Ухвала

від 23.12.2024 по справі 300/7548/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"23" грудня 2024 р. справа № 300/7548/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивачки про заміну боржника в справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України, за змістом якого просила суд:

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України) за період з 21.06.2017 по 21.12.2021 в сумі 551527,53 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 в адміністративній справі № 300/7548/23 позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2018 по 21.12.2021 у сумі 259546,66 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 66 копійок) із утриманням з цієї суми загальнообов`язкових державних податків та зборів.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 07.05.2024 та 20.06.2024 Івано-Франківським окружним адміністративним судом позивачці видано виконавчий лист по справі.

06.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до суд із заявою про заміну боржника Галицької митниці Держмитслужби на її правонаступника Державну митну службу України. Заява мотивована тим, що 20.06.2024 отримано виконавчий лист в рамках адміністративної справи № 300/7548/23 про стягнення з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 259546,66 грн. Враховуючи вимоги частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист було направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, яке в свою чергу повідомило, що боржник Галицька митниця Держмитслужби не має відкритих рахунків в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області та перебуває у стані припинення. Рекомендовано звернутися до суду про заміну боржника його правонаступником. В зв`язку з цим, виникла необхідність заміни боржника по даній справі, та в подальшому, видачу нового виконавчого листа.

20.12.2024 Державної митної служби України надійшли заперечення, відповідно до змісту якого представник вказує, що заміна Галицької митниці Держмитслужби може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття внаслідок припинення, та переходу всіх її прав та обов`язків до правонаступника (повного правонаступництва), що в даному випадку не знайшло свого відображення в матеріалах справи. Зазначено, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і стосується нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення, тобто спір не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані Державній митній службі України відповідно до постанови № 1200, внаслідок чого, просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, однак відповідно до змісту клопотання від 18.12.2024 просила суд розглянути справу без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала з підстав наведених у заяві.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20 грудня 2024 року, не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 9 коментованої статті зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вирішив за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши заяву та заперечення в порядку письмового провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною 4 цієї статті визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За приписами частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі № 2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі № 2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі № 815/1303/17.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 зазначив таке:

«Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень».

Аналіз правових норм, які регулюють питання заміни сторони, дає підстави для висновку про те, що підставами для заміни сторони або сторони виконавчого провадження суб`єкта владних повноважень правонаступником є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому, під час розгляду вказаного питання підлягають дослідженню докази, які підтверджують факт вибуття сторони, а також підстави для правонаступництва відповідної особи.

Таким чином, у межах розгляду даної справи, для вирішення питання щодо наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження, визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711), або переходу її функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби, встановлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком (серед яких і Галицьку митницю Держмитслужби) шляхом їх приєднання до Державної митної служби.

Пунктом 2 цієї ж постанови установлено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.10.2020 внесено запис про перебування Галицької митниці Державної митної служби України у стані припинення.

В контексті наведеного, судом з`ясовано, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 за № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» та наказами Державної митної служби від 19.10.2020 за № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів» та від 27.10.2020 за № 480 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби», Галицьку митницю реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби.

В подальшому, згідно з наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», митниці як відокремлені підрозділи Державної митної служби України розпочали з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 здійснення покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Таким чином, з 01.07.2021 розпочато виконання Державною митною службою України в зонах своєї діяльності функцій і повноважень Галицької митниці Держмитслужби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Разом з тим, суд у цій справі, рішенням від 25.03.2024 стягнув з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2018 по 21.12.2021 у сумі 259546,66 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 66 копійок) із утриманням з цієї суми загальнообов`язкових державних податків та зборів.

Суд зазначає, що примусове виконання рішення у цій справі не передбачає вчинення Галицькою митницею, що припиняється, дій, пов`язаних із реалізацією державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Також суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховним Судом у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, зокрема, зроблено такі правові висновки:

« 21. Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

22. Отож положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір.

23. Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

24. Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

25. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень».

Водночас, наказ Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Галицької митниці, тобто про перехід до Державної митної служби України функцій Галицької митниці у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Однак, виконавчий лист у цій справі видано на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024, яким на користь позивача з Галицької митниці стягнуто заборгованість середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто спір у цій справі виник у відносинах публічної служби у зв`язку з проходженням та припиненням позивачкою державної служби, не пов`язаний з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції.

У такому випадку заміна Галицької митниці Держмитслужби, як боржника за вказаним виконавчим провадженням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення, та переходу всіх його прав та обов`язків до правонаступника (повного правонаступництва).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 807/3591/14.

Суд зазначає, що відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Водночас, станом на час розгляду заяви Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) перебуває в стані припинення, тобто запис про державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи в Єдиному державному реєстрі відсутній.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, висновки Верховного суду у подібних правовідносинах, зважаючи на те, що суть спору у даній справі не стосувалася публічно-владних функцій, що були передані Державній митній службі України і на момент вирішення судом питання про заміну сторони її правонаступником до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення Галицької митниці Держмитслужби, судом не встановлено правових підстав для задоволення заяви позивачки про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись статтями 52, 248, 294, 379 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.