДФС України від 04.12.2018 за № 603-к, позивачку звільнено з роботи 21.06.2017 на підставі частини 2 статті 87 Закону України Про державну службу. Зазначений наказ нею оскаржено в судовому порядку. За наслідком такого оскарження, вищевказаний наказ про звільнення скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 21.06.2017. При цьому позивачка вказує на те, що при ухваленні судового рішення про поновлення її на роботі, суд не вирішив питання про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.06.2017 по 21.12.2021, а відповідачем у свою чергу також не проведено виплати середнього заробітку за вищевказаний час вимушеного прогулу, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.13-14).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за правилами загального позовного провадження (а.с.47).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 клопотання ОСОБА_1 про заміну позивача задоволено частково, допущено процесуальне правонаступництво, а саме замінено відповідача - Івано-Франківську митницю ДФС України її правонаступником Галицькою митницею Держмитслужби (а.с.74-75).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 300/7548/23 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.87).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 витребувано у Головного управління ДПС в Івано-Франківській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 31.12.2021 (а.с.118-119).

Суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками надіслано одержувачу Івано-Франківській митниці ДФС України, однак, кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою установи поштового зв`язку "повернена у зв`язку з ліквідацією установи «Івано-Франківська митниця ДФС України»" (а.с.52).

В подальшому, ухвалу про заміну сторони в порядку процесуального правонаступництва та копію позовної заяви з додатками надіслано одержувачу Галицькій митниці Держмитслужби.

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.84).

Станом на дату винесення судом рішення заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторона обґрунтовує позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01.08.2001 перебувала на роботі в органах Державної митної служби, з 06.02.2008 - в Івано-Франківської митниці.

Наказом Івано-Франківської митниці ДФС України № 603-к від 04.12.2018 на підставі частини 2 статті 87 закону України "Про державну службу" з 21.06.2017 припинено державну службу ОСОБА_1 , начальника відділу митного оформлення №1 митного поста "Івано-Франківськ-центральний" Івано-Франківської митниці ДФС (а.с.5).

На підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 300/64/19, наказом Івано-Франківської митниці ДФС України від 22.12.2021 за № 15-к поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 21.06.2017 (а.с.6).

При ухваленні судового рішення про поновлення позивача на роботі суд не вирішував питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас, відповідачем не проведено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.06.2017 по 21.12.2021.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому, право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто, Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника, внаслідок чого, за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

На думку суду Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

В аспекті порушеного права позивача на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд вказує на таке.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 300/64/19 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 04.12.2018 за № 603-к «Про припинення державної служби», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 05.12.2018.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі № 300/64/19 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста Івано-Франківськ-центральний Івано-Франківської митниці ДФС з 05.12.2018 та ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста Івано-Франківськ-центральний Івано-Франківської митниці ДФС з 21.06.2017.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2023 у справі № 300/64/19 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року залишено без змін (а.с.33-43).

Відтак, суд може констатувати наявність вимушеного прогул, який відбувся з вини роботодавця, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникло право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас, позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.06.2017 по 21.12.2021.

В даному аспекті суд зазначає про те, що у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2023 у справі № 300/64/19 вже висловлена позиція з приводу періоду нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 , та відповідно вказано:

«…54. Висловлюючи незгоду із висновком судів попередніх інстанцій щодо незастосування при вирішенні цього спору положень частини п`ятої статті 235 КЗпП України позивачка вказує, що у випадку спірних правовідносин днем її звільнення є визначена відповідачем в оскаржуваному наказі від 04.12.2018 № 603-к дата - 21.06.2017, а тому саме у цей день у відповідача виник обов`язок видати ОСОБА_1 трудову книжку і оскільки цей обов`язок відповідач не виконав, відповідно з 21.06.2017 розпочався період затримки видачі трудової книжки, що є підставою для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

55. Частина п`ята статті 235 КЗпП України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) визначала, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

56. У постанові від 05.02.2020 у справі № 761/29172/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові за наявності сукупності умов: 1) затримка у видачі трудової книжки; 2) вина власника або уповноваженого ним органу; 3) вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Наявність зазначених умов має бути підтверджена належними, достовірними та достатніми доказами.

57. У випадку спірних правовідносин склалася ситуація, коли звільнення позивачки було реалізовано на підставі наказу, прийнятого відповідачем 04.12.2018, проте у якому датою припинення державної служби було визначено 21.06.2017. Неправомірність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного наказу із визначенням дати припинення державної служби, що передує даті прийнятого наказу на майже півтора року, і була однією із підстав для його скасування.

58. Вирішуючи питання наявності підстав для стягнення середнього заробітку на підставі частини п`ятої статті 235 КЗпП України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що через відсутність позивачки на робочому місці у день звільнення відповідач правомірно направив їй засобами поштового зв`язку (на адресу місця проживання позивачки) повідомлення про необхідність з`явитися для отримання трудової книжки, однак позивачка за нею не з`явилася, у зв`язку із чим суд уважав відсутніми підстави для висновку про затримку роботодавця щодо видачі трудової книжки, і, як наслідок, підстави для нарахування позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з частиною п`ятою статті 235 КЗпП України.

59. При цьому, необхідно враховувати, що у цій справі позивачка в період з 21.06.2017 по 04.12.2018 фактично перебувала у трудових відносинах із відповідачем (в частині цього періоду перебуваючи у стані тимчасової непрацездатності, а в іншій - нез`являючись на роботу без поважних причин), що виключає наявність обставини вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки; відповідач у відповідності до вимог законодавства вжив заходів з метою вручення ОСОБА_1 трудової книжки і позивачка не заперечує, що була обізнана про необхідність з`явитися до Івано-Франківської митниці ДФС для її отримання.

60. Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності винних дій відповідача в розумінні частини п`ятої статті 235 КЗпП України та підстав для стягнення на корить позивачки середнього заробітку на підставі цієї норми.

61. Доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України…».

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, враховуючи наведені вище висновки Верховного суду, періодом за який необхідного стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу є саме період з 05.12.2018 по 21.12.2021.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з абзацами 3, 4, 7 вказаного Порядку:

"У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку" :

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду."

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою до обрахування належить період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічну позицію було висловлено у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі № 635/2084/16-ц.

З метою обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, протокольною ухвалою витребувано в ОСОБА_1 та досліджено в судовому засіданні відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу позивачу за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2017 року та копії архівних документів Івано-Франківської митниці ДФС щодо відомостей про нарахування заробітної плати застрахованої особи за квітень та травень 2017 року (а.с.99).

При цьому, слід зазначити про те, що вищевказані докази слугують єдиними джерелами інформації щодо доходів позивачки, згідно яких суд мав би можливість розрахувати середній заробіток за алгоритмами визначеними у Порядку № 100, оскільки попереднє місце роботи позивачки - Івано-Франківська митниця ДФС України ліквідовано, а її правонаступнник Галицька митниця Держмитслужби перебуває в процесі припинення.

Так, проаналізувавши Таблицю 6. Відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.109), суд зазначає наступне.

Івано-Франківською митницею ДФС подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень травень 2017 року (а.с.107-109).

Відповідно до коментованого звіту за квітень 2017 року ОСОБА_1 сплачено суму нарахованої заробітної плати/доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок в розмірі 6713,10 грн. за 30 календарних днів, пункт 106, Таблиці 6. Відомості про нарахування заробітної плати, код 29662332329 (а.с.109).

За травень 2017 року ОСОБА_1 сплачено суму нарахованої заробітної плати/доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок в розмірі 3225,00 грн., пункт 102, Таблиці 6. Відомості про нарахування заробітної плати, код 29662332325 та 3363,25 грн., пункт 107, Таблиці 6. Відомості про нарахування заробітної плати, код 29662332329 (а.с.109).

Суд бере до уваги, факт нарахування ОСОБА_1 частини суми за травень 2017 року в розмірі 2366,40 грн., код розрахунку 2966233232510, однак, суд зазначає наступне.

Так, Розділом IV Наказу «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» від 13.01.2015 за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556, передбачено, що суми, нараховані за дні щорічних та додаткових відпусток, вносяться до графи 17 «Загальна сума нарахованої заробітної плати (нарахованого доходу) (усього з початку звітного місяця)» із зазначенням відповідного місяця лише в сумі, що припадає на дні відпустки у цьому місяці, з кодом типу нарахувань 10. Суми, що припадають на дні відпустки в наступних місяцях, включаються до поля наступних місяців і відображаються в окремих рядках за першим рядком з кодом типу нарахувань 10.

Водночас, пунктом 4 Порядку № 100 зазначено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), внаслідок чого, сума в розмірі 2366,40 грн. не береться судом до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Так, відповідно до Таблиці 6 про нарахування заробітної плати, встановлено, що грошове забезпечення позивача за два місяці, які передували звільненню ОСОБА_1 , а саме квітень 2017 року склало 6713,10 грн., травень 2017 року 6588,25 грн. (3225,00 грн. + 3363,25 грн.), в наслідок чого середньоденний заробіток становить (6713,10 грн. + 6588,25 грн ) ч 39 робочих днів 341,06 грн.

Отже, судом встановлено, що період вимушеного прогулу становить з 05.12.2018 по 21.12.2021 761 робочих днів (1113 календарних днів, з них 306 вихідних днів та 46 святкових та неробочих днів).

В зв`язку із вищенаведеним, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача за період з 05.12.2018 по 21.12.2021 (виходячи з розрахунку 761 робочих днів х 341,06 грн.) в розмірі 259546,66 грн.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 259546,66 грн. із утриманням з цієї суми загальнообов`язкових державних податків та зборів.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Щодо судових витрат суд зазначає, що пунктом 1 частини 1 статті 5 ЗУ Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволити частково.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2018 по 21.12.2021 у сумі 259546,66 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 66 копійок) із утриманням з цієї суми загальнообов`язкових державних податків та зборів.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі "05" квітня 2024 р.